Ухвала суду № 85763648, 20.11.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2763/19 Провадження № 2/450/1498/19

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

20 листопада 2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Гук О.П.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суму м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «СК «ПЗУ Україна» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою судді від 19 серпня 2019 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 29 жовтня 2019 року представнику позивача ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про передачу справу за підсудністю, яке мотивувала тим, що даний спір не є спором про захист прав споживачів, а відтак дана справа не підсудна Пустомитівському районному суду Львівської області, оскільки на неї поширюються загальні правила щодо визначення підсудності, окреслені в ст. 27 ЦПК України.

Представник позивача Новінський О ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про передачу справу за підсудністю з огляду на те, що даний спір є спором про захист прав споживачів, оскільки страхові правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є правовідносинами між споживачем та особою, яка надає послуги зі страхування (страховиком). Зауважив, що позивач подав позов у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов страхового договору.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14 виклав правову позицію, згідно якої за ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 ЦК України, договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Разом з тим, страхування відповідно до п. 9 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринкові фінансових послуг» є різновидом фінансових послуг.

Пунктами 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» встановлено, що на відносини, які виникають з договорів страхування, поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», а такі позови можуть пред`являтися за вибором позивача також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або ж за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відтак, для спори, які виникають з таких правовідносин, встановлена альтернативна підсудність.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги та виконавця, що містяться у ч. 1 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються зазначеним Законом у частині, не врегульованій спеціальним законом.

Крім того суд зазначає, що страховим договором, укладеним між сторонами, не встановлено виключної підсудності.

Щодо покликань представника відповідача на постанову Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14 слід зазначити, що суд акцентує увагу на тому, що дія Закону України «Про захист прав споживачів», як загального, не поширюється на правовідносини зі страхування, які регулюються Законом України «Про страхування», який є спеціальним, в частині нарахування штрафних санкцій, а не в частині визначення підсудності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудність слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 28, 31 ЦПК України, суд, –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ОСОБА_5 Олени Миколаївни – відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Мусієвський В.Є.