Ухвала суду № 85758132, 20.11.2019, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/1249/19

провадження: 1-кс/614/464/19

категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 слідчий суддя Борівського районного суду Харківської області Гуляєва Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

ст. слідчого СВ Борівського ВП Бондаренка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Борова Харківської області клопотанняст. слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Бондаренка О.М., погоджене прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської областіКолесніковим Д.І. про арешт тимчасово вилученого майнав рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201920230000195 від 14.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

Ст. слідчий СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Бондаренко О.М. за погодженням прокурора Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської областіКолесніковим Д.І. звернувся з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна до Борівського районного суду Харківської області, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

З клопотання вбачається, що упровадженні СВ Борівського відділення поліції Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220230000195 від 14.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено що, в період часу з 09.08.2019 по 14.08.2019 невідомий, таємно, скориставшись відсутністю господарів, шляхом відкривання створи металопластикового вікна проник в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав мобільний телефон марки «ASUS ZC500TG», чим завдав потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду.

Під час проведення слідчих дій 18.11.2019, мобільний телефон марки «ASUS ZC500TG», який був викрадений у ОСОБА_1 , був виявлений у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 пояснив, що вказаний мобільний телефон в серпні 2019 року йому продав знайомий ОСОБА_3 . В ході огляду предметів (речей) 18.11.2019 у ОСОБА_2 був вилучений, викрадений у ОСОБА_1 , мобільний телефон марки «ASUS ZC500TG», IMEI НОМЕР_1 , другий IMEI НОМЕР_2 .

Завданням арешту мобільного телефону марки «ASUS ZC500TG», IMEI НОМЕР_1 , другий IMEI НОМЕР_2 , який має істотне значення в якості речового доказу під час досудового розслідування, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В судовому засіданні ст. слідчий клопотання підтримав, просив його задовольнити. Пояснення надав аналогічні його тексту.

ОСОБА_1 в судове засідання надала заяву про розгляд клопотання без її участі, проти арешту тимчасово вилученого майна не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення ст. слідчого, вивчивши матеріали додані до клопотання: витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань; рапорт пом. Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській обл.; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.08.2019; копію протоколу місця події; копію протоколу допиту потерпілого; копію протоколу допиту свідка; копію заяви ОСОБА_2 ; копію протоколу огляду речей (документів); копію протоколу допиту свідка; копію пояснення ОСОБА_3 ; копію постанови про визнання речовим доказом; вважає, що є підстави для надання дозволу на арешт майна, оскільки згідно п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18.02.2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В свою чергу, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Таким чином, право на володіння речами і документами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Важливим в даних правовідносинах є те, що в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч.3 ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі ч.4 ст.173 КПК України «у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14.08.2019 Борівським відділенням поліції Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.185 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201920230000195 від 14.08.2019.

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 18.11.2019, мобільний телефон марки «ASUS ZC500TG» IMEI НОМЕР_1 , другий IMEI НОМЕР_2 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №1201920230000195.

Ст. слідчим доведено ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

На даному етапі досудового розслідування вимоги клопотання виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Клопотання подано з додержанням вимог ст. 171 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на визначене майно.

Крім того, арешт вказаного майна є тимчасовим заходом забезпечення у кримінальному провадженні, а тому його власник, в подальшому, в передбачених КПК України випадках, має право звертатися із клопотанням про скасування даного арешту.

Таким чином, клопотання органу досудового слідства є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи слідчого знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ст. слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Бондаренка О.М., погоджене прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської областіКолесніковим Д.І. про арешт тимчасово вилученого майнав рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201920230000195 від 14.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно а саме: мобільний телефон марки «ASUS ZC500TG» IMEI НОМЕР_1 , другий IMEI НОМЕР_2 , який був викрадений у ОСОБА_1 , з подальшим зберіганням його в кімнаті речових доказів Борівського відділення поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

Копію ухвали направити слідчому СВ Борівського ВП Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. та прокурору Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області- для виконання, ОСОБА_1 – для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Гуляєва Г. М.