Рішення № 8574565, 26.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.10 Справа № 8/72пн

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай», м. Луганськ, -

про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник, - довіреність №224 від 24.03.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання:

дійсним договору про передання майна у власність, укладеного між сторонами у простій письмовій формі 25.03.2009 року;

за позивачем право власності на:

- магазин-павільйон, металевий, площею 16,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1

- магазин-павільйон, металевий, площею 88,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2

До початку судового засідання представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення вищезгаданого договору, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Відповідач до судового засідання не зявився, але спрямував через канцелярію суду витребувані ним документи та відзив (вих. №б/н від 24.05.10 року), яким поставив суд до відома про визнання позову та заявив клопотання про вирішення спору за його відсутності.

Представник позивача не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності відповідача.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.11.08 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг (а.с.7), на виконання якого виконавець надав юридичні послуги на загальну суму 1950,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг від 30.11.09 року, 30.12.09 року та 31.01.09 року (а.с.8-10), а також актом зведення взаємних розрахунків за договором про надання юридичних послуг від 02.02.09 року на загальну суму 1950,00 грн., підписаним обома сторонами (а.с.11).

У звязку з тим, що замовник не сплатив виконавцю вартість отриманих юридичних послуг, виконавець 16.03.09 року звернувся до нього з листом за вих. №б/н, яким запропонував або сплатити суму боргу, або передати йому (виконавцю) у власність:

магазин-павільйон, металевий, площею 16,7 кв.м, вартістю 108,00 грн., який знаходиться у АДРЕСА_1 та належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.09.1997 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тіхоновою Л.В., за реєстром №1636 (а.с.15);

магазин павільйон, металевий, площею 88,8 кв.м, вартістю 551,00 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить боржникуна підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тіхоновою Л.В. 02.09.1997 року, за реєстром №1639 (а.с.14).

25.03.09 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай»(відчужувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (набувач) у простій письмовій формі укладено договір про передання майна у власність, відповідно до якого відчужувач у рахунок погашення заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.11.08 року, укладеного між сторонами, у сумі 1950 грн., відчужувач передає у власність набувачу наступне майно:

магазин-павільйон, металевий, площею 16,7 кв.м, вартістю 108,00 грн., який знаходиться у АДРЕСА_1 та належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.09.1997 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тіхоновою Л.В., за реєстром №1636;

магазин павільйон, металевий, площею 88,8 кв.м, вартістю 551,00 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить боржникуна підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тіхоновою Л.В. 02.09.1997 року, за реєстром №1639 (п.1).

Продаж майна здійснено за 1950 грн. (п.2).

Набувач приймає у власність перелічене у п.1 майно на підставі акуту приймання-передачі (п.3).

Нотаріальне посвідчення зазначеного договору здійснюється протягом 10 днів після підписання акту приймання-передачі майна (п.4) (а.с.16).

На виконання умов пунктів 1-3 договору 25.03.09 року ТОВ «Фірма Сілай»передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняла майно, перелічене у п.1 договору, що підтверджено актом приймання-передачі цих обєктів (а.с.17), - що свідчить про фактично повне виконання умов договору, крім його нотаріального посвідчення.

Як вбачається з наданих позивачем документальних доказів, у звязку з невжиттям відчужувачем заходів до нотаріального посвідчення вищезгаданого договору, він (набувач) 06.04.09 року звернувся до нього з письмовою вимогою про нотаріальне посвідчення договору (докази його отримання відчужувачем до справи додано) (а.с.18), на що він надав відповідь про відсутність у нього коштів для даної мети (вих. №б/н від 25.04.09 року).

Остання обставина стала підставою для звернення набувача з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу (усні правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч.1 ст. 209 ЦКУ).

Станом на час укладення спірного договору та на час вирішення цього спору по суті чинний ЦКУ містить наступну спеціальну норму: договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Наявними у справі доказами доведено, що сторони за спірним договором на момент його укладення не дотрималися вищезгаданої вимоги закону.

Згідно ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Сторони повністю виконали умови договору, крім його нотаріального посвідчення, від якого ухилився відповідач.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд вважає, що наявні у справі докази належним чином підтверджують, що сторони за спірним договором домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося фактично повне виконання умов договору (за винятком п.4), але відчужувач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Таким чином, підставою позову являються фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога.

З урахуванням викладеного позов в частині визнання договору дійсним підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір в частині визнання права власності позивача на два обєкти спірного нерухомого майна, суд керується наступним.

Договірні відносини, які мають місце між сторонами, за своїм змістом належать до купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦКУ).

Отримавши на підставі такого договору нерухоме майно, позивач фактично став його власником.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном (ч. 1 ст. 317 ЦКУ).

Як сказано у ст. 321 Цивільного кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 386 Кодексу встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Статтею 392 ЦКУ передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наявних у справі доказів вбачається, що вимоги позивача у цій частині позову повністю ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в цілому у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 202, 203, 215, 220, 317, 318, 321, 328, 353, 386, 392, 625, 655 Цивільного кодексу України керуючись ст.ст.4-3,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Договір про передання майна у власність №б/н, укладений 25 березня 2009 року у простій письмовій формі, у місті Луганську, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай»(відчужувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (набувач), предметом якого є:

магазин-павільйон, металевий, площею 16,7 кв.м, вартістю 108,00 грн., який знаходиться у АДРЕСА_1 та належить відчужувачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.09.1997 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тіхоновою Л.В., за реєстром №1636;

магазин павільйон, металевий, площею 88,8 кв.м, вартістю 551,00 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить відчужувачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тіхоновою Л.В. 02.09.1997 року, за реєстром №1639, - визнати дійсним.

3.Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає у АДРЕСА_3, - право власності на:

магазин-павільйон, металевий, площею 16,7 кв.м, вартістю 108,00 грн., який знаходиться у АДРЕСА_1

магазин павільйон, металевий, площею 88,8 кв.м, вартістю 551,00 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України це рішення є підставою для державної реєстрації вказаного у ньому майна.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай», ідентифікаційний код 20177321, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Рудя, 18, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає у АДРЕСА_3 - судові витрати, а саме: державне мито в сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.;видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 26.03.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 березня 2010 року.

Суддя А.П.Середа