Ухвала суду № 85747232, 20.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 листопада 2019 р. Справа № 160/9844/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро питання щодо закриття у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, в якій просила суд визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 09.04.2019 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що висновок ГРД та рішення/протокол про його затвердження необґрунтованими та безпідставними, прийнятими без врахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Звертає увагу, крім іншого, на те, що їй не було надано часу для надання пояснень та документів, а сам висновок готувався відповідачем у обмежені строки та за наявною інформацією.

Громадською радою доброчесності у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

12.11.2019 року від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли пояснення щодо адміністративного позову, в яких третя особа зазначила про те, що Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. 11.05.2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглянувши питання про визначення результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» та допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», ухвалила рішення № 105/зп-18, згідно з яким суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 . було допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», за результатами іспиту. 01.08.2018 року на засіданні колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з позивачем було проведено співбесіду. Відповідно до пункту 24 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 року № 143/зп-16, у разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву. Тому, за результатами проведеної з позивачем 01.04.2019 року співбесіди на другому етапі кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів було вирішено оголосити перерву. В подальшому, позивачу було призначено продовження проведення співбесіди на 10.04.2019 року та 24.05.2019 року, проте колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів було вирішено оголосити перерву. В свою ж чергу, Громадською радою доброчесності 09.04.2019 року було затверджено висновок про невідповідність судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, який надійшов до Комісії 09.04.2019 року електронною поштою та був включений згідно з Законом до суддівського досьє позивача. Висновок про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики надійшов на електронну пошту Комісії public info@vkksu.gov.ua 09.04.2019 року о 15 год. 54 хв. Комісія, отримавши висновок про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики здійснила перевірку електронного цифрового підпису на офіційному сайті Міністерства юстиції України, після чого, у відповідності до пункту 4.8 розділу IV Порядку, зазначений висновок ГРД включила до досьє позивача. До вказаних пояснень ВККСУ додано копію висновку ГРД від 09.04.2019 року, протокол електронного голосування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Витребувано у ОСОБА_1.: 1) експертний висновок щодо оцінки ринкової вартості "Smart forfour 52 KW" 2016 року випуску (за наявності); 2) засвідчену належним чином копію тристороннього договору № 0652670016 від 06.12.2016 року та копію акту приймання-передачі автомобіля від 28.12.2016 року. Витребувано у Громадської ради доброчесності належним чином засвідчені копії: 1) висновку про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений ГРД 09.04.2019 року; 2) всіх документів на підставі яких прийнято висновок про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений ГРД 09.04.2019 року; 3) рішення ГРД, оформлене у вигляді протоколу засідання ГРД від 09.04.2019 року, в частині затвердження висновку про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики; 4) відомостей про особу, яка підписала електронним цифровим підписом висновок про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 . критеріям доброчесності та професійної етики та протокол електронного голосування від 09.04.2019 року. Витребувано у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та запропоновано надати разом із поясненнями на позов належним чином засвідчені копії: 1) висновку про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений ГРД 09.04.2019; 2) рішення/протоколу ГРД від 09.04.2019 щодо затвердження висновку про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики; 3) за наявності - копії документів, додані ГРД до висновку, рішення/протоколу від 09.04.2019; 4) відомостей про особу, яка підписала електронним цифровим підписом висновок про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики та протокол електронного голосування від 09.04.2019; 5) документально підтверджені відомості щодо перевірки ВККС справжності (дійсності) ЕЦП координатора ГРД на матеріалах, які надійшли від ГРД електронною поштою.

Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року витребувано у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відомості щодо середньої ринкової вартості автомобіля "Smart forfour 52 KW" 2016 року випуску станом на 2016 рік-2019 рік.

17.10.2019 року від ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів. В якості доказів позивач надала копію дилерського договору поставки автомобілів №534 від 01.07.2010р., копію довіреності №1 від 04.01.2016 р. та копію паспорту; копію акту прийняття-передачі транспортних засобів № 0652670016 ; копію сертифіката відповідності № 07696 від 27.09.2016 року; копію акту прийму автомобіля по якості та комплектності від 28.12.2016 року; копія договору купівлі-продажу автомобіля №0652670016 від 06.12.2016 року та додатки до нього; копію постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2018 року, копію постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про виправлення описки від 18.05.2018 року та копію постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року.

