Ухвала суду № 85738747, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 листопада 2019 року м. Київ № 640/9802/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позову без розгляду Департаменту захисту економіки Національної поліції України, за позовом

ОСОБА_1 доДепартаменту захисту економіки Національної поліції України,провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 40111732) (далі - відповідач або Департамент НПУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, вислуги років в податковій міліції в період з 07.02.2000 по 23.02.2009;

- зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, вислугу років в податковій міліції в період з 07.02.2000 по 23.02.2009, що становить 9 років 0 місяців 16 днів, та з врахуванням цієї вислуги років провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України, починаючи з 07.11.2015.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи у податковій міліції до стажу роботи в поліції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

04.07.2019 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву, в якій просив залишити позов ОСОБА_1 до Департаменту НПУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Так, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач у своєму клопотанні вказує, що позивач щомісячно, з 10.12.2015 по теперішній час, отримує (протягом трьох з половиною років) грошове забезпечення з надбавкою за вислугу років, виходячи з наявного у нього стажу служби в поліції, встановленого Наказом Департаменту НПУ від 10.12.2015 № 16-о/с.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з часу, коли вперше отримав місячне грошове забезпечення, а саме в січні 2016 року.

З викладеними відповідачем у клопотанні твердженнями позивач не погоджується, та у своїй відповіді на відзив, серед іншого, відмітив, що 20.05.2019 звернувся з рапортом до відповідача, в якому, зокрема, просив надати інформацію про свій стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 07.11.2015 та на сьогоднішній день.

Поряд з цим, позивач вказує, що відповідач саме листом від 31.05.2019 № 6471/39/04-2019 повідомив, що станом на 07.11.2015 стаж служби в поліції позивача, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складав 06 років 08 місяців 14 днів, а на 23.05.2019 - 10 років 03 місяці 00 днів.

Отже, на думку позивача, про своє порушене право, а також про конкретний розмір стажу, який визнає відповідач, позивач дізнався 31.05.2019, а тому, помилковим є довід відповідача, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права в січні 2016 року, коли вперше отримав місячне грошове забезпечення, так як розмір грошового забезпечення складається з різних складових, а перераховуючи позивачу грошові кошти відповідач не надає щоразу постатейний розрахунок складових такої виплати.

Окрім цього, як примітив позивач, предметом спору не є скасування наказу відповідача від 10.12.2015 № 16 о/с "По особовому складу" яким змінено позивачу стаж його служби, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

Вирішуючи по суті клопотання відповідача, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 КАС України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладені приписи КАС України та Конвенції, слід акцентувати, що приймаючи до уваги предмет заявленого позову, дослідивши пояснення сторін з даного питання, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду і вважає доцільним розгляд справи по суті заявлених вимог.

Крім того, слід наголосити, що керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на зауважене, необґрунтованими, за висновками суду, є викладені відповідачем в клопотанні аргументи щодо пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду, а тому відповідне клопотання відповідача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду Департаменту захисту економіки Національної поліції України - відмовити.

Відповідно до ст. 256 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко