Рішення № 85738161, 18.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року Чернігів Справа № 825/1093/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Андрушко І.Н.,

за участю представника позивача Явтуха О.Г. , представника відповідача Кравченка С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 02.03.2016 №102000010/2016/000053/1, від 26.05.2016 № 102000010/2016/000128/2 та карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00085, № 102110001/2016/00122.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, були подані митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом, проте відповідачем, в порушення норм митного законодавства, застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів за відсутності правових підстав для таких дій, а також були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та оформлені картки відмови в прийнятті митної декларації. Позивач вважає, що оскаржувані рішення та картки відмови прийняті всупереч норм Митного кодексу України, оскільки будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів позивачем у суб`єкта владних повноважень не було.

Позиція відповідача полягає в тому, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару та проведенні аналізу поданих до митного оформлення за митними деклараціями № 102110001/2016/020908 та № 102110001/2016/200981 документів було встановлено, що надана калькуляція на товар від 04.01.2016 № BTCN2015453/01 дійсна на період з 05.10.2015 по 05.12.2015, в той час як завантаження товару здійснено 23.12.2015, згідно інвойсу від 23.12.2015 № BTCN 2015453, а калькуляція собівартості товарів від 18.04.2016 № BTCN 2016162/01 дійсна на період з 11.01.2016 р. по 11.03.2016 р., в той час як завантаження товару здійснено 06.04.2016, згідно інвойсу від 06.04.2016 № BTCN 2016162; звіти про оцінку майна від 01.02.2016 № 05-04/02/12 та від 26.05.2016 № 05-04/05/93 подані в неповному обсязі та не містять інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України; прайс-листи від 18.12.2015 № 901188-4 та від 01.04.2016 № 90462 не містять інформації щодо періоду дії цін та країни, на які поширюється дана цінова пропозиція; відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; неможливо перевірити перерахування коштів на поставку товару згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № 44, а тому митний орган при коригуванні митної вартості товару за резервним методом діяв на підставі вимог чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.09.2014 між Приватним підприємством «Семенівська мануфактура» (Покупець) та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD (Постачальник) було укладено контракт № BASM10/09/14, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити Приватному підприємству «Семенівська мануфактура» товари в асортименті, а Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» - оплатити товар згідно з умовами контракту (т. 1, а.с. 27-31).

Також відповідно до умов вказаного контракту (статті 2, 3, 5) поставка товару здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару. Умовами контракту передбачено також, що постачальник повинен завантажити товар на борт судна в порту завантаження у визначену дату або в межах узгодженого строку. Оплата за товар здійснюється банківським перерахунком на рахунок постачальника, вказаний у цьому контракті.

Згідно інвойсів № ВТСN2015453 від 23.12.2016 позивачу був поставлений текстиль на загальну суму 27600,57 доларів США та № ВТСN2016162 від 06.04.2016 позивачу було поставлено тканину на загальну суму 40526,92 доларів США (т. 1, а.с. 39, 118).

Товар, визначений інвойсами № ВТСN2015453 від 23.12.2016 та № ВТСN2016162 від 06.04.2016 було передано перевізнику, що підтверджується коносаментами №від 23.12.2015, №від 08.04.2016, в яких вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнерами MSCU7922606 та MSCU9895120 (т. 1, а.с. 44-45, 123). Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковими накладними № 0000002015453 від 21.12.2015 та № 0000002016162 від 05.04.2016 (т. 1, а.с. 47, 125);

Приватне підприємство «Національні традиції» відповідно до умов договору від 20.10.2014 № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів взяло на себе зобов`язання надати Приватному підприємству «Семенівська мануфактура» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Чернігівської митниці ДФС з митними деклараціями № 102110001/2016/020908 та № 102110001/2016/200981 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено позивачу. Згідно вказаних декларацій позивачем заявлено митну вартість товару за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у загальному розмірі 68127,49 доларів США (т. 1, а.с. 23-26, 97-99, 109-112).

До вищевказаної декларації підприємством було додано наступні документи: контракт від 10.09.2014 № BASM10/09/14; інвойси № ВТСN2015453 від 23.12.2016 та № ВТСN2016162 від 06.04.2016; пакувальні листи до вказаних інвойсів; видаткові накладні № 0000002015453 від 21.12.2015 та № 0000002016162 від 05.04.2016; відвантажувальні специфікації № ВТСN2015453/188-4/1 від 24.12.2015 та № ВТСN2016162/462-1 від 07.04.2016; міжнародні товарно-транспортні накладні № 2606 та № 5120; калькуляцію собівартості № ВТСN2015453 від 23.12.2016 та № ВТСN2016162 від 06.04.2016; коносамент №від 23.12.2015 та №від 08.04.2016; звіти про оцінку майна № 05-04/02/12 від 01.02.2016 та № 05-04/05/93 від 26.05.2016; прайс-листи № 19D12/15 від 19.12.2015 та № SHYL945/4 від 02.04.2016; комерційну пропозицію від 25.09.2015; листи від 04.01.2016 № ВТСN2015453/4, від 05.01.2016 № 11.001/05.01, від 05.01.2016 № ВТСN2015453/5, від 19.04.2016 № ВТСN2016162/19, від 20.04.2016 № ВТСN2016162/20, від 21.04.2016 № 11.001/21.04 (т. 1, а.с. 27-31, 37, 39, 41, 43, 44-45, 47, 48, 54, 56, 58, 59-79, 96, 101, 116, 118, 120, 122, 123, 125, 126, 127, 129, 131, 132-149, 162).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару з використанням інформації ЄАІС посадовою особою Чернігівської митниці ДФС встановлено, що по товару наявна цінова інформація на подібні товари згідно митної декларації № 807100000/2016/000115 від 06.01.2016, № 102110001/2016/200255 від 14.03.2016 та № 100250003/2016/135167 від 05.05.2016.

Чернігівською митницею ДФС були винесені рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000053/1 від 02.03.2016 та № 102000010/2016/000128/2 від 26.05.2016 за шостим (резервним методом), підставами для прийняття яких зазначено наступне: джерела інформації, на які посилається оцінювач у звіті про оцінку майна від 01.02.2016 № 05-04/02/12 або не знайдені в мережі Інтернет, або не містять інформації щодо оцінюваних товарів; містить посилання на сайти з мережі Інтернет, в той час як додатки до звіту роздруковані з сайту www.alibaba.com, який не зазначено в списку наведених джерел інформації; цінова інформація стосується інших товарів, відмінних від оцінюваних та надана на умовах FOB, в той час як умови поставки згідно CFR-m. ILYICHEVSK; неможливо перевірити перерахування коштів за поставку товару згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № 44. Неподання до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати; калькуляція собівартості на товари від 04.01.2016 № BTCN2015453/01 дійсна на період з 05.10.2015 по 05.12.2015, в той час як завантаження товару здійснено 23.12.2015, згідно інвойсу від 23.12.2015 № BTCN 2015453; прайс-лист від 18.12.2015 № 901188-4 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн на які поширюється дана цінова пропозиція, а отже надані до митного оформлення документи відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; звіт про оцінку майна від 26.05.2016 № 05-04/05/93 поданий в неповному обсязі та не дає можливості перевірити ціноутворення; калькуляція собівартості товарів від 18.04.2016 № BTCN 2016162/01 дійсна на період з 11.01.2016 по 11.03.2016, в той час як завантаження товару здійснено 06.04.2016 згідно інвойсу від 06.04.2016 № BTCN 2016162; прайс-лист від 01.04.2016 № 90462 не містить інформації щодо період дії цін. Перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 03.02.2016 № 79 неможливо; відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (т. 1, а.с. 17-18, 103-104).

Також відповідачем було винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00085 та № 102110001/2016/00122, якими позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митної декларації (а.с. 19-22, 105-108).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, частинами першою - третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статей 53, 54, 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту, надані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач посилався на те, що звіти про оцінку майна від 01.02.2016 № 05-04/02/12 та від 26.05.2016 № 05-04/05/93 подані в неповному обсязі та не містять інформації про ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України. Проте, згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, звіт про оцінку майна не відноситься.

Посилання відповідача на ту обставину, що надана калькуляція собівартості на товари від 04.01.2016 № BTCN2015453/01 дійсна на період з 05.10.2015 по 05.12.2015, в той час як завантаження товару здійснено 23.12.2015, згідно інвойсу від 23.12.2015 № BTCN 2015453, а калькуляція собівартості на товари від 04.01.2016 № BTCN2015453/01 дійсна на період з 05.10.2015 по 05.12.2015, в той час як завантаження товару здійснено 23.12.2015, згідно інвойсу від 23.12.2015 № BTCN 2015453, а прайс-листи від 18.12.2015 № 901188-4 та від 01.04.2016 № 90462 не містять інформації щодо періоду дії цін та країн на які поширюється дана цінова пропозиція, не є достатніми підставами для невизнання задекларованої позивачем вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими документами є інвойс та коносамент, які були надані позивачем, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару, відповідно вона може бути складена і в інший час, ніж поставка товару.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності інформації всіх складових митної вартості, а саме вартості транспортування під час митного оформлення товару згідно інвойсів № ВТСN2015453 від 23.12.2016 та № ВТСN2016162 від 06.04.2016, оскільки вартість перевезення товару включено у ціну товару, що підтверджується листами постачальника від 04.01.2016 № BTCN2015453/4 та від 19.04.2016 № BTCN2016162/19 (т. 1, а.с. 56, 129).

Щодо посилання відповідача про неможливість перевірити перерахування коштів на дату поставки згідно платіжних доручень від 17.12.2015 № 44 та від 03.02.2016 № 79, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень статей 3, 5 Контракту № BASM10/09/14 від 10.09.2014 умови поставки визначаються та погоджуються сторонами для кожної окремої партії товару та вказуються в інвойсі. Оплата товару здійснюється на наступних умовах: сума передплати відповідно до рахунку-фактури про передплату, залишок суми від повної вартості товару сплачується впродовж 3-х місяців з фактичної дати поставки.

Як вбачається з інвойсів № ВТСN2015453 від 23.12.2016 та № ВТСN2016162 від 06.04.2016 попередня оплата за даною поставкою не погоджувалась та не проводилась.

Отже, на час митного оформлення товару строк оплати не настав, в зв`язку з чим у позивача був відсутній обов`язок щодо надання банківських документів з метою підтвердження фактичної оплати за товар.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовані у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що митним органом не надсилалася письмова вимога декларанту, як це передбачено частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України, надати додаткові документи із зазначенням причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.

Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи, що митна вартість товару була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд вважає протиправними висновки відповідача за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів від 02.03.2016 № 102000010/2016/000053/1, від 26.05.2016 № 102000010/2016/000128/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00085, № 102110001/2016/00122.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці ДФС на користь Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 5512,00 грн

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» (вул. Червона площа, буд. 20, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400) до Чернігівської митниці ДФС (просп. Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.03.2016 № 102000010/2016/000053/1 та від 26.05.2016 № 102000010/2016/000128/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Чернігівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110002/2016/00085 та № 102110001/2016/00122.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» судовий збір в розмірі 5512,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2019.

Суддя В.О. Непочатих