04.11.2019 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов лист, в якому Міністерство щодо виконання вимог ухвали суду від 15.10.2019 року про витребування доказів повідомило, що у 2016-2019 роках не проводило розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля Smart forfour, 2016 року випуску, оскільки ДП "Держзовнішінформ" не надавало даних щодо вартості нового транспортного засобу.

06.11.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 15.10.2019 року ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надано належним чином засвідчену копію тристороннього договору № 0652670016 від 06.12.2016 року з додатками; належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі автомобіля від 28.12.2016 року; копію акту прийняття-передачі транспортних засобів № 0652670016 ; копію договору купівлі-продажу автомобіля №0652670016 від 06.12.2016 року та додатки до нього. Додатково позивач повідомила, що експертного висновку щодо оцінки ринкової вартості «Smart forfour 52KW» 2016 року остання не має.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н . Указом Президента України відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України від 13.05.2008 року №432/2008 «Про призначення суддів» призначено строком на п`ять років на посаду судді Перевальського районного суду Луганської області.

Постановою Верховної Ради України від 23.05.2013 року №307-VII ОСОБА_1 обрано суддею Ленінського районного суду м. Луганська безстроково, Указом Президента України від 14.02.2015 року № 81/2015 переведена на роботу на посаду судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

З матеріалів справи видно, що наказом Ленінського районного суду м. Луганська від 06.03.2015 року № 13-ос «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 . » відповідно до Указу Президента України №81/2015 від 14.02.2015 року, ст. 83 КЗпП України, ст. 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 10, 24 Закону України «Про відпустки» відраховано 06.03.2015 року суддю Ленінського районного суду м. Луганська ОСОБА_1. зі штату Ленінського районного суду м. Луганська у зв`язку з переведенням для подальшої роботи на посаді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року № 42-К відповідно до Указу Президента України «Про переведення суддів» від 14.02.2015 року, ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зараховано суддю ОСОБА_1. до штату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з 10.03.2015 року, у зв`язку з переведенням з Ленінського районного суду м. Луганська.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15.11.2016 року №150/зп-16 було затверджено Порядок формування і ведення суддівського досьє.

До того ж, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 року №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1.

З матеріалів справи убачається, що 11.05.2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглянувши питання про визначення результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» та допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», ухвалила рішення № 105/зп-18, згідно з яким суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е .В . було допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», за результатами іспиту.

01.08.2018 року на засіданні колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з позивачем було проведено співбесіду.

Відповідно до пункту 24 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 року № 143/зп-16, у разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву. Тому, за результатами проведеної з позивачем 01.04.2019 року співбесіди на другому етапі кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів було вирішено оголосити перерву. В подальшому, позивачу було призначено продовження проведення співбесіди на 10.04.2019 року та 24.05.2019 року, проте колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів було вирішено оголосити перерву. В свою ж чергу, Громадською радою доброчесності 09.04.2019 року було затверджено висновок про невідповідність судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, який надійшов до Комісії 09.04.2019 року електронною поштою та був включений згідно з Законом до суддівського досьє позивача. Висновок про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики надійшов на електронну пошту Комісії public info@vkksu.gov.ua 09.04.2019 року о 15 год. 54 хв. Комісія, отримавши висновок про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики здійснила перевірку електронного цифрового підпису на офіційному сайті Міністерства юстиції України, після чого, у відповідності до пункту 4.8 розділу IV Порядку, зазначений висновок ГРД включила до досьє позивача.

Судом установлено, що підставою для складання Громадською радою доброчесності висновку про невідповідність судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Елеонори Вячеславівни критеріям доброчесності та професійної етики від 09.04.2019 року слугувало те, що суддя використовувала сумнівні способи набуття майна у власність. Суддя отримала майно, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви. Суддя безпідставно допустила значні розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за різні або ті самі періоди. Відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (подана 21.03.2017) суддя з 07.12.2016 отримала у власність легковий автомобіль "smart forfour 52 KW" 2016 року випуску. При цьому у 2016 році суддя не подавала повідомлення про суттєві зміни у майновому стані з приводу набуття у власність автомобілю. Натомість таке повідомлення з`явилося 25.03.2017 про те, що 07.02.2017 вона набула у власність автомобіль з такими ж ідентифікаційними даними як приз від ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО". Крім того, як повідомляється в інтернет-ЗМІ, в ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО" поінформували журналістів, що підприємство розіграшу автомобілів не проводило. Близькі родичі судді допускали поведінку, що свідчить про підтримку агресивних дій інших держав проти України, колаборацію з представниками таких держав, окупаційної адміністрації або їх пособниками. Батько судді на сайті МВС України зазначений як особа, яка переховується від органів досудового розслідування, у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи чи терористично організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористично групи чи терористичної організації). При цьому суддя у 2017 році отримала у подарунок від батька квартиру у м. Донецьку. Суддя неодноразово заявляла самовідвід у справах, посилаючись на наявність майна та родичів на тимчасово окупованій території України. Вища рада правосуддя відкрила три дисциплінарних провадження щодо судді: http://www.vru.gov.ua/act/11858; http://www.vru.gov.ua/act/12611; http://www.vru.gov.ua/act/16517. Дисциплінарні провадження відкрито за ознаками таких дисциплінарних проступків: 1) умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, порушення засад гласності і відкритості судового процесу, безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; 2) допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя; 3) безпідставне затягування розгляду справи або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. У багатьох повідомленнях у ЗМІ міститься негативна інформацію про суддю. Громадська рада доброчесності не змогла забезпечити судді право на відповідь до початку співбесіди з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, оскільки Комісія призначила її у строк, що унеможливив таку комунікацію, а також у зв`язку з відсутністю контактних даних судді.

Вважаючи такі дії відповідача безпідставними та протиправними, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Отже, як зазначив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправність висновку щодо невідповідності судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 09.04.2019 року.

Судом установлено, що 29.12.2017 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення №140/зп-17, яким були внесені зміни до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16.

Вказаним рішенням Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було, зокрема, доповнено п. 4.10 під назвою «Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності», який складається з 11 підпунктів:

4.10.1. Інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда). Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів. Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 робочих днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту. У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.

4.10.2. Суддя (кандидат на посаду судді) має бути ознайомлений Громадською радою доброчесності з інформацією, що може свідчити про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності (далі - інформація негативного характеру) або висновком, та має право надати Громадській раді доброчесності відповідні пояснення.

4.10.3. Інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4-5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами Громадської ради доброчесності, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання Громадською радою доброчесності зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.

4.10.4. Комісія під час розгляді інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

4.10.5. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

4.10.6. Повноваження представника Громадської ради доброчесності підтверджуються письмовим рішенням Громадської ради доброчесності, ухваленим на її зборах, яке подається відповідальному працівнику секретаріату Комісії до початку розгляду відповідного питання на засіданні Комісії.

4.10.7. Уповноважений представник Громадської ради доброчесності під час співбесіди має право: 1) оголосити попередньо надану Комісії інформацію або висновок щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надавати пояснення стосовно наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 13 3) з дозволу головуючого ставити запитання судді (кандидату на посаду судді) в межах наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді); 4) надавати відповіді на поставлені запитання.

4.10.8. За результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення.

4.10.9. На засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди. Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії-доповідача, який інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене Комісією у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді).

4.10.10. За результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень: - про підтримку рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; - про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

4.10.11. У разі ухвалення Комісією у пленарному складі рішення про підтримку рішення Комісії, ухваленого у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, 14 обставини, викладені у висновку, не підлягають повторному розгляду під час наступних процедур кваліфікаційного оцінювання відповідного судді (кандидата на посаду судді).

Рішенням Громадської ради доброчесності № 1/2016 від 23.11.2016 року схвалено Регламент Громадської ради доброчесності.

Згідно із ст. ст. 1-4 та ч. 1 ст. 5 Регламенту Громадської ради доброчесності:

Цей Регламент містить правила організації та діяльності Громадської ради доброчесності (далі - Рада), якими члени Ради погодилися керуватися.

Регламент оприлюднюється на інтернет-ресурсах Ради, а також передається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для оприлюднення його на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Рада схвалює Регламент і зміни до нього на зборах Ради.

Завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі.

З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Члени Ради поділяють такі цінності як гідність, справедливість, права людини, доброчесність, повага до незалежності суддів і керуються ними у своїй діяльності.

Рада та її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності.

