Рішення № 85747264, 13.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Справа № 160/7741/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Білоус К.О. Ковальова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №UA110000/2019/200086/2 і картки відмови №UA110150/2019/00352 від 10.05.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби та, з урахуванням уточненого позову від 11.09.2019р., просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200086/2 від 10.05.2019р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00352 від 10.05.2019р. за ВМД №UA110150/2019/221652 від 08.05.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2019р. між нею (покупець) і «PAUL HARTMANN AG» (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - PASSAT, номер кузова VIN-НОМЕР_3 вартістю 8600 євро. З метою митного оформлення наведеного автомобілю позивачем 06.05.2019р. була подана ВМД №UА110150/2019/221259, до якої відповідно до ст.53 Митного кодексу України були надані контракт б/н (купча) від 26.04.2019р., декларація про походження товару 981т19 від 02.05.2019р., Акт про проведення огляду (переогляду) товарів UА205010/2019/218139 від 27.04.2019р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 29.07.2016р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 06.05.2019р. та інші документи необхідні для митного оформлення товару, проте, отримавши інформацію від митного органу про підвищення митної вартості, позивачем було отримано висновок судового експерта-автотоварознавця 981т19 від 08.05.2019р., згідно якого вартість вищенаведеного автомобіля складає 9567,50 євро (269116,43 грн.). У зв`язку з отриманням наведеного висновку експерта, позивачем була подана ВМД №UА110150/2019/221652, до якої, окрім попередніх документів, було надано висновок експерта 981т19 від 08.05.2019р. про підтвердження митної вартості товару, проте, 10.05.2019р. митним органом були прийняті рішення №UA110000/2019/200086/2 про коригування митної вартості товару та визначення його за шостим методом і картку відмови у митному оформленні товару №UA110150/2019/00352 за поданою ВМД. Позивач вважає, що дії митного органу щодо порядку митного оформлення та застосування методів визначення митної вартості товару не відповідають чинному законодавству, так як обов`язок щодо надання додаткових документів на вимогу митного органу виникає виключно у разі наявності причин, встановлених ч.3 ст.53 МК України, проте згідно повідомлення №547611, митний орган витребовує додаткові документи у зв`язку з тим, що купча складена іноземною мовою, а тому митний орган безпідставно зазначає такі причини та помилково вважає їх розбіжностями у документах; подані декларантом документи містили в числовій формі об`єктивні дані про митну вартість товару, проте митним органом безпідставно не було визнано заявлену декларантом митну вартість ввезеного товару та було прийнято рішення про її коригування; з поданих до митного оформлення документів та прийнятого митницею рішення вбачається додержання декларантом умов, які дозволяють застосувати метод за ціною договору та відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.58 МК України, які б свідчили про неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості за ціною договору, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та відсутність законних підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару, а тому, позивач вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в митному оформлення товару за поданими ВМД необґрунтованими та винесеними із порушенням законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позов просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову посилаючись на те, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та застосовувати різні форми контролю, у тому числі і додатково витребувати документи у декларанта відповідно до положень ч.5 ст.54 Митного кодексу України. Так, 08.05.2019р. позивач звернувся до відповідача з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель - PASSAT, номер кузова / VIN - НОМЕР_3 , тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів - 1968 см3, потужність двигуна - 110 кВт, екологічна норма - не нижче Євро-2, дата виготовлення - 22.06.2016р., показник одометра - 234643 км, колір - сірий, країна походження - Німеччина. Заявлена митна вартість товару становить 256988,90 грн. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою ризиків за ЕМД №UА110150/2019/221652 від 08.05.2019р. митним органом було встановлено, що згідно поданої ЕМД декларантом були понесені витрати на доставлення товару у розмірі 100 євро, проте документально зазначена вартість доставки не підтверджена, при цьому, додана декларантом заява , в якій відсутні номер та дата, видана власником товару, який не здійснював перевезення, а тому вказаний документ не відповідає вимогам ч.2 ст.53 МК України та наказу МФУ №599 від 24.05.2012р.; декларантом документально не підтверджено вартість транспортних витрат та суму, що була сплачена за оцінюваний транспортний засіб, так як наданий рахунок від 26.04.2019р. не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, відсутні дані щодо року виготовлення, кольору та інших індивідуальних характеристик (стан авто), відсутні дані щодо показника одометру (показання пробігу авто), що має значення для визначення митної вартості оцінюваного транспортного засобу. Враховуючи наведене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару митницею відповідно до ч.5 ст.54 МК України, у рамках проведених консультацій, було зобов`язано декларанта подати додаткові документи згідно до переліку документів, встановлених п.2, п.3 ст.53 МК України, а також і на підставі ст.254 МК України зобов`язано декларанта надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою, проте, у складі електронного повідомлення надіслано лист від 10.05.2019р. про надання всіх можливих додаткових документів та прохання завершити митне оформлення. Представник відповідача зазначає, що з урахуванням виявлених у ході перевірки невідповідностей у наданих до митного оформлення документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, застосувати основний метод визначення митної вартості товару було неможливо, а тому митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та митна вартість товару скоригована за другорядним методом митної вартості товару - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України і визначена за ЕМД від 04.04.2019р. №500630/2019/7256 на рівні 17460 євро/од. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що при прийнятті спірних рішень посадові особи митниці діяли в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, тоді як позивачем не надано беззаперечних та переконливих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог (а.с.67-71).

Ухвалою суду від 16.09.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судовий розгляд справи призначений на 11.10.2019р. (а.с.2).

Враховуючи неявку позивача у судове засідання 11.10.2019р., розгляд справи було відкладено до 06.11.2019р., що підтверджується протоколом судового засідання від 11.10.2019р. (а.с.90-91).

У судовому засіданні 06.11.2019р., у зв`язку із необхідністю надання сторонами додаткових доказів, оголошувалася перерва до 13.11.2019р., що підтверджується протоколом судового засідання від 06.11.2019р. (а.с.100-102).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

08.05.2019р. ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію №UA110150/2019/221652 з метою митного оформлення транспортного засобу - автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель - PASSAT Variant номер кузова/VIN - НОМЕР_3 ; тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів - 1968 см3, потужність двигуна - 110 кВт, екологічна норма - Євро-2, дата виготовлення - 22.06.2016р., показник одометра (згідно висновка експерта) - 234673 км; колір - сірий, країна походження - Німеччина. Пошкодження: деформація без ушкодження лакофарбового покриття боковини задньої правої, забруднена оббивка салону і оббивка сидінь, відзначені порушення лакофарбового покриття в районі капота та порогів. Комплектність: базова. Відсутнє додатково встановлене обладнання, що підтверджується змістом копії відповідної декларації, наявної в матеріалах справи (а.с.21,72-73,106-107,143-144).

Разом з вказаною вище ЕМД для підтвердження складових митної вартості ввезеного товару позивачем були надані наступні документи, а саме: контракт б/н (купча) від 26.04.2019р., довідка від 06.05.2019р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів UА205010/2019/218139 від 27.04.2019р., довідка 35300 від 06.05.2019р., висновок експертного автотоварознавчого дослідження 981т19 про оцінку транспортного засобу від 08.05.2019р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 29.07.2016р., свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується змістом ЕМД від 08.05.2019р. та документами наявними у справі (а.с.13-15,17-18,21-26,51-54,72-73, 106-107,119-123,129,131-134,140,143-153,164-165,170).

У ході проведення митного контролю і митного оформлення товару за ціною договору (основний метод) митницею було здійснено перевірку заявленої митної вартості за результатами якої митним органом були виявлені розбіжності у поданих документах, а саме:

- згідно поданої ЕМД декларантом були понесені витрати на доставлення товару у розмірі 100 євро, проте документально зазначена вартість доставки не підтверджена;

- наданий до митного контролю рахунок від 26.04.2019р. купча не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, відсутні дані щодо року виготовлення, кольору та інших індивідуальних характеристик (стан авто), відсутні дані щодо показника одометру (показання пробігу авто), що має значення для визначення митної вартості оцінюваного транспортного засобу;

- відсутні платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару, так як обумовлені положення щодо відстрочки сплати транспортного засобу відсутні;

- у відповідності до ст.254 МКУ документи, необхідні для митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою, проте до митного оформлення перекладів документів не надано, що підтверджується змістом графи 33 оспорюваного рішення, картки відмови (а.с.33-36,77-80,110-118).

Надалі, у зв`язку із вказаними вище розбіжностями у поданих до митного оформлення документах, у межах проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення вартості транспортного засобу та обміном наявною у кожного інформації, в електронному порядку була проведена відповідна процедура консультацій та за її наслідками декларанту було запропоновано надати додаткові документи (за їх наявності), а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; переклади товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до ст.254 МК України, що підтверджується змістом повідомлення №1 від 10.05.2019р. та змістом оспорюваних рішень, копії яких наявні у справі (а.с.33-36,77-80,82,110-118).

Листом №10/01 від 10.05.2019р. ТОВ «Брокерська компанія «Південь» повідомила митний орган, що надати інші додаткові документи в рамках оформлення ЕМД №UA11050/2019/221652 від 08.05.2019р. у десятиденний строк не має можливості та просило продовжити митне оформлення, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявної у справі (а.с.123).

Так, митним органом, 10.05.2019р. було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00352, а також і рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110000/2019/200086/2 за змістом яких, митна вартість товару скоригована за другорядним методом митної вартості товару - 2г - резервний метод і визначена за ЕМД від 04.04.2019р. №500630/2019/7256 на рівні 17460 євро/од згідно з положеннями ст.64 МКУ (а.с.33-36,77-80,110-118).

Позивач не погоджується з вищевказаними карткою відмови та рішенням, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що з поданих до митного оформлення документів та прийнятого митницею рішення вбачається додержання декларантом умов, які дозволяють застосувати метод за ціною договору та відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.58 МК України, які б свідчили про неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості за ціною договору, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та відсутність законних підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Тобто, митниця, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.

Безумовно, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

При цьому, за нормами п.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Також у відповідності до п.2 ст.53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Окрім того, частиною 1 статті 368 Митного кодексу України визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

У відповідності до вимог ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Також при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально - п.21 ст. 58 Митного кодексу України.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має право вимагати від декларанта надання перекладу цих документів українською мовою.

Так, судом встановлено, що на підтвердження заявленої вартості товару (придбаного автомобілю) декларантом було подано до митного оформлення довідку декларанта б/н від 06.05.2019р., у якій зазначено, що на вартість транспортування транспортного засобу з Литви до пункту пропуску складає 100 євро, однак документів, які б підтверджували понесення цих витрат (чеки, банківські документи) декларантом не надано.

Вказаний факт не подання декларантом до митного оформлення, документів, які б підтверджували понесення ним витрат на транспортування товару підтверджується і змістом копії поданої митної декларації, а також було і підтверджено представником позивача у ході судового розгляду справи.

Також, зі змісту поданих до митного оформлення документів видно, що серед них були відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу (будь-які чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості).

Окрім того, не може служити належним доказом фактичної сплати позивачем за придбання ввезеного оцінюваного автомобіля копія перекладу договору на купівлю вживаного транспортного засобу (купчої), від 26.04.2019р. оскільки, по-перше, її зміст не свідчить про отримання продавцем від покупця (позивача) 8600 євро за наведений автомобіль, а по-друге, зазначена купча була надана до митного оформлення на німецькій мові та її перекладу до митниці надано не було, що підтверджено і представником позивача у ході судового розгляду справи.

Також і зі змісту висновку експертного автотоварознавчого дослідження 981т19 про оцінку транспортного засобу від 08.05.2019р. видно, що вартість ввезеного позивачем автомобілю становила 9567,50 євро (а.с.22-25,131-135,146-152).

Аналіз вказаних документів свідчить про наявність очевидних розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості автомобілю.

Отже, надані позивачем вищенаведені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товару (з урахуванням відсутності відомостей понесених позивачем на його транспортування) та не містить відомостей щодо ціни ввезеного товару (автомобілю), яка фактично була сплачена декларантом (позивачем).

З огляду на наведене, у митного органу виникли сумніви про фактичну вартість оцінюваного товару (автомобілю) ввезеного позивачем на територію України, що є обґрунтованою підставою для витребування у позивача додаткових документів у межах проведення процедури консультації між митним органом та декларантом, зокрема, документів, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- митну декларацію країни відправлення;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- переклади товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до ст.254 МК України, що підтверджується змістом повідомлення №1 від 10.05.2019р. та змістом оспорюваних рішень, копії яких наявні у справі (а.с.33-36,77-80,82,110-118).

Разом з тим, на виконання вимог вищенаведеного повідомлення митниці ТОВ «Брокерська компанія «Південь» надіслало лист №10/01 від 10.05.2019р., у якому повідомила митний орган, що надати інші додаткові документи в рамках оформлення ЕМД №UA11050/2019/221652 від 08.05.2019р. у десятиденний строк не має можливості та просило продовжити митне оформлення (а.с.123).

Отже, із наведеного встановлено, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу не було надано повних та достовірних документів, що підтверджують фактичну вартість придбаного автомобілю, яку було сплачено позивачем з урахуванням аналізу вищенаведених документів та аналізу норм митного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що із наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо було встановити умови оплати (з урахуванням того, що позивачем до митного оформлення документи були надані німецькою мовою та перекладів надано не було), неможливо визначити чи проведена оплата за товар у відповідності до вимог ч.4, ч.5 ст.58 МК України, якими передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відсутність документів, що підтверджують здійснення Покупцем всіх платежів на користь Продавця, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів.

Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст.58 МК України в повному обсязі.

У ході судового розгляду справи представник позивача не зміг спростувати вищенаведені неповні та недостатні відомості щодо оцінюваного товару, які містяться у поданих до митного оформлення документах жодними належними та обґрунтованими доказами виходячи з вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, представник позивача підтвердив факти не надання додаткових документів позивачем на вимогу митного органу у зв`язку з виявленими митним органом у наданих до митного оформлення документах, зокрема, перекладів документів (у тому числі купчої), складених німецькою мовою.

Зазначене унеможливило перевірку числового значення заявленої митної вартості та перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортований позивачем товар.

Отже, за таких обставин, необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у ЕМД та їх уточненні, є очевидною.

Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару у наданих позивачем платіжних документах унеможливили застосування першого методу.

В той же час, згідно ст.59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

За приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Частиною 1 ст.62 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

За приписами ст.63 наведеного Кодексу, передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень ст.64 Митного кодексу України.

Так, як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару (автомобілю) придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваних рішень та не спростовано представником позивача жодними належними, достатніми та достовірними доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оспорюваних рішеннях, митним органом митна вартість наведеного вище транспортного засобу була скоригована за другорядним методом митної вартості товару - 2г - резервний метод і визначена за ЕМД від 04.04.2019р. №500630/2019/7256 на рівні 17460 євро/од згідно з положеннями ст.64 МК України (а.с.33-36,77-80,110-118).

