Рішення № 85760410, 14.11.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6024/16-ц

Пр. №2/333/2431/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

представника позивача: Пархоменко ОСОБА_1 .О ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 з даним позовом. В обґрунтування позову зазначено, що 31.05.2012 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір № б/н від 31.05.2012 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1800,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Однак відповідач ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, в зв`язку з чим станом на 30.09.2016 року утворилась заборгованість у сумі 11095,79 грн., яка складається з:

-1839, 35 грн. – заборгованість за кредитом;

- 5871,88 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2380,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 504,56 грн. – штраф (процентна складова)

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 11095,79 грн. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2017 року вищезазначені позовні вимоги були задоволені, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 31.05.2012 року у розмірі 11095,79 грн. (одинадцять тисяч дев`яносто п`ять гривень 79 коп.), яка складається із наступного: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1839, 35 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5871,88 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 2380,00 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 504,56 грн. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2019 року за заявою відповідача ОСОБА_3 скасовано вищезазначене заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 р. по даній цивільній справі та призначений новий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам по справі встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не згоден з

позовом у повному обсязі, так як у травні 2012 року при працевлаштуванні йому картку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , кредитних грошових коштів не видавали ні у готівковому, ні у безготівковому вигляді. У кінці 2012 року йому зателефонували працівники служби безпеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомили про необхідність погашення кредиту у розмірі 1200 гривень. На наступний день він поїхав до банку, написав заяву про те, що кредит не отримував, просив провести службову перевірку, надав картку для перевірки. Працівники банку перевірили картку та пояснили, що на неї не надходили грошові кошти і ним не отримувалися, вони були зняті з іншої картки, з чого він зрозумів, що це шахрайство і з цим пов`язані працівники банку, тому подав заяву про злочин до Комунарського відділення поліції. Кримінальне провадження було зареєстроване, йому повідомили, що слідчим буде ОСОБА_5 , які пізніше відібрала у нього пояснення та долучила до справи картку банку. У квітні 2013 року йому зателефонувала слідчий і запитала, чи пред`являє банк претензії, на що відповідач повідомив, що йому більше ніхто не телефонував. У березні 2015 року відповідач працевлаштувався і йому знову видали картку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», через неї він отримував заробітну плату, і вже приблизно, через місяць йому знову зателефонували працівники служби безпеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і повідомили про необхідність погашення кредиту вже в розмірі 1800 гривень, а з відсотками 6800 грн. Після цього він знову звернувся до слідчого, яка у 2013 році забрала у нього першу кредиту картку та пообіцяла провести розслідування. Слідчий пояснила, що банку відомо про розслідування і у випадку, якщо знову будуть телефонувати з банку, перенаправити їх до неї. 25.05.2015 року позивач також звертався до Комунарської районної прокуратури зі скаргою, у якій повідомляв всі ці факти та просив сприяння у розслідуванні цього шахрайства. Тобто, він не отримував зазначений кредит у відповідача, жодного разу не сплачував платежі за кредитом, про що повідомив банк ще у 2012 році. У 2019 році з його заробітної плати почалися відрахування і він таким чином дізнався про наявність заочного рішення суду про стягнення з нього заборгованості за кредитом. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності.

На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у задоволенні позову, застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач та його представник позов не визнали в судовому засіданні, просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених ними у відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.05.2012 року Відповідач підписав заяву про надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» йому банківських послуг, а саме надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зазначений бажаний кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн. Згідно положень даної заяви позивач надав свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач станом на 30.09.2016 року має заборгованість на загальну суму у розмірі 11095,79 грн., яка складається з:

1839, 35 грн. – заборгованість за кредитом;

5871,88 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

2380,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

504,56 грн. – штраф (процентна складова).

Посилання відповідача на те, що він не звертався до позивача із заявами про надання кредиту та не підписував дану Анкету-заяву належними доказами не підтверджено. Відповідачем надана довідка про звернення ним до поліції з приводу шахрайських дій, а саме, оформлення від його імені кредитного договору на суму 1700 грн., при цьому рішення суду за результатами даного кримінального провадження суду не надано.

До позову додані довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними коштами по даній картці складає 2,5% в місяць, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але неменше 50 грн., та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця наступного за звітним, також наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Привабанку.

З приводу належності, достовірності письмових доказів - Довідок про умови кредитування АТ КБ «Приватбанк» або інша назва Витягів з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витягів з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, Великою Палатою Верховного Суду, в постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17, викладений наступний правовий висновок.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення (в даному випадку процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкції (пені, штрафів)), в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за даним кредитним договором, посилається на Довідку (Витяг з Тарифів) щодо умов кредитування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (в даному випадку «Універсальна 55 днів пільгового періоду») та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (в даному випадку «Універсальна 55 днів пільгового періоду») та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Довідку про умову кредитування та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (в даному випадку – 31.05.2012 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (в даному випадку – 03.11.2016), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані (в даному випадку відповідачу) Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів (в даному випадку Довідка про умови кредитування) та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та штрафам, не підтверджені належними, достовірними доказами, в зв`язку з чим підстави для задоволення даних позовних вимог відсутні.

З виписки з кредитного рахунку на ім`я відповідача, розрахунку заборгованості, вбачається, що кредитний ліміт по рахунку встановлений у розмірі 18000 грн., на підставі даної Анкети – заяви позивачем позичальнику ОСОБА_3 видано 31.05.2019 р. тіло кредиту у розмірі 1779,35 грн., з цього часу позивальником будь-яких дій, які б свідчили про користування кредитними коштами на іншу суму, в тому числі проведення оплат на погашення тіла кредиту не здійснювались. Заявлена позивачем сума кредитної заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1839,35 грн. спростовується вищевказаними письмовими доказами. Таким чином суд приходиться до висновку, що відповідач має заборгованість по тілу кредиту, виданого позивачем на підставі вищезазначеної Анкети-заяви у розмірі 1779,35 грн.

Відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог строку позовної давності. При вирішенні цієї заяви суд приймає до уваги таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк,у межах якого особа оже звернутисядо суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремою частини, від дня, коли відбулося це порушення.

З Анкети-заяви вбачається, що отримані позивальником ОСОБА_3 кредитні кошти мали б погашатись місячними платежами. З 31.05.2012 року позичальником не здійснено жодної оплати у погашення отриманого ним кредиту, таким чинок строк перебігу позовної давності відносно заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту почався з липня 2012 р. та закінчився в липні 2015 р.

Згідно з ч.3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним договором позики 03 листопада 2016 року, тобто після спливу загальної позовної давності, із заявою про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1839,35 грн., також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 253, 256, 260, 261, 1054 ЦК України, ст.12,13, 80, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2019 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова