Рішення № 85754019, 20.11.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8730/18

Провадження № 2/369/180/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10.11.2014 він був звільнений з посади завідуючого ДЛВСЕ в м. Ірпені на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016 по справі № 369/1715/15-ц, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28.07.2016 та ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.07.2017 визнано незаконним та скасовано наказ начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10.11.2014 про звільнення позивача та зобов`язано Ірпінську міську ДЛВМ поновити його на раніше займаній посаді.

Враховуючи, що відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за № 600 від 10 березня 2015 року припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її приєднання до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, то саме остання здійснювала виконання рішення суду.

Лише 04.05.2018 наказом Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 23-Д ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи з 11.11.2014, при цьому він не був допущений до фактичного виконання обов`язків за посадою і 05.07.2018 вже був звільнений за новими підставами.

Так, одночасно з ознайомленням позивача з наказом про поновлення на роботі 04.05.2018 його попередили про звільнення у зв`язку із скороченням штату та запропоновано вакантну посаду, проте ОСОБА_1 відмовився підписувати дане попередження з огляду на його незаконність.

Так, згідно з попередженням позивачу було запропоновано зайняти посаду завідувача Хотівською державною дільницею ветеринарної медицини - лікаря по хворобах молодняка та неплідності у тварин, проте, така посада не відповідає кваліфікації позивача та спеціалізації та згідно з наказом від 01.02.2016 № 2-К Києво-Святошинської районної ДЛВМ з 01.04.2016 було скорочено посаду «завідувач дільниці - лікар по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ», тобто, як зазначив позивач, йому запропоновували посаду, що не існує.

Як вказано в позовній заяві, наказом від 01.02.2016 № 2-К Києво-Святошинської районної ДЛВМ було скорочено посаду ОСОБА_1 «завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини державної ЛВСЕ», проте відповідач 04.05.2018 одночасно з поновлення позивача на даній посаді за рішенням суду, скоротив її, при тому, що така посада була скорочена ще в 2016 році.

Як зазначив позивач, в штатному розписі відповідача існує посада, що повністю відповідає його кваліфікації, спеціалізації, та на яку останній мав би бути поновлений у зв`язку з тим, що його структурний підрозділ було реорганізовано. Так, починаючи з дати його звільнення (10.11.2014) виконуючим обов`язків за посадою позивача «завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини державної ЛВСЕ на ринку в м. Ірпені» був ОСОБА_2 Наказом Києво-Святошинської РДЛВМ від 01.02.2016 № 2-К лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку в м. Ірпені було ліквідовано, в свою чергу, наказом від 22.02.2016 №5-К обов`язки по проведенню ветеринарно-санітарної експертизи на ринку в м. Ірпінь було покладено на ОСОБА_2 як на завідуючого Гстомільською ДЛВСЕ, тобто Гостомільську ДЛВСЕ та ДЛВСЕ на ринку в м. Ірпені об`єднали, а завідуючим призначили ОСОБА_2 . Як вказав позивач, згідно вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_2 , як завідувач Гостомільською ДЛВСЕ підлягає звільненню, у зв`язку з поновленням позивача на даній посаді за рішенням суду. Тобто, саме на посаду завідуючого Гостомільською ДЛВСЕ позивача повинні були перевести за поновленням, у зв`язку з ліквідацією ДЛВСЕ на ринку в м. Ірпені.

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 10-К від 05.07.2018 про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини Гостомільської державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 05.07.2018 до дати поновлення на роботі, виходячи з середньої заробітної плати в розмірі 2 742,59 грн. на місяць.

24.07.2018 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

27.09.2018 представник Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини подав до суду відзив на позов за № 34112, зазначивши при цьому, що наказом № 54 від 10 листопада 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючого ДЛВСЕ в м. Ірпені на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016 визнано незаконним та скасовано наказ начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10.11.2014 про звільнення позивача та зобов`язано Ірпінську міську ДЛВМ поновити позивача на раніше займаній посаді.

04.05.2018 наказом Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 23-Д позивача було поновлено на посаді завідувача лабораторії - лікаря ветмедицини державної лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи з 11.11.2014.

Одночасно з поновленням позивача, його попереджено що згідно наказу Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 04.05.2018 року№6-К "Про скорочення посади", 05.07.2018 року буде скорочено посаду завідувача лабораторією лікаря ветмедицини державної лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи в м. Ірпені згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також, попередженням від 04.05.2018 року позивачу запропоновано переведення на посаду завідувача Хотівською державною дільницею ветеринарної медицини - лікаря по хворобам молодняка та неплідності у тварин Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини з посадовим окладом 3735, 00 гривень.

Однак, ОСОБА_1 не погодився щодо прийняття пропозиції про переведення, а тому, був цілком законно звільнений та завчасно за два місяці попереджений про майбутнє звільнення відповідно до наказу Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 04.05.2018 року №б-К "Про скорочення посади" згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Твердження позивача про те, що запропонована посада завідувача Хотівською державною дільницею ветеринарної медицини - лікаря по хворобам молодняка та неплідності у тварин Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини не відповідає його спеціалізації та кваліфікації, не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до розділу 6 кваліфікаційних вимог посадової інструкції Завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ Києво-Святошинської РДАВМ від 04 травня 2018 року, зазначену посаду, може займати особа із вищою освітою (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр) за однією із спеціальностей «Ветеринарна медицина», «Ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», що відповідає освіті та спеціалізації позивача, оскільки у трудовій книжці ОСОБА_1 , зазначено про вищу освіту та спеціалізація "Ветврач".

Твердження позивача про те, що запропонована посада завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ Києво-Святошинської РДАВМ яка запропонована йому не існує, також не відповідає дійсності, оскільки дана посада перебуває в штатному розписі лікарні по теперішній час.

Також, як зазначено у відзиві на позов, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що у штатному розписі відповідача у зв`язку із реорганізацією структурного підрозділу існує посада, що повністю відповідає його кваліфікації та спеціалізації, а саме посада завідуючого Гостомельською ДЛВСЕ, у зв`язку з ліквідацією ДЛВСЕ на ринку в м. Ірпінь.

Так, відповідно до наказу №23-д від 19.09.2017 року Києво-Святошинської РДЛВМ виведено зі складу Києво-Святошинської РДАВМ лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи на ринках: ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № 1 , ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № 2, ДЛВСЕ на ринку м. Боярка №3 , ДЛВСЕ на ринку м. Вишневе, Шпитьківську ДЛВСЕ на ринку, Бучанську ДЛВСЕ на ринку, Гостомельську ДЛВСЕ на ринку.

Зазначеним наказом, повідомлено працівників ДЛВСЕ на ринках, щодо можливого вивільнення, у зв`язку з реорганізацією (ліквідацією) цих структурних підрозділів.

Наказом Києво-Святошинської РДЛВМ № 21-К від 26.12.2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача Гостомельської ДЛВСЕ на ринку 31.12.2017 року у зв`язку із ліквідацією ДЛВСЕ згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України,

На теперішній час відповідач по даній справі Києво- Святошинська РДЛВМ не має жодного відношення до лабораторій ветеринарно - санітарних експертиз на ринках, у зв`язку з їх повного ліквідацією з 31.12.2017 року.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 05.07.2018 року (дата звільнення) то дана вимога, на думку представника відповідача, не підлягає задоволенню, оскільки позивач відмовився щодо прийняття пропозиції про переведення до Хотівської ДДВМ, а тому, був цілком законно звільнений та завчасно за два місяці попереджений про майбутнє звільнення відповідно до наказу Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 04.05.2018 року № 6-К "Про скорочення посади" згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2018 було замінено первісного відповідача Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини на належного відповідача - Головне Управління Держпродспоживслужби в Київській області та залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Центральну випробувальну державну лабораторію Держпродспоживслужби в Київській області.

12.11.2018 та 01.04.2019 т.в.о. та представником Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області були подані ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву за вх. № 39914 та № 12042, відповідно до яких зазначено, що зі складу Києво-Святошинського районної державної лікарні ветеринарної медицини виведено лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках: ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № 1, ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № 2, ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № З, ДЛВСЕ на ринку м. Вишневе, Шпитьківську ДЛВСЕ на ринку, Бучанську ДЛВСЕ на ринку, Гостомельську ДЛВСЕ на ринку, - відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.10.2016 № 362 в Регіональній державній лабораторії Держпродоспоживслужби в м. Києві та Київській області був створений новий структурний підрозділ з організації роботи лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, на працівників якого згідно Положення про Регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області були покладені відповідні обов`язки.

При цьому, прийняття працівників на посади у вищевказаному структурному підрозділі здійснювалось в загальному порядку на підставі відповідних заяв працівників. В порядку п.5 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з реорганізацією (ліквідацією) лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, виведених зі складу Києво-Святошинського районної державної лікарні ветеринарної медицини, прийняття працівників на посади у структурному підрозділі Відділу організації Регіональної державної лабораторії Держпродоспоживслужби в м. Києві та Київській області не здійснювалось.

Крім того, відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 11.05.2018 № 223 «Про створення комісії», вимог наказів Державної служби з питань безпечності якості харчових продуктів та захисту споживачів від 19.04.2017 № 265 «Про впровадження Планів-графіків оптимізації мережі державних лабораторій» та від 07.05.2018 № 381 «Про припинення діяльності Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області», діяльність Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області припинена шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до вимог діючого трудового законодавства України всі працівники Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області були повідомленні про звільнення в порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Після ліквідації Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, згідно рішення власника (засновника) установи правонаступництво не передбачено.

Також представником відповідача зазначено, що Центральна випробувальна державна лабораторію Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві не є новоствореною юридичною особою. Зазначена установа розпочала свою діяльність з 04.07.2018 відповідно до наказу Державної служби з питань безпечності якості харчових продуктів та захисту споживачів від 04.07.2018 № 546 шляхом відновлення діяльності Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві (стара назва Київська міжобласна державна спеціалізована лабораторія ветеринарної медицини по хворобах птиці).

Тобто, ані Києво-Святошинського районна державна лікарня ветеринарної медицини, ані Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області не є юридичними особами, відносно яких у Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві виникають права та обов`язки як правонаступника.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області подав до суду відзив на позов за вх, № 40052, ідентичний за змістом до відзиву проти позову, поданий представником Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Просив відмовити у задоволенні заявленого позову у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.12.2018 було залучено до участі у справі у якості співвідповідача Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини.

03.05.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив визнати незаконним та скасувати № 10-К від 05.07.2018 про його звільнення; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини Гостомельської державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку; стягнути з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 05.07.2018 до дати поновлення на роботі, виходячи з середньої заробітної плати в розмірі 2 742,59 грн. на місяць, всього 42 510 грн. 15 коп. (15 місяців 15 днів).

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову у повному обсязі.

В судове засідання 23.10.2019 року сторони не з`явились.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10.11.2014 ОСОБА_1 був звільнений з посади завідуючого ДЛВСЕ в м. Ірпені на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016 по справі № 369/1715/15-ц, що набрало законної сили, було визнано незаконним та скасовано наказ начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10.11.2014 про звільнення позивача та зобов`язано Ірпінську міську ДЛВМ поновити його на раніше займаній посаді.

В березні 2015 року було припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її приєднання до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, то у зв`язку з чим саме остання юридична особа здійснювала виконання рішення суду.

Так, 04.05.2018 наказом Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 23-Д позивача було поновлено на посаді завідувача лабораторії - лікаря ветмедицини державної лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи з 11.11.2014.

Одночасно з поновленням на роботі ОСОБА_1 , його попереджено що згідно наказу Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 04.05.2018 року № 6-К "Про скорочення посади", в зв`язку з проведенням реорганізації державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, як структурний підрозділів, що підлягають реорганізації відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 15.09.2017 № 354 «Про внесення змін до наказу від 07.08.2018 № 286 «Про забезпечення виконання Плану-Графіку оптимізації мережі державних лабораторій», враховуючи фінансування з державного бюджету на оплату праці Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини та надходження коштів спеціального фонду у 2018 році, на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», керуючись Положенням про Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини, з 05.07.2018 року буде скорочено посаду завідувача лабораторією лікаря ветмедицини державної лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи в м. Ірпені згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також, попередженням від 04.05.2018 року позивачу запропоновано переведення на посаду завідувача Хотівською державною дільницею ветеринарної медицини - лікаря по хворобам молодняка та неплідності у тварин Києво - Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини з посадовим окладом 3735, 00 гривень.

Актом від 04.05.2018, підписаним працівниками Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, було зафіксовано, що позивач ознайомився із вищезазначеним попередженням, проте відмовився його підписувати.

Наказом начальника Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 05.07.2018 за № 10-К було звільнено ОСОБА_1 - завідувача лабораторією - лікаря ветеринарної медицини державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені 5 липня 2018 року із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку на підставі наказу Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 04.05.2018 № 6-К «Про скорочення посади», попередження від 04.05.2018.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд критично відноситься до тверджень позивача, про те, що запропонована йому посада завідувача Хотівською державною дільницею ветеринарної медицини - лікаря по хворобам молодняка та неплідності у тварин Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини не відповідає його спеціалізації та кваліфікації, не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до розділу 6 кваліфікаційних вимог посадової інструкції Завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ Києво-Святошинської РДАВМ, зазначену посаду, може займати особа із вищою освітою (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр) за однією із спеціальностей «Ветеринарна медицина», «Ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», що відповідає освіті та спеціалізації позивача, оскільки у трудовій книжці ОСОБА_1 , зазначено про вищу освіту та спеціалізація "Ветврач".

Не можливо погодитись із твердженням позивача про те, що запропонована посада завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ Києво-Святошинської РДАВМ не існувала у зв`язку із скорочення такої посади на підставі наказу начальника РДЛВМ № 2-К від 01.02.2016, оскільки дана посада перебувала в штатному розписі Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на 2018 рік, затвердженого начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 01.02.2018.

Штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою. Міністерство праці та соціальної політики України у своїх листах від 27.06.2007 № 162/06/187-07 та від 28.12.2016 № 1812/0/101-16/284 зазначає, що всі підприємства в Україні зобов`язані мати штатний розпис, оформлений відповідним чином. Відповідні документи також повинні мати всі необхідні реквізити, зокрема: найменування організації, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис тощо.

Обов`язковою умовою при розробці та затвердженні штатного розпису є те, що роботодавець повинен присвоювати штатним одиницям тільки ті найменування посад і професій, які відповідають Державному класифікатору України. Здебільшого штатний розпис містить наступну інформацію: перелік посад; кількість штатних одиниць; суми посадових окладів та надбавок; місячний фонд оплати праці.

Штатний розпис затверджується керівником підприємства шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу). Наказ, яким буде затверджено штатний розпис, оформлюється з дотриманням усіх вимог до організаційно-розпорядчої документації відповідно до Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003».

Враховуючи, що наданий учасниками справи штатний розпис повністю відповідає вищезазначеним нормам, у суду відсутні підстави ставити під сумнів наявність посади завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ Києво-Святошинської РДАВМ на час її пропонування позивачу.

Враховуючи зазначення посади завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ Києво-Святошинської РДАВМ в штатному розписі суд позбавлений можливості безальтернативно стверджувати, що наказ Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини «Про скорочення чисельності і штату працівників» від 01.02.2016 № 2-К, згідно якого скорочено посаду завідувача дільниці-лікаря по хворобам молодняка та неплідності тварин Хотівської ДДВМ був реалізований, та/або не був скасований чи відтермінований.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, і або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суди при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язані лише перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення чисельності або штату працівників), але вони не наділені повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Як встановлено судом, у відповідача відбулося скорочення штату працівників і останнім було дотримано порядок звільнення позивача у зв`язку зі таким скороченням та по суті відмовою від переведення на іншу роботу згідно п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки позивача було попереджено за два місяці про можливе звільнення з роботи і запропоновано посаду, від переведення на яку він по суті відмовився.

Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про переважне право на залишення на роботі, оскільки відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Суд враховує, що дослідження наявності у працівника переважного права на залишення на роботі здійснюється лише серед працівників, що обіймають одинакові посади, а не серед усіх працівників роботодавця.

Оскільки посада завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені стала виведеною із штатного розпису, то у відповідача не було підстав встановлювати переважність права позивача на залишення на роботі серед інших працівників.

Крім того, у листі Міністерства соціальної політики України № 80/06/187-12 від 21 травня 2012 року «Про переважне право залишення на роботі» роз`яснено, що законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

ОСОБА_1 станом на час звільнення не довів факту наявності високої продуктивності праці.

Що стосується доводів позивача про те, що на момент його звільнення була наявна посада на яку останній бути поновлений - завідувача лабораторією - лікаря ветмедицини Гостомільської державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, то суд критично відноситься до останніх з огляду на наступне.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області за № 23-Д від 19.09.2017 зі складу Києво-Святошинського районної державної лікарні ветеринарної медицини було виведено лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках: ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № 1, ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № 2, ДЛВСЕ на ринку м. Боярка № З, ДЛВСЕ на ринку м. Вишневе, Шпитьківську ДЛВСЕ на ринку, Бучанську ДЛВСЕ на ринку, Гостомельську ДЛВСЕ на ринку.

Як вбачається із матеріалів справи, в Регіональній державній лабораторії Держпродоспоживслужби в м. Києві та Київській області був створений новий структурний підрозділ з організації роботи лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, на працівників якого згідно Положення про Регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області були покладені відповідні обов`язки.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за № 381 від 07.05.2018 було припинено діяльність Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області припинена шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством.

Після ліквідації Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, згідно рішення власника (засновника) установи правонаступництво не передбачено.

Як вбачається із копії листа директора Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві від 26.03.2019 за вих. № 102, Центральна випробувальна державна лабораторія Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві розпочала свою діяльність з 04.07.2018 відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 04.07.2018 № 546 і не має обов`язків правонаступника ані Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, ані Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, що у будь-якому випадку позбавляє суд можливості задовольнити заявлені вимоги щодо поновлення на вказаній в позовній заяві посаді.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, у задоволенні яких суд відмовив, а тому відсутні підстави для задоволення і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Зважаючи на те, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не встановлено, судові витрати у справі слід віднести на рахунок державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 40 Кодексу законів про працю України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дубас Т.В.