Рішення № 85747030, 19.11.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.2019 Справа № 920/916/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/916/19

за позовом Комунального підприємства “Ромнитеплосервіс” Роменської міської ради, м. Ромни, Сумська область,

до відповідача Приватного підприємства “Рось” в особі Філії “Роменський молочний комбінат”, м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 122 802,78 грн заборгованості за послуги із постачання теплової енергії на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії № 6, № 6-а від 14.10.2009

установив:

28.08.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 122802,78 грн (з яких: 56152,58 грн основний борг, 64352,15 грн пеня, 809,42 грн 3 % річні, 1488,63 грн інфляційні втрати) заборгованості за неналежне виконання умов договорів про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії № 6, № 6-а від 14.10.2009, а також 1921,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі № 920/916/19, справу постановлено розглядати у прядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, та оцінивши надані докази, суд встановив:

14.10.2009 між Комунальним підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (позивач – виконавець) та Приватним підприємством «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат» (відповідач – споживач) було укладено договори № 6, № 6-а про надання послуг із централізованого опалення та теплової енергії (далі за текстом – договір), які неодноразово пролонговувалися, відповідно до умов яких виконавець зобов`язувався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов`язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даними договорами.

Згідно п. 3 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 правил надання послуг з централізованого опалення.

Пунктом 6 ч. І ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.06.2018 р. № 2189-VIII, визначено що індивідуальним споживачем являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі-Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

У договорі сторони погодили оплату спожитих послуг, а саме: розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі застосування авансової системи оплати послуг платежі вносяться за 1 місяць у розмірі 50%. Плата вносить за послуги на розрахунковий рахунок виконавця послуг, після надання рахунку. За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше загальної суми заборгованості. У разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець здійснює перерахунок у розмірі плати згідно з додатком до Правил (пункти 4-7 договорів).

Пунктом 16 договорів встановлено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за недоотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги – шляхом стягнення пені; втручання у роботу засобів обліку теплової енергії; порушення зобов`язань, встановлених договором або законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в обумовлених у Договорах будинках № 84,92 облік теплової енергії проводиться тепловим лічильником, тому Споживач повинен оплачувати послуги згідно з його показниками, пропорційно опалюваній площі квартир, на підставі платіжного документа - бухгалтерського рахунку, що передбачено п.п.12, 20 Правил.

Також позивач зазначає, що відповідно до умов Договорів він вчасно надавав теплову енергію відповідачу протягом опалювального сезону 2018-2019 років до квартир та нежитлового приміщення відповідача, що знаходяться у житлових багатоквартирних будинках № 84, № 92 по вул. Київська, м. Ромни.

Факт надавав теплову енергію відповідачу підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 31-33) та рахунками (а.с.27-30).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не вносив оплату за отримані послуги, тому заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становить 56152 грн 58 коп.

Сума боргу розрахована виходячи з розміру тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області 18.01.2017 за № 3 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, які надаються населенню комунальним підприємством «Ромнитеплосервіс» РМР».

З метою вжиття заходів щодо врегулювання питання погашення боргу, відповідачу позивачем направлена претензія щодо погашення заборгованості за послуги із централізованого опалення № 1-5ю від 30.05.2019, яка залишена без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 договору споживач прийняв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених договором.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач виконав договірні зобов`язання в частині надання передбачених умовами договору послуг, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення належним чином не виконав, що стало наслідком утворення за ним боргу в сумі 56152 грн 58 коп.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань стосовно повної та своєчасної оплати спожитих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 56152 грн 58 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано 1488 грн 63 коп – інфляційних нарахувань та 809 грн 42 коп. - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Судом проведено перерахунок здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідно до здійсненого судом перерахунку сума інфляційних нарахувань становить 1331 грн 64 коп., розмір 3% річних - 452 грн 72 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2019.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1331грн 64 коп та 3% річних в сумі 452 грн 72 коп є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В інший частині позовних вимог, щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 156 грн 99 коп та 3% річних в сумі 356 грн 70 коп суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8534 грн 82 коп. пені, нарахованої за загальний період з 15.02.2019 по 15.08.2019 (по кожному періоду прострочення окремо) відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також пеню в сумі 55817 грн 33 коп за період з 08.05.2019 по 15.08.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами, визначеної п. 6 договорів (пеня у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення).

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені позивач посилається на те, що за умовами п. 6 Договорів сторонами погоджено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня в розмірі, встановленому законом, 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше загальної суми заборгованості, окрім цього відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності, використовує нежитлове приміщення для цієї діяльності, то нарахування пені за договорами проведено відповідно до умов договорів та положень Закону України “Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” від 01.07.1999 р. № 686-XIV/

Проаналізувавши вищезазначене, оскільки умовами договору сторонами обумовлений розмір пені, що становить 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше загальної суми заборгованості, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування відповідачу позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». В цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.

В частині стягнення з відповідача пені в сумі 55817 грн 33 коп за період з 08.05.2019 по 15.08.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами, визначеної п. 6 договорів (пеня у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення), перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про правильність їх розрахунку та задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Вірішуючи питання розподілу судового збору суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, буд. 10, код 32191954) в особі Філії «Роменський молочний комбінат» (42010, м. Ромни, вул. Київська, 94, код 33370287) на користь Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (42000, м. Ромни, вул. Щербакова, 14, код 30880163) 56152 грн 58 коп. основного боргу, 55817 грн 33 коп пені, 1331 грн 64 коп. інфляційних втрат, 452 грн 72 коп. 3% річних, а також 1921 грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 19.11.2019.

Суддя В.Л. Котельницька