Рішення № 85759638, 20.11.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2019 року м.Мукачево

Справа №303/1586/19

2/303/4158/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Курах Л.В.

секретар судового засідання – Багин Р.В..,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів ОСОБА_2 , ПрАТ СК «Арсенал Страхування»

про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Арсенал Страхування», в якому просив стягнути солідарно на його користь матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 72947,21 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10000 гривень і судовий збір у розмірі 829,47 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою Мукачівського міськрайонного суду від 15.03.2017 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 10.01.2017 року о 17 год.40 хв. На вул..Центральній в с.Страбичево, Мукачівського району, керуючи автомобілем марки «MERSEDES-Benz» дн номер Польщі, на порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху не переконався що це буде безпечно і не створить перешкоду іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Gelly» АО5343АО під керуванням водія ОСОБА_2 Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 15.03.2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст124 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди заподіяної ушкодженням його транспортного засобу від 23.01.2017 року становить 72947,21 гривень. У відповідності до постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі №33/777/338/2017 йому як потерпілому належить право вимоги в обох зобов`язаннях деліктному та договірному а тому має право на звернення із вимогою про виплату страхового відшкодування. Окрім того ним були понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 829,47 гривень.

Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2019 року, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22 жовтня 2019 року згідно штемпелю канцелярії суду №21622 надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , згідно якого просить відмовити в задоволенні в повному обсязі. На думку відповідача, що на підтвердження своїх позовних вимог, а саме вини у скоєній дорожньо транспортній пригоді позивачем подаються протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , схема та постанова апеляційного суду Закарпатської області про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Однак протоколу відносно нього складено не було, винність у вчиненні правопорушення не встановлювалось. Окрім того позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого права, оскільки солідарне стягнення суперечить правовій позиції Верховного Суду від 27 квітня 2018 року. Щодо витрат на правничу допомогу то слід зазначити що така є недоведеною взагалі. Окрім того позивачем надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22.03.2005 року отриманий в іноземній державі без належного його перекладу та нотаріального посвідчення.

23 жовтня 2019 року згідно штемпелю канцелярії суду №21807 надійшов відзив від відповідача ПрАТ СК «Арсенал Страхування», згідно якого просить відмовити в задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначав що у відповідності до правового висновку Великої палати Верховного суду від 20.06.2018 року законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого. Вина ОСОБА_2 судом не встановлена, отже цивільно-правова відповідальність не настала, що виключає обов`язок їх здійснити страхове відшкодування. Щодо звіту вартості матеріального збитку в розмірі72947,21 гривень зазначають що страховиком було здійснено відповідний огляд за результатами якого ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит» було складено звіт від 27.01.2017 року, згідно якого вартість матеріального збитку становить 63975,07 гривень. Доданий звіт є неналежним доказом оскільки складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Окрім того позивач не є власником транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Встановлено, що 10.01.2017 року о 17 год.40 хв. на вул..Центральній в с.Страбичево, Мукачівського району, керуючи автомобілем марки «MERSEDES-Benz» дн номер Польщі, на порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху не переконався що це буде безпечно і не створить перешкоду іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Gelly» АО5343АО під керуванням водія ОСОБА_2 .

За фактом вказаної ДТП протокол про адміністративне правопорушення був складений тільки відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП. (а.с.18-19)

Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 15.03.2017 року позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП .

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.2017 року вказану постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ст..124 КУпАП було скасовано, провадження в справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд Закарпатської області прийшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода могла трапитися з вини обох водіїв, однак дана обставина уповноваженим органом не розглядалася.

В матеріалах справи наявний звіт №006/01/17 про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяних ушкодженням транспортного засобу, згідно з даними якого вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 72947.21 гривні. (а.с.8-17)

У зв`язку із заподіянням позивачеві матеріального збитку спричиненого ДТП позивач звернувся до суду .

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вважаючи, що позивач має право на звернення до суду з вимогами про відшкодування завданої майнової шкоди, суд враховує той факт, що саме позивач ОСОБА_1 на момент ДТП керував, тобто володів на законних підставах, автомобілем «MERSEDES-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зазнав пошкоджень в результаті ДТП.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року по справі № 6-183цс14.

Отже, оскільки ОСОБА_1 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, слід дійти висновку про те, що позивач правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №200/21325/15-ц.

Автомобіль «MERSEDES-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстовано за власником Edmund Pasieka, однак копія ж самого реєстраційного документу до матеріалів позову долучена без належного завіреного перекладу у відповідності до вимог ст..13 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Позивач пред`явив вимогу щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів (страхувальника та його страховика). На момент ДТП ПрАТ СК «Арсенал Страхування» була страховиком, а ОСОБА_2 - страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_2 .

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону № 1961-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», уклавши з ОСОБА_2 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Законодавство України, не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 20.06.2018року по справі №308/3162/15-ц.

Щодо вини ОСОБА_2 та відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування

На думку ПрАТ СК «Арсенал Страхування», оскільки протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні, позивач не довів наявності вини останнього у завданні шкоди автомобілю марки «MERSEDES-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 ».

Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування у встановлений договором строк є обов`язком страховика (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV у вказаній редакції).

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-IV у зазначеній редакції.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 32 Закону № 1961-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідачем ОСОБА_2 було укладено поліс №АЕ/5563674 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ СК «Арсенал Страхування» , на умовах якого був забезпечений транспортний засіб «Gelly» АО5343АО.

Позивач звертався до відповідача ПрАТ СК «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування, проте йому листом від 30.03.2017 року було відмовлено зв`язку з тим, що не надані докази настання цивільно-правової відповідальності страхувальника.

За положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"визначено виключний перелік випадків, за наявності яких спричинена шкода страховиком не відшкодовується.

Так, згідно п. 32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, 10.01.2017 року о 17 год.40 хв. на вул.Центральній в с.Страбичево, Мукачівського району, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «MERSEDES-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху не переконався що це буде безпечно і не створить перешкоду іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Gelly» АО5343АО.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 15.03.2017 року позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП .

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.2017 року вказану постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ст..124 КУпАП було скасовано, провадження в справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП. З аналізу статті 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Таким чином, відповідно до змісту вказаних норм матеріального права, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов`язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідним є доведення, що саме протиправна поведінка є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.03.2017 року провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Питання про те, чи порушив правила дорожнього руху водій автомобіля «Gelly» АО5343АО під керуванням водія ОСОБА_2 чи наявний в його діях склад правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, чи сталася дорожньо-транспортна пригода наслідком сукупної вини обох водіїв апеляційним судом не розглядалось та не встановлювалось.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за наслідками ДТП не складався.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV(стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, вина у діях водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не встановлена.

Клопотань під час розгляду цивільної справи від ОСОБА_1 про призначення будь якої експертизи не заявлялось.

Отже відмова ПрАТ СК «Арсенал Страхування» у виплаті страхового відшкодування була правомірною.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Як роз`яснено у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі N 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81,141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ПрАТ СК «Арсенал Страхування» про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення,з урахуванням п.15.5.Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ПрАТ СК «Арсенал Страхування» (м.Київ, вул..Борщагівська, 154, ТЦ Мармелад, 4 поверх).

Повний текст рішення складено 20 листопада 2019 року.

Головуюча Курах Л.В.