Рішення № 85750481, 30.10.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1490/17

Провадження № 2/175/616/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Лукієнко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якому просила ухвалити рішення про стягнення з ВАТ Страхова компанія «Нова» на її, ОСОБА_1 користь матеріальну шкоду в сумі 50490 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 користь матеріальну шкоду в сумі 20379,33 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., франшизу 510 грн., витрати на юридичні послуги в сумі 12000грн., витрати за проведені експертизи в сумі 1800 грн.

Адвокат позивачки Кніппель М.Ю. за договором про надання правової допомоги ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності його позивачки, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі (а.с.228).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями, що повернулися за закінченням терміну зберігання (а.с.183,196,213,215).

Представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями, що повернулися за закінченням терміну зберігання (а.с.190,194,209).

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.70) та поштовими відправленнями, що повернулися за закінченням терміну зберігання (а.с.185,192,211,217,224).

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими адвокатом позивачки доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тому, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Ч.2 цієї статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і т.д.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використовування, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз. 1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Встановлено, що 04 червня 2010 року близько о 09-00 год. відповідач ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить його батькові ОСОБА_3 (третя особа по справі), здійснюючи рух зі сторони АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 в напрямку вул. АДРЕСА_3 . Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, в районі буд. 32 по вул. Горького, не вибрав безпечну швидкість руху і при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобілю «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалася в попутному напрямку на полосі його руху, і стала здійснювати маневр повороту ліворуч на вул. Комсомольську, не вчинив заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів, пошкодивши транспортні засоби та завдавши матеріальних збитків. При зіткненні водію автомобіля «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми, закритої тупої череву з розривом селезінки, закритий перелом УШ-го ребра ліворуч по лопаточній лінії, перелом лонної та сідаліщних кісток праворуч, рвано-забійної рани лівої вушної раковини, які відносяться згідно висновків судово-медичної експертизи № 2991е до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , що підтверджується вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року (а.с.8-12), за яким ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами. Також судом було застосовано норму ст. 75 КК України, і звільнено ОСОБА_2 від призначеного вироком покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Власником автомобіля «Мерседес-Бенц» державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданим 17.06.2008 року (а.с.22). Відповідно до страхового полісу № ВЕ/2736765 від 01 червня 2010 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес-Бенц» державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Нова» (а.с.34). Відповідно до вищевказаного страхового поліса, терміном дії страхування складає період з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 51000 грн., а розмір франшизи складає 510 грн.

Страхування як система захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб та держави - необхідний елемент соціально-економічної системи суспільства. Страхування є інститутом гарантування поновлення майнових інтересів.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким урегульовані правовідносини сторін, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Під оціненою шкодою розуміється процес визначення вартості майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом, звітом чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертам відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різання між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати по евакуації ТЗ з місця ДТП.

Відповідно до Висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню матеріальної шкоди спричиненого власнику КТЗ №140/15А складеного 27 листопада 2015 року, на замовлення ОСОБА_1 матеріальна шкода завдана власнику автомобіля «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04 червня 2010 року на момент проведення дослідження складає 74814,30 грн. (а.с.37-53).

Відповідно до п. 3, 4 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Як вбачається з матеріалів справи, страхова компанія не відшкодувала позивачу майнову шкоду виходячи із розміру заподіяного позивачеві збитку, хоча у з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування.

Встановлено, що транспортний засіб «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_2 позивачка придбала за кредитні кошти разом з чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31). Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка позивачки ОСОБА_5 (а.с.32), позивачка сплатила кредитні кошти та продовжила користуватися автомобілем на підставі Свідоцтва про реєстрацію АЕС № НОМЕР_4 від 22.12.2006 року (а.с.33). 24 вересня 2016 року взяла шлюб з ОСОБА_6 , та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_8 » (а.с.36).

Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, страхове відшкодування ПрАТ СК «Нова» не виплачено, таким чином, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_1 має право на отримання суми страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із пошкодженням транспортного засобу у розмірі 50490 грн. згідно страхового полісу № ВЕ/2736765 від 01 червня 2010 року.

Дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. З наведеного випливає, що особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018 року по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).

У зв?язку із вищевикладеним, суд прийшов до висновку, що між сторонами продовжує діяти деліктне (первісне) зобов`язання, при якому за загальним правилом особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати її потерпілому.

За змістом ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ОСОБА_1 в своєму позові наголосила, що відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку сплатив їй 10000 грн. в рахунок погашення матеріальної шкоди. З огляду на вище зазначене, враховуючи суму добровільного погашення відповідачем матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн., суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума матеріальної шкоди - різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 14324,30 грн., з розрахунку 24324,30 грн. (сума фактичного розмірі шкоди) – 10000 грн. (сума добровільного відшкодування).

Поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

Таким чином, на підставі п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з ОСОБА_2 має бути стягнута на користь ОСОБА_1 і сума франшизи в розмірі 510 грн., у відповідності полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_5 /2736765 від 01 червня 2010 року.

З виписки історії хвороби №3511 від 06 липня 2010 року, дослідженої в судовому засіданні вбачається, що позивачка у зв?язку з отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травмами, перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня» ім. Мечникова І.І. (а.с.23). Протягом періоду лікування та реабілітації в 2010 році ОСОБА_1 за придбання медикаментів було сплачено 4228,25 грн., вартість яких належно підтверджено квитанціями (а.с.24-30), а тому відшкодування витрат понесених позивачем у зв?язку з лікуванням підлягають задоволенню.

Статтями 23, 1167, 1168 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав винним діями іншої особи. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, і може відшкодовуватись грішми одноразово. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено судам, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

ОСОБА_1 в своєму позові наголосила, що відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку сплатив їй 50000 грн. в рахунок погашення моральної шкоди. Тому вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховуючи вищевикладені обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також майновий стан відповідача ОСОБА_2 , прийшов до висновку, що відповідач в повній мірі компенсував понесені ОСОБА_1 моральні страждання, душевний та фізичний біль, сплативши в добровільному порядку суму моральної шкоди. Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн. задоволенню не підлягають у зв?язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв?язку з розглядом позову, які складаються з витрат на сплату судового збору за подання позову у розмірі 673,60 грн., витрат за проведені експертизи в сумі 1800 грн. та витрат за надання правничої допомоги у розмірі 12000 грн. суд прийшов до наступного.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплати судовий збір у розмірі 673,60 грн. (а.с.3), тому в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивачки судовий збір з кожного по 336,80 коп.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Бурчак П.І. на підставі договору про надання юридичних послуг від 03 травня 2017 року (а.с.56), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.54), ордеру серії ДП №173/000028 (а.с.55). Витрати на правову допомогу позивача у розмірі 12000 грн. підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26 червня 2014 року (а.с.34а). Вказаний розрахунок з урахуванням обставин даної справи є обґрунтованим, а тому фактично понесені позивачем та документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн., підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 . Окрім цього, ОСОБА_1 було понесені судові витрати за проведені експертизи в сумі 1800 грн., що підтверджується квитанціями про оплаті послуги проведення експертного дослідження від 04.10.2015 року та від 27.11.2015 року (а.с.35), які в порядку ст. 137 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, ст.ст. 23, 1166, 1187 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 137, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Нова» (ідентифікаційний код юридичної особи 31241449) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 50490 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальну шкоду в сумі 18552,55 грн., франшизу у сумі 510 грн., витрати на юридичні послуги в сумі 12000 грн., витрати за проведені експертизи в сумі 1800 грн., а всього стягнути 32862,55 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 673,60 грн., тобто з кожного по 336,80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.