Рішення № 8575165, 17.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17.03.2010 справа № 5020-11/048

За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра”

(49021, м.Дніпропетровськ, вул.Тернова, буд.3-б)

(49130, м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, буд.80)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

(99007, м.Севастополь, вул.М.Музики, 58-74)

(99029, м.Севастополь, вул.Соловйова, 10, кімн.2)

про           стягнення заборгованості у розмірі 70154,28 грн.

          Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Норочевський О.О., довіреність № 10/08-09 від 10.08.2009, ТОВ „Гранд Терра”,

відповідача - Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009, ТОВ "Максимум".

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 73554,54 грн., з яких: основна заборгованість –59978,79 грн., пеня – 9235,09 грн., 3% річних –1281,47 грн., збитки від інфляції –3058,92 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого за договором № 519-СЕ від 04.02.2009 товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/048.

Ухвалою суду від 04.03.2010 вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в сумі 73554,54 грн., що належать позивачу, до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 17.03.2010 припинено провадження у справі у частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3400,00 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги частково.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 519-СЕ (далі –Договір) (а.с. 12-13).

Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобов’язується пережати, а покупець –прийняти та оплатити за умовами, передбаченими даним Договором, товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у накладних на відпуск товару (далі за текстом –товарна накладна) які є невід’ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Зобов’язання сторін по здійсненню взаємних грошових розрахунків у будь-якому випадку діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, за відсутності заперечень Продавця.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 75637,10 грн., що підтверджується накладними №№ 2149-03 та 2150-03 від 18.03.2009, які підписані представником відповідача, засвідчені його печаткою та долучені до матеріалів справи (а.с. 14-15).

За твердженням позивача, зобов’язання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент подання позовної заяви склала 59978,79 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець оплачує поставлений товар (кожну партію поставленого товару) за умовами відстрочення платежу 30 календарних днів з моменту поставки відповідного товару (партії товару). Партією товару вважається сукупність товару, поставленого за одним товаросупровідним документом (накладною).

Судом встановлено, що у процесі розгляду справи відповідачем погашена частина основної заборгованості у розмірі 3400,00 грн., що не заперечується представником позивача.

Проте, станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 56578,80 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з 3% річних у розмірі 1281,47 грн. та збитки від інфляції у розмірі 3058,92 грн. за період з 18.04.2009 по 02.01.2010.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 9235,09 грн. за період з 18.04.2009 по 02.01.2010.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відповідно до пункту 7.3 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Покупцем зобов’язань з оплати за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Таким чином, сторонами у Договорі передбачений інший період нарахування пені, ніж встановлений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м.Севастополь, вул.М.Музики, 58-74; 99029, м.Севастополь, вул.Соловйова, 10, кімн.2, код ЄДРПОУ 31005009, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Терра” (49021, м.Дніпропетровськ, вул.Тернова, буд.3-б; 49130, м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, буд.80, код ЄДРПОУ 36094659, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 56578,80 грн., пеню у розмірі 9235,09 грн., 3% річних у розмірі 1281,47 грн., збитки від інфляції у розмірі 3058,92 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 701,54 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 225,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 18.03.2010