Рішення № 85747193, 19.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2831/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971), Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін), Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) (далі - Луганський прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в підрозділах Державної прикордонної служби України, а саме з 14.04.2015 по 17.08.2016 в Луганському прикордонному загоні та з 17.08.2016 по 13.06.2019 в Луцькому прикордонному загоні, та знаходився на усіх видах забезпечення.

Наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.05.2019 № 155-ОС позивача звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту. 13.06.2019 наказом начальника Луцького прикордонного загону за № 308-ос позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Проте, у період проходження військової служби у зазначених прикордонних загонах позивачу не була нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення, при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, чим порушені вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978).

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 17.08.2016 по 13.06.2019 включно, зобов`язати Луцький прикордонний загін нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 17.08.2016 по 13.06.2019 включно, визнати протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 14.04.2015 по 17.08.2016 включно та зобов`язати Луганський прикордонний загін нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.04.2015 по 17.08.2016 включно.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 30.09.2019 (а. с. 30-36) відповідач Луцький прикордонний загін позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачу не була нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення лише за період з 17.08.2016 по 30.11.2018 у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань, за період з 01.12.2018 по 13.06.2019 позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.10.2019 (а. с. 59-63) відповідач Луганський прикордонний загін позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачу індексація грошового забезпечення не була нарахована та не виплачена у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань, а остаточний розрахунок з позивачем повинен був провести Луцький прикордонний загін.

04.10.2019 та 18.10.2019 позивач подав до суду відповіді на відзиви відповідачів, у яких не погодився із доводами відзивів з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 46-51, 65-70).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду від 03.10.2019 витребувано у відповідача Луцького прикордонного загону належним чином засвідчені копії карток грошового забезпечення ОСОБА_1 з 17.08.2016 по 13.06.2019 (а. с. 40) та на виконання вказаної ухвали суду листом від 10.10.2019 № 14/11524 Луцький прикордонний загін надав витребувані документи (а. с. 52-58).

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 28.04.2015 по 16.08.2016 проходив військову службу в Луганському прикордонному загоні, зокрема, у званні підполковника на посаді заступника коменданта з персоналу прикордонної комендатури «Щастя», що підтверджується наказами начальника Луганського прикордонного загону від 28.04.2015 № 201-ос, від 16.08.2016 № 395-ос (а. с. 19-20), та у період з 17.08.2016 по 13.06.2019 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні, зокрема, у званні підполковника на посаді начальника комендантського відділення відділу організації повсякденної діяльності штабу, що підтверджується довідкою військової частини 9971 від 29.08.2019 № 30/657 (а. с. 12), наказом начальника Луцького прикордонного загону від 13.06.2019 № 308-ос (а. с. 11).

При цьому, у період проходження військової служби в Луганському прикордонному загоні індексація грошового забезпечення позивачу не була нарахована та не виплачена, а за час проходження військової служби в Луцькому прикордонному загоні вказана індексація не була нарахована та не виплачена у період з 17.08.2016 по 30.11.2018, що підтверджується довідками та особистими картками грошового забезпечення ОСОБА_1 (а. с. 13-17, 21-23, 55-58).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені № 1282-ХІІ.

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1978 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як вбачається із матеріалів справи (довідок та особистих карток грошового забезпечення Доброжанського за 2015 - 2019 роки) (а. с. 13-17, 21-23, 55-58), за період проходження військової служби у Луганському прикордонному загоні у період з 28.04.2015 по 16.08.2016 та у Луцькому прикордонному загоні у період з 17.08.2016 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, позивачу не була нарахована та не виплачена.

Суд частково не бере до уваги доводи позивача про те, що індексація грошового забезпечення не була йому нарахована та не виплачена за весь час проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні у період з 17.08.2916 по 13.06.2019, оскільки з поданих відповідачем письмових доказів вбачається, що індексація грошового забезпечення не була виплачена лише у період з 17.08.2016 по 30.11.2018, а за період грудень 2018 року - червень 2019 року вказана індексація була виплачена позивачу у таких розмірах: за грудень 2018 року в сумі 71,08 грн. (а. с. 56), за січень - червень 2019 року в загальній сумі 603,84 грн. (а. с. 55), при цьому, жодних заперечень щодо факту виплати індексації та її розміру позивач у заявах по суті справи не навів.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що відповідно до наявних у справі документів позивач проходив військову службу в Луганському прикордонному загоні та знаходився на всіх видах забезпечення не у період з 14.04.2015 по 17.08.2016, як про це зазначено у позовній заяві, а з 28.04.2015 по 16.08.2016, що підтверджується наказами начальника Луганського прикордонного загону від 28.04.2015 № 201-ос, від 16.08.2016 № 395-ос (а. с. 19-20).

На думку суду, виходячи із приписів частини першої статті 10 Закону № 1282-ХІІ та пункту 6 Порядку № 1078, нарахування та виплата індексації проводиться за місцем проходження військової служби, та відповідна військова частина самостійно здійснює розрахунок розміру індексації. В зв`язку із цим, суд не бере до уваги доводи відповідача Луганського прикордонного загону про те, що обов`язок виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби лежить на Луцькому прикордонному загоні, з якого позивача було звільнено з військової служби.

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 30.11.2018 та зобов`язання вказаного відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену індексацію за цей період, визнання протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2015 по 16.08.2016 та зобов`язання вказаного відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену індексацію за цей період, а у позовних вимогах про визнання протиправною бездіяльність відповідачів та зобов`язання відповідачів нарахувати індексацію грошового забезпечення за інші (ніж вказані вище) періоди належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 серпня 2016 року по 30 листопада 2018 року.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6, ідентифікаційний код 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17 серпня 2016 року по 30 листопада 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28 квітня 2015 року по 16 серпня 2016 року.

Зобов`язати Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) (92702, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Свободи, 1а, ідентифікаційний код 14321736) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 28 квітня 2015 року по 16 серпня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх