Рішення № 85745567, 18.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3750/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД", м. Київ

до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "ХЛІБ УКРАЇНИ" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення збитків

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Ільєнко Д.Ю.

Представники:

від позивача: Деруга Н.О., довіреність від 28.12.2018 № 198-02/19, адвокат;

від відповідача: не з`явився

ПРОЦЕДУРА

Публічне акціонерне товариство "АГРАРНИЙ ФОНД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "ХЛІБ УКРАЇНИ" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 2274460, 56 грн збитків, завданих втратою зерна.

Ухвалою суду від 28.08.2019 справу № 904/3750/19 прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.09.2019.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкладено підготовче засідання на 28.10.2019.

Ухвалою від 28.10.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2019.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України, передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального суду України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду у справі № 904/3750/19 були надіслані відповідачу на його юридичну адресу вказану в ЄДР, а саме: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Заводська, буд. АДРЕСА_1 ; з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Поштові конверти з ухвалами суду повернулись з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк. с. 70-72, 77-79, 91-93).

За таких обставин суд має достатньо підстав вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 18.11.2019 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору складського зберігання № 41-05/13 від 01.11.2013 в частині забезпечення належного зберігання зерна.

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 15, 22, 321, 942, 944, 950-951, 1166 Цивільного кодексу України, 1, 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (далі – позивач, поклажодавець) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Павлоградський комбінат хлібопродуктів» (далі – відповідач, зерновий склад) було укладено договір складського зберігання № 41-05/13 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури (далі - зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ .

Пунктом 10.1 договору встановлено, що строк зберігання зерна – до пред`явлення вимоги поклажодавцем.

Кількість та якість зерна, що передається поклажодавцем на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються зерновим складом (пунктом 1.2 договору).

Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами, класами і роками врожаю (пункт 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що зерно, що передається на зберігання зерновому складу згідно із цим договором, є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права провадити або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Культура, кількість і якість прийнятого на зберігання зерна зазначається в складській квитанції (пункт 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено обов`язки зернового складу, серед яких, зокрема:

- прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам державних стандартів, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі;

- щорічно до 1 червня письмово повідомляти поклажодавця про умови зберігання зерна;

- здійснити відпуск зерна поклажодавцеві згідно умов даного договору в строки, вказані в дозволі поклажодавця;

- зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі;

- повернути зерно за вимогою поклажодавця.

На виконання умов договору, відповідач прийняв на зберігання від позивача пшеницю 3 класу, що підтверджується складськими квитанціями на зерно № 17 від 07.10.2016 (АХ № 736212), № 166 від 13.05.2016 (АХ № 736207), № 168 від 22.08.2016 (АХ № 736209), № 163 від 31.03.2016 (АХ № 736204), № 167 від 13.05.2016 (АХ № 736208), № 5514 від 22.09.2014 (АХ № 556884), № 155 від 13.11.2015 (АХ № 736196), № 546 від 25.09.2014 (АХ 556879), № 549 від 25.09.2014 (АХ № 556882) (арк. с. 21-30).

Пунктом 4.4 договору визначено, що поклажодавець має право запитувати та отримувати інформацію про умови зберігання і якість зерна та проводити огляд, перевірку кількісно-якісного стану зберігання зерна та отримувати відповідні підтверджуючи документи.

Згідно акту наявності зерна, що належить ПАТ «Аграрний фонд» та відповідності його кількісним та якісним показникам від 11.10.2016, який складено та підписано представниками ПАТ «Аграрний фонд» та ДП ДАК «Хліб України» «Павлоградський КХП», зерно пшениці 3 класу 2014 року врожаю обсягом 467, 996 тон на складі відсутнє (арк. с. 30-31).

Згідно довідки Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури урожаю 2018/19 років (ціни на базисах постачання EXW на 18.07.2019) у Дніпропетровській області вартість 1 тони пшениці 3 класу складає 4860 грн (арк. с. 37).

З урахуванням вказаної вартості 1 тони пшениці, позивач розрахував вартість збитків, пов`язаних із втратою зерна, та 18.07.2019 звернувся до відповідача із вимогою № 02-08/3/1350, якою вимагав здійснити відшкодування на суму 2274460, 56 грн (арк. с. 32-35). Відповідач залишив без виконання вимогу позивача.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із вимогою до відповідача про стягнення збитків у розмірі 2274460, 56 грн.

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на обставини справи та наявний у матеріалах справи договір, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо відшкодування збитків, завданих у разі втрати зерна.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частин 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України).

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Пунктами 10 та 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з частинами першою, четвертою та сьомою статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна.

Статтею 950 Цивільного кодексу України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з частиною 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Факт нестачі зерна пшениці 3 класу врожаю 2014 року у кількості 467, 996 тон встановлено та зафіксовано в акті від 11.10.2016, підписаного, зокрема, представниками відповідача.

Розрахунок збитків здійснений позивачем за цінами Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури врожаю 2018/19 років станом на 18.07.2019. Так, відповідно до довідки Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури врожаю 2018/19 років станом на 18.07.2019, вартість зерна пшениці 3 класу по Дніпропетровській області склала 4860 грн/тону. Отже, збитки від втрати зерна склали 2274460, 56 грн (4860 грн/тону * 467, 996 тон).

За приписами частини 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Таким чином стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді реальних збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не забезпечив належне зберігання зерна у повному обсязі.

Частиною 3 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання № 41-05/13 від 01.11.2013, позивачу було спричинено збитки, вартість яких має визначатись вартістю зерна, нестачу якого вагою 467, 996 тон виявлено під час складання акту від 11.10.2016 на складі відповідача та підтверджується актом від 11.10.2016 наявності зерна, що належить ПАТ «Аграрний фонд".

Позивачем надано розрахунок збитків, здійснений за цінами Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури та продукти їх переробки станом на 18.07.2019, тобто на дату пред`явлення позивачем відповідачу вимоги, та становить 2274460, 56 грн.

Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини, у зв`язку з нестачею переданого йому на зберігання зерна позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 2274460, 56 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 34116, 91 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "ХЛІБ УКРАЇНИ" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 1а; ідентифікаційний код 00953757) на користь Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 38926880) 2274460, 56 грн збитків та 34116, 91 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 20.11.2019

Суддя В.І. Ярошенко