Рішення № 8575465, 19.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2010 р.Справа № 17/1-42

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ

до відповідача Фермерського господарства "Скочеляс", с. Грабовець Тернопільського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: не з'явився;

відповідача: Скочеляс В.О., керівник, паспорт серії МС №509135 від 29.05.1999р.

В судовому засіданні представнику відповідача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмових клопотань сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства "Скочеляс", с. Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 60 757,15 грн. штрафних санкцій, посилаючись на договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-47/03/08 від 27.03.08р., з яких: 21174,33 грн. курсової різниці, 8505,35 грн. пені, 1064,61 грн. –3% річних, 8040,87 грн. інфляційних нарахувань та 21971,99 грн. штрафу.

Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-47/03/08 від 27.03.08р.; розрахунками штрафних санкцій; копіями видаткових накладних № РН-ЛВ00145 від 29.04.08р., № РН-ЛВ00212 від 15.05.08р., № РН-ЛВ00220 від 15.05.08р., № РН-ЛВ00228 від 21.05.08р., № РН-ЛВ00286 від 05.06.08р., № РН-ЛВ00298 від 05.06.08р., № РН-ЛВ00318 від 13.06.08р., № РН-ЛВ00329 від 21.06.08р., № РН-ЛВ00338 від 04.07.08р.; копіями довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯПА №221276 від 20.04.08р., №221258 від 15.05.09р., № 221273 від 19.05.08р., №221268 від 05.06.08р., №221284 від 21.06.08р.; копіями банківських виписок з рахунку позивача; іншими матеріалами.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 02.02.2010р. оголошувалася перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 11:45 год. 16.02.2010р., розгляд справи відкладався на 09.03.2010р. та на 19.03.2010р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи на підтвердження своїх вимог та заперечень та з метою врегулювання спору мирним шляхом.

Позивач в судове засідання 19.03.2010р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Разом з тим, згідно пояснень представника в судовому засіданні 16.02.2010р. та письмових обґрунтувань позовних вимог №38 від 29.01.2010р.; документального підтвердження стягнення курсової різниці №39 від 29.01.2010р., позовні вимоги підтримує в заявленому розмірі.

Відповідач в судових засіданнях заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що позивачем в односторонньому порядку було змінено умови договору в частині строків поставки товару, оскільки відповідачем відповідно до умов договору не було проведено у строк до 04.04.08р. оплати товару в розмірі 20% від його вартості. Заперечує відповідач вимоги про стягнення адвокатських послуг та курсової різниці та звертає увагу суду на важке фінансове становище господарства, погодні умови, що сталися 09.07.2008 року, внаслідок яких знищено градом посіви ярих зернових культур, що підтверджує актами обстеження посівів від 09.07.08р. Письмового відзиву на позов відповідачем не представлено.

Також, відповідачем в судовому засіданні 19.03.2010р. подано заяву №16 від 19.03.2010р. у відповідності до якої, посилаючись на важке економічне становище, весняну посівну компанію, просить суд відстрочити виконання рішення по сплаті збитків до 15.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані документи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

