Ухвала суду № 85747645, 18.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 листопада 2019 року Справа № 160/6383/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Ільков В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Снєгирьової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу №160/6383/19 за позовом ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 23.07.2019 року просить суд:

- визнати протиправним та нечинними п.8, 8.1, 9 рішення Павлоградської міської ради від 21.12.2010 року № 21-3/VІ "Про поновлення строку оренди земельних ділянок".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 09.07.2019 року вказана справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року позовну заяву ФОП ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160. 161 КАС України.

23.07.2019 року позивачами були усунуті недоліки викладені в ухвалі суду від 10.07.2019 року.

Ухвалою суду 24.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/6383/19 за позовом громадянки України ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 06.08.2019 року.

06.08.2019 року відкладено підготовче засідання на 30.08.2019 року.

Ухвалою суду від 30.08.2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/6383/19 за позовом ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, для надання часу для примирення сторін до 28.10.2019 року.

28.10.2019 року розгляд справи відкладено на 18.11.2019 року.

18.11.2019 року поновлено провадження у справі №160/6383/19.

Так, представником відповідача, 30.08.2019 року було подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

18.11.2019 року у судовому засіданні, судом було розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Також, представником відповідача, 30.08.2019 року було подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача, в судовому засідання зазначив про те, що справа №160/6383/19 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судовому засідання підтримала клопотання та зазначила про те, що справу №160/6383/19 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки наявний спір про право користування спірною земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи та положення чинного законодавства України, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 23.07.2019 року просить суд:

- визнати протиправним та нечинними п.8, 8.1, 9 рішення Павлоградської міської ради від 21.12.2010 року № 21-3/VІ "Про поновлення строку оренди земельних ділянок".

Слід звернути увагу на те, спочатку позивач звернулася до суду із позовом, як фізична особа-підприємець, а в подальшому уточнила позовні вимоги, та звернулася до суду, як фізична особа, громадянка України.

Так, в обґрунтування позову позивач зазначила про те, що у березні 2018 року вона отримала у спадок від своєї матері торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1). 12.09.18 року вона звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею-0,005 га для підприємницької діяльності. Проте, 11.10.2018 року відповідач, на думку позивача, надав не мотивовану відмову на заяву позивача. Також, позивач вказала про те, що рішенням по справі № 160/8651/18 від 26.06.2019 року було визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо не розгляду поданої позивачем заяви належним чином, та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням вимог чинного законодавства та висновків суду у цій справі. Після судового рішення позивач знову в усному порядку звернулася до відповідача з проханням надати дозвільні документи на користування земельною ділянкою, обґрунтовуючи свої вимоги рішенням суду від 26.06.2019 року, на що представник відповідача відповів, що є рішення міської ради від 21.12.2010 року № 21-3/VI п.8,8,1,9 посилаючись на те, що це рішення на цей час чинне. Вважає, що вказане рішення, ні яким чином не стосується ні позивача, ні її померлої матері, проте, через це рішення позивач не може отримати дозвільні документи та укласти договір оренди земельної ділянки, у зв`язку із чим позивач звернулася до суду із цим позовом.

Так, слід зазначити, що згідно матеріалів позовної заяви позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, керувалася також положеннями цивільного кодексу України.

30.08.2019 року представник відповідача надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справа №160/6383/19 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування цього клопотання відповідач зазначив про те, що відповідно до рішення 3 сесії VI скликання Павлоградської міської ради від 21.12.2010 року №21-3/VII «Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок» було відмовлено в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0050 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону. Договір оренди зареєстрований за №040500900216 від 21.09.2005 року вважати таким, що втратив чинність, здійснити заходи щодо демонтажу торговельного павільйону. Вказали, що як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, спір виник внаслідок припинення права користування земельною ділянкою, що на час виникнення спірних відносин перебувала в оренді ФОП ОСОБА_3 , і спір стосується права користування земельною ділянкою. Таким чином, вважають, що у цій справі існує спір про право на земельну ділянку, а отже, такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши подане клопотання представника відповідача, вислухавши думку учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 2 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 2 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Так, судом встановлено, що згідно оскаржуваного рішення 3 сесії VI скликання Павлоградської міської ради від 21.12.2010 року №21-3/VII «Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок» було відмовлено у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0050 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону.

Також, згідно вищевказаного рішення, договір оренди зареєстрований за №040500900216 від 21.09.2005 року вважати таким, що втратив чинність, здійснити заходи щодо демонтажу торговельного павільйону.

Як видно із тексту рішення 3 сесії VI скликання Павлоградської міської ради від 21.12.2010 року №21-3/VII «Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок», цей спір фактично виник внаслідок припинення права користування земельною ділянкою, що на час виникнення спірних відносин перебувала в оренді ФОП ОСОБА_3

Отже, з урахування вищенаведеного, слід зазначити, що у цьому конкретному випадку, суть доводів позивача фактично зводиться до наявності у неї майнового інтересу відносно земельної ділянки, реалізація якої, на думку позивача, обмежується відповідачем.

Позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням їй фактично відмовлено в реалізації її права на отримання дозвільних документів та відповідно укладення договорів оренди земельної ділянки, отже спір по суті стосується права користування позивачем цією земельною ділянкою, що відповідає суті відносин, що склалися між учасниками цієї справи.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що у цих правовідносинах відповідач не здійснює відносно позивача жодних владних управлінських функцій, у зв`язку з чим спір носить приватноправовий характер та не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд приходить до висновку, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Також, слід роз`яснити позивачеві, що враховуючи не тільки суб`єктивний склад цього спору, а й характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у цій справі, цей спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України з урахуванням суб`єктивного складу сторін.

Згідно з п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що підтверджується квитанцією №27381142-1 від 09.07.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ст.7. Закону України Про судовий збір, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921 грн., згідно квитанції №27381142-1 від 09.07.2019 року та зарахований по справі № 160/6383/19 підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ч.1 ст.238, ст.ст.239, 242-244, 248, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Павлоградської міської ради про закриття провадження у справі №160/6383/19 - задовольнити.

Закрити провадження у справі №160/6383/19 за позовом ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення.

Повернути ОСОБА_2 судовий збір, сплачений згідно квитанції №27381142-1 від 09.07.2019 року в сумі 1921,00 гривень з Державного бюджету України.

У відповідності до вимог ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

При цьому, також роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Павлоградська міська рада (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Соборна, 95, код ЄДРПОУ 33892721).

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали) відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 18.11.2019 року.

Суддя В.В Ільков