Отже, виходячи із встановлених наявних у поданих позивачем документах до митного оформлення розбіжностей, а також відсутність документів у позивача, що підтверджують здійснення Покупцем всіх платежів на користь Продавця, що викликає сумніви у визначенні вартості митної вартості товару, яка була заявлена позивачем за вищевказаною ЕМД та не надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару (автомобілю), що унеможливлює підтвердження числового значення митної вартості товарів, суд приходить до висновку, що прийняття посадовою особою відповідача оспорюваної картки відмови у прийнятті до митного оформлення товару та прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням вищенаведених розбіжностей у документах, які не усунуті були позивачем, є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам Митного кодексу України.

Зазначена правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 22.10.2019р. у справі №1.380.2019.000630 (адміністративне провадження №К/9901/20037/19).

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятих митним органом оспорюваних рішень з урахуванням того, що судом виявлено факти неподання позивачем у повному обсязі до митного оформлення банківських документів про оплату товару позивачем та витрат на транспортування, а також і не надання декларантом до митного оформлення перекладів документів, які не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляються та не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи представника позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження представником позивача жодними доказами не підтверджені, навпаки, представник позивача не зміг пояснити наявні у документах, що були подані на підтвердження митної вартості транспортного засобу, розбіжностей, а саме: задекларована позивачем вартість авто складає 8600 євро, а згідно експертного висновку вартість авто складає 9567,50 євро.

Є безпідставними і посилання представника позивача на те, що митний орган безпідставно зазначає як підставу для витребування додаткових документів те, що купча складена іноземною мовою та помилково вважає це розбіжностями у документах, оскільки за нормами ст.254 МК України органи доходів і зборів вправі вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації та у такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Судом відхиляються і доводи представника позивача з приводу того, що подані декларантом документи містили в числовій формі об`єктивні дані про митну вартість товару, проте митним органом безпідставно не було визнано заявлену декларантом мину вартість ввезеного товару та було прийнято рішення про її коригування, оскільки вказані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які були подані декларантом до митного оформлення та змістом копії ЕМД №UA11050/2019/221652 від 08.05.2019р., згідно якої митна вартість транспортного засобу визначена позивачем на рівні 8600 євро, тоді як, зокрема, згідно наданого позивачем Висновку експертного автотоварознавчого дослідження 981т19 про оцінку транспортного засобу від 08.05.2019р., вартість імпортованого позивачем автомобіля становить 9567,50 євро, що також свідчить про наявність розбіжностей у числових значеннях згідно поданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (автомобіля).

Судом критично надається оцінка посиланням представника позивача на те, що для митного оформлення ним були надані усі документи, що підтверджують митну вартість оцінюваного товару, оскільки вказане спростовується вище встановленими судом обставинами, зокрема, обставинами, що свідчать про не надання декларантом під час митного оформлення товару до перевірки перекладів документів, які містять інформацію про числові значення складової митної вартості товару (чеки, квитанції, банківські платіжні документи), що підтверджено і самим представником позивача та надання таких перекладів лише на вимогу суду не є достатніми обґрунтованими підставами для висновку про протиправність оспорюваних рішень виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачем не доведено, а судом із наданих документів не встановлено, що декларантом були подані повні та достовірні відомості, які б не містили розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, про фактичну сплачену вартість оцінюваного товару та витрат на його транспортування з урахуванням досліджених судом встановлених обставин у даній справі щодо вищенаведених розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Разом з тим, у ході судового розгляду даної справи встановлено, що зміст оспорюваних рішень містить обґрунтовані сумніви щодо визначення декларантом митної вартості оцінюваного товару та зазначено причини з яких надані документи не були враховані митним органом, а також зазначено, які саме розбіжності та неповні відомості містяться у наданих документах, які унеможливлюють визначення митної вартості оцінюваного товару за ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо заявленої митної вартості товару за основним методом, а отже, правомірно витребував додаткові документи у позивача та, у зв`язку із не наданням позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, відповідач довів правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши оспорювані рішення у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Митним кодексом України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення №UA110000/2019/200086/2 і картки відмови №UA110150/2019/00352 від 10.05.2019р. - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 18.11.2019р.

Суддя С.О. Конєва