Рішення № 85738674, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2019 року № 640/13974/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Завод 410 ЦА»доГоловного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,за участю представників сторін:

від позивача: Клименко А.Р.,

від відповідача: Тільний А.О.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Завод 410 ЦА» (далі - позивач, ДП «Завод 410 ЦА») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0187411206.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій позивача у зв`язку з не встановленням фактичного ланцюга постачання товару одержаного від контрагента ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин із контрагентом. Окрім того, позивач зазначив, що за результатами господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами реєстрація жодна податкова накладна не була зупинена, тому податковий кредит сформовано ним правомірно, що підтверджується відповідними первинними документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 15.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ згідно податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну. Крім того, за результатами аналізу зібраної в ході перевірки інформації встановлено нереальність здійснення господарських операцій з постачання качалок по ланцюгу постачання. На підставі викладеного, відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а прийняте на підставі них податкове повідомлення-рішення - правомірним.

У відповіді на відзив позивач вказав на необґрунтованість висновків контролюючого органу, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 07.02.2019 №1505, направлення на перевірку від 26.02.2019 №334/26-15-14-04-01 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Завод 410 ЦА» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 21.01.2019 № 9308113257 з урахуванням уточнюючих розрахунків).

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 19.03.2019 №294/26-15-14-04-01/01128297 та встановлено порушення ДП «Завод 410 ЦА» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п 200 4 ст. 200, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 Декларації) за грудень 2018 року на 15356 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 року на суму 2 315 377 грн (р.21 Декларації з ПДВ).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0017851404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 315 377 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що позивачем до податкового кредиту згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року включено ПДВ за рахунок податкових накладних, які виписані з порушенням граничних строків реєстрації.

Включення податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 05.12.2018 №4, від 03.12.2018 №2, зареєстрованих з порушенням грачиного строку реєстрації, до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2018 року на суму 75 009 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за грудень 2018 року на суму 15356 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що у грудні 2018 року ДП «Завод 410 ЦА» придбано у ТОВ «Іноваційні системи прогресу» наступну продукцію: качалки у кількості 126 штук на умовах DDP на загальну суму 13 534 344 грн., сума ПДВ - 2 255 724 грн.

В підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано копії договору купівлі-продажу №УМТЗ-18-337/1 від 19.09.2018, специфікації до нього, рахунок на оплату, видаткову накладну, платіжні доручення.

Разом з тим, перевіркою встановлено факти підміни зазначеного товару по ланцюгу постачання, оскільки неможливо було встановити факт (джерела) законного введення в обіг такого товару.

Зазначені обставини свідчать про відсутність реального одержання (купівлі) у січні 2018 року по грудень 2018 року цього товару, що можна вважати фіктивністю введення в обіг ідентифікованого товару, а саме качалок 32.02.3625.112.001, 32.02.3615.112.002, 32.02.3615.122.001, 32.02.3615.122.002, 32.02.3625.132.001, 32.02.3615.132.002, 32.02.3625.105.001, 32.02.3625.105.002, 32.02.3625.106.001, 32.02.3625.106.002, 32.02.3625.107.001, 32.02.3625.107.002, 32.02.3625.112.001 , 32.02.3625.112.002.

Крім того, умовами договору купівлі-продажу №УМТЗ-18-337/1 від 19.09.2018 передбачено, що Продавець повинен поставити Покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ГУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (В1К) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або ін., видаткову накладну, податкову накладну.

Документів щодо відповідності товару технічним умовам та які підтверджували б якість та їх відповідність позивачем не надано.

Фактично ДП «Завод 410 ЦА» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) товару.

Слід зазначити, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими Податковим кодексом України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно пунктів 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції, яка дозволяє віднести грошову суму такої операції на витрати та зменшити оподатковуваний дохід платника податків, а позивачем по справі не доведено первинними документами реальність та товарність спірних господарських операцій, з долучених позивачем до матеріалів справи документів вбачається лише формально складені первинні документи, які описують зовнішню форму господарських операцій позивача з його контрагентом, але не розкривають внутрішню суть таких операцій і їх справжність та економічну вигоду і ділову мету сторін правочину.

На думку суду, факт відсутності здійснення господарських операцій по транспортуванню товару позивачу, підтверджується неможливістю реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо завищення позивачем суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2018 року, відтак податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0187411206 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та приписами податкового законодавства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, надавши оцінку матеріалам справи та наданим учасниками справи доказам, системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, код ЄДРПОУ 01128297) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2019 року.

Суддя В.П. Шулежко