Рішення № 85757763, 07.10.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2709/19

Номер провадження 2/570/1070/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивача, адвоката Муравської О.О.

представника відповідача, адвоката Лазарчука М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненське лісове господарство" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У зв`язку з тим, що відповідачем, на підставі наказу № 58 від 28 лютого 2019 року у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, що зумовлені необхідністю економії грошових коштів та більш повного й ефективного правового захисту інтересів підприємства, було прийнято рішення про скорочення посади юрисконсульта з 01 травня 2019 року, про що було попереджено його під підпис 28 лютого 2019 року, в результаті цього наказом № 24 к від 02 травня 2019 року його звільнено з посади юрисконсульта ІІ категорії ДП "Рівненський лісгосп" у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у його трудовій книжці, вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував необхідність скорочення штатної одиниці юрисконсульта та не прийняв новий штатний розпис, крім того дана штатна одиниця була єдиною, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати незаконним та скасувати наказ № 24 к від 02 травня 2019 року про його звільнення з посади юрисконсульта ІІ категорії ДП "Рівненський лісгосп" та поновити його на зазначеній посаді, стягнути з відповідача на його користь оплату за вимушений прогул з 02 травня 2019 року по 30 травня 2019 року в розмірі 16908,80 гривень.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі, в зв`язку з представленням його інтересів адвокатом.

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Муравська О.О., в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що основним порушенням при звільненні позивача з роботи є порушення постанови Кабінету Міністрів України № 1040, якою затверджено Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, згідно якого є обов`язковою наявність в структурі державного підприємства штатної одиниці юрисконсульта. Наказ № 58 від 28 лютого 2019 року про скорочення посади юриста ніким не оспорювався і він не скасований, але цей наказ і штатний розпис не давали для ознайомлення. Чи є на даний час юрист на підприємстві, їй невідомо. Вважає, що ОСОБА_2 міг би виконувати іншу роботу (договірну, претензійну, досудову та ін.), якщо з 01.01.2020 року не зможе представляти інтереси в суді, тому звільнення є незаконним. Повідомила, що стосовно процедури проведення звільнення претензій позивач немає. Зазначила також, що на даний час позивач не працевлаштований, перебуває на обліку в Центрі зайнятості з 11 червня 2019 року, у зв`язку з чим просить позов задоволити, скасувати наказ про звільнення та стягнути оплату за вимушений прогул за різницею виплат допомоги центром зайнятості.

Представник відповідача ДП "Рівненське лісове господарство", адвокат Лазарчук М.В., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи відзив тим, що позовні вимоги є повністю безпідставними, а звільнення позивача відбулося за наявності для того відповідних правових та фактичних підстав. Так, позовна заява не містить жодного конкретного доводу на ствердження порушення норм чинного законодавства щодо процедури звільнення чи відсутності фактичних підстав для звільнення. Саме скорочення штатної одиниці викликане тим, що у 2018-2019 роках у законодавстві були внесені зміни щодо представництва інтересів підприємства перед третіми особами, зокрема, в судах, органах поліції, прокуратури, інших державних установ. Згідно всіх процесуальних кодексів, представником підприємств у судах може бути винятково адвокат. Зіставивши витрати, які заплановано витратити на утримання підприємством штатної одиниці юрисконсульта, та витрати на юридичні послуги при укладенні договору з адвокатським об`єднанням, підприємство прийняло рішення, що задля ефективнішого захисту своїх прав та економії коштів є можливим скорочення штатної одиниці юрисконсульта та укладення договору на супутні юридичні послуги, в тому числі представництво інтересів підприємства в судах з Адвокатським бюро ОСОБА_3 , що в подальшому потягло за собою звільнення ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник відповідача, адвокат Лазарчук М.В., позов не визнав, підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, і зазначив, що позивачем не оспорюється процедура звільнення, спірним є лише питання чи обов`язково має бути посада юриста на державному підприємстві. Щодо цього пояснив, що постановою КМУ від 26 листопада 2008 року № 1040 не визначено конкретного обов`язку підприємства мати в штаті юриста, а згідно ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає чисельність працівників і штатний розпис. Оскільки на підприємстві була податкова перевірка і необхідним є оскарження податкових повідомлень-рішень, а представництво інтересів в судах має здійснювати адвокат, підприємством вирішено укласти договір з адвокатським бюро, тому у підприємства були правові підстави для скорочення посади юриста. Це позиція обласного управління, оскільки укладення договору з адвокатським бюро є більш вигіднішим в плані витрати державних коштів, ніж наявність посади юриста у штатному розписі підприємства. На даний час у штатному розписі відсутня посада юрисконсульта, ця посада на підприємстві була одна і вона скорочена, тому про переважне право залишення на роботі говорити не можливо. Вважає позов безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_2 , 03 травня 2012 року був прийнятий на роботу в ДП "Рівненський лісгосп" на посаду юрисконсульта, а 04 січня 2016 року переведений на посаду юрисконсульта ІІ категорії. На підставі наказу № 24 к від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 звільнений з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.8).

Як вбачається із наказу № 24 к від 02 травня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_2 ", його звільнено з посади юрисконсульта ІІ категорії ДП "Рівненський лісгосп" 02 травня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Бухгалтерію зобов`язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку 19 календарних днів і вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Підставою звільнення зазначено наказ № 58 від 28 лютого 2019 року про заплановане звільнення; повідомлення про заплановане звільнення (протокол № 3 від 27.02.2019 року); згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору (протокол № 1 від 22.03.2019 року). 02 травня 2019 року ОСОБА_2 ознайомлений з наказом та отримав його копію, про що зазначено у вищезгаданому наказі, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.14).

