Рішення № 85746101, 14.11.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 рокуСправа № 912/2691/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/2691/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс", вул. 40 років Перемоги, буд. 32/1, м. Новомиргород, Кіровоградська область, 26000

про стягнення 192 550,20 грн

Представнки сторін

від позивача - Бистров С.А., довіреність № 3188-К-Н-О від 21.07.19 адвокат, посвідчення № 357 від 11.02.2019;

від відповідача - участі не брали;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк, позивач) до Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс" (далі - ПАТ "Райагротехсервіс", відповідач) про стягнення 192 550,20 грн, з яких 48 911,61 грн заборгованості за кредитом, 108 753,28 грн заборгованості за відсотками, 34 885,31 грн пені, з покладення на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по кредитному договору від 22.12.2011 в частині недотримання умов кредитування.

Ухвалою від 30.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2691/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 30.10.2019, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

В судовому засіданні 30.10.2019 оголошено перерву на 14.11.2019 о 10:00 год, про що постановлено протокольну ухвалу.

14.11.2019 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи про отримання ухвали суду від 30.09.2019 про відкриття провадження у справі. Відзив на позов відповідачем суду не подано.

Господарський суд приймає до уваги, що ПАТ "Райагротехсервіс" мало можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 14.11.2019 за відсутності представників сторін.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.11.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 ПАТ "Райагротехсервіс" підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 20).

Згідно вказаної вище заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконати умови Договору.

На підставі поданих до банку заявок на гарантований платіж (платіжних доручень), які були надані банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 та підписані позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування відповідача шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для відповідача лімітів.

Пунктом 3.5.136. Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких позивачем додано до позовної заяви (далі - Умови), визначено, що Банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, які укладаються між клієнтами банку. Послуга надається банком, як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно п. 3.5.137 Умов у разі необхідності отримання послуг, платних за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює Заявку (платіжне дорученню) за формою розміщеної в Приватбанк24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором і доручення платника на здійснення банком списання грошових коштів в дату виконання платежу.

Пунктом 3.5.138. Умов встановлено, що після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або неплатоспроможності платника.

Згідно п. 3.5.139.2 Умов якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в Заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок покриття одержувача грошових коштів. Порядок надання банком кредиту та порядок його погашення платником здійснюється згідно з розділом 3.30 Умов.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши кредитний ліміт в загальному розмірі 123 200,00 грн згідно заявок на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №178 від 13.11.2013 на суму 10 000,00 грн з терміном повернення - 18.11.2013, №209 від 24.12.2013 на суму 15 000,00 грн з терміном повернення - 30.12.2013, № 2 від 08.01.2014 на суму 15 000,00 грн з терміном повернення - 13.01.2014, №3 від 08.01.2014 на суму 3 200,00 грн з терміном повернення - 13.01.2014, №4 від 09.01.2014 на суму 40 000,00 грн з терміном повернення - 14.01.2014, № 9 від 16.01.2014 на суму 40 000,00 грн з терміном повернення - 21.01.2014.

Разом з тим, станом на 10.06.2019 за даними Банку, заборгованість ПАТ "Райагротехсервіс" становить 192 550,20 грн, з яких 48 911,61 грн заборгованості за кредитом, 108 753,28 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п. п. 3.31.9.1. та 3.31.9.2. Умов за загальний період нарахування з 08.01.2014 по 10.06.2019, 34885,31 грн - пені, нарахованої згідно п. 3.31.10.1 Умов за загальний період нарахування з 17.11.2014 по 10.06.2019, несплата яких і стала підставою для звернення з даним позовом.

Розглянувши спір по суті, господарський суд враховує наступне.

За правилами частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між Банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, станом на 10.06.2019, нараховано відповідачу заборгованість у загальній сумі 192550,20 грн, яка складається з наступного:

- 48911,61 грн - заборгованості за кредитом;

- 108753,28 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п. п. 3.31.9.1. та 3.31.9.2. Умов за загальний період нарахування з 08.01.2014 по 10.06.2019;

- 34885,31 грн - пені, нарахованої згідно п. 3.31.10.1 Умов за загальний період нарахування з 17.11.2014 по 10.06.2019.

З заяви про відкриття поточного рахунку від 22.12.2011 та заяв про гарантований платіж (а.с. 20, 29-34) не вбачається погодження сторонами відсоткової ставки, а також умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, розглядаючи справу № 912/2691/19, господарський суд враховує наступні висновки щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в силу приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З матеріалів справи №912/2691/19 вбачається, що зі змісту поданого позивачем Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 21-27) не вбачається, що це саме ті Умови та правила надання банківських послуг, на які погодився відповідач при підписанні Заяви від 22.12.2011. Умови не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частині кредитного договору, укладеного 22.12.2011.

Окрім того, господарський суд звертає увагу, що в п. 3.5.139.2 Умов, що подані позивачем, порядок надання банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.30. Умов, в той час як в позові позивачем вказано, що такий порядок регулюється п. 3.31 Умов та надано відповідні витяги з п. 3.31. Умов та правил надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі", що також свідчить про наявність різних редакцій Умов.

Отже, позивачем не подано суду доказів взаємного узгодження позивачем і відповідачем розміру, строків та порядку сплати процентів та пені.

Аналогічні позиції викладенні у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.

Взявши до уваги судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення 48911,61 грн заборгованості за кредитом, проте з розрахунку позивача (а.с.35-36) та виписок по рахунку ПАТ "Райагротехсервіс" (а.с. 37-39), а також виписки, поданої позивачем в судовому засіданні 14.11.2019 на вимогу суду, за період з 17.10.2018 по 17.10.2019, вбачається, що відповідачем сплачено грошові кошти за період з 28.02.2014 по 17.10.2018 в значно більшому розмірі ніж наявна у відповідача заборгованість в сумі 48911,61 грн. Адже лише тільки 17.10.2018 ПАТ "Райагротехсервіс" перераховано Банку 142110,97 грн.

Такі кошти розподілено банком на погашення процентів по кредитному договору та пені за період з 28.02.2014 по 17.10.2018, що здійснено безпідставно з урахуванням встановлених судом обставин.

Враховуючи висновки суду про необґрунтованість нарахування Банком процентів та пені по заявці про відкриття поточного рахунку від 22.12.2011, господарський суд вважає, що у ПАТ "Райагротехсервіс" відсутня заборгованість по кредиту в розмірі 48911,61 грн, так як така сума відповідачем сплачена Банку за період з 28.02.2014 по 17.10.2018, проте зарахована останнім у проценти та пеню.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивачем не заячвлено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс" про стягнення 48 911,61 грн заборгованості за кредитом, 108 753,28 грн заборгованості за відсотками, 34 885,31 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.11.2019.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.