Рада здійснює свою діяльність у таких організаційних формах:

збори Громадської ради доброчесності;

колегія Громадської ради доброчесності;

участь уповноваженого представника Громадської ради доброчесності у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Розгляд і вирішення питань, віднесених до компетенції зборів Ради, колегій Ради, також може відбуватися за допомогою засобів електронного зв`язку (електронна пошта, комунікаційна інтернет-платформа тощо) за умови технічної можливості усіх членів Ради або членів відповідної колегії Ради брати участь у такому розгляді і вирішенні питань. У цьому випадку статті 7-9, 13-15 цього Регламенту не застосовуються.

Призначення члена Ради відбувається відповідно до статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII визначені завдання та підстави кваліфікаційного оцінювання.

Так, відповідно до приписів наведеної статті:

1. Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

2. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Статтею 85 Закону України 02.06.2016 року №1402-VIII визначені етапи кваліфікаційного оцінювання.

Так, відповідно до приписів наведеної статті:

1. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

2. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

3. Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.

4. Суддівське досьє має містити:

1) копії всіх заяв судді, пов`язаних з його кар`єрою, та доданих до них документів;

2) копії всіх рішень, прийнятих щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя, Вищою радою юстиції, органами суддівського самоврядування, Президентом України або іншими органами, які приймали відповідні рішення;

3) інформацію про результати участі судді у конкурсах на зайняття посади судді;

4) інформацію про результати проходження в Національній школі суддів України спеціальної підготовки кандидата на посаду судді, підготовки судді упродовж перебування на посаді судді;

5) інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання судді та регулярної оцінки судді упродовж перебування на посаді;

6) інформацію про здійснення викладацької діяльності;

7) інформацію про зайняття суддею адміністративних посад з копіями відповідних рішень;

8) інформацію про обрання (призначення) судді до органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції;

9) інформацію про ефективність здійснення судочинства суддею, зокрема:

а) загальну кількість розглянутих справ;

б) кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування;

в) кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов`язань;

г) кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни;

ґ) дотримання строків розгляду справ;

д) середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення;

е) судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді;

10) інформацію про дисциплінарну відповідальність судді, зокрема:

а) кількість скарг на дії судді;

б) кількість дисциплінарних проваджень та їх результати;

11) інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики:

а) відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;

б) інші дані щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції;

в) дані щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики;

12) інформацію щодо відповідності судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції;

13) декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді;

14) результати тестувань щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх проведення);

15) результати застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх застосування);

16) висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності);

17) інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яку іншу інформацію щодо судді, визнану рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такою, що підлягає включенню до суддівського досьє.

5. Досьє кандидата на посаду судді має містити:

1) документи, подані кандидатом на посаду судді відповідно до частини четвертої статті 81 цього Закону;

2) інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної етики;

3) матеріали проведення спеціальної перевірки та іншу інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, у тому числі копії декларацій, поданих відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції;

4) іншу інформацію та матеріали, визначені пунктами 6, 13-17 частини четвертої цієї статті.

6. Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі.

Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України.

7. Суддівське досьє (досьє кандидата на посаду судді) є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за винятком:

1) відомостей про місця проживання або перебування, дати народження фізичних осіб, їх адрес, номерів телефонів чи інших засобів зв`язку, адрес електронної пошти, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, серій та номерів паспортів, військових квитків, місцезнаходження об`єктів власності (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), реєстраційних номерів транспортних засобів;

2) відомостей про результати проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей судді (кандидата на посаду судді), загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді), а також медичних відомостей;

3) будь-яких відомостей та даних щодо неповнолітніх дітей, крім відомостей щодо майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що перебувають у їх власності відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею (кандидатом на посаду судді);

4) інформації, що містить державну таємницю.

Доступ до матеріалів суддівського досьє (крім вказаних вище в частині сьомій цієї статті) як до публічної інформації здійснюється виключно через веб-сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

8. Повний та безпосередній доступ до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) мають члени та уповноважені працівники секретаріатів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя відповідно, а також уповноважені працівники Державної судової адміністрації України.

Судді (кандидату на посаду судді) забезпечується доступ для перегляду його досьє в повному обсязі.

9. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.

10. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Згідно із вимогами ст. 87 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII:

1. Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

2. Громадська рада доброчесності складається з двадцяти членів.

3. Членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.

4. Не можуть бути членами Громадської ради доброчесності:

1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;

2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;

3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією;

4) особи, які протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції;

5) особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі;

6) особи, які є суддями або суддями у відставці.

5. Громадська рада доброчесності здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради.

Колегія Громадської ради доброчесності діє від імені Ради.

6. Громадська рада доброчесності:

1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє;

4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді);

5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

7. Для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів.

8. Член Громадської ради доброчесності зобов`язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у таких випадках:

1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді;

2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя;

3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

9. Члени Громадської ради доброчесності призначаються зборами представників громадських об`єднань строком на два роки і можуть бути призначені повторно.

10. Збори представників громадських об`єднань скликаються Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Оголошення про скликання зборів оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

11. У зборах представників громадських об`єднань беруть участь громадські організації або громадські спілки, які протягом щонайменше останніх двох років, що передують дню проведення зборів, здійснюють діяльність, спрямовану на боротьбу з корупцією, захист прав людини, підтримку інституційних реформ, в тому числі реалізують проекти у цих сферах.

12. У зборах представників громадських об`єднань не можуть брати участь громадські організації або громадські спілки, які здійснювали чи здійснюють діяльність із залученням міжнародної технічної допомоги, донорами якої є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації чи підприємства країни, яка визнана Верховною Радою України агресором, або фінансувалися ними.

13. Для участі у зборах громадські об`єднання у п`ятнадцятиденний строк з дня оприлюднення оголошення про скликання зборів представників громадських об`єднань подають:

1) заяву довільної форми, підписану керівником громадського об`єднання, із зазначенням особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання на зборах;

2) копію статуту та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

3) копії звітів за результатами виконання проектів із залученням міжнародної технічної допомоги (за наявності);

4) рекомендаційний лист від міжнародної організації з бездоганною репутацією про успішний досвід співпраці або від виконавця проекту міжнародної технічної допомоги;

5) копії звітів за результатами фінансового аудиту не менше двох реалізованих проектів із залученням міжнародної технічної допомоги або копію звіту за результатами аудиту діяльності громадського об`єднання;

6) біографічну довідку представника громадського об`єднання;

7) біографічну довідку кандидата (кандидатів) до складу Громадської ради доброчесності, якого (яких) висуває громадське об`єднання, а також мотиваційний лист кандидата та декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо такого кандидата за його підписом.

14. Питання про відповідність громадського об`єднання вимогам до участі у зборах представників громадських об`єднань вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України у десятиденний строк з дня отримання заяви та доданих до неї документів.

15. Перелік громадських об`єднань, які відповідають вимогам для участі у зборах представників громадських об`єднань, копії поданих ними документів, а також перелік кандидатів до складу Громадської ради доброчесності оприлюднюються на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

16. Час і місце проведення зборів представників громадських об`єднань визначаються Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який направляє громадським об`єднанням відповідні запрошення для участі у зборах. Повідомлення про час і місце проведення зборів представників громадських об`єднань не пізніше ніж за десять днів до їх проведення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

17. Збори представників громадських об`єднань вважаються правомочними за умови участі в них не менше п`яти громадських об`єднань.

Збори представників громадських об`єднань проводяться відкрито.

18. Порядок проведення зборів представників громадських об`єднань визначається рішенням зборів.

19. Громадська рада доброчесності вважається правомочною за умови призначення щонайменше десяти її членів.

20. Перелік призначених членів Громадської ради доброчесності у п`ятиденний строк з дня завершення роботи зборів представників громадських об`єднань направляється до секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії.

В свою ж чергу, відповідно до ст. 88 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII:

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

2. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

3. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Статтею 92 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII визначено статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

3. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.

4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом.

5. Вища кваліфікаційна комісія суддів України має офіційний веб-сайт та офіційний друкований орган, які є офіційними джерелами інформації про роботу Комісії. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.

