Рішення № 85749077, 13.11.2019, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/515/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2019 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Івановой Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації Одеської області, Ренійський районний центр соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Ренійської районної державної адміністрації Одеської області) про усунення перешкод в участі у вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка ОСОБА_2 , її представник - адвокат Петров А.М., позовні вимоги (в їхній остаточній редакції) не визнали повністю, вважають їх такими, що були заявлені безпідставно, сам позов - штучним, оскільки стверджують, що будь-яких перешкод для побачень із дитиною, її виховання позивачем між сторонами у справі немає, ОСОБА_1 приймає участь у вихованні дитини за його вимогою та за домовленістю із матір`ю дитини у вільний та зручний для цього час, за обов`язковою присутністю матері дитини. Вона, як матір вважає, що її особиста присутність при цих побаченнях із дитиною, буде гарантувати психологічну стабільність синові, створювати для дитини «сімейну» обстановку, гарантувати дитячу безпеку та батьківську турботу. У зв`язку із цим, не вважає необхідним та категоричним встановлювати будь-які графіки, режими способу участі позивача у вихованні сина, оскільки це не є обов`язковим та не повинно бути документально закріпленим. Наполягають на тому, що ОСОБА_2 не чинила будь-яких перешкод у побаченнях батька із дитиною та його бажаннях у вихованні сина. На підставі вищенаведеного, відповідачка та її представник просили у задоволенні позову відмовити.

Треті особи - представники Служби у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації Одеської області, Ренійського районного центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді Ренійської районної державної адміністрації Одеської області зазначили, що у зв`язку із виникненням спору між батьками дитини - сина ОСОБА_3 про участь у його вихованні, батьком - ОСОБА_1 було подано заяву щодо надання дозволу на участь у вихованні та встановлення порядку побачень із малолітнім сином, яка була розглянута Службою у справах дітей Ренійської РДА за участю обох сторін. За результатами проведеного засідання за даним питанням було винесено Розпорядження №34/А-2019 від 14.02.2019р., яким був наданий дозвіл ОСОБА_1 на участь у вихованні сина та встановлений порядок побачень із малолітнім згідно наведеного графіку. Батьки були попереджені про відповідальність за невиконання розпорядження. У зв`язку із тим, що умови винесеного розпорядження ОСОБА_2 не виконувалися, представники ССД, РРЦСССДМ неодноразово виходили на місце (за адресою мешкання матері та дитини) з метою врегулювання питання, забезпечення допуску батька до дитини, однак, це не приносило позитивних результатів, відповідачка майже завжди вела себе претензійно, агресивно, вільного спілкування дитині із батьком не надавала, висловлювала погрози зверненням в поліцію, причому все знімала на телефон. Будь-які спроби спеціальних служб пояснити ситуацію, роз`яснити права батька у відношенні до дитини, сприймалися ОСОБА_2 неадекватно, приводили до виникнення психологічної напруги у спілкуванні, погроз з боку матері дитини та позитивних результатів не принесли. У такій ситуації, з метою захисту інтересів малолітньої дитини та недопущення порушення прав її батьків, треті особи вважають доцільним задоволення позову по суті заявлених вимог, але у межах графіку побачень та участі у вихованні, встановленого розпорядженням ССД Ренійської РДА від 14.02.2019р.

Позивач, його представник - адвокат Златі Д.С. на задоволенні уточненого позову наполягали, доводи, викладені у позові та під час судового розгляду справи повністю підтримали, просили позовні вимоги задовольнити.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія розпорядження голови Ренійської РДА від 14.02.2019р. №34/А-2019; копія акту обстеження житлово - побутових умов дитини від 27.02.2019р.; копія акту про результати візиту до сім`ї ОСОБА_2 від 27.02.2019р.; копія акту від 27.02.2019р.; копії відповідей (2 шт.) начальника Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області на звернення ОСОБА_1 ; копія відповіді Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 29.01.2019р.; копія постанови Ренійського районного суду Одеської області від 18.03.2019р.; копії дисків із відеозаписом побачень позивача із дитиною, надані відповідачкою; висновок органу опіки та піклування від 23.09.2019р.; копія витягу із протоколу №12 від 17.09.2019р. засідання комісії з питань захисту прав дитини Ренійської РДА; копія витягу із протоколу №11 від 09.09.2019р. засідання комісії з питань захисту прав дитини Ренійської РДА; копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод в участі у вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини, зазначивши, що він та відповідачка являються батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини та не заперечуються сторонами у справі). Сімейне життя сторін не склалося, шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу сторони мешкають окремо, малолітня дитина - син ОСОБА_5 залишився мешкати із матір`ю - відповідачкою у справі. Позивач, виконуючі свої батьківські обов`язки та маючи батьківські права, як батько, бажає приймати участь у вихованні сина. Позивачка чинить йому в цьому перешкоди. Відповідно до ст. 157 СК України між сторонами не досягнуто спільної домовленості з приводу питання виховання дитини. За неможливість вирішення спору у добровільному порядку, позивач звертався до Служби у справах дітей Ренійської РДА із заявою про надання дозволу на участь у вихованні та встановлення порядку побачень батька з його малолітнім сином ОСОБА_6 . Розпорядженням №34/А-2019 від 14.02.2019р. голови Ренійської РДА, винесеним за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 у присутності обох спірних сторін, було надано ОСОБА_1 дозвіл на участь у вихованні сина та встановлено порядок побачень з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 три рази на тиждень: понеділок, середа, коли дитина відвідує садочок - з 17.00 до 19.00 год., якщо дитина не відвідує садочок - з 14.00 до 19.00 год., у неділю - з 10.00 до 19.00 год. Цим же розпорядженням було попереджено батьків про відповідальність за спроби настрою дитини проти кожного з них, а також за невиконання цього розпорядження. Незважаючи на прийняте розпорядження, відповідачка ОСОБА_2 чинить перешкоди у вихованні сина, у дні встановленого графіку побачень не дозволяє батькові особисто спілкуватися із дитиною наодинці, гуляти із ним за межами квартири (місця мешкання дитини), навіщати бабусю та дідуся по батьківській лінії, а надає дитину позивачу для спілкування тільки у її присутності, причому їхні зустрічі із дитиною записує на відеозйомку свого телефону. Таким чином, батько ОСОБА_3 позбавлений права вільно, безвпливово, у спокійній психологічній обстановці бачитися із сином, спілкуватися із ним, проводити час. Позивач вважає, що така поведінка (дії) відповідачки порушують його батьківські права, створюють перешкоди у виконанні батьківських обов`язків, негативно впливають на забезпечення розвитку дитини, у зв`язку із чим позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом, яким просив:

1)визначити спосіб прийняття ОСОБА_1 участі у вихованні сина ОСОБА_4 шляхом побачень та спілкувань із сином без присутності матері та інших її близьких, щопонеділка та п`ятниці з 14.00 год. до 20.00 год. (у разі, якщо дитина не відвідуватиме дитячий садок) та з 17.00 год. до 20.00 год. ( у разі, якщо дитина відвідуватиме дитячий садок), щосереди з 14.00 год. до четверга 08.30 год. та кожної неділі з 10.00 до 20.00 год. Та у наступні свята : день народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 12.00 до 16.00 год., день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 10.00 до 14.00 год., день народження бабусі ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 15.00 до 19.00 год., день народження діда ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з 15.00 до 19.00 год., Новий рік (31 грудня) з 10.00 до 14.00 год., Різдво (7 січня) з 10.00 до 14.00 год. Та у літній період кожний третій тиждень (з 10.00 год. понеділка до 10.00 год. понеділка наступного тижня ) червня, липня та серпня;

2)встановити, що побачення та спілкування із сином відбуватимуться за місцем проживання батька,бабусі та діда ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) або в інших громадських містах (дитячих майданчиках, парках, кафе,дитячому садочку чи інш.);

3)зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін у справі, думку третіх осіб, вивчивши матеріали справи, надані суду документи, висновок органу опіки та піклування Ренійської РДА, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача по суті обґрунтовані, підтверджені належними доказами, однак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Також, суд враховує, що статтею 153 СК України, передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою ст. 157 цього Кодексу.

Згідно статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27.09.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07. 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С . проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю.

