Рішення № 85752244, 12.11.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №278/1513/19

Категорія 25

2/295/2561/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомирав складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі судового засідання Поліщук К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GK00003534 від 25.12.2006 року в сумі 29 085,04 дол. США та судовий збір в розмірі 11674,74 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 25.12.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ZRZ0GK00003534, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 35 200,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.12.2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач по справі, що підтверджується копіями її паспорту та позичальника. 11.08.2017 року банком була направлена претензія кредитора до приватного нотаріуса Драч Н.В. 18.09.2017 року позивачем була отримана відповідь приватного нотаріуса. 15.01.2019 року банком була направлена претензія кредитора до спадкоємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), направлено лист претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за № ZRZ0GK00003534 від 25.12.2006 року становить 29 085,04 дол. США.

15.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на пропуск банком строку позовної давності. Оскільки банку було відомо про смерть її матері. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її мамою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мені пізніше стало відомо, що до своєї смерті, а саме 25.12.2006 року ОСОБА_2 укладала кредитний договір № 2К200К00003534 на суму 35200 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 24.12.2016 року. Вказані кредитні кошти ОСОБА_2 отримала на придбання житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Вказаний будинок був нею придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року, посвідченого нотаріально. Правочин зареєстрований в реєстрі правочинів за №1848481, право власності на будинок зареєстроване на ОСОБА_2 в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради. Цей будинок, на підставі договору іпотеки, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 і посвідченому нотаріально, був переданий в іпотеку банку на забезпечення кредитних зобов`язань по кредитному договору № 2К20СК00003534. При цьому, відповідно до п.1.3. вказаного кредитного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за договором виступає будинок за адресою АДРЕСА_2 . Будинок був обстежений банком як іпотекодержателем і ОСОБА_2 як іпотекодателем згідно акту від 25.12.2006 року, визначений його стан і грошова оцінка. Крім того, згідно 03.12.2015 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу заяву про повну відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , тобто фактично вона в спадщину не вступила. Так як відмовилась від неї. Тому до неї не може бути заявлений позов про стягнення заборгованості.

24.09.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідно до відповіді на відзив позивач посилається на те, що зі смертю позивальника не припиняються обов`язки щодо повернення кредиту, так як на час смерті позичальника не скінчився строк дії кредитної картки, тому позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки він подав претензію до нотаріальної контори.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав за обставин на їх обґрунтування, не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження із постановленням заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання, в якому просить розглядати цивільну справу без її участі на підставі наявних доказів, в задоволенні позову просить відмовити. Крім того, просить стягнути з позивача на її користь витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальне право учасників справи про розгляд справи за їх відсутності унормовано в ч. 3 ст. 211 ЦПК України, водночас, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25.12.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ZRZ0GK00003534, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 35 200,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.12.2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач по справі, що підтверджується копіями її паспорту та позичальника.

11.08.2017 року банком була направлена претензія кредитора до приватного нотаріуса Драч Н.В.

18.09.2017 року позивачем була отримана відповідь приватного нотаріуса.

15.01.2019 року банком була направлена претензія кредитора до спадкоємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), направлено лист претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за № ZRZ0GK00003534 від 25.12.2006 року становить 29 085,04 дол. США.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Позивачем не надано доказів того, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла саме відповідач за справою ОСОБА_1

В матеріалах спадкової справи № 98 від 03.12.2015 року, заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , міститься копія заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після смерті її матері ОСОБА_2

Позивачем не обґрунтовано і не доведено, що відповідачка успадкувала будь-яку спадщину після померлої ОСОБА_2 , шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, чи фактичного прийняття спадщини. Не обґрунтовано і не доведено, що відповідач є єдиною спадкоємицею після смерті позичальника.

Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України - Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так як позивачем не доведено факт прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_1 , після смерті позичальника ОСОБА_2 , а відповідачем доведено факт того, що вона не приймала спадщину після смерті матері, так як подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини. Відмова відповідача від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 є безумовною і на даний час закінчився строк для її відкликання. За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки кредитор може пред`явити вимоги про повернення боргу лише до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Так як судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за фактичними обставинами, питання пропуску строку позовної давності не досліджуються і вимоги про її застосування судом не вирішується.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті с удового збору в сумі 11 674,74 грн. покласти на позивача, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи вимогу відповідачки про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9500,00грн. відповідачем долучено до матеріалів справи: ордер серії ЖТ № 23451 про надання правової допомоги від 12.08.2019 р., відповідно до якого адвокат Денисенко Борис Дмитрович на підставі договору про надання правової допомоги від 12.08.2019 року уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 в Богунському районному суді м. Житомира; договір про надання правової допомоги від 12.08.2019 року; додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від12.08.2019 р.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 12 про сплату правничих послугу розмірі 12 755,00 грн.

Як на доказ щодо суми витрат на правничу допомогу позивач посилається на перелік виконаних робіт (наданих послуг), яким встановлено, що адвокатом Денисенко Б ОСОБА_3 . виконані наступні роботи:

1) вивчення судової практики із спірних правовідносин – 6 год.;

2) ознайомлення з матеріалами справи – 4 год.;

3) підготовка відзиву на позов, копіювання документів і направлення копії відзиву стороні – 8 год.

4) підготовка клопотання, копіювання документів і направлення копії стороні – 4 год.;

5) підготовка клопотання про допит свідка, копіювання документів і направлення копії стороні – 2 год.;

6) підготовка заяв про витребування доказів, витребування доказів – 3 год..;

8) підготовка до розгляду справи – 4 год.;

9) участь в розгляді справи – 3 год.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тому, з позивач необхідно стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 12 755,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість, відмовити

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 755 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 )

Суддя І.Г. Перекупка