Й, стаття 93 наведеного Закону визначає повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних;

2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

3) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді;

4) вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції;

5) визначає потреби у державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

6) затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та інші процедури виконання Комісією її функцій;

7) проводить кваліфікаційне оцінювання;

8) забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді;

9) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв`язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, є бенефіціаром, реципієнтом міжнародної технічної допомоги, головним розпорядником міжнародної допомоги від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Аналізуючи зміст ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також Регламент Громадської ради доброчесності, які визначають статус ГРД та порядок формування її складу, можна зробити висновок, що законодавець поставив собі за мету максимальним чином відмежувати ГРД від органів державної влади, насамперед ВККС, виключивши існування будь-яких механізмів, які б дозволяли ВККС (або іншим органам публічної влади) впливати на формування складу ГРД та процес прийняття нею відповідних рішень. При цьому необхідно відзначити, що мова йде про відсутність як прямих важелів впливу на ГРД, як то, погодження призначень членів, формування списку кандидатів до ГРД, затвердження рішень ГРД актом ВККС, участь у засіданнях ГРД члена ВККС тощо, так і опосередкованих - надання державного фінансування ГРД, створення умов для роботи, надання пільг тощо. У цьому контексті необхідно окремо наголосити і на вимогах нормативних актів щодо персонального складу ГРД, до якої можуть входити лише "представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності" та відповідно членства у ній не можуть набувати: "особи, протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі; особи, які є суддями або суддями у відставці".

Подібна організація роботи ГРД, таким чином, виключає висновок про те, що ГРД є суб`єктом делегованих повноважень, бо ніякого делегування повноважень та відповідного публічного супроводу (забезпечення) їх передачі не відбувається. ГРД максимальним чином (юридично, організаційно, функціонально) є відмежованою від органів публічної влади та їх службовців. Що ж до визначення правового статусу ГРД у Законі України "Про судоустрій і статус суддів", то це також не може бути свідченням того, що ГРД є суб`єктом владних повноважень, адже у такий спосіб створювалися лише юридичні підстави для участі громадськості (ГРД) у процесі формування складу професійних суддів, який (процес) адмініструється (управляється) органом публічної влади (суб`єктом владних повноважень) - ВККС.

Таким чином, відповідаючи на запитання про мету включення ГРД у процес формування суддівського корпусу, закріплення її статусу у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" та можливість віднесення її у частині виконання покладених на неї Законом України "Про судоустрій і статус суддів" функцій до суб`єктів владних повноважень, необхідно ще раз наголосити на тому, що:

- ГРД є інституцією громадянського суспільства, яка незалежно від держави та її органів бере участь у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів у судді);

- метою залучення ГРД до процедури оцінювання суддів є подальше сприяння розвитку громадянського суспільства, розширення можливостей для громадян впливати на владу та реалізовувати їх право на участь в управлінні державою, закріплене Конституцією України;

- ГРД ані на постійній, ані на тимчасовій основі не реалізує повноваження органів державної влади у частині кваліфікаційного оцінювання суддів. ГРД реалізує виключно власні повноваження, тобто ті, які наданій їй не як представнику держави чи органу публічної влади, а як інституції громадянського суспільства, повністю відмежованій від публічної влади;

- оскільки ГРД не є суб`єктом делегованих повноважень, то вона не може бути, відповідно, і суб`єктом владних повноважень, оскільки до кола таких суб`єктів належать органи публічної влади (їх посадова чи службова особа) або інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що, як вже було сказано, не стосується ГРД.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що адміністративне право та адміністративне судочинство має справу далеко не з усією сукупністю владних управлінських функцій, а лише з тими з них, які засновані на нормах адміністративного права та реалізація яких призводить до виникнення (зміни, припинення) адміністративно-правових відносин. Очевидно, що ГРД, реалізуючи надані їй повноваження, здійснює свою владу (у широкому розумінні цього слова) по відношенню до суддів (кандидатів на посаду суддів), які проходять кваліфікаційне оцінювання.

Очевидно, що подібними повноваженнями володіє будь-який громадянин України чи громадське об`єднання, які, використовуючи відкриті державні реєстри, інститут звернень громадян та право на доступ до публічної інформації, можуть у такий спосіб отримати інформацію про будь-яку особу, що є публічним службовцем або має намір обійняти посаду публічної служби. Реалізація приватною особою або, у нашому випадку, ГРД цих прав не тягне зміни правового статусу особи щодо якої збирається така інформація; не викликає виникнення жодних правовідносин з такою особою; не створює для такої особи несприятливих наслідків, адже, мова йде виключно про отримання зацікавленими особами інформації з відкритих державних реєстрів, в яких відображені відомості про факти та події, що вже мали місце. Таким чином, реалізація перерахованих функцій, які здійснюються ГРД щодо судді (кандидата на посаду судді), не утворює необхідних підстав (умов) для їх оскарження в адміністративному суді, оскільки вони не є за своєю суттю "владними управлінськими функціями" у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного вище, слід дійти до висновку про те, що висновок ГРД є рішенням інституції громадянського суспільства, яке не може бути предметом адміністративного оскарження, з огляду на те, що воно (рішення) приймається суб`єктом, який не є суб`єктом владних повноважень та який, у зв`язку з цим, не виконує владні управлінські функції.

