Рішення № 85745511, 11.11.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/567/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА", вул. Миру, 51, с. Миколаївка, Козятинський район, Вінницька область, 22160, код 03732057

про стягнення 204 917,10 грн.

ВСТАНОВИВ :

16.07.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА" про стягнення 204 917,10 грн. заборгованості за поставлений товар та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на поставку згідно актів приймання-передачі товару (паливно-мастильних матеріалів) на загальну суму 2 937 248,63 грн., за який Сільськогосподарський виробничий кооператив "ДРУЖБА" здійснив частково розрахунок в сумі 2 732 331,53 грн.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "ДРУЖБА" було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА" та передано останньому усі права та обов`язки.

Тому, позивачем заявлено позов, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА", як правонаступника, заборгованості за поставлений товар в сумі 204 917,10 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі № 902/567/19 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 14.08.2019 року.

14.08.2019 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 14.08.2019 року про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника позивача.

В судовому засіданні 14.08.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/567/19 на 17.09.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду 15.08.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

В судовому засіданні 17.09.2019 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, в судовому засіданні 17.09.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/567/19 для судового розгляду по суті на 15.10.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання 17.09.2019 року.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

В судовому засіданні 15.10.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 13.11.2019 року на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України, яку занесено до протоколу судового засідання від 15.10.2019 року.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

Разом з тим, 13.11.2019 року суддя Міліціанов Р.В. перебуватиме у відрядженні.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року призначено іншу дату судового засідання, а саме 11.11.2019 року.

Представники сторін своїм правом участі в судовому засіданні 11.11.2019 року не скористались, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Крім того, суд зазначає, що на дату проведення судового засідання конверти з ухвалою суду від 30.10.2019 року, що надіслані на адреси позивача та відповідача до суду не повернулися.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/567/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних вимог посилається на поставку згідно актів приймання-передачі товару (паливно-мастильних матеріалів) на загальну суму 2 937 248,63 грн., за який Сільськогосподарський виробничий кооператив "ДРУЖБА" здійснив частково розрахунок в сумі 2 732 331,53 грн.

За твердженнями позивача згідно з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань станом на 10.04.2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "ДРУЖБА" було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА" та передано останньому усі права та обов`язки.

З огляду на вказане, позивачем заявлено позов, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА", як правонаступника, заборгованості за поставлений товар в сумі 204 917,10 грн.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що в період з 22.01.2018 року по 18.09.2018 року позивачем передано у власність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА" паливно-мастильні матеріали на загальну суму 2 937 248,63 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №РН-0000146 від 22.01.2018 року на суму 204 644,64 грн; №РН-0000147 від 22.01.2018 року на суму 168 198,08 грн; №РН-000049 від 05.04.2018 року на суму 180 351,36 грн; №РН-000050 від 05.04.2018 року на суму 153 896,76 грн; №РН-000067 від 04.05.2018 року на суму 361 797,00 грн; №РН-0000064 від 07.06.2018 року на суму 198 237,36 грн; №РН-0000065 від 07.06.2018 року на суму 163 514,70 грн; №РН-0000070 від 06.07.2018 року на суму 356 367,31 грн; №РН-0000325 від 31.07.2018 року на суму 200 664,36 грн; №РН-0000326 від 31.07.2018 року на суму 166 906,12 грн; №РН-0000322 від 28.08.2018 року на суму 205 518,36 грн; №РН-0000323 від 28.08.2018 року на суму 169 570,80 грн; №РН-0000185 від 18.09.2018 року на суму 407 581,78 грн (а.с. 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, т. 1).

Крім того, поставка товару Сільськогосподарському виробничому кооперативу "ДРУЖБА" (відповідачу) підтверджується актами прийому-передачі палива згідно зазначених вище видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи (а.с. 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, т. 1).

Відповідачем здійснено частково розрахунок з позивачем за поставлений товар на загальну суму 2 562 760,73 грн на підтвердження чого в справі наявні платіжні доручення № 14 від 23.01.2018 року на суму 372 842,72 грн, № 108334 від 06.04.2018 року на суму 334 248,12 грн, № 141 від 05.05.2018 року на суму 361 797,00 грн, № 178 від 07.06.2018 року на суму 364 416,74 грн, № 211 від 06.07.2018 року на суму 356 367,31 грн, № 233 від 01.08.2018 року на суму 367 570,48 грн, № 264 від 04.09.2018 року на суму 205 518,16 грн, № 282 від 28.09.2018 року в сумі 200 000,00 грн (а.с. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, т. 1).

Факт передачі вказаного товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується підписами на актах прийому-передачі, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню під час розгляду даної справи.

В подальшому позивачем на адресу відповідача надіслано претензію-вимогу (вих. № 101 від 30.05.2019 року) з вимогою погашення заборгованості. Однак відповіді надано не було.

Тобто, за наявних у справі доказів заборгованість відповідача перед позивачем становить 374 487,90 грн (2 937 248,63 грн - 2 562 760,73 грн).

При цьому суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено поставку товару на суму 2 937 248,63 грн та оплату на суму 2 562 760,73 грн, однак в позовній заяві позивачем зазначено проведення розрахунків за товар в сумі 2 732 331,53 грн та заборгованість в сумі 204 917,10 грн.

Суд, враховує, що позивач самостійно формує предмет підстави, а також межі позовних вимог, визначена позивачем сума боргу підтверджена наявними у справі доказами.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наявні у справі письмові докази підтверджують виникнення між сторонами господарських правовідносин щодо купівлі - продажу товару та поставки.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, за відсутності вказівки про розстрочення оплати товару, обов`язок зі сплати вартості товару виникає після отримання покупцем товару та супровідних документів, що доведено позивачем наданими до справи доказами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Отже, з огляду на прийняття товару та супровідних документів та проведення часткового розрахунку, судом встановлено прострочення виконання зобов`язань зі сторони відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містять відомості щодо правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА" прав та обов`язків Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА" без жодних виключень або обмежень.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 204 917,53 грн заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі в розмірі заявленій позивачем.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

В силу ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків.

За таких обставин позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 3 073,76 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 14.05.2019 року між Фізичною особою підприємцем Гладуном Сергієм Михайловичем (Замовник) та Адвокатом Слівінським Олексієм Валентиновичем (Адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених Договором, а Замовник зобов`язаний оплати замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с.56, т. 1).

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили перелік узгоджених доручень, що мають здійснюватись адвокатом.

За правничу професійну допомогу, передбачену в п. 2.1. Договору клієнт сплачує винагороду - гонорар в розмірі 7 000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Також в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане ОСОБА_1 . № 220 від 29.09.1994 року, ордер на надання правової допомоги серії ЖТ № 39548 від 14.05.2019 року та квитанція до прибуткового касового ордера № 14/05 від 14.05.2019 року про сплату ФОП Гладуна С.М . адвокату Слівінському О.В. 7 000,00 грн витрат на правову допомогу (а.с. 57-59, т. 1).

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат ФОП Гладуна С.М. на професійну правничу допомогу адвоката до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із ч.9 ст. 129 ГПК України.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА МИКОЛАЇВКА" (вул. Миру, 51, с. Миколаївка, Козятинський район, Вінницька область, 22160, код 03732057) на користь Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 204 917,10 грн заборгованості за поставлений товар, 3 073,76 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Залізняка, 29, с. Кодня, Житомирський район, Житомирська область, 12452)

3 - відповідачу (вул. Миру, 51, с. Миколаївка, Козятинський район, Вінницька область, 22160)