11 грудня 2018 року на адресу ДП "Рівненське лісове господарство" від Адвокатського бюро ОСОБА_3 було направлено лист-пропозиція щодо укладення договору комплексного юридичного (правового) обслуговування даного підприємства. Щомісячна вартість комплексного обслуговування підприємства адвокатським бюро складає 6500 гривень в місяць (а.с.23-24).

З доповідної головного економіста ДП "Рівненське лісове господарство " ОСОБА_4 на ім`я директора ДП "Рівненське лісове господарство" від 27 лютого 2019 року вбачається, що передбачувані затрати підприємства на оплату праці юрисконсульта у 2019 році становитимуть 295098 гривень, а затрати підприємства на правову допомогу адвоката у 2019 році становитимуть 78000 гривень, у зв`язку з чим запропоновано, з дотриманням законодавства про працю скоротити посаду юрисконсульта та укласти договір з адвокатським бюро, про що зазначено в технічно-економічному обґрунтуванні від 27 лютого 2019 року, яке погоджене профспілковим комітетом, про що свідчить підпис голови профкому ОСОБА_5 .

Враховуючи ці обставини відповідачем 28 лютого 2019 року було видано наказ № 58 "Про скорочення чисельності та штату працівників підприємства", згідно якого передбачено скоротити з 01 травня 2019 року посаду юрисконсульта. Позивач ОСОБА_2 28 лютого 2019 року був ознайомлений із наказом про скорочення посади юрисконсульта і того ж таки 28 лютого 2019 року отримав персональне попередження про наступне вивільнення працівників, що стверджується його підписом у цьому попередженні.

В зв`язку з вищевикладеним, ДП "Рівненський лісгосп" було внесено зміни до штатного розпису на 2019 рік працівників апарату управління, які вводяться в дію з 03 травня 2019 року, згідно яких затверджено виключити із штатного розпису посаду юрисконсульта ІІ категорії. На даний час такої посади у штатному розписі ДП "Рівненський лісгосп" немає.

Із матеріалів справи вбачається, що техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення посади юрисконсульта погоджено з профспілковим комітетом ДП "Рівненський лісгосп". Протоколом первинної профспілкової організації ДП "Рівненський лісгосп" від 22 березня 2019 року № 1, надано згоду на скорочення посади юрисконсульта ОСОБА_2 з дотриманням законодавства про працю. Таким чином профком підприємства надав свою згоду на звільнення позивача.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено судом, дійсно мало місце скорочення чисельності і штату працівників, відповідачем попереджено позивача про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України), через два місяця з дня ознайомлення з наказом про скорочення чисельності і штату працівників. Вказані дії відповідача цілком відповідають положенням ст.49-2 ч.1 КЗпП України, за якими про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Звільнення позивача з роботи погоджено таке із профспілковим органом і на засідання профкому позивач був запрошений.

Тобто, суд не вбачає порушення процедури звільнення ОСОБА_2 з роботи, цього не оспорює і сам позивач.

Що стосується доводів позивача і його представника про те, що в штаті державного підприємства обов`язково має бути посада юрисконсульта, то суд вважає, що вони безпідставні.

Відповідно до ч.3 ст.64 ГК України, підприємство, установа, організація, тобто роботодавець, має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників та штатний розпис.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З наведеного вбачається, що переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, які займають однакові посади.

Враховуючи те, що стаття 42 КЗпП України встановлює переважне право на залишені на роботі перед іншими працівниками, що підлягають вивільненню, то у даному випадку дане право не могло бути реалізоване, оскільки скороченню підлягала тільки одна посада юрисконсульта із однієї існуючої.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2018 року в справі № 757/35526/14-11, "Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що не було порушене переважне право працівника на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади, а посада позивача як юрисконсульта була єдиною в цьому управлінні".

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів", судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). Переважне право на залишення на роботі не є тотожнім праву на працевлаштування на нову посаду. Право прийняття на роботу належить працедавцеві та не підлягає судовому врегулюванню.

Що стосується доводів позивача, про те, що відповідачем порушена норма п.2 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою КМУ від 26 листопада 2008 р. № 1040, то суд не погоджується з цим, оскільки вказане Загальне положення не містить категоричного обов`язку державного підприємства створити юридичний відділ або мати в штаті юрисконсульта. Відповідно до норм Господарського кодексу України підприємство (без уточнення форми власності) має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників та штатний розпис. Виходячи із зазначених норм закону, саме такою є позиція у представника відповідача і суд з нею погоджується. На спростування доводів представника відповідача, позивачем не надано суду жодного доказу. А відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 є безпідставним, не доведеним належними доказами, а тому до задоволення не підлягає.

В зв`язку з тим, що в позові про поновлення на роботі ОСОБА_2 відмовлено, то не підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Хоча позивач при подачі позову до суду, відповідно до Закону України "Про судовий збір" був звільнений від сплати такого збору, він є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.7), але враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, а ОСОБА_2 як особа, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від сплати судового збору не звільняється, то з позивача має бути стягнутий судовий збір.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.40 п.1, 232, 235 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненське лісове господарство" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 18.10.2004 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач - Державне підприємство "Рівненське лісове господарство", знаходиться за адресою: вул.Свято-Преображенська, № 1-А, с.Олександрія, Рівненського району, Рівненської області, 35320.

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2019 року.

Суддя Остапчук Л.В.