Ухвала суду № 85737288, 01.11.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/19067/19

н/п 1-кс/766/16346/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л. за участю секретаря судових засідань Неглядюка Р.В., прокурора Рогова В.В., слідчого Шевчука Д.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Мельниченка М.С., розглянувши клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Національної поліції в Автономній республіці Крим та м.Севастополі Шевчука Д.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 ч.4 ст. 358 КК України

в с т а н о в и в :

Слідчий звернувся до суду з клопотанням щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування.

У разі визначення з альтернативою внесення застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також у разі внесення застави покладення обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- п. 1 - прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, тобто до слідчого, прокурора або суду за першим викликом;

- п. 2 - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- п. 3 - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;

-п. 4 - утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками, які мають відношення до кримінального провадження та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

-п. 8 - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що слідчим відділом Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019010000000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 4 ст. 358 КК України.

Проведеним на даний час досудовим розслідуванням установлено, що у відповідності до примітки статті 149 Кримінального кодексу України, під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти серед іншого втягнення у злочинну діяльність, яка у даному випадку полягає у незаконному ввозі мігрантів. Разом з цим, диспозиція зазначеної статті не вимагає того, щоб поняття втягнення у злочинну діяльність охоплювалися лише злочинами, які передбачені Кримінальним кодексом України.

Так, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Частиною 5 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, у відповідності до частини 1 статті 7 Кримінального кодексу України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до частини 1 статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 3 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Частиною 4 зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно частини 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Також, частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 випливає, що в разі якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються саме правила міжнародного договору.

Так, Протоколом «Проти незаконного ввозу по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності», ратифікованим Законом України № 1433-IV (1433-15) від 04.02.2004, дата набуття чинності для України 21.05.2004, передбачено наступне.

Стаття 1. Зв`язок з Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності.

1. Цей Протокол доповнює Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (995_789). Він тлумачиться разом з Конвенцією.

2. Положення Конвенції (995_789) застосовуються mutatis mutandis (з лат.: із застереженнями і заявами) до цього Протоколу, якщо в ньому не передбачене інше.

3. Злочини, визнані такими відповідно до статті 6 цього Протоколу, розглядаються як злочини, визнані такими відповідно до Конвенції (995_789).

Стаття 6. Криміналізація.

1. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння, коли вони вчиняються навмисне і з метою одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду:

a) незаконний ввіз мігрантів;

b) коли вони вчиняються з метою створення умов для незаконного ввозу мігрантів;

i) виготовлення підробленого документа на в`їзд/виїзд або посвідчення особи;

ii) придбання або надання такого документа або володіння ним;

c) надання будь-якій особі, яка не є громадянином відповідної держави або не проживає постійно на її території, можливості знаходитися в цій державі без дотримання необхідних вимог для законного перебування в ній шляхом використання способів, згаданих у підпункті (b) цього пункту, або будь-яких інших незаконних засобів.

2. Кожна Держава-учасниця також вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння:

a) за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - замах на вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті;

b) участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) або (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (b) (ii) цієї статті;

c) організацію інших осіб або керівництво ними з метою вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті.

3. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися, для того щоб визнати в якості таких, що обтяжують злочини, обставини, визнані такими відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) та (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи, злочини, визнані такими відповідно до пункту 2 (b) і (c) цієї статті, обставини:

a) які ставлять або можуть поставити під погрозу життя або безпеку відповідних мігрантів;

b) які зв`язані з нелюдським або принижуючим гідність поводження з такими мігрантами, у тому числі з метою експлуатації.

4. Ніщо в цьому Протоколі не перешкоджає Державі-учасниці вживати заходів щодо будь-якої особи, діяння якої є кримінально карним відповідно до її внутрішнього законодавства.

Таким чином, відповідно до вказаного Протоколу, який ратифікований відповідним Законом України, незаконний ввіз мігрантів, відповідно до чинного законодавства, є різновидом злочину, яким має транснаціональний характер. Міжнародні договори залежно від обсягу взятих державами на себе зобов`язань у сфері кримінального права можуть встановлювати зобов`язання криміналізувати окремі дії або ж встановити вид покарання за певні дії, визнані злочинними. Конвенція ООН та Протокол є прикладом міжнародного договору, яким встановлене зобов`язання як з приводу криміналізації певних дій, так і з приводу необхідності встановлення виду покарання за їх вчинення.

Крім того, згідно до Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, ратифіковано Законом України № 2530-VI (2530-17) від 21.09.2010, дата набрання чинності для України 01.03.2011, згода людини на її подальшу експлуатацію, отримана з використанням уразливого стану цієї особи, чи з використанням обману, не виключає кримінальної відповідальності.

Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно у 2013 році, більш точну дату та час слідством встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, які перебувають на території Республіки Туреччина, а також іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, розробив злочинну схему щодо вербування осіб (моряків) на території України, які перебувають в уразливому стані (тобто внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, а також постійного джерела доходів, тощо) та переміщення їх через державний кордон України до Республіки Туреччина, з метою їх експлуатації, з використанням обману, на морських суднах закордонного прямування та яхтах в якості членів екіпажу для втягнення зазначених осіб у злочинну діяльність, яка полягає у перевезенні з території Турецької Республіки морським шляхом на зазначених суднах нелегальних мігрантів до Республік Греції та Італії.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та керуючись метою вчинення кримінальних правопорушень, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, які перебувають на території Республіки Туреччини, а також іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, приблизно у 2016 році, більш точну дату та час слідством не встановлено, залучили до вищезазначеної незаконної діяльності ОСОБА_3 , який разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за їх вказівками, повинен був здійснювати вербування осіб, з використанням обману, тобто пропонування «роботи» в якості членів екіпажу на плавзасобах із попереднім навчанням на території України та Республіки Туреччина керувати судном, повідомляючи умови перетину кордону та пропонуючи високий заробіток.

Підшукавши таких осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою, з метою особистого незаконного збагачення, призначали зустріч особам, під час яких довідавшись, що вони внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи та постійного джерела доходів перебувають в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, з використанням обману пропонували особам «роботу» за кордоном в якості членів екіпажу на плавзасобах, пов`язану з їх переправлення з території України до Республіки Туреччина для модернізації та реконструкції зазначених маломірних морських суден.

Так, приблизно в середині літа 2016 року, більш точний час та дату органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, які перебувають на території Республіки Туреччини, відповідно до заздалегідь розробленого плану, підшукали потерпілого ОСОБА_4 та довідавшись, що він внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи та постійного джерела доходів перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, прибули за місцем його проживання на територію, розташовану біля будинку АДРЕСА_1 Адмірала АДРЕСА_2 , де з використанням обману, за грошову винагороду в сумі 3500 доларів США, запропонували йому «роботу», пов`язану з перегоном із України до Республіки Туреччина морським шляхом маломірного плавзасобу (яхти) з бортовим номером «УНО – 5127 – К», що перебувала на причалі в м. Нова Каховка м. Таврійськ Херсонської області, для здійснення її реконструкції та модернізації, на що потерпілий ОСОБА_4 погодився, таким чином було здійснено його вербування.

Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, які перебувають на території Республіки Туреччина з метою особистого незаконного збагачення шляхом вербування осіб (моряків) на території України, які перебувають в уразливому стані (тобто внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, а також постійного джерела доходів, тощо) та переміщення їх через державний кордон України до Республіки Туреччини, з метою їх експлуатації на морських суднах закордонного прямування та яхтах в якості членів екіпажу у формі втягнення зазначених осіб у злочинну діяльність, яка полягає у перевезенні морським шляхом на зазначених суднах нелегальних мігрантів з Республіки Туреччини до Італійської Республіки, з використанням обману, повідомили потерпілому ОСОБА_4 про необхідність підшукання ще двох членів суднокоманди, для перегону із України до Республіки Туреччини маломірного морського плавзасобу (яхти) з бортовим номером «УНО – 5127 – К», для здійснення її реконструкції та модернізації.

Так, потерпілий ОСОБА_4 , будучи впевненим, що його дії не є протиправними та полягають лише в перегоні маломірного плавзасобу до Туреччини для її реконструкції та модернізації, запропонував своєму знайомому – потерпілому ОСОБА_5 вищезазначену роботу. Потерпілий ОСОБА_5 , внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин погодився на пропозицію ОСОБА_4 та вони розуміючи, що для виконання роботи необхідний ще один член суднокоманди, у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_5 також запропонував вказану роботу своєму знайомому ОСОБА_6 , який також надав свою згоду.

У подальшому, для досягнення зазначеної мети ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, які перебувають на території Республіки Туреччини сплатили всі витрати пов`язані з оформленням паспортних документів громадянин України для виїзду за кордон на ім`я потерпілого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Після отримання потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6 паспортів громадян України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прибули у м. Херсон, де продовжуючи вербування, з використанням обману та уразливого стану осіб, повідомили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що робота полягає лише у перегоні із України до Республіки Туреччина маломірного плавзасобу (яхти) з бортовим номером «УНО – 5127 – К», що перебувала на причалі в м. Нова Каховка м. Таврійськ Херсонської області, для здійснення її реконструкції та модернізації та забрали в них зазначені паспорти. Після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6 , про необхідність виготовлення їх фотографій розмірами 3х4, для подальшого оформлення морських документів.

Так, через декілька днів, після виготовлення зазначених фотографій, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , знову прибули у м. Херсон, де під час зустрічі отримали фотознімки від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У подальшому, на початку вересня 2016 року, точна дата та час слідством не встановлено, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи за вказівками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прибули до місця розташування маломірного плавзасобу (яхти) з бортовим номером «УНО – 5127 – К», що перебувала на причалі човновій станції в м. Нова Каховка м. Таврійськ Херсонської області, де останні провели інструктаж та надали раніше виготовлений пакет документів на яхту з бортовим номером «УНО – 5127 – К», де судновласником та капітаном значився потерпілий ОСОБА_4 , а також паспорти громадянин України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Після цього, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як членам суднокоманди ОСОБА_7 як особу яка навчить їх керувати судном та піде з ними на вказаному судні до Республіки Туреччини.

Наступного дня, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у супроводі ОСОБА_7 , діючи за вказівкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на яхті з бортовим номером «УНО – 5127 – К», відправились від причалу в м. Нова Каховка м. Таврійськ Херсонської області та водним шляхом прибули до порту м. Очаків Миколаївській області.

Далі, у м. Очаків Миколаївської області прибули ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де останні особисто здійснювали оформлення відповідних документів для необхідного проходження прикордонно-митного оформлення.

Після оформлення всіх необхідних документів та безпосередньо перед виходом яхти з бортовим номером «УНО – 5127 – К» в відкрите море, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та керуючись метою вчинення кримінальних правопорушень, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, які перебувають на території Республіки Туреччини, а також іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, повідомили потерпілому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що їм необхідно буде у Республіці Туреччині завантажити вказану яхту нелегальними мігрантами та перевезти їх морським шляхом за наданими учасниками злочинної схеми координатами, на що потерпілі, окрім ОСОБА_7 , відповіли категоричною відмовою. Після цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у грубій формі повідомили, що вони витратили на останніх велику суму грошових коштів, оформили всі документи та шляху назад в ним немає, при цьому попередили, що у разі невиконання їх злочинних вказівок, у них та їх близьких родичів будуть великі проблеми, так як їм відомо де вони проживають.

Побоюючись за своє життя та здоров`я, а також своїх близьких родичів, у зв`язку з перебуванням в уразливому стані, внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи та постійного джерела доходів, потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , були вимушені погодитись та продовжити шлях слідування на маломірному плавзасобі (яхті) з бортовим номером «УНО – 5127 – К», за супроводом ОСОБА_7 