Рішення № 85747287, 20.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Справа № 160/7512/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача представника третіх осіб Борисенко Т.В. Пономаренко Р.В. не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 95 250,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно двох укладених договорів про підготовку фахівця відповідач був зобов`язаний відпрацювати в органах внутрішніх справ (поліції) не менше трьох років після закінчення навчання. Оскільки відповідачем не були виконані взяті зобов`язання, то останній повинен відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 95 250,43 грн.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії.

Ухвалою суду від 25.10.2019 року поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду та поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому відповідач частково заперечує проти позову на суму 28 440,55 грн. за договором № 180 та на суму 63 234,51 грн. за договором № 3001. Відповідач вказує, що договір № 180 укладено 09.08.2010 року стосовно підготовки відповідача за державним замовленням на денній формі навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем за напрямом (спеціальністю) бакалавр правознавство. 03.03.2014 року відповідач на підставі наказу ГУ МВС в Дніпропетровській області почав працювати слідчим. Зі служби в органах поліції відповідача звільнено 31.07.2017 року згідно наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Отже, відповідач виконав умови договору № 180 та відпрацював органів внутрішніх справ (поліції) три роки. Стосовно договору № 3001, то відповідач вказує на те, що позивач фактично намагається стягнути з відповідача отриману ним стипендію, що не відповідає вимогам статті 1215 ЦК України та правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.02.2019 року по справі № 617/640/16-ц.

У матеріалах справи мітиться також відповідь на відзив відповідача, у якому позивач вказує, що всі розрахунки витрат, пов`язані з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ складено згідно Порядку відшкодування особам витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах їз специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261. Під час навчання від відповідача не надходило скарг з приводу неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань. Позивач вказує також, що відповідач повинен саме відпрацювати не менше трьох років в органах внутрішніх справ (поліції); період навчання за державним замовленням для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» не зараховується до трирічного терміну, який необхідно відпрацювати в органах внутрішніх справ (поліції). Також позивач наголошує на тому, що відповідач отримував під час навчання грошове забезпечення, а не стипендію. Грошове забезпечення згідно Порядку відшкодування особам витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах їз специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261, підлягає відшкодуванню.

У матеріалах справи також містяться письмові пояснення третіх осіб Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, у яких останні підтримують заявлені позовні вимоги та наголошують на тому, що відповідач порушив умови договорів, а саме: не відпрацював трьох років в органах внутрішніх справ (поліції), а тому повинен відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищих навчальних закладах їз специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Ухвалою суду 11.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову повністю, вказуючи додатково на те, що позивачем не вірно розраховано витрати тепло енергію, водопостачання та водовідведення, електроенергію. Також відповідач наголосив на тому, що Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управлінням державно охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, стосується лише військовослужбовців, а позивач не був військовослужбовцем, а проходив службу в органах внутрішніх справ. Також відповідач наголошує на тому, що згідно п.22 наказу МВС України від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», грошове забезпечення виплачене відповідно до законодавства, яке діяло на лату виплати, поверненню не підлягає. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261 не існувала на момент укладення контракту № 3001 від 07.02.2017 року.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, встановив наступне.

Відповідач з 09.08.2010 року зарахований курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ згідно наказу позивача від 31.07.2010 року № 42 ос.

09.08.2010 року між позивачем, відповідачем та Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області укладено договір № 180 про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, за умовами якого відповідач повинен отримати підготовку на денній формі навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем за напрямом (спеціальністю) бакалавр правознавство та відшкодувати фактичні витрати на підготовку у разі, зокрема, відмови віл подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ та звільнення з органів внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Наказом позивача від 28.02.2014 року № 44 ос відповідача відряджено до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.

03.03.2014 року Головне управління МВС України в Дніпропетровській області призначило відповідача на посаду слідчого згідно наказу від 03.03.2014 року № 47 о/с.

В подальшому наказом позивача від 18.08.2015 року № 195 ос відповідача зараховано з 31.08.2015 року слухачем магістратури денної форми навчання за спеціальністю правознавство за державним замовленням.

07.02.2017 року між позивачем, відповідачем та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області укладено контракт № 3001 на здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, за умовами якого відповідач повинен отримати вищу освіту освітнього ступеня магістр за спеціальністю правознавство та відшкодувати витрати на утримання в навчальному закладі у разі, зокрема, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу з будь-яких підстав, крім підстав передбачених пунктом 5 контракту.

Наказом позивача від 16.02.2017 року № 35 ос відповідача направлено у розпорядження до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

20.02.2017 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області призначило відповідача на посаду слідчого згідно наказу від 20.02.2017 року № 72 о/с.

31.07.2017 року відповідач за власним бажанням звільнений з органів поліції згідно наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 31.07.2017 року № 244 о/с.

У матеріалах справи міститься копія трудової книжки відповідача, з якої видно, що відповідач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 09.08.2010 року та звільнений з національної поліції 31.07.2017 року. Таким чином, судом встановлено, що служба відповідача у вказаний вище період часу не переривалась.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Національну поліцію», Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (далі - Порядок №261), Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.03.2007 року № 313.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580 III (далі Закон України № 580 III), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 74 Закону України № 580 III).

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку України (ч. 5 ст. 74 Закону України № 580 III).

Згідно зі статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Аналогічні за своїм змістом положення містилися також у Законі України «Про міліцію».

Згідно з пунктом 1 Порядку №261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Порядку № 261, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) є підставою для відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку № 261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Відповідно до п. 5 Порядку № 261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Аналогічні за своїм змістом положення містилися також і у Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.03.2007 року № 313.

У матеріалах справи міститься довідка-розрахунок позивача фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за період 2010-2014 роки на суму 28 440,55 грн.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач закінчив навчання за договором № 180 від 09.08.2010 року про підготовку фахівців у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ 28.02.2014 року згідно наказу позивача № 44ос від 28.02.2014 року.

Відповідач з 03.03.2014 року приступив до роботи слідчим відповідно до наказу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області від 03.03.2014 року № 47 о/с.

Відповідач звільнений з органів Національної поліції України 31.07.2017 року за власним бажанням згідно наказу Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області згідно наказу від 31.07.2017 року № 244 о/с.

Таким чином, з моменту закінчення навчання за договором № 180 від 09.08.2010 року про підготовку фахівців у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ до моменту звільнення відповідача за власним бажанням з лав Національної поліції України пройшло більше ніж три роки, а тому відповідач не повинен відшкодовувати позивачу фактичні витрати на підготовку у розмірі 28 440,55 грн. за договором № 180 від 09.08.2010 року про підготовку фахівців у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідач повинен саме відпрацювати в органах внутрішніх справи (органах Національної поліції України) три роки, а також те, що період навчання за державним замовленням для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» не зараховується до вказаного трирічного терміну, який необхідно відпрацювати в органах внутрішніх справ після завершення навчання за договором № 180 від 09.08.2010 року про підготовку фахівців у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, з наступних підстав.

У пунктах 2.3.5, 2.3.6 та 3.2 договором № 180 від 09.08.2010 року про підготовку фахівців у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ передбачено, що після закінчення навчання відповідач зобов`язаний прибути до місця призначення в термін, визначний у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначений Замовником, і відпрацювати не менше трьох років; у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком; підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку є: відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ та звільнення з органів внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Судом на підставі аналізу вказаних вище пунктів договору встановлено, що відповідач зобов`язаний після закінчення навчання у позивача відпрацювати не менш як три роки та відшкодувати фактичні витрати на підготовку у разі звільнення з органів внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відповідач з 03.03.2014 року приступив до роботи слідчим відповідно до наказу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області від 03.03.2014 року № 47 о/с.

Статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Вказані вище підстави припинення служби у поліції та звільнення з поліції є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач під час служби в органах внутрішніх справ (поліції) був зарахований до позивача на навчання слухачем магістратури за державним замовленням факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства на денну форму навчання згідно наказу позивача від 18.08.2015 року № 195 о/с.

Пунктом 4 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», яка регулює питання переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції, визначено, що переміщення поліцейських здійснюється, зокрема, у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

У відповідності до п.3 ч.2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Таким чином, у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання особа не звільняється з органів поліції, служба в поліції не припиняється.

