Рішення № 85737851, 19.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 листопада 2019 р. № 520/10252/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" (вул. Кирилівська, б.160-Б, оф. 201, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 37582601) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" (далі по тексту-позивач, ТОВ «Нова формула», товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, ХМ, митниця) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA807000/2019/002378/2 від 25.07.2019 р.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ним до митного органу було подано всі необхідні документи, які свідчать про митну вартість та числові значення ціни товару, а відтак у владного суб`єкта були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, стверджує, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач до суду надав письмовий відзив, в якому зазначив, що перевіркою наданих до митного оформлення документів встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. З визначених законом документів позивачем до митного оформлення не було подано, всупереч приписів ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, платіжних доручень (або інших документів про сплату за товар), а також рахунків щодо витрат на транспортування товару. Отже, позовні вимоги вважає необгрцунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду письмове клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі представника.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено приписами ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступного.

Як встановлено при судовому розгляді справи між ТОВ «ЕКОМ» та ТОВ «Нова Формула» було укладено договір поставки № 2017-031 від 04.08.2017 р.

За умовами п. 1.1 договору Постачальнику зобов`язується поставляти моторні, гідравлічні, трансмісійні масла, охолоджуючі, тормозні і технічні рідини, автозапчастини, автохімію, мастильні матеріали.

Згідно п. 1.2. договору вказана продукція поставляється партіями.

Пунктом 4.1. зазначеного договору передбачені умови поставки, а саме: постачання продукції здійснюється у відповідності з «Інкотермс-2000» на умовах - FCA м. Обнінськ для автотранспорту (при здійсненні поставки у приміщеннях продавця він відповідає за навантаження продукції, при здійсненні поставки у будь-якому іншому місці продавець не несе відповідальності за розвантаження продукції).

Загальна сума договору становить 100000000, 00 (сто мільйонів рублів) (п.5.2. та 5.3 Договору).

Оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем на підставі наданого рахунку у безготівковій формі у вигляді 100% попередньої оплати. Моментом оплати є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення представником ТОВ «Нова Формула» 24.07.2019 року до митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС декларантом ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) була подана митна декларація за номером № UA807180/2019/003505 на товари «антифризні препарати для охолодження двигунів…» та «суміші для гідравлічних трансмісій» походженням з Росії.

Зазначені товари надійшли на адресу ТОВ «НОВА ФОРМУЛА» (код ЄДРПОУ 37582601) за зовнішньоекономічною угодою - Договір постачання № 2017-031 від 04.08.2017.

Митна вартість визначена за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 279760,49 RU (російських рублів).

Декларантом разом з вищевказаною декларацією були надані наступні документи (зазначені у графі 44 МД):

- 0271 - пакувальний лист - б/н від 12.07.2019;

- 0380 - рахунок-фактура (інвойс) - СД1807/0879 від 18.07.2019;

- d0703 Транспортна накладна від 19.07.2019;

- 0862 - Декларація про походження товару СД1807/0879 від 18.07.2019;

- d3007 довідка про транспортні витрати 714 від 19.07.2019;

- d4100 Договір постачання 2017-031 від 04.08.2017;

- d4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору - Специфікація №27 до контракту від 12.07.2019;

- d4207 Договір про надання послуг митного брокера №115 від 05.10.2016;

- d4301 Договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів Т-00000001 від 27.08.2018;

- 5509 Інформація про позитивні результати державних видів контролю № 4372355 від 24.07.2019;

- d9000 - МД №UA100110/2018/335631 від 21/11/2018;

- d9000 Дек про від. ЕАЭС № RU Д-RU від 27.06.2017;

- d9000 Лист одержувача № 2 від 24.07.2019;

- d9000 Фито заявка б/н;

- d9000 Фито платіжка № 9687470158 від 24.07.2019;

- d9000 Фото від 24.07.2019;

- d9610 Копія митної декларації країни відправлення № 10106050/190719/0024745 від 19.07.2019 р.

24.07.2019 посадовою особою митного поста був направлений запит № 143 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів до ВКМВ управління адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС.

Співробітником ВКМВ по результатам вивчення запиту було здійснено перевірку наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість, та наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом, за результатами чого було встановлено:

- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні товари, оформлені цим підприємством в інших митницях ДФС раніше, зокрема в митниці акредитації суб`єкта ЗЕД;

- подані до митного оформлення документи (зовнішньоекономічна угода, інвойс, специфікація, ВМД країни-відправлення та довідка про транспортні витрати) не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості;

- умовами зовнішньоекономічної угоди та специфікацією до неї передбачені умови оплати за товар, а саме 100% передплата. Такий документ є обов`язковим документом відповідно до п.4 ч. 2, ст. 53 МК України. Але, жодних платіжних доручень (або інших документів про сплату за товар) підприємством до митного оформлення надано не було;

- умовами поставки FCA Обнінськ передбачено надання рахунку на перевезення, що є обов`язковим документом відповідно до п. 6 ч. 2, ст. 53 МК України. Але жодних рахунків щодо витрат на транспортування товару підприємством до митного оформлення надано не було.

За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені обставини обумовили виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ВМД, наявність якого є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Враховуючі виявлені розбіжності митницею письмово 24.07.2019 було повідомлено декларанта у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 МК України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів.

Того ж дня декларантом підприємства було надіслано прайс-лист від продавця товару (який не є виробником). Інших додаткових документів підприємством надано не було.

25.07.2019 року декларантом підприємства було надіслано лист за вих. №2 від 25.07.2019 з проханням про прийняття рішення щодо визначення митної вартості товарів, в зв`язку з неможливістю надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

25.07.2019 року митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись частиною 6 статті 54, статтями 57-64 МК України було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA807000/2019/002378/2 за ціною договору щодо ідентичних товарів. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про митне оформлення ідентичного товару.

При цьому суд, щодо наданих позивачем копій документів до позовної заяви, зазначає про не прийняття їх до уваги з наступних обставин.

Так, позивач до позовної заяви додав копії платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 198 від 17.04.2019 на суму 1016117, 38 російських рублів та № 211 від 12.07.2019 на суму 99420,67 російських рублів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що зазначені вище платіжні доручення при митному оформленні до митного органу не надавались.

Також суд відзначає, що платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 198 від 17.04.2019 у графі «призначення платежу» містить посилання на інший товар - «масло», ніж той, який ввозився позивачем в режимі імпорту за ВМД № UA807180/2019/003505 та на іншу Специфікацію - № 26 від 16.04.2019 р. - у нашому випадку це Специфікація №27 до контракту від 12.07.2019 р., а отже не може бути документом, що підтверджує оплату за товар згідно Специфікації № 27 від 12.07.2019 р. та, відповідно - не може бути належним та допустимим, достатнім та достовірним в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказом по справі, оскільки не стосується предмету спору.

Щодо наданого позивачем до матеріалів справи копії платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 211 від 12.07.2019 на суму 99420, 67 російських рублів, суд відзначає, що означене платіжне доручення у графі «призначення платежу» містить посилання на «счет № ООС0009283 от 12.07.2019 г. Спецификация № от 12.07.19 код ВО 10100» в той час, коли до митного оформлення за митною декларацією № UA807180/2019/003505 було декларантом подано рахунок-фактура (інвойс) - СД1807/0879 від 18.07.2019 р. та Специфікацію № 27 від 12.07.2019 р. Крім того, вказане платіжне доручення не підтверджує в повному обсязі 100% оплати за товар у відповідності до Специфікації № 27 від 12.07.2019, оскільки згідно рахунку-фактури СД1807/0879 від 18.07.2019 вартість товару складає 279760,49 російських рублів. З урахуванням вказаного цей документ не може бути належним та допустимим, достатнім та достовірним в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказом по справі, оскільки не стосується спірних правовідносин.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно ч.1 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно п. 4 вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За приписами ч. 5 цієї ж статті Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Водночас, згідно ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Крім того, у відповідності до п.п 2.2. п. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015, № 689 (далі по тексту - Методичні рекомендації) посадовою особою митниці була здійснена перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування.

Також суд відзначає, що у розділі FCA у відповідності з правилами «Инкотермс-2000». (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі по тексту - Правила) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Разом з цим, в порушення зазначених вимог ч. 2 ст. 53 МК України, вказаного Порядку Позивачем до митниці надано довідку ТОВ «ТЕК ТРАНСЛОГІСТІК» про транспортні витрати від 19.07.2019 № 714, яка не передбачена вищезазначеними положеннями законодавства, а також не містить розрахунку транспортних витрат.

Водночас позивачем до адміністративного позову позивачем надано копії рахунку-фактури № 714 від 26.07.2019 року ТОВ «ТЕК ТРАНСЛОГІСТІК» та акту № 714 здачі-приймання (надання послуг) від 26.07.2019 року між ТОВ «ТЕК ТРАНСЛОГІСТІК» та позивачем, які до митного оформлення не надавались, у зв`язку з чим суд відзначає, що вказані документи не можу бути належними та допустимими, достатніми та достовірними в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказами неправомірності прийнятого владним суб`єктом рішення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до положень статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ((відсутні обґрунтування зниження фактурної вартості), ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктами 3 статті 53 Митного кодексу України (відсутній рахунок на транспортні витрати) та відмовою декларанта надати інші додаткові документи.

Враховуючи вищезазначене, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002378/2 було прийнято у зв`язку з неможливістю визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та визначено митним органом за ціною договору щодо ідентичних товарів. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про митне оформлення ідентичного товару.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом.

Під час митного контролю поданих позивачем до митних оформлень документів та правильності заявленої митної вартості товарів відповідачем встановлено, що декларантом під час митного оформлення не було надано платіжних доручень з банку та документів щодо витрат на транспортування.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларант був зобов`язаний надати вказані документи, оскільки умови укладеного договору чітко передбачають порядок розрахунків за товар - у формі 100% передоплати.

Натомість, як встановлено при судовому розгляді справи та наданих документів, платіжні доручення, що надані до матеріалів справи та копії документів на транспортування не свідчать про те, що оплата була здійснена у визначеному контрактом порядку і не підтверджено документально витрати на транспортування, а додані до позову документи не було надано до митного органу під час митного оформлення товару.

Тому відповідач мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Ненадання декларантом усіх витребуваних митницею документів, зокрема, платіжних доручень, унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товару, а тому суд вважає оскаржувані рішення митного органу вмотивованими. Правомірність застосування відповідачем другого методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх, як це встановлено статтею 57 МК України, а також обґрунтування неможливості його застосування підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність вчинених дій та прийнятого ним рішення, а відтак оскаржуване рішення є законним та таким, що не підлягає скасуванню, отже позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАСУ.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 243, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" (вул. Кирилівська, б.160-Б, оф. 201, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 37582601) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.11.2019 р.

Суддя Бадюков Ю.В.