Крім того, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., принциповим положенням визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Положення ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголосив, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми від 15.05.2003р., дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Відповідно до ст.ст. 141, 150, 151, 153, 157, 159 Сімейного Кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми і методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Мати, батько, дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків. коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із абз.3 ч.2 ст.159 СК України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 3 від 15.05.2006 року), у частині яка не суперечить Сімейному Кодексу України при вирішенні таких спорів суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та розумів їх нормального виховання.

З огляду на все вищевикладене, суд зазначає, що після розлучення сторін у справі, що мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6., між ними склалися непрості відносини, вони не дійшли у добровільному порядку згоди з приводу питання виховання дитини та спільної участі у виховному процесі. Позивач приймає участь у матеріальному утримання дитини, допомагає іншими способами. Крім того, він відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених нормами СК України та вказаних вище, виявляє ініціативу (незважаючи на матеріальне утримання дитини) щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні із нею. Протягом всього часу після розлучення позивач неодноразово звертався до відповідачки із проханнями про організацію побачень із дитиною, прогулянок із сином, залучення до відмічання певних свят, однак, відповідачка не бажає відпускати дитину із батьком, наполягає на тому, що все «спілкування та виховання» повинне відбуватися за її особистою участю. Після звернення позивача до Служби у справах дітей Ренійської РДА було винесено розпорядження (14.02.2019р.), яке по суті встановило графік побачень позивача із дитиною та підлягало безперешкодному виконанню батьками. Згідно із вимогами встановленого графіку позивач приходив до дитини, однак, реалізувати свої батьківські обов`язки він не зміг, оскільки відповідачка перешкоджає в цьому (висловлює будь-які відмовки, мотивує неможливість надання дитини батькові незручним часом та ін.), тобто вона, по суті, при розподіленні денних справ не враховує інтереси позивача і їхньої спільної дитини відповідно до вимог розпорядження Ренійської РДА, вважаючи лише свою думку приорітетною, нехтуючи життєвими планами та особистими справами інших людей, утому числі і працівників спеціальних служб (третіх осіб).

Оцінуючи поведінку відповідачки та її правову позицію у справі, суд вказує на те, що ані відповідачкою, ані її представником під час розгляду справи не були наведені суду будь-які докази того, з якої причини позивач не може наодинці (без присутності матері) спілкуватися із їхньою дитиною. Не наведено також і доказів того, з якої причини неможливо будь-якій здоровій, нормальній дитині спілкуватися із одним із своїх батьків, в даному випадку із батьком, який працює, характеризується позитивно, має найщиріші наміри виховати дитину також, як і вона (її матір), проводити певний час із сином (як і вона). Суду також є незрозумілим потяг відповідачки до фіксування періодів побачення батька із сином і те, з якою метою вона це робить, оскільки ці відеозйомки не містять будь-якої компрометуючої інформації для позивача. За наслідками перегляду такої відеозйомки суд, навпаки, зробив висновки, що батько намагається всіма правомірними засобами домогтися побачень із дитиною, приносить їй гостинці, подарунки, обіймає її , стоячі на колінах, плаче через хвилювання, в той час, коли матір дитини (не батько) це знімає на телефон. Кожна людина має право на повагу своєї гідності, але в даному випадку, суд вважає, що виконування батьківських обов`язків у жодному разі не повинно проходити у такому «форматі», не повинно принижувати батька в очах дитини, коли, навпаки, батьки повинні бути прикладом та авторитетом для своїх дітей.

Аналізуючи поведінку відповідачки, суд вважає її нерозсудливою, невиправданою, необґрунтованою та безпідставною. Вважає, що така сформувалася на ґрунті неприязнених відносин між колишнім подружжям, виникла з недомовленості між ними та невмінням знаходити оптимальний вихід при вирішенні сімейних проблем без заподіяння психічних травм іншим членам сім`ї (тепер вже колишньої). Простежити характер поведінки відповідачки можна з доказів, доданих до матеріалів справи: акт про результати візиту від 27.02.2019р. «вела себе агресивно, на контакт не йшла, не виявила бажання спілкуватися із працівниками спецслужб РДА». Також в матеріалах справи є відповідь Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 29.01.2019р.,з якої виходить,що ОСОБА_2 19.12.2018р. зверталася до органів поліції для притягнення ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП (вчинення домашнього насилля), однак, постановою Ренійського районного суду Одеської області від 18.03.2019р. у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було відмовлено за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. В матеріалах справи також є відповіді Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області за результатами проведеної перевірки за заявою ОСОБА_1 , працівниками поліції за вирішенням спірних питань між сторонами було рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного провадження. Отже, все це свідчить про те, що між сторонами у справі є особистий конфлікт, він відображається на дитину, у зв`язку із чим права та інтереси малолітнього хлопчика порушуються.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час розгляду справи суду органом опіки та піклування був наданий висновок про встановлення участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно даних висновку, на засідання комісії з розгляду вищевказаного питання ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена, двічі не явилась. Сам же батько явився, складом комісії була вивчена та врахована ситуація між батьками дитини, що склалася, було заслухано думку ОСОБА_1 , проаналізована характеристика його особистості, встановлено, що аліменти він справно сплачує, заборгованості по аліментах в нього немає (є навіть переплата в сумі 979,32 грн.). Крім того, на засіданнях комісії батько дитини зауважив, що бабуся та дід також бажають бачитися та спілкуватися із онуком. З урахуванням встановлених обставин, орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність встановлення участі батька у вихованні дитини та надав свій графік побачень позивача із сином.

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що необхідно надати батькові право участі у вихованні малолітнього сина та спілкування з ним, що буде відповідати засадам рівності прав і обов`язків матері і батька.

Суд також, приймаючи рішення, враховує, що систематична присутність матері дитини при побаченнях з батьком, виходячи з тих негативних відношень, які склалися між сторонами після розлучення, призведе до нових конфліктних ситуацій між ними, що може негативно вплинути на розвиток дитини.

Частиною 2 ст.159 СК України встановлено, що в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Проте, таких випадків судом не встановлено, у зв`язку з чим суд вважає, що побачення між сином та батьком без участі відповідачки буде позитивно впливати як на психоемоційний стан дитини, так і на відношення між батьками.

Зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням інтересів дитини та норм європейського законодавства по правам дитини, дозволяють задовольнити вимоги позивача частково і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а й буде справедливим.

Обґрунтовуючи часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що приймаючи рішення у справі він не погоджується із вимогою позивача про визначення способу прийняття ОСОБА_1 участі у вихованні сина ОСОБА_4 шляхом побачень та спілкувань із сином без присутності матері та інших її близьких у літній період кожний третій тиждень (з 10.00 год. понеділка до 10.00 год. понеділка наступного тижня ) червня, липня та серпня, оскільки це передбачає залишення дитини із ночівлею у батька або у бабусі з дідом на тиждень, а це, з урахуванням віку дитини (більше 3 років), його більш тісною прив`язаністю до матері, вилучення із звичного середовища може негативно вплинути на неї. Крім того, суд, враховуючи вимоги варіант побачень позивача та варіант побачень, запропонований органом опіки та піклування, обрав оптимальний, такий, що буде відповідати інтересам дитини, не нашкодить йому ані фізично, ані психологічно,буде відповідати дотриманню дитячого розпорядку дня.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 9, 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27.09.1991 року, ст. ст. 19, 141, 150, 151, 153, 157, 159 Сімейного Кодексу України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 3 від 15.05.2006 року), -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визначити спосіб прийняття ОСОБА_1 участі у вихованні сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом побачень та спілкувань із сином без присутності його матері та інших її близьких тричі на тиждень: понеділок, середа, коли дитина відвідує садочок - з 17.00 до 19.00 год., якщо дитина не відвідує садочок - з 14.00 до 19.00 год., у неділю - з 10.00 до 19.00 год., у святкові, загальновихідні та дні народження самої дитини, батька, бабусі та діда - на протязі чотирьох годин на день (за домовленістю).

Побачення та спілкування з сином проводити за місцем проживання батька ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), або бабусі та діда ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), або в інших громадських містах (дитячих майданчиках, парках, кафе, дитячому садочку та ін.)

Зобов`язати ОСОБА_2 не вчиняти перешкод ОСОБА_1 у прийнятті участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник