Рішення № 85747504, 12.11.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Черкаси справа № 925/1135/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем Дяченко Т.В., за участю представників: позивача – Єгоров В.С. адвокат за довіреністю; відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні господарського суду в м. Черкаси справу за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Міський водоканал" про стягнення 24573,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 22 254,27 грн. пені, 1 218,34 грн. 3% річних та 1 100,47 грн. інфляційних втрат, а всього 24573,08 грн. за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014 № 3186/15-БО-36.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, що виникло на підставі укладеного сторонами вище вказаного договору поставки природного газу.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, його представник в судове засідання не з`явився.

12.11.2019 від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач просив суд застосувати позовну давність та наслідки спливу позовної давності – відмовити у позові. Заяву вмотивовано тим, що позивач нарахував пеню поза межами строків, передбачених ст. 232 ГК України.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Сторони були належним чином повідомлені про час, лату та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» форми № 119.

Відповідач свого представника для участі у судовому засіданні не направив.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2014 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу за № 3186/15-БО-36 (далі - Договір).

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 794 645,07грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

За умовами п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

До договору укладалися Додаткові угоди: №1 від 16.02.2015, №2 від 16.03.2015, №3 від 10.04.2015, №4 від 25.05.2015, №5 від 30.07.2015, №6 від 30.07.2015, №7 від 21.10.2015, №8 від 22.10.2015, №9 від 02.11.2015, №10 від 25.11.2015.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

П.7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

П.9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за Договором, за неналежне виконання відповідачем умов Договору позивачем нараховано пеню в сумі 22 254,27 грн.

Також позивачем відповідачу нараховано 1100,47 грн. втрат внаслідок інфляції та 1218,34 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ст.174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч.1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

П.6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 3186/15-БО-368 від 23.01.2018. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу природний газ на суму 794 645,07 грн.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу підтверджується підписаними сторонами копіями актів приймання – передачі природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідачем факт належного виконання позивачем цього Договору не оспорюється.

Доводи відповідача про застосування до заявлених вимог строку позовної давності (ст.ст.258, 267 ЦК України), суд оцінює критично, оскільки за умовами п.9.3 вказаного Договору сторонами було погоджено те, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

Суд встановив, що сторонами в порядку ч. 6 ст. 232 ГПК України погоджено нарахування пені на строк понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд вважає, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом не пропущено.

Щодо інфляційних втрат, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 про те, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Враховуючи положення вище зазначених норм, а також період нарахування пені, втрат внаслідок інфляції та 3% річних, суд вважає цей розрахунок обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення 22 254,27 грн. пені, 1 218,34 грн. 3% річних та 1 100,47 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014 № 3186/15-БО-36 є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Міський водоканал" (код ЄДРПОУ 32601205; вул.Шевченка, буд.156, м.Золотоноша, Черкаська область, 19700) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720; вул.Б.Хмельницького,6, м.Київ, 01601) - 22 254,27 грн. (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят чотири грн. 27 коп.) пені, 1 218,34 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 34 коп.) 3% річних; 1 100,47 грн. (одна тисяча сто грн. 47 коп.) інфляційних втрат та 1921 грн. 53 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.) витрат на оплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.11.2019.

Суддя К.І. Довгань