27 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", як Продавцем та Фермерським господарством "Скочеляс", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-47/03/08 (далі - Договір), предметом якого є продаж засобів захисту рослин, що належать Продавцю на момент укладення договору або набуті Продавцем у майбутньому на умовах відстрочення платежу (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору товар може передаватися Покупцю партіями і вважається переданим останньому з моменту підписання видаткових накладних.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, Товариство згідно видаткових накладних № РН-ЛВ00145 від 29.04.08р., № РН-ЛВ00212 від 15.05.08р., № РН-ЛВ00220 від 15.05.08р., № РН-ЛВ00228 від 21.05.08р., № РН-ЛВ00286 від 05.06.08р., № РН-ЛВ00298 від 05.06.08р., № РН-ЛВ00318 від 13.06.08р., № РН-ЛВ00329 від 21.06.08р., № РН-ЛВ00338 від 04.07.08р.; копіями довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯПА №221276 від 20.04.08р., №221258 від 15.05.09р., № 221273 від 19.05.08р., №221268 від 05.06.08р., №221284 від 21.06.08р. передало, а відповідач через свого представника Скочеляс В.О., який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯПА №221276 від 20.04.08р., №221258 від 15.05.09р., № 221273 від 19.05.08р., №221268 від 05.06.08р., №221284 від 21.06.08р., прийняв зазначений у накладних товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 182979,98 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені відтиском печатки Господарства, довіреностями серії ЯПА №221276 від 20.04.08р., №221258 від 15.05.09р., № 221273 від 19.05.08р., №221268 від 05.06.08р., №221284 від 21.06.08р., виданими відповідачем своєму представнику на отримання товару (копії знаходяться в матеріалах справи) та не заперечується представником в судовому засіданні.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до Покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про приймання Покупцем товару.

Умовами укладеного договору (розділ 5) сторони визначили порядок, форму та термін проведення розрахунків за отриманий Товар. У відповідності до п.п. 5.1., 5.2. Договору Покупець здійснює оплату партії товару, за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Оплата Товару проводиться наступним чином: 20% від вартості - в строк до 04.04.2008р. та 80% від вартості –до 01.11.2008р.

Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем, як Покупцем умов договору купівлі-продажу в частині строку проведення розрахунків за отриманий ним у власність товар на підставі договору № ЗУФ-47/03/08.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, свої зобов’язання по договору від 27.03.08р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар в строк, передбачений п. 5.3. Договору, тобто до 01.11.2008 року.

Так, згідно банківських виписок по рахунку Товариства за 15.05.2008р. 26.06.2008р., 01.12.2008р. 12.12.2008р., 17.12.2008р., 18.12.2008р., 22.12.2008р., 29.01.2009р., 02.02.2009р., 26.02.2009р., 16.03.2009р., 06.04.2009р. та 10.04.2009р., вбачається, що відповідачем здійснено повністю оплату за отриманий ним товар лише 10.04.2009р., що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України. Наведене, серед іншого, не заперечується відповідачем у справі, навпаки, знаходить своє підтвердження згідно наданих в судових засіданнях поясненнях представників Господарства.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 21174,33 грн. курсової різниці, нарахованої у зв’язку із збільшенням курсу долару США, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до укладених сторонами додатків до Договору № ЗУФ-47/03/08 від 27.03.08р. №1 від 27.03.08р. та №2 від 05.04.08р. сторонами погоджено асортимент товару, ціну товару в національній валюті (182119,62 грн. згідно додатку № 2, яким викладено додаток №1 в новій редакції) та зазначено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати буде вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу: S= (A1/A2)*B, де S –ціна на момент проплати, B –ціна на момент підписання, A1 –курс долара США до гривні на день перерахування грошей, A2 –курс долара США до гривні на день підписання договору. Відповідні додатки підписано сторонами без заперечень.

Враховуючи, що станом на день підписання договору № ЗУФ-47/03/08 (27.03.08р.) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 5,05 грн. за 1 долар США, що зафіксовано сторонами в додатках №1 та №2 до Договору, а станом на 03.11.2008р. (день, коли зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару мало бути виконано) становить 5,7888 грн. за 1 долар США, відповідачу нараховано курсову різницю в сумі 21174,33 грн.

Частиною 2 статті 198 ГК України визначено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В силу вимог ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Даючи правову оцінку наведеним вище правовим нормам та умовам укладеного між сторонами договору, господарський суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці є законними, такими, що відповідають приписам закону та умовам укладеного договору, відтак, задовольняються судом в заявленому розмірі.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Пунктом 8.1. договору сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору купівлі-продажу.

Так, належне виконання грошових зобов’язань покупцем, забезпечено сторонами у п. 8.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Окрім того Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості Товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару (п. 8.4. Договору).

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, пеня встановлюється у договорі за домовленістю сторін, але сплачується у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за період, за який вона нараховується. В той же час ст. 551 ЦК України допускає збільшення розміру неустойки у договорі за згодою сторін проти визначеної у законі.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 505,35 грн. пені за прострочення оплати Товару - засобів захисту рослин, що нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.11.2008 року по 10.04.2009 року, тобто з дня, коли зобов"язання мало бути виконано до дня фактичного розрахунку та штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, що за підрахунками позивача складає 21971,99 грн.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, штраф відноситься до різновидів неустойки поряд з пенею і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд вважає, що положення пункту 8.4. договору не суперечать нормам законодавства, оскільки їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з факту прострочення виконання зобов’язань, і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов’язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов’язання викладена у постановах Вищого господарського суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р.

Оцінюючи дані позовні вимоги, господарський суд констатує, що розрахунок пені та штрафу позивачем здійснено вірно, заявлені вимоги відповідають умовам укладеного договору, не суперечать чинному законодавству,строки позовної давності для стягнення штрафу та пені позивачем дотримано; доказів сплати даних штрафних санкцій відповідач суду не надав.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Утім, відповідач просив суд відмовити в позові, посилаючись на ту обставину, що господарство є сільськогосподарським підприємством, інших джерел погашення боргу, крім доходів, отриманих від виробництва сільськогосподарської продукції не має; згідно актів обстеження посівів від 09.07.2008р. підтверджується втрата значної кількості посівів ярих культур. Звертає увагу суду на значне зниження реалізаційних цін на вироблену сільськогосподарську продукцію, що призвело до недоотримання господарством запланованої виручки від реалізації продукції.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суду надано право при прийнятті рішення у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), тому повністю звільнити відповідача від відповідальності за заявленими вимогами суд не вправі. Зменшення розміру неустойки передбачено також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та поданих сторонами доказів, суд вважає, що позивачем жодним чином не підтверджено наявність понесених Товариством збитків, внаслідок невиконання зобов’язань Відповідачем, відтак, запобігаючи збагаченню кредитора за рахунок боржника, не допускаючи заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язання боржником, суд зменшує суму пені до 3000 грн. та штрафу- до 3000,00 грн.

При цьому, господарський суд враховує що:

- фінансова криза, що склалася у Україні наприкінці 2008-2009 р.р., негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки між сторонами по справі;

- штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не вправі. При зменшенні розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- крім стягнення штрафу та пені позивач нараховує та стягує проценти річних, інфляційні нарахування та курсову різницю, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем;

- відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, навпаки, основний борг за договором від 27.03.2008р. фермерським господарством "Скочеляс" сплачено повністю, що випливає з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судових засіданнях;

- заявлена сума штрафу та пені в цілому складає 30477,34 грн., що, на думку суду, є неспіврозмірним з розміром простроченого платежу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 1064,61 грн. (нарахованих за період з 03.11.08р. по 10.04.2009р., виходячи з розміру простроченого платежу та з урахуванням дати сплати боргу), інфляційних нарахувань в розмірі 8040,87 грн. (нарахованих за період з листопада 2008р. по березень 2009р. включно, виходячи з розміру простроченого платежу та нарахованих на дату кінцевого розрахунку) суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з листопада 2008р. по березень 2009р. та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 3000 грн. судових витрат, понесених за надання юридичних послуг адвокатом Бонтлабом В.В. по складанню даної позовної заяви та представництву інтересів позивача в господарському суді Тернопільської області по розгляду даного господарського спору, суд відмовляє у їх задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №351/12/09 від 14.12.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія" (Виконавцем) та позивачем (Замовником), Виконавець зобов’язався надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин з відповідачем у даній справі (ФГ "Скочеляс"), які виникли на підставі договору купівлі-продажу № ЗУФ-47/03/08 від 27.03.2008р., підготовки позову від імені Замовника та представництву інтересів в господарському суді Тернопільської області по розгляду даної справи. Згідно п. 3.1. та 3.2. договору, вартість оплати послуг щодо надання правової допомоги становить 3000,00 грн. з ПДВ, вказану суму Замовник (позивач) повинен сплатити в строк до 25 грудня 2009 року.

Сторони домовились, що правова допомога вважається наданою з моменту підписання уповноваженими представниками акту здачі - приймання виконаних робіт (п. 1.2. Договору від 24.12.09р.).

24.12.2010р. ТОВ „Незалежна юридична компанія" та позивач склали акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги згідно договору №351/12/09 від 14.12.09р.

Згідно платіжного доручення №3015 від 23.12.2009р. позивачем було перераховано на користь ТОВ „Незалежна юридична компанія" за надання юридичних послуг згідно договору № 351/12/09 від 14.12.09р. 3000,00 грн.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю гр. Бонтлаб В.В. №3280 від 24.04.08р., довіреність, видана на ім'я останнього від 25.11.2009р., якою позивач доручив адвокату представляти його інтереси в судах перед іншими юридичними та фізичними особами з усіх питань, які стосуються довірителя з приводу стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій та копія наказу № 5 від 08.01.2009р., згідно якого ТОВ „Незалежна юридична компанія" прийняло гр. Бонтлаб В.В. на посаду заступника генерального директора - директора департаменту корпоративного права за сумісництвом.

Утім, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 4 Закону України "Про адвокатуру" визначено організаційні форми діяльності адвокатури, та зазначено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру").

Однак, з наданих позивачем доказів не можна дійти до висновку, що саме адвокатом були виконані роботи, що зазначені в акті здачі - приймання від 24.12.2009р., оскільки акт підписано керівником ТОВ "Незалежна юридична компанія", що разом з фактом перерахування коштів на рахунок Товариства (юридичної особи), а не адвоката, унеможливлює віднесення витрат на оплату правової допомоги до судових витрат по оплаті послуг адвоката, що визначені ст. 44 ГПК України, а відтак, у їх стягненні з відповідача слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підлягають до задоволення частково – в розмірі 36279,81 грн., з яких: 21174,33 грн. курсової різниці, 3000,00 грн. пені, 1064,61 грн. –3% річних, 8040,87 грн. інфляційних нарахувань та 3000,00 грн. штрафу.

Оцінюючи заявлене відповідачем клопотання про надання відстрочки сплати збитків суд дійшов висновку, що останнє підлягає до задоволення, виходячи з такого.

За змістом пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі приймаючи рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на важкий фінансовий стан господарства, спричинений зокрема, погодними умовами та весняною посівною компанією, що підтверджується наданими суду актами, складеними представниками управління сільського господарства, державної насіннєвої інспекції, управління агропромислового розвитку, Тернопільської районної державної станції захисту рослин тощо, які суд визнає належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, та зважаючи на складну економічну ситуацію, що склалася в Україні, в тому числі в сільськогосподарській сфері, враховуючи норми ч. 1 пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає наведені обставини такими, що надають господарському суду підстави задовольнити клопотання та надати Фермерському господарству "Скочеляс" відстрочку виконання даного рішення суду до 15.08.2010 року.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в силу вимог ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, надмірно сплачене позивачем державне мито в розмірі 42,43 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" у відповідності до ст. 47 ГПК України.

У судовому засіданні 19.03.2010р. за згодою відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 533, 551, 610, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 198, 230-232 ГК України, Законом України "Про адвокатуру", ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 811, 82, 83, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Скочеляс", с. Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 14047873, –21174,33 грн. курсової різниці, 3000,00 грн. пені, 1064,61 грн. –3% річних, 8040,87 грн. інфляційних нарахувань, 3000,00 грн. штрафу та 503,71 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321, відстрочивши виконання рішення суду до 15 серпня 2010 року.

3. В решті позову –відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321 з Державного бюджету України 42,43 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №3013 від 23.12.2009року.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "26" березня 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя