Рішення № 85749117, 14.11.2019, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1725/19

Номер провадження: 2-о/511/89/19

14 листопада 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

за участі секретаря судового засідання - Жураковської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Попов Михайло Сергійович, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу про встановлення факту проживання на території України,

заявника - ОСОБА_21 ,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 року представник заявника - адвокат Попов М.С. звернувся до суду з заявою в інтересах заявника ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_11 народився у с. Енгельскенд Шамхорського району Азербайджанської Республіки, згодом переїхав на територію, яка на сьогоднішній день входить до складу України.

Після розпаду СРСР, заявник проживаючи на території України, а саме на території Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, не отримав паспорт громадянина України, мав лише паспорт громадянина СРСР.

01.05.1994 року заявник одружився із ОСОБА_4 , яка є громадянкою України. Протягом шлюбу у них народилось 6 (шестеро) дітей. Приблизно у 2010 році ОСОБА_1 загубив паспорт громадянина СРСР. 06.03.2019 року представник заявника звернувся до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні з адвокатським запитом щодо видачі паспорту громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_11 , однак довідкою від 19.06.2019 року від Консульського відділу Посольства заявнику було повідомлено, що він не має відношення до громадянства Азербайджанської Республіки.

У зв`язку з вищевикладеним заявник просить суд встановити та визнати факт того, що громадянин ОСОБА_11 проживає на території України у період з 1989 року і по теперішній час, у тому числі проживав станом на 24.08.1991 року.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.09.2019 року вказана заява була залишена без руху з надання строку для усунення недоліків. (а.с.30)

07.10.2019 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла уточнена заява, відповідно до якої недоліки зазначені в ухвалі суду від 16.09.2019 року було усунуто частково. (а.с.35-39)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.10.2019 року провадження по справі відкрито. (а.с.60-61)

21.10.2019 року на адресу суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив про те, що заявником було порушено процедуру звернення до суду по справам щодо встановлення факту проживання на території України, а саме: заявник не звернувся до територіального підрозділу ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття чи встановлення належності до громадянства України, а отже заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним, у зв`язку з чим просили суд залишити без розгляду вищевказану заяву про встановлення факту, оскільки мається спір про право. (а.с.71-75)

29.10.2019 року представник заявника - адвокат Попов М.С. направив на адресу суду відповідь на відзив, зазначив, що заявник в усній формі звертався до заінтересованої особи, заявником в правильній послідовності було виконано процедуру встановлення належності до громадянства України, висновок ГУ ДМС України в Одеській області про те, що встановлення факту проживання на території України є спробою заявника уникнути процедури прийняття до громадянства України є хибним, у зв`язку з чим у заявника відсутній спір про право, оскільки суд має встановити лише факт постійного проживання заявника на території України. (а.с.78-79)

Ухвалою суду від 14.11.2019 року у задоволенні заяви представника ГУ ДМС України в Одеській області Білоконь Н.О. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Попов Михайло Сергійович, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу про встановлення факту проживання на території України без розгляду - відмовлено, оскільки спір про право в даному випадку відсутній, оскільки необхідність встановлення факту постійного проживання на території України входить до переліку юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, встановлення вказаного факту чи його не підтвердження у судовому порядку, не породжує спір про право, а може лише підтвердити факти, які породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, а не подальше вирішення спору про право, заявник до органів ДМС України не звертався, відповіді про відмову про прийняття до громадянства України не отримував.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити

Представник ГУ ДМС України в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого сільською радою Енгелскенд Шамхорського району 14.07.1966 року, гр. ОСОБА_1 народився в Азербайджанській РСР с. Енгелскенд, Шамхорського району. (переклад з азербайджанської мови на українську мову виконано в Департаменті перекладів при «Асоціації перекладачів та філологів» 05.09.2018 року. (а.с.9-11)

В довідці, виданій в.о. голови Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №112 від 13.02.2019 року вказано, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з 1989 року без реєстрації на території Виноградарської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.44)

В погосподарській книзі Виноградарської сільської ради на 1991, 1992,1993,1994,1995 року заначено, що в АДРЕСА_3 , особовий рахунок відкритий на ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 разом з ОСОБА_7 проживають в селі без реєстрації з 1989 року. (а.с.49)

Відповідно до погосподарської книги на 2016-2019 рр. встановлено, що в АДРЕСА_1 на реєстраційному обліку з 2016 року перебувають: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та без реєстрації проживає ОСОБА_1 , власником вказаного будинку є ОСОБА_7 (а.с.45-47)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 , місце реєстрації: Красносільська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, актовий запис №8, копія якого надана до заяви, 01.04.1994 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с.50)

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 мають дітей: ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.52), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.53), ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.54), Мирзоєву ОСОБА_14 (а.с.55), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.56)

Певні види справ про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені ч. 1 ст. 315 ЦПК України, проте наведений перелік не вичерпний, та ч. 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З заяви встановлено та в судовому засіданні заявником підтверджено, що до відділу ГУ ДМС України ОСОБА_1 . огли з заявою з заявою встановленого зразка про набуття чи встановлення належності до громадянства України не звертався.

Мета заяви про встановлення факту, що має юридичне значення в цілому та, зокрема, факту постійного проживання на території України, є обов`язковою та має бути зазначена у заяві про встановлення факту та в рішенні суду, що випливає зі ст. 318, 319 ЦПК України.

Слід зазначити, що заява про встановлення факту постійного проживання на території України є необхідною для подальшого прийняття громадянства України, однак в заяві про встановлення факту, заявником не вирішується питання щодо встановлення факту постійного проживання на території України, а зазначено лише вимога про встановлення факту проживання на території України станом на 1989-1991 рр.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», перелік фактів, які встановлюються судом не є вичерпним. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно пояснень заявника в судовому засіданні та змісту заяви, встановлення факту проживання на території України до 1991 року йому необхідне для набуття громадянства України.

Так, ст. 3 Закону України «Про громадянство України» визначено випадки належності до громадянства України, зокрема громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Згідно вимог підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлення належності до громадянства України стосується: громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

При ознайомленні з матеріалами цивільної справи судом встановлено, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про його постійне проживання на території України у період з 1989 року, у тому числі станом на 24.08.1991 рік.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_11 народився у с. Енгельскенд Шамхорського району Азербайджанської Республіки, згодом переїхав на території, яка на сьогоднішній день входить до складу України.

Коли саме заявник ОСОБА_11 приїхав на території України заявником не зазначено, в судовому засіданні останній пояснив, що приїхав у 1989 році до свого приятеля працювати на полях, підтвердження вищевказаного суду не надано.

Також з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у 2010 році загубив паспорт громадянина СРСР. Слід зазначити, що копії вищевказаного паспорту суду не надано. Також слід звернути увагу, що в свідоцтві про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_3 , виданого Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області від 03.02.1999 року, актовий запис №6 зазначено, що батько ОСОБА_24 є громадянином Азербайджана.

Також при ознайомленні з свідоцтвами про народження дітей встановлено, що всі народження були зареєстровані і вказані свідоцтва видані Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, між тим заявник стверджує, що він проживає з дружиною постійно на території Виноградарської сільської ради Роздільнянського району.

В свідоцтвах про укладення шлюбу та народження дітей прізвище та ім`я чоловіка та батька вказано ОСОБА_5 , а згідно свідоцтва про народження заявника його прізвище та ім`я ОСОБА_25 . В свідоцтві про народження ОСОБА_22 зазначено, що батьком є ОСОБА_26 (а.с.54)

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Відомостей щодо того, що заявник ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території інших держав суду не надано, паспорт, який би підтверджував приналежність заявника до громадянства колишнього СРСР у заявника відсутній.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знає заявника ОСОБА_1, оскільки її мати працювала разом з його майбутньою дружиною ОСОБА_20 та ним на ринку в м. Одесі приблизно в 1989 році. Заявник з майбутньою дружиною мешкали на той час десь в м. Одесі, після чого її мати запропонувала заявнику проживати в будинку в с. Новодмитрівка Друга, який належав її дідусю, який вказаний власником домогосподарства в погосподарській книзі на 1991, 1992,1993,1994,1995 року, але вона з заявником ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 в будинку не мешкали. Потім її дідусь пропав безвісті, будинок перейшов до її бабусі, а потім і до неї в порядку спадкування. При ознайомлені з погосподарською книгою свідок ОСОБА_7 підтвердила, що і вона, і заявник ОСОБА_1 дійсно проживали в будинку в АДРЕСА_2 на сьогоднішній день АДРЕСА_1 , без реєстрації, але коли власником будинку був її дідусь, а не ОСОБА_6 , а в якому це було році, не пам`ятає.

Вищевказані покази дають підстави сумніватись в твердженні заявника про те, що він постійно проживає на території Виноградарської сільської ради з 1989 року і по теперішній час.

При ознайомленні в судовому засіданні з копією погосподарської книги Виноградарської сільської ради на 1991, 1992,1993,1994,1995 року в АДРЕСА_4 встановлено, що в книзі зроблено запис про те , що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 разом з ОСОБА_7 проживали в будинку по АДРЕСА_1 без реєстрації з 1989 року. Слід зазначити, що вказаний запис внесений у вищевказану погосподарську книгу не тією особою, яка вела всі інші записи в цій книзі, іншим почерком та чорнилами. Ким саме та коли внесена вказана запис у погосподарську книгу, не відомо.

Відповідно до частини 1 Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

Судом була надана належна оцінка таким доказам та зроблено висновок про те, що дані докази самі по собі не є безспірними доказами на підтвердження факту саме постійного (безперервного) проживання заявника на законних підставах на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Пояснення свідка не є достатнім доказом для встановлення такого факту, окрім вказаного, свідок в судовому засіданні не підтвердив факт того, що заявник проживав на території України станом на 1989-1991 рік.

В заяві про встановлення факту, заявником не вирішується питання щодо встановлення факту постійного проживання на території України, а зазначено лише вимога про встановлення факту проживання на території України станом на 1989-1991 рр., між тим юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України, відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Окрім того, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до компетентного органу із заявою про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави, що свідчить про недотримання процедури, визначеної Порядком. Відомостей того, що гр. ОСОБА_1 не є громадянином іншої держави суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що заявником не надано достатніх та обґрунтованих доказів в підтвердження факту свого проживання на території України станом на 1989-1991 рр. у зв`язку із чим у задоволенні вимог заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 3, 8 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.1-13, 76-81, 83, 89, 223, 293, 315, 316, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Попов Михайло Сергійович, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу про встановлення факту проживання на території України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.11.2019 року.

Суддя І. В. Бобровська