Рішення № 85746742, 07.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2019Справа № 910/12553/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа- Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, ідентифікаційний код 31681672)

про стягнення 52869,70 грн

За участю представників сторін:

від позивача не з`явилися

від відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 48 000,00 грн., заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, також просить стягнути 4479,12 грн пені, 390,58 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено судове засіданні у порядку спрощеного позовного провадження на 17.10.2019, витребувано у Моторного (транспортного) бюро України відомості щодо полісу № АО/3070644, на підставі якого, за поясненнями позивача, станом на час ДТП була застрахована відповідачем цивільна відповідальність винної особи.

02.10.2019 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь щодо полісу № АО/3070644.

09.10.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що 23.03.2019 на місці ДТП її учасниками, у т.ч. водієм автомобіля ЕОС Е-233Z, державний номер EL9C257, який визнав себе винним - ОСОБА_1 , був складений Європротокол, останнім сплачено добровільно 2 000 грн франшизи, проте 26.03.2019 цей водій звернувся до ПрАТ "СК "Перша" з повідомленням про настання страхового випадку, свою вину у ДТП не визнав. Відповідач стверджує, що складений водіями Європротокол з огляду на повідомленні обставини не відповідає встановленим вимогам, оскільки згода водіїв транспортних засобів щодо обставин ДТП відсутня, з посиланням на ст. 1188 ЦК України та п. 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасник справи вказує, що відповідальність страхової компанії за відсутності вини її страхувальника не настає, підстав для задоволення позову немає.

16.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій на доводи відповідача зауважив, що повідомлення про ДТП (Європротокол) від 23.03.2019 складено обома учасниками, при цьому водій транспортного засобу ЕОС Е-233Z, державний номер EL9C257, свою вину в скоєнні ДТР визнав повністю, водій транспортного засобу КІА , державний номер НОМЕР_2 , зазначив що його вини немає, вказане повідомлення не містить виправлень, будь-яких відміток про наявність зауважень учасників ДТП стосовно зазначених у ньому відомостей, тому повідомлення вважає належним докази вини особи в скоєнні ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

17.10.2019 судове засідання по справі не відбулося (Акт щодо знеструмлення електромережі суду від 17.10.2019).

Ухвалою від 17.10.2019 повідомлено учасників справи в порядку ст. 120 ГПК України про наступне судове засідання, яке відбудеться 07.11.2019.

Представники сторін у судове засідання 07.11.2019 не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, ухвала суду від 17.10.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051310636 отримана позивачем 21.10.2019; згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051310628, відповідач отримав ухвалу суду 22.10.2019.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.11.2019 було складено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.04.2018 ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 страхувальник, вигодонабувач) уклали договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-R\24-234-00199 (далі - договір добровільного страхування), згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки КІА, державний номерний знак НОМЕР_2 .

23.03.2019 у м. Хмельницькому на перехресті вул. Панаса Мирного та проспекту Миру сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки КІА, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля марки ЕОС Е-233Z, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 23.03.2019 ОСОБА_5 визнав свою вину у скоєнні ДТП у повному обсязі.

З пояснень сторін, на місці ДТП 23.03.2019 ОСОБА_5 добровільно сплатив 2000,00 грн франшизи.

Судом встановлено, що відповідно до Аварійного сертифікату № 97-D\52\3 з розрахунку вартості матеріального збитку, завданого транспортного засобу КІА, державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 09.04.2019, Ремонтної калькуляції № 97-D\52\3 від 26.03.2019, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 55 448,76 грн.

Згідно з нарядом-замовленням ПП "Дакар-Сервіс" від 25.03.2019 вартість ремонтних робіт та витратних матеріалів, запчастин визначена у розмірі 75 901,00 грн.

11.04.2019 позивачем був складений страховий акт № СТ/19/0095, згідно з яким загальна сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті, склала 50 000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач сплатив суму страхового відшкодування в загальному розмірі 50 000,00 грн. на користь страхувальника за договором добровільного страхування, що підтверджується платіжним дорученням від 11.04.2019 № 492.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача - ПрАТ "Страхова компанія "Перша" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3070644 з лімітом відповідальності по майну 100 000,00 грн. та франшизою 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та у зв`язку з укладенням полісу № АО/3070644 відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки ЕОС Е-233Z, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування від 08.05.2019 № 03/1473, в якій просив відшкодувати сплачену позивачем страхову виплату в сумі 50 000,00 грн.

03.06.2019 відповідач листом № 837/с у відповідь на вказану вимогу повідомив про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди в поряду суброгації, оскільки учасниками ДТП 23.03.2019 при складенні європротоколу не було досягнуто остаточної згоди щодо обставин її скоєння.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Так, заява позивача на виплату страхового відшкодування від 08.05.2019 за № 03/1473 про сплату 50 000,00 грн. страхового відшкодування, отримана відповідачем 13.05.2019, що підтверджується відповідною відміткою та підписом представника відповідача на заяві, печаткою товариства, відтак строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами пункту 36.2 ст. 36 Закону настав 11.08.2019, проте відповідач доказів виконання вказаного зобов`язання суду не надав.

Заперечуючи проти правомірності даного позову, відповідач вказував про невідповідність Євпропротоколу від 23.03.2019 встановленим вимогам та наявність обставин, за яких водій ОСОБА_5 не визнає свою вину, що свідчить про недосягнення згоди учасників ДТП про обставини її скоєння та відсутність підстав для відшкодування шкоди у заявленому розмірі.

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, передбачено випадки, коли шкода не відшкодовується, зокрема визначено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Проте, в розумінні статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який є підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

Зокрема, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Умови заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається Страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду при оформленні документів по дорожньо-транспортним пригодам без участі уповноважених на те працівників міліції визначені Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 23.03.2019 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки КІА, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_5 визнав свою вину у повному обсязі.

Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність зауважень учасників ДТП стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Також, як зазначалось судом, відповідач не заперечує, що водій ОСОБА_5 , визнаючи свою вину в повному обсязі, на місці ДТП сплатив 2 000,00 грн франшизи.

Доказів доведення вини іншого учасника ДТП в її скоєнні, обох водіїв чи спростування наведених обставин суду не надано.

За таких обставин, суд прийняв повідомлення про ДТП (Європротокол) від 23.03.2019 як доказ вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, та дійшов висновку про те, що вимога позивача про відшкодування відповідачем страхової виплати, що була сплачена позивачем, заявлена правомірно, підстави для звільнення обов`язку відповідача відшкодувати понесену позивачем майнову шкоду відсутні.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату страхового відшкодування до 11.08.2019.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з розрахунком позивача, ним заявлено до стягнення 48 000,00 грн відшкодування, враховуючи 2 000,00 грн франшизи за полісом № АО/3070644, що є обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4479,12 грн. за прострочення зобов`язання у період з 04.06.2019 по 10.09.2019, 390,58 грн 3% річних за період з 04.06.2019 по 10.09.2019 прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до статті 992 ЦК України страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Також згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, нарахованих за прострочення сплати суми 48 000,00 страхового відшкодування, судом встановлено, що позивачем невірно вказано період прострочення, нарахування здійснено передчасно з 04.06.2019 (наступний день з дати надання відповідачем відповіді про відмову у відшкодуванні), в той час, як прострочення настало відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, а саме: з 12.08.2019.

Здійснивши власний розрахунок за період з 12.08.2019 по 10.09.2019 ( в межах розрахунку позивача), суд дійшов висновку, що розмір заявлених вимог становить 1 334,79 грн пені, 118,36 грн 3% річних. В іншій частині пеня та 3% річних нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про покладення на відповідача понесених витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2019 року між позивачем - ТзДВ "Ск "Альфа-Гарант" (клієнт) та адвокатським бюро "Грідін і Партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого останнє зобов`язався надавати позивачу професійну правничу допомогу передбачену цим договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями-дорученнями до цього договору, а позивач зобов`язався прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її вартість.

Перелік страхових справ, прийнятих від Компанії адвокатським бюро "Грідін і Партнери" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього договору у завданні-дорученні від 18 червня 2019 року № 6 до нього.

У детальному розрахунку та описі робіт (наданих послуг) від 11 вересня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Грідіним В.В. в рамках вищенаведеного правочину для надання позивачу правової допомоги у страховій справі № СТ/19/0095 (страхувальник ОСОБА_2 , винна особа ОСОБА_1 ) на суму 4 000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 11 вересня 2019 року між Компанією та адвокатським бюро "Грідін і Партнери" було підписано та скріплено їх печатками акт прийому-передачі наданої правничої допомоги по страховій справі № СТ/19/0095 (страхувальник - ОСОБА_6 , винна в настанні ДТП особа - ОСОБА_7 ) на суму 4 000,00 грн.

На підтвердження того, що Грідін В.В. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 6 жовтня 2017 року серії КС № 6203/10, посвідчення адвоката України від 6 жовтня 2017 року № 6203/10, а також ордеру від 14 травня 2019 року серії КС № 357562, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів Компанії в суді.

Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 20 червня 2019 року № 8489 Компанія сплатила на користь адвокатського бюро "Грідін і Партнери" суму вартості наданих останнім юридичних послуг за договором про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року в розмірі 29 000,00 грн. (у тому числі 4 000,00 грн. вартості послуг, наданих у рамках справи № 910/12553/19).

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача 3 741,51 грн. витрат на правову допомогу адвоката (пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, ідентифікаційний код 31681672) на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) суму страхового відшкодування у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 334 (одну тисячу триста тридцять чотири) грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 1 796 (одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн. 86 коп., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 741 (три тисячі сімсот сорок одну) грн. 51 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Г. Удалова