Рішення № 85758291, 19.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6370/16-ц

Провадження № 2/638/2167/19

РІШЕННЯ

іменем України

19.11.2019 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Штих Т.В.,

за участі секретаря Вакула І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення місця проживання дитини –

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення місця проживання дитини. Позивач просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з Відповідачем в період з 26 жовтня 2010 року по 28 липня 2012 року; визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю – ОСОБА_5 ; поділити спільне сумісне майно подружжя, виділити Позивачу у власність чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; виділити Відповідачу у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль марки Volvo XC70 № кузова НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2 та грошову компенсацію вартості від продажу автомобілю марки Toyota RAV 4 № кузова НОМЕР_3 YV1BZ8256F1210325 д.н. НОМЕР_4 .

15 квітня 2016 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова позовна заява ОСОБА_6 була залишена без руху, надано строк на усунення недоліків. Вимоги встановлені вказаною ухвалою були виконані Позивачем у строк встановлений судом.

Судом було встановлено, що зміст та форма позовної заяви та доданих до неї документів відповідають вимогам статтям 175, 176, 177 ЦПК України, справа підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова, підстави для повернення позову, відмови у відкритті провадження відсутні. Частина 4 ст. 274 ЦПК України встановлює, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Враховуючи це, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

18.09.2017 року представником Відповідача – Крючковим Іллею Миколайовичем було подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що Відповідач не заперечує проти вимоги визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю – ОСОБА_5 , також висловлює свої міркування стосовно позовних вимог Позивача та фактично виступає проти задоволення позову у всій іншій частині.

У судовому засіданні представником Позивача – ОСОБА_7 було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій він просив додатково стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошової компенсації від продажу автомобілю марки Toyota RAV 4 № кузова НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4 у розмірі 181 315,15 грн. У іншій частині позовні вимоги залишити без змін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала заву про розгляд справи за її відсутності у якій змінені позовні вимоги підтримує повністю.

Представник Позивача до судового засідання з`явився, просив позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Предаставник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що позивача та відповідачів завчасно та належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, відповідно до положень ст. 223 ЦПК суд розглядає справу по суті за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вислухавши пояснення свідків, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

По-перше, Судом було встановлено, що Позивач та Відповідач знайомі з 2003 року. В період з 2005 року по 2007 вони перебували у позашлюбних стосунках. У 2008 році вони проживали разом, але у тому ж 2008 році вони роз`їхались та припинили стосунки на короткий проміжок часу.

В червні 2010 року Позивач з Відповідачем домовились разом придбати житло і восени почали пошук квартири.

26 жовтня 2010 року вони придбали у спільну сумісну власність (по Ѕ квартири) чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість квартири на той момент складала 534 660 грн, що станом на момент покупки було еквівалентом 67 000 Доларів США.

Після закінчення ремонту у вищевказаній квартирі, 12 лютого 2011 року Позивач та Відповідач, разом із сином Позивача від першого шлюбу, почали проживати у цій квартирі однією сім`єю.

З 2012 року почали планувати народження дитини. Офіційна реєстрація шлюбу відбулась лише 28 липня 2012 року вже коли Позивач була вагітна спільною дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вищевказані обставини спільного проживання без реєстрації шлюбу підтверджуються також показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 які були викликані до Дзержинського районного суду м. Харкова та допитані у судовому засіданні.

За вимогами ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суд приходить до висновку, що попри відсутність державної реєстрації шлюбних відносин між Позивачем та Відповідачем в період з 26 жовтня 2010 року по 28 липня 2012 року, вони дійсно мали стійкі сімейні відносини, спільний сімейний бюджет та планували народження спільної дитини, що фактично свідчить про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

По-друге, відповідно до матеріалів справи Позивач та Відповідач мають спільну дитину – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однією з позовних вимог Позивач просить визначити місце проживання спільної дитини разом із нею. В обґрунтування вимоги посилається на те, що дитина на даний час проживає разом з нею у спільній з Відповідачем квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .; дитина знаходиться повністю на утриманні Позивача, вона піклується про фізичний та психологічний розвиток дитини.

У своїх запереченнях, представник Відповідача вказує на те, що Відповідач не заперечує проти визначення місця проживання спільної дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю – ОСОБА_5 .

Розгляд даного питання було передано до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Службою у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради було обстежено умови проживання дитини ОСОБА_4 та скликано комісію на розгляд якої було винесено питання можливості проживання вказаної дитини разом із матір`ю ОСОБА_5

Службою у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради було надано суду Висновок Комісії про те що дитина ОСОБА_4 має змогу проживати разом з його матір ОСОБА_5 та Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради не заперечує проти цього.

Ч.1 ст. 161 СКУ- Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовя`зків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, враховуючи наведене, Суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної позовної вимоги і необхідності її задоволення на підставі того, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде відповідати інтересам дитини, так як вона належним чином ставиться до своїх батьківських обов`язків, дитина до неї прихильна, дитина постійно проживає з матір`ю, дитина має малолітній вік, матір турбується про стан здоров`я дитини, про отримання дитиною освіти, про додатковий фізичний та інтелектуальний розвиток дитини.

По-третє, Позивач вказує, що за час спільного проживання разом із Відповідачем ними разом було набуто наступне майно:

-чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 ;

-однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

-автомобіль марки Volvo XC70 № кузова НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2

-автомобіль марки Toyota RAV 4 № кузова НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4 .

Позивач просить поділити спільне сумісне майно подружжя, виділити Позивачу у власність чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; виділити Відповідачу у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошової компенсації від продажу автомобілю марки Toyota RAV 4 № кузова НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4 у розмірі 181 315,15 грн.

У своїх запереченнях представник Відповідача заперечує факт спільної покупки подружжям автомобілів Volvo XC70 № кузова НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2 та Toyota RAV 4 № кузова НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4 ., наполягає на тому, що ці автомобілі були куплені виключно на кошти Відповідача і ніякого відношення до Позивача не мають.

Судом було встановлено, що чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_11 та ОСОБА_2 (по Ѕ квартири) 26.10.2010 року та на момент покупки мала вартість 534 660 грн (еквівалент 67 000 Доларів США).

Однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 була придбана 31.07.2012 року за 380 000 грн (еквівалент 47 500 Доларів США).

Автомобіль Toyota RAV 4 було придбано та зареєстровано Відповідачем у 2011 році. 28 жовтня 2014 року Відповідачем було продано вказаний автомобіль, його вартість на момент продажу складала 28 000 Доларів США або 362 630 грн, що підтверджується Звітом № 2-О про оцінку вартості колісного транспортного засобу від 24 березня 2016 року який складено суб`єктом оціночної діяльності – Харківська Торгово-Промислова Палата.

Автомобіль Volvo XC70 було придбано та зареєстровано Відповідачем у 2014 році, на момент подання позовної заяви Позивачем автомобіль знаходився у власності Відповідач. Вартість вказаного автомобіля станом на 24 березня 2016 року складала 43 000 Доларів США або 1 118 650 грн., що підтверджується Звітом № 3-О про оцінку вартості колісного транспортного засобу від 26 березня 2016 року який складено суб`єктом оціночної діяльності – Харківська Торгово-Промислова Палата.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2016 року по справі №638/21244/15-ц шлюб, зареєстрований між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , 28.07.2012 року у Фрунзенському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 209 було розірвано.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-66цс13 та від 25.12.2013 року у справі №6-135цс13.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Як передбачено ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Частиною 3 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, враховуючи, що набуте сторонами в період проживання без реєстрації шлюбу та в період після реєстрації шлюбних відносин майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, набутого за час спільного проживання та перебування у шлюбі, в повному обсязі, як таких, що знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.

Також, представником Позивача – адвокатом Лебедєвим Д.В. було подано клопотання у якому він просить долучити до матеріалів справи завірену копію нового паспорта громадянина України Позивача та вказати в рішенні суду по справі №638/6370/16-ц нове прізвище свого клієнта – ОСОБА_12 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 57, 60, 63, 69, 70 СК України суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_13 до ОСОБА_2 , третя особа – Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Виконавчого комітету Харківської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення місця проживання дитини – задовольнити.

Встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_13 з ОСОБА_2 в період з 26 жовтня 2010 року по 28 липня 2012 року.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю – ОСОБА_14 .

Виділити ОСОБА_15 у власність чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка була предметом спільної сумісної власності подружжя.

Виділити ОСОБА_2 у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка була предметом спільної сумісної власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 частину грошової компенсації від продажу автомобілю марки Toyota RAV 4 № кузова НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4 , який був предметом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 181 315,15 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту винесення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення було виготовлено 19 листопада 2019 року.

Позивач: ОСОБА_16 ІПН НОМЕР_6

Відповідач: ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_7 .

Суддя Штих Т.В.