Отже, висновок ГРД у будь-якому випадку є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді) щодо якого здійснюється оцінювання. Воно навіть не є обов`язковим елементом суддівського досьє, в якому, відповідно до п. 16 ч. 4 ст. 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", його може і не бути. Висновок ГРД покладає зобов`язання виключно на ВККС, яка має дати йому відповідну оцінку та врахувати або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді). При цьому необхідно наголосити і на тому, що у судді (кандидата на посаду судді) є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, встановлених ГРД та зафіксованих у її висновку. Інакше кажучи, висновок ГРД є лише одним з можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, ВККС і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.

Здійснюючи аналіз правової природи висновку ГРД, не можна оминути увагою і положення ч. 2 ст. 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами, то його наявність пояснюється лише бажання законодавця змусити ВККС реагувати та приймати до уваги позицію громадськості. З процитованого положення Закону не випливає очевидного висновку про те, що висновок ГРД є обов`язковим для ВККС у безальтернативному порядку, що додатково підтверджує його проміжний статус.

Таким чином, можна зробити загальний висновок, що ГРД: 1) не є суб`єктом владних повноважень; 2) не виконує жодної владної управлінської функції і 3) її висновок, прийнятий щодо судді (кандидата на посаду судді), не є адміністративним актом (правовим актом індивідуальної дії), що усе сукупно виключає можливість його оскарження суддею (кандидатом на посаду судді) щодо якого його було прийнято, до адміністративного суду, тобто ГРД не може бути відповідачем в адміністративному суді.

Тож, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Тобто коло суб`єктів владних повноважень, дії, бездіяльність та акти яких можуть бути оскаржені до Верховного Суду як суду першої інстанції є обмеженим. Громадська рада доброчесності, на відміну від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, не входить до кола таких суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція узгоджується з ухвалою Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі №9901/107/19 під час розгляду позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Громадської ради міжнародних експертів про визнання протиправним та скасування рішень. Під час розгляду означеного позову, судом касаційної інстанції позовну заяву ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху. Надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині даної ухвали суду. Не залучено Громадську раду міжнародних експертів як відповідача за вказаним позовом (в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23.01.2019 року, та розглядати їх виключно к ВККС України). Відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до Громадської ради міжнародних експертів про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів членів Громадської ради міжнародних експертів, оформлене протоколом від 11.01.2019 року № 9.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 21.08.2019 року по справі №9901/107/19 закрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в частині оскарження ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року про незалучення Громадської ради міжнародних експертів як відповідача за позовною вимогою про визнання протиправним і скасування рішення спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради міжнародних експертів від 23.01.2019 року про невідповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 критеріям, визначеним статтею 8 Закону Українивід 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд». Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в частині оскарження ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення загальних зборів членів Громадської ради міжнародних експертів, оформленого протоколом від 11 січня 2019 року № 9, залишено без задоволення, а ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у вказаній частині залишено без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що відсутність управлінських функцій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та відсутність порушених таких прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення свідчать про відсутність спору що у свою чергу виключає можливість звернення до суду.

При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вищезазначені правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №9901/663/18, від 12.12.2018р. у справі №802/2474/17-а; від 22.03.2018р. у справі №800/559/17, від 03.04.2018р. у справі №9901/152/18, від 30.05.2018р. у справі №9901/497/18, від 05.02.2019р. у справі №9901/638/18 та від 27.02.2019р. у справі №9901/798/18.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, провадження у справі підлягає закриттю.

У ч.2 ст.238 КАС України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідного клопотання до суду не надходило.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256,295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/9844/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку.

При цьому, також роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання. Згідно п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя С. В. Прудник