Рішення № 85738122, 18.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року справа № 580/3190/19

13 годин 35 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/3190/19

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3/АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

09.10.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, просить:

- звільнити ОСОБА_1 , 1942 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 від сплати судового збору;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати заборгованості з пенсії, що утворилася за період з квітня 2017 року до липня 2019 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 - жителю АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 заборгованість з пенсії, що утворилася за період з квітня 2017 року до липня 2019 року включно;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою від 10.10.2019 відкрито загальне провадження у справі, призначено судове засідання на 29.10.2019. Ухвалою відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 18.11.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2019 у зв`язку з тим, що позивачу було припинено виплату пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за роз`ясненнями. У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.09.2019 № 77047/С2-23 було повідомлено, що соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, на підставі інформації державних органів про те, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця постійного проживання. З 01.07.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чорнобаївському відділенні обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та виплату пенсії відновлено на підставі витягу з протоколу засідання комісії управління соціального захисту населення Чорнобаївської РДА від 08.07.2019 № 15. Пенсія з квітня 2017 року до липня 2019 року позивачу нарахована, проте буде виплачена згідно з окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. Позивач зазначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706) не встановлює випадків для припинення виплати пенсії. Держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. Щодо посилання відповідача на відсутність окремого порядку, що має бути затверджений Кабінетом Міністрів України щодо виплати сум соціальних виплат, не виплачених за минулий період, як на підставу для невиплати позивачу нарахованої пенсії за період з квітня 2017 року до березня 2018 року, позивачем зазначено, що згідно з частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, утому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, що підміняють або суперечать законам України. Позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку виплати пенсії за минулий період, як на перешкоду виплати заборгованості позивачу, є безпідставними. Унаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави з виплати такої заборгованості.

Відповідач позов не визнав, 28.10.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає, що позов не належить задоволенню з таких підстав. Позивач просить здійснити виплату з квітня 2017 року. Оскільки пенсією є щомісячна пенсійна виплата, то позивач знав про припинення виплати з квітня 2017 року, а отже мав право звернутися до суду не пізніше жовтня 2017 року, натомість позивач звернувся лише 08.10.2019, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України на звернення до суду. Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку та отримував пенсію відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Законом № 1058). Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку припинено виплати з 01.04.2017 на підставі витягу з протоколу від 30.01.2018 №77 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. З 01.07.2019, у зв`язку з переїздом, взятий на облік як внутрішньо переміщена особа в Чорнобаївському відділі ГУПФУ в Черкаській області. 23.08.2019 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо виплати пенсії. Відповідно до пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, що затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, органом, що призначає пенсію. Листом від 02.09.2019 № 77047/02-23 відповідач роз`яснив позивачу, що виплата нарахованої пенсії буде здійснена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Відповідно до пунктів 15 та 16 Порядку, поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку № 22-1 здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. У разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 Порядку № 22-1 соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку № 22-1. Рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 30.01.2018 позивачем не оскаржувалося та є чинним. Припинення виплати пенсії позивачу відбулося на підставі рішення Комісії відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 № 365. Виплата позивачу відновлена на підставі Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань надання житлових субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, пільг, призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.07.2019 № 15. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що діяв у межах чинного законодавства України. У обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №857/2085/19 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 690/196/19. Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11 ). Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 - згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.06.2019 № 7123-5000148463 (а.с.13).

Відповідно до пенсійного посвідчення від 01.04.2002 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.12).

Відповідно до розпорядження УПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області від 07.02.2018 на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30.01.2018 № 77 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.04.2017 (а.с.31). За даними супровідного листа про направлення пенсійної справи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (Чорнобаївське відділення) позивачу виплачено пенсію до 31.03.2017 (а.с.35).

Згідно довідки від 19.06.2019 № 7123-5000148463 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за місцем перебування - АДРЕСА_2 (а.с.13).

На звернення позивача щодо виплати невиплаченої пенсії відповідач листом від 02.09.2019 № 77047/02-23 повідомив позивача, що відповідно до інформації, що дає підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання з квітня 2017 року позивачеві зупинено виплату пенсії. З 01.07.2019 Позивач перебуває на обліку в Чорнобаївському відділі обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області. Виплата пенсії відновлена на підставі витягу з протоколу засідання комісії від 08.07.2019 № 15, пенсія з квітня 2017 року до липня 2019 року нарахована та буде виплачена окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України (а.с.14).

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, що набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія) визначає, що кожна особа поважного віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини 1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Нормативно-правовим актом, що визначає підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону № 1058 за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) у інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не належить та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Мотиви припинення пенсійних виплат позивачеві, зазначені у відзиві з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на дотримання вимог Порядку № 365, суд вважає непереконливими і безпідставними, позаяк Закон № 1058 має вищу юридичну силу.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, тому питання щодо припинення пенсійних виплат (що є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за період з квітня 2017 до липня 2019 року, порушив право позивача на отримання пенсії, що є об`єктом захисту соціальної і правової держави.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у рішенні від 15.01.2019 у справі № 592/6813/17 (ЄДРСР 79207796) за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій Управління ПФУ щодо припинення нарахування та виплати пенсії та зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, що виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01.04.2017, у якій підставою припинення нарахування пенсії було скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. Аналогічну позицію викладено і у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 справа №636/3445/16-а (ЄДРСР 84676191). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Встановлення судом відсутності законності втручання у право на пенсію позивача з боку відповідача, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що порушене право позивача на отримання пенсії має бути ефективно поновлене судом.

Встановивши, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та необхідність з метою ефективного поновлення порушеного права позивача, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити пенсію позивачу з квітня 2017 до липня 2019 року включно, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати заборгованості з пенсії, що утворилась за період з квітня 2017 до липня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 було здійснено не у спосіб (а.с.31), передбачений Законом № 1058, обмеження права власності позивача не було законним.

Оцінюючи посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 (ЄДРСР 73634676) зазначив, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Суд зазначив, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав би судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяців

Статтею 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи, що припинення виплати пенсії позивачу сталося не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Судом встановлено та підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом індивідуального перерахунку за період з 01.04.2017 до 30.06.2019 (а.с.42), що позивачеві нараховано пенсію з 01.04.2017 до 30.06.2019, проте доказів виплати ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.04.2017 до 30.06.2019 відповідачем не надано. У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що виплату пенсії за минулий період позивачу буде проведено за порядком, після його затвердження Кабінетом Міністрів України (а.с.48).

Оскільки судом встановлено неправомірність дій відповідача, який діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 дійшов висновку про необхідність зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити пенсію з 01.04.2017 до 30.06.2019.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що був відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, а ухвалою від 11.11.2019 відстрочено сплату судового збору у сумі 768 грн 40 коп, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судового збору у сумі 768 грн 40 коп за реквізитами: отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38031150; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA658999980000034313206084028; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу *;101;___(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України; судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати заборгованості з пенсії, що утворилася за період з квітня 2017 року до липня 2019 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії, що утворилася за період з 01.04.2017 до 30.06.2019 включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38031150; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA658999980000034313206084028; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу *;101 судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

У частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_3/АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 18.11.2019.

Суддя Л.В. Трофімова