Рішення № 85745860, 19.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/11237/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро"

(с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08324)

до Роби Андрія Сергійовича

( АДРЕСА_1 )

про стягнення 135 417 грн. 27 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

19.08.2019 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро"звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Роби Андрія Сергійовича про стягнення 135 417 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Роба Андрій Сергійович не виконав взяте на себе зобов`язання за Договором № 130526 про відшкодування витрат Балансоутримувоча на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 11.09.2013 з оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 135 417 грн. 27 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/11237/19 від 02.09.2019 позовну заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" залишено без руху.

17.09.2019 від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 здійснено запит Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доступу до персональних даних фізичної особи Роби Андрія Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

Оскільки одним з відповідачів у справі вказано Робу Андрія Сергійовича , тобто фізичну особу, що не є підприємцем судом 19.09.2019 було постановлено ухвалу про запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Роби Андрія Сергійовича .

16.10.2019 до суду надійшла відповідь Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2019. З наданої відповіді вбачається, що згідно даних реєстраційного обліку Роба Андрій Сергійович , знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 10.07.2019 у зв`язку з припиненням права проживання.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача - Роби Андрія Сергійовича , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр.-т П. АДРЕСА_1 .

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050575709, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.09.2019 була вручена представнику відповідача особисто 02.10.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

14.11.2019 до суду надійшла відповідь на запит про надання інформації щодо реєстрації місця проживання фізичної особи Роби Андрія Сергійовича .

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

11.09.2013р. між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Робою Андрієм Сергійовичем (надалі - відповідач) було укладено договір №130526 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір), за яким позивач зобов`язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі їдальні РСП "Київцентраеро" Украероруху загальною площею 1 484,3 кв.м., та 1 поверху будівлі НСЦ Украероруху, загальною площею 2 433,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Аеропорт, м. Бориспіль-7, Київська обл., Україна, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі. Відповідач користується частиною нежитлових приміщень їдальні РСП "Київцентраеро" Украероруху загальною площею 207,42 кв.м., в тому числі: приміщення 1-го поверху їдальні № 129 загальною площею 22,61 кв.м., приміщення 2-го поверху їдальні № 208, 213, 217, 218, 219, 220 загальною площею 150,28 кв.м., приміщення 3-го поверху їдальні № 308 загальною площею 34, 53 кв.м., та приміщення навчально-сертифікаційного центру Украероруху загальною площею 13,92 кв.м. Орендовані приміщення використовуються з метою розміщення їдальні (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє протягом 2 років 11 місяців до 26.07.2016 з урахуванням дати виникнення відносин між сторонами

Додатком №1 до договору сторони узгодили суми витрат на відшкодування вартості наданих комунальних послуг та послуг з утримання частки приміщень їдалень.

Сторонами погоджено у пункті 3.4. договору, що вартість спожитої електроенергії на освітлення орендованих приміщень розраховується виходячи з потужності електроосвітлювальних приладів орендованої площі, запланованого середнього часу роботи фахівців відповідача протягом робочого дня, кількості робочих днів на рік та відповідного тарифу на електроенергію. Плата за користування електричною енергією (освітлення) здійснюється згідно діючих тарифів постачальника (Бориспільський РЕМ), які щомісячно змінюються.

Вартість послуг теплопостачання, вентиляції, а також витрат на оплату податку на землю розраховується із урахуванням співвідношення орендованої та загальної площі будинку (п. 3.5. договору).

У відповідності до п. 3.6. договору, плата за теплозабезпечення, водопостачання, водовідведення, охоронно-пожежне забезпечення, вентиляційне забезпечення, відшкодування витрат за користування земельною ділянкою може бути зміненою при збільшенні витрат позивача, про що відповідач повідомляється письмово.

Також, у пункті 3.7. договору визначено, що вартість постачання та водовідведення розраховується із урахуванням розрахункових середніх за рік добових витрат води, л/добу на одиницю виміру згідно норм ДБН В.2.5-64:2012.

Плата за холодну воду та водовідведення може бути зміненою при зміні цін постачальника (ДМА "Бориспіль"), про що відповідач повідомляється письмово (п. 3.8. договору).

Згідно п. 3.9. договору, вартість послуг сторонніх організацій з прибирання місць загального користування (санвузли) розраховується із урахуванням співвідношення орендованої та загальної площі місць загального користування, які буде використовувати відповідач протягом року (ціна прибирання за 1 кв.м. за 1 рік, кількість разів прибирання на місяць).

Вартість послуг сторонніх організацій з вивозу та утилізації твердих побутових відходів розраховується із урахуванням співвідношення орендованої та загальної площі будинку. Плата за вивіз та утилізацію ТПВ може бути зміненою при зміні цін сторонньої організації.

Сторонами укладались ряд Додаткових угод до договору № 130526 від 11.09.13р., якими було змінено умови договору.

Зокрема, Додатковою угодою № 3 від 03.05.2014р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. Розділ 3 "Плата за надані послуги" доповнено п. 3.12, відповідно до якого, порядок розрахунку щомісячної вартості отриманих відповідачем комунальних послуг на обладнання, згідно Додатку № 4: вартість постачання холодної води та відповідного водовідведення розраховується відповідно до узгодженого обома сторонами необхідного середнього обсягу споживання (водовідведення) холодної води на 1 день та кількості робочих днів у місяці: вартість спожитої електроенергії розраховується виходячи з потужності орендованого обладнання, а також запланованого та узгодженого обома сторонами середнього часу роботи фахівців відповідача протягом робочого дня, кількості робочих днів на рік та відповідного тарифу на електроенергію, встановленого постачальником електроенергії.

Крім того, Додатковою угодою № 10 від 03.05.2014р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. пункт 1.1. Договору № 130526 від 11.09.13р., викладено в наступній редакції: "Позивач забезпечує обслуговування та ремонт будівлі їдальні РСП "Київцентраеро" Украероруху загальною площею 1516,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Аеропорт, м. Бориспіль-7, Київська обл., Україна, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі. Відповідач користується частиною нежитлових приміщень їдальні РСП "Київцентраеро" Украероруху загальною площею 176,51 кв.м., у тому числі: приміщення 1-го поверху їдальні № 129 загальною площею 17,51 кв.м., приміщення 2-го поверху їдальні № 208, 213, 217, 218, 219, 220 загальною площею 140,3 кв.м., приміщення 3-го поверху їдальні № 308 загальною площею 18,70 кв.м. Орендовані приміщення використовуються з метою розміщення їдальні.

Також, пунктом 2 Додаткової угоди № 10 від 03.05.2014р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. визначено, що у зв`язку з продовженням терміну дії договору № 1473 від 27.08.2013р. "Оренди нерухомого майна, що належить до державної власності", вважати продовженим термін дії Договору № 130526 від 11.09.2013р. "Відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу" на 2 роки 11 місяців, з 27.07.2016 року до 26.06.2019 року.

У Додатковій угоді № 11 від 29.03.2017р. до договору № 130526 від 11.09.2013р., сторони дійшли згоди, що Додаток № 11 до Договору замінити Додатком № 12, що вводиться в дію 01.03.2017 року. Всі посилання в тексті Договору на Додаток № 11 замінити посиланням на Додаток № 12.

У Додатковій угоді № 12 від 27.04.2018р. до договору № 130526 від 11.09.2013р. вказано, що сторони домовилися припинити дію Договору 27.04.2018 року. Сторони здійснили перевірку взаєморозрахунків та підписали Акт звірки взаєморозрахунків, який є невід`ємною складовою Угоди.

За доводами позивача, останній виконав умови Договору щодо надання комунальних та інших послуг, за результатами робіт виготовлено Акти виконаних робіт (послуг), копії яких містяться в матеріалах справи загалом на суму 102 840,37 грн.

За результатами прийняття наданих послуг, відповідач підписав Акти виконаних робіт у загальному розмірі 102 840,37 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень та повернуто позивачу.

Проте, відповідач взяті на себе за Договором грошові зобов`язання не виконав, не оплатив надані послуги позивачем відповідно до зазначених вище Актів виконаних робіт, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 102 840,37 грн.

Оскільки, відповідач не погасив наявну заборгованість, позивач подав на розгляд суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 102 840,37 грн. - основного боргу, 17 798,26 грн. - пені, 10 522,13 грн. - втрати від інфляції та 4 256,51 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, місячна сума оплати за надані послуги перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, згідно направленого позивачем рахунку-фактури, здійсненого на підставі акту здачі-прийняття виконаних послуг, підписаного сторонами.

Пунктом 3.2 договору, до 15 числа наступного місяця, сторони підписують акт здачі-прийняття виконаних послуг за договором за поточний місяць. При цьому, обов`язок складати акти покладається на позивача, який зобов`язаний надати проект акту відповідачеві не пізніше 10 числа наступного місяця, а відповідач повинен підписати акт та повернути його позивачу протягом п`яти календарних днів або у цей же термін обґрунтовано відмовити у його підписанні.

Як встановлено судом у відповідності до наявних матеріалів справи, в порушення взятих на себе зобов`язань згідно п. 3.1 Договору відповідач не сплатив позивачу витрати на комунальні послуги та послуги з утримання частки приміщень за період з 01.12.2017 року по 24.04.2018 року, у зв`язку з чим заборгованість перед позивачем становить 102 840,37 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач, в порушення вищезазначених норм чинного законодавства України та умов договору, не здійснив оплату наданих позивачем комунальних послуг в повному обсязі, доказів оплати зобов`язання у сумі 102 840,37 грн. та відзив на позовну заяву суду не надано. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 102 840,37 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 17 798,26 грн. - пені, 10 522,13 грн. - втрати від інфляції та 4 256,51 грн. - 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору (п.3.2. Договору), у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже прострочив виконання зобов`язання за договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за надані послуги перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується позивачу відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що позивачем вірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, а тому враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 102 840,37 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 17 798,26 грн. - пені, 10 522,13 грн. - втрати від інфляції та 4 256,51 грн. - 3 % річних.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він виконав своєчасно та в повному обсязі зобов`язання щодо сплати грошових коштів за отримані послуги. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов`язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Роби Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" (с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08324; ідентифікаційний код 13738233) 102 840,37 грн. - основного боргу, 17 798,26 грн. - пені, 10 522,13 грн. - втрати від інфляції та 4 256,51 грн. - 3 % річних та 2031,26 грн. - судовий збір.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М. О. Лиськов