Ухвала суду № 85738645, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 листопада 2019 року м. Київ № 640/21069/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомОСОБА_1 доМіністерства молоді та спорту України проскасування наказів, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства молоді та спорту України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, ідентифікаційний код 38649881), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №44-к/тр від 09.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №92-к/тр від 27.03.2017 року про зміну дати звільнення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство молоді та спорту України поновити ОСОБА_1 на попередній роботі про що видати відповідний наказ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року позовна заява залишена без розгляду.

09.04.2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 року позовна заява, як така, що не відповідає вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду пояснень про те, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав (свобод чи інтересів) та доказів на підтвердження такої інформації, а також, у разі необхідності заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.

Через канцелярію суду від представника позивача на усунення вищевказаних недоліків надійшла заява, у якій останнім надано пояснення щодо строку звернення до суду.

Ознайомившись із викладеними представником позивача доводами, наведеними в обґрунтування позиції щодо дотримання строків звернення до суду, дослідивши матеріали справи, що мають значення для правильного вирішення даного питання, суд зазначає наступне.

У ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку предметом оскарження позивачем в судовому порядку є правомірність наказів №44-к/тр від 09.02.2017 року та №92-к/тр від 27.03.2017 року.

Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до змісту ч.3 ст.99 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби також встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Також, відповідно до ч.5 ст.122 КАС України у редакції на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, строк звернення залишився незмінний, а саме, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, особи вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби протягом місячного строку, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прийняття відповідного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності.

Таким чином, вище вказаними статтями визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але такий може бути повернено або залишено без розгляду лише на тій підставі, що пропущено строк звернення, якщо судом не буде встановлена наявність поважних причин для пропуску такого строку.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У своїх пояснення щодо строків звернення до суду позивач зазначає, що про обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, вона дізналась 13.11.2018 року з документів, які були їй надіслані уповноваженою особою відповідача на її запит від 07.11.2018 року, а саме: копії штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України затвердженого 03.01.2018 року; копії Наказу Міністерства молоді та спорту України №340 від 27.01.2017 року про введення в дію штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України; копії змін до штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України затверджених 28.02.2017 року; копії Наказу Міністерства молоді та спорту України №845 від 01.03.2017 року про введення в дію змін до штатного розпису на 2017 рік Міністерства молоді та спорту України.

Водночас, вказані пояснення позивача не можуть свідчити про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки про звільнення з публічної служби, тобто, про порушення її прав відповідачем позивач дізналась з моменту отримання відповідного наказу про звільнення.

При цьому, відомості про дату, в яку позивач дізналась про порушення своїх прав при звільнення, зафіксовані у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі №826/14736/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

А саме, у даному рішенні встановлено, що ОСОБА_1 зазначено, що про своє звільнення, а також про внесення змін до наказу, їй стало відомо із отриманих в лютому і березні 2017 року від Міністерства молоді і спорту України листів, в яких було зазначено про необхідність отримання трудової книжки за місцем роботи або повідомити про згоду на пересилання трудової книжки поштою із зазначенням поштової адреси. За вказаних обставин ОСОБА_1 , через неможливість її прибуття до Києва з причин перебування на лікарняному, після отримання листка непрацездатності серії АДЗ № 467291 зверталася до Міністерства із заявою б/н від 27.03.2017, електронним запитом від 23.04.2017 року, листом від 13.05.2017 року, в яких просила переслати їй трудову книжку та копію наказу про звільнення поштою (заказним листом) за місцем її реєстрації. Також позивачем зазначено, що лише у своєму листі №Л-229/17/9.1 від 22.05.2017 року Міністерством молоді та спорту України надіслано ОСОБА_1 трудову книжку. Одночасно, Міністерством молоді та спорту України зауважено, що листами № 1417/7.1 від 13.02.2017, № 1884/9.1 від 01.03.2017 року та № 2702/9.1 від 27.03.2017 ОСОБА_1 було повідомлено про її звільнення, внесення змін до наказу про звільнення та необхідності отримання нею трудової книжки або ж надання такої згоди на пересилання трудової книжки поштою на адресу позивача. 26.04.2017 року в Міністерстві була зареєстрована заява ОСОБА_1 від 27.03.2017 року, після розгляду якої 22.05.2017 року відповідач листом № Л-229/17/9.1 надіслав на адресу позивача трудову книжку.

Дослідивши вказані доводи та докази надані на їх підтвердження, суд прийшов до висновку, що позивачем не наведено належних посилань та не надано доказів на підтвердження існування поважних обставин неможливості звернення з вказаним позовом до адміністративного суду, з огляду на наступне.

Позивачу листом від 22.05.2017 року № Л-229/17/9.1 надіслано трудову книжку. Однак, ОСОБА_1 звернулась із запитом до відповідача про отримання документів лише 07.11.2018 року.

Одночасно, суд зазначає про те, що ним не визнаються за достатні посилання позивача, як на поважну причину пропуску звернення до суду, на дату отримання нею відомостей після звернення до Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою отримання консультації правового характеру, зважаючи на тривалий термін такого пропуску, а саме: з травеня 2017 року по листопад 2018 року, в той час, коли відповідно до КАС України встановлено лише місячний строк для звернення до суду з відповідним позовом.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

З огляду на вище вказане, суд критично ставиться до викладених позивачем доводів зазначених на підтвердження дотримання строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали їй звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу

З огляду на дату звернення позивача до суду з позовом - 12.12.2018 року (направлено через поштове відділення), тобто, з пропуском визначеного ч.5 ст.122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст.3, 5-11, 73-77, 90, 123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська