Рішення № 8575338, 25.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.10 Справа № 15/29-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ЕКО-ПРОДУКТ”, м. Суми, Сумська область

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Білопілля, Сумська область

про стягнення 5 298 грн. 41 коп.

СУДДЯРезніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Свистунов В.М., довіреність б/н від 15.03.2010р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 5 298 грн. 41 коп. заборгованості по договору поставки №27 від 01.05.2009р., а саме: 4459 грн. 71 коп. основного боргу, 458 грн. 37 коп. пені, 288 грн. 13 коп. інфляційних витрат та 92 грн. 20 коп. 3% річних.

Представник відповідача в дане судове засідання не зявився, письмовий відзив на позов не подав. Ухвала про порушення провадження у справі № 15/29-10 від 25.02.2010р., що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві, була повернута поштою з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”. Ухвала про відкладення розгляду справи, що направлялася судом відповідачу, також була повернута до суду поштовим відділенням звязку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

На виконання ухвали суду від 15.03.2010р. позивач подав суду довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №205424, відповідно до якої станом на 23.03.2010р. відповідач знаходиться за адресою: 41800, АДРЕСА_1 тобто за тією адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві та за якою відповідачу направлялися процесуальні документи по справі.

Також позивачем подано довідку з приводу того, що поставка товару по видатковим накладним №5598 від 30.05.2009р. та №5511 від 27.05.2009р. проводилась по договору поставки №27 від 01.05.2009р., інших договорів і взаємовідносин у позивача з відповідачем не було.

Крім цього, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що обґрунтований розрахунок суми пені з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України ним складений не був.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, що ухвали про справі направлялися відповідачу за адресою вказаною позивачем в позовній заяві, яка співпадає з адресою відповідача, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.05.2009р. був укладений договір поставки №27, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) на протязі строку дії договору поставляє, а покупець (відповідач) приймає та оплачує поставлену продукцію.

Асортимент товару передбачається в специфікації, яка є невідємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару покупець здійснює на протязі 7 календарних днів.

Строк дії договору визначений у п. 9.1 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2009р.

Таким чином, по видатковій накладній №5598 від 30.05.2009р. та №5511 від 27.05.2009р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 8497 грн. 56 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково у розмірі 4037 грн. 85 коп. Тобто, у відповідача залишилася заборгованість перед позивачем у розмірі 4459 грн. 71 коп., з якої заборгованість по накладній №5598 від 30.05.2009р. складає 1313 грн. 42 коп., а заборгованість по накладній №5511 від 27.05.2009р. складає 3146 грн. 29 коп.

Позивачем в судове засідання подано довідку з приводу того, що поставка товару по видатковим накладним №5598 від 30.05.2009р. та №5511 від 27.05.2009р. проводилась по договору поставки №27 від 01.05.2009р., інших договорів і взаємовідносин у позивача з відповідачем не було. Вказана довідка підписана директором позивача та скріплена його печаткою.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №5598 від 30.05.2009р. та №5511 від 27.05.2009р., на яких міститься підпис представника відповідача. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи (а.с. 13-14).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 4459 грн. 71 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 4459 грн. 71 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 458 грн. 37 коп. за період з 13.08.2009р. по 12.02.2010р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення пені передбачена п. 11.2 договору поставки, за яким в разі якщо покупець не розрахується за товар на протязі 7 днів, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми несплаченої партії товару.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача нарахування пені позивачем було здійснено за період з 13.08.2009р. по 12.02.2010р., тобто за шість місяців до моменту подачі позову до суду, хоча ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, по накладній №5598 від 30.05.2009р. строк виконання зобовязання розпочався з 07.06.2009р., а по накладній №5511 від 27.05.2009р. строк виконання зобовязання розпочався з 04.06.2009р.

Таким чином, розрахунок пені по накладній № 5598 від 30.05.2009р. повинен був розраховуватися позивачем з 07.06.2009р. по 07.12.2009р., а розрахунок пені по накладній №5511 від 27.05.2009р. з 04.06.2009р. по 04.12.2009р.

Визначений позивачем у розрахунку пені період з 13.08.2009р. по 12.02.2010р. не є вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню і з відповідача стягується пеня по накладній №5598 від 30.05.2009р. за період з 13.08.2009р. (з цієї дати позивач визначає період нарахування пені) по 07.12.2009р. у розмірі 84 грн. 09 коп. і пеня по накладній №5511 від 27.05.2009р. за період з 13.08.2009р. (з цієї дати позивач визначає період нарахування пені) по 04.12.2009р. у розмірі 201 грн. 45 коп.

Тому, в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача стягується 285 грн. 54 коп. пені, а в частині стягнення 172 грн. 83 коп. пені відмовляється, як в сумі пені необґрунтовано заявленій до стягнення.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору поставки №27 від 01.05.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 288 грн. 13 коп. інфляційних витрат та 92 грн. 20 коп. 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Тобто, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 288 грн. 13 коп. інфляційних витрат та 92 грн. 20 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (41800, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ЕКО-ПРОДУКТ” (40000, м. Суми, вул. Гагаріна, 9а, код 32367564) 4459 грн. 71 коп. основного боргу, 285 грн. 54 коп. пені, 288 грн. 13 коп. інфляційних витрат та 92 грн. 20 коп. 3% річних, 98 грн. 67 коп. витрат по держмиту, 228 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 29.03.2010р.

Суддя