Отже, відповідач у зв`язку із зарахуванням до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання 18.08.2015 року, тобто після дня призначення на відповідну посаду в органах внутрішніх справи (органах поліції), не припинив службу в поліції.

Вказане додатково також підтверджується копією трудової книжки відповідача, яка міститься у матеріалах справи, з якої видно, що відповідач безперервно працював в органів внутрішніх справ (органах поліції) з 09.08.2010 року по 31.07.2017 року.

За вказаних обставин судом відхиляються доводи відповідача в цій частині.

Стосовно контракту № 3001 на здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ від 07.02.2017 року, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п.2.3.5 та 3.2 вказаного контракту відповідач зобов`язаний після закінчення навчання прибути до Замовника в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років; підставою для відшкодування витрат на утримання в навчальному закладі є звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу з будь-яких підстав, крім підстав, передбачених пунктом 5 контракту.

Після закінчення навчання відповідач 20.02.2017 року призначений на посаду слідчого згідно наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 20.02.2017 року № 72 о/с.

31.07.2017 року відповідач за власним бажанням звільнений з органів поліції згідно наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 31.07.2017 року № 244 о/с.

Таким чином, відповідач звільнився зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу, а тому повинен відшкодувати витрати на утримання в навчальному закладі.

У матеріалах справи міститься довідка - розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2015-2017 роки на суму 66 809,88 грн.

Судом на підставі пояснень відповідача встановлено, що останній не погоджується із вказаною довідкою-розрахунком фактичних витрат повністю.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку № 261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Судом відхиляються посилання відповідача на норми статті 1215 Цивільного кодексу України та на постанову Верховного Суду від 11.02.2019 року по справі № 617/640/16-ц, як на підставу звільнення від відшкодування саме грошового забезпечення, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1 Цивільного кодексу України останній регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що відносини, які склались між позивачем та відповідачем, під час навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ засновані на адміністративному підпорядкуванні, а саме: є відносинами у сфері публічної служби, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16, то норми Цивільного кодексу України, у тому числі стаття 1215 ЦК України, не застосовується до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.

Посилання на постанову Верховного Суду від 11.02.2019 року по справі № 617/640/16-ц судом відхиляється, оскільки у даній справі мова йшла про відшкодування витрат на навчання у закладі освіти і відносини між сторонами не були засновані на адміністративному підпорядкуванні.

До спірних правовідносин між позивачем та відповідачем підлягають застосуванню саме норми 74 Закону України № 580 III та Порядку № 261, які чітко передбачають, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з, зокрема, і грошовим забезпеченням під час навчання.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управлінням державно охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, стосується лише військовослужбовців, оскільки згідно п.1.1 вказаного Порядку останній розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.

Отже вказаний вище Порядок стосується відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу Міністерства внутрішніх справ України, витрат у разі дострокового розірвання контракту про навчання, а також у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах офіцерського складу у правоохоронних органах.

Оскільки відповідач проходив у позивача підготовку на посади осіб офіцерського складу Міністерства внутрішніх справ України та відмовився від подальшого проходження служби на посадах офіцерського складу у правоохоронних органах, то вказаний Порядок підлягає застосуванню до відповідача.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.22 наказу МВС України від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», оскільки Порядок №261, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України та який має вищу юридичну силу прямо передбачає, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що Порядок №261 на день укладення контракту № 3001 від 07.02.2017 року не існувало, оскільки на момент звільнення відповідача зі служби у Національній поліції та на момент розрахунку позивачем витрат, пов`язаних із забезпеченням відповідача Порядок № 261 вже діяв.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази понесення фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2015-2017 роки на суму 66 809,88 грн.

За вказаних обставин позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми 66 809,88 грн. є законними та обґрунтованими.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої позивачем суми судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (49005, м. Дніпро, пр-т. Гагаріна, 26, код ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866), Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 08592141) про стягнення заборгованості у розмірі 95 250,43 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 66 809,88 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 листопада 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 20.11.2019 року Помічник судді Згідно з оригіналом Помічник судді С.В. Златін Лісна А.М. Лісна А.М.