Рішення № 8575460, 23.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2010 р.Справа № 17/7-95

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1", с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод", смт. Козлів Козівського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Дрюк О.М., уповноважений, довіреністьбез номеру від 08.02.10р.;

Наворенський Л.М., керівник, паспортсерії МС №211911 від 18.09.97р.;

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні представникам позивача роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-1", с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області, звернувся 25.01.2010р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод", смт. Козлів Козівського району Тернопільської області, про стягнення 138887,03 грн. заборгованості за поставлену електроенергію згідно договору на адресне постачання електроенергії №01/01/08 від 01.01.2008р.

Позов обґрунтовується копією договору на адресне постачання електроенергії №01/01/08 від 01.01.2008р.; копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.08р.; іншими матеріалами.

Судове засідання, призначене вперше на 16.02.2010р., відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України, на 02.03.2010р., пізніше на 23.03.2010р. у зв’язку з неявкою представника позивача, через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів та у зв’язку з заявленим відповідачем клопотанням від 01.03.2010р. про зобов’язання надіслати ВАТ "Козлівський цегельний завод" позовну заяву та додані до неї документа та відкласти розгляд справи.

Представники позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги повністю. Окрім того, позивачем в судовому засіданні 23.03.2010р. подано суду обґрунтований розрахунок позовних вимог та фіскальний чек №5861 від 09.03.2010р., виданий 133-м відділенням поштового зв’язку м. Києва та опис вкладення у цінний лист, які свідчать про відправку 09 березня 2010р. відповідачу за його юридичною адресою (смт. Козлів Козівського району Тернопільської області, вул. Личакова, 26) копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідач в судові засідання 02.03.2010р. та 23.03.2010р. не з'явився. 22.03.2010р. відповідачем вдруге подано клопотання про зобов’язання позивача надіслати за юридичною адресою Товариства: смт. Козлів Козівського району Тернопільської області, вул. Личакова, 26, позовну заяву з доданими до неї документами, та у зв’язку з цим відкласти розгляд справи на інший день з метою надання відзиву на позов.

Утім, суд вважає, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України. Також, при вирішенні даного клопотання, суд враховує передбачений частиною 1 статті 69 ГПК України, строк вирішення спору, котрий закінчується 25.03.2010р., оскільки позовна заява поступила до господарського суду 25.01.2010р. (вх. № 0116 (н)). За таких обставин, зважаючи на те, що ухвалою від 02.03.2010 р. явка повноважних представників сторін не визнавалася обов’язковою; судовий розгляд справи неодноразово відкладався з наведених відповідачем мотивів; позивачем надіслано на алресу Товариства 09.03.2010р. позовну заяву з додатками; відповідач не виявив бажання ознайомитися з матеріалами справи та без поважних причин не надав суду відзиву на позов, клопотання про відкладення судового засідання до задоволення не підлягає.

Таким чином, розгляд справи здійснюється за наявними у ній документами за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників позивача, суд встановив:

Згідно ст. 6 Закону України "Про електроенергетику" та п. 5.1. Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-1", як Постачальником та Відкритим акціонерним товариством "Козлівський цегельний завод" як Покупцем, укладено договір на адресне постачання електроенергії за №01/01/08 (далі – Договір), предметом якого є передача Покупцю електроенергії та відповідної її потужності шляхом передачі через електросітки ВАТ "Тернопільобленерго". Згідно п. 1.3. Договору, Покупець зобов’язався приймати електроенергію та оплачувати її за ціною та в строки, передбачені Договором. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р. (п. 6.5. Договору).

Пунктом 1.1 договору визначено, що договірна вартість електроенергії, яка передається Покупцю на січень 2008р. складає 48,39 коп. за 1 квт/год (з ПДВ). Ціна на електроенергію, що передається може змінюватися в залежності від цін на енергоринку України (п. 1.2 Договору).

Згідно укладених між сторонами додаткових угод №01/02 від 01.02.08р., №02/02 від 01.03.08р., №03/03 від 01.04.08р., №04/04 від 01.05.08р., №05/05 від 01.06.08р., №06/06 від 01.07.08р., №07/07 від 01.08.08р., №09/08 від 01.09.08р., №10/08 від 01.10.08р., №11/08 від 01.11.08р. та №12/08 від 01.12.08р. до Договору №01/01/08 від 01.01.2008р. сторонами щомісячно змінювалася вартість передаваємої Покупцю електроенергії, шляхом викладення п. 1.1 договору в новій редакції. Так, в лютому 2008р. встановлено ціну електроенергії за 1кВт/год. в розмірі 50,22 коп., в березні 2008р. –51,22 коп., в квітні 2008р. –51,55 коп., в травні 2008р. –53,02 коп., в червні 2008р. – 55,28 коп., в липні 2008р. –57,92 коп., в серпні 2008р. –60,20 коп., в вересні 2008р. –63,09 коп., в жовтні 2008р. –66,49 коп. та в листопаді-грудні 2008р. –69,15 коп. за 1 кВт/год.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору сторонами визначено, що не пізніше 28-го числа місяця Покупець подає Постачальнику і ВАТ "Тернопільобленерго" звіт про фактичну кількість прийнятої електроенергії, який оформляється актом прийому-передачі. Акти прийому-передачі є підставою для здійснення кінцевих розрахунків по кожному звітному місяцю.

Матеріали справи свідчать, що за період з січня 2008р. по грудень 2008р. включно відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 1387655,20 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії №4 від 31.01.08р., №9 від 29.02.08р., №15 від 31.03.08р., №20 від 25.04.08р., №22 від 31.05.08р., №28 від 27.06.08р., №33 від 31.07.08р., №38 від 29.08.08р., №46 від 30.09.08р., №49 від 31.10.08р., №55 від 28.11.08р. та №61 від 31.12.08р., підписаними представниками сторін та ВАТ "Тернопільобленерго" без заперечень.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за спожиту у звітному місяці електроенергію здійснюється Покупцем на протязі 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку, розрахованого на основі акту прийому-передачі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та визнано відповідачем шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008р. та 22.02.2010р., розрахунки згідно договору №01/01/08 від 01.01.2008р. Покупцем проведено не в повній мірі, у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за спожиту у листопаді-грудні 2008р. електроенергію в розмірі 138887,06 грн.

Майнові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб’єктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання (купівлі –продажу) електроенергії, згідно якого, в силу ст. ст. 712, 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, при цьому кожна сторона має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості використаної ним активної електроенергії в повній мірі, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора, на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає, позовні вимоги на заявлену до стягнення суму заборгованості за договором №01/01/08 від 01.01.2008р. відповідачем підтверджені шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008р. та 22.02.2010р., у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 138887,03 грн. заборгованості визнаються судом правомірними, документально обґрунтованими, не запереченими відповідачем належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили про повне погашення боргу за використану електроенергію суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 23.03.2010р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 629, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 42 –47, 22, 24, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 811, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод", смт. Козлів Козівського району Тернопільської області, вул. Личакова, 26, ідент. код 00290191, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1", с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області, ідент. код 31597104, –138887,03 грн. боргу та 1624,87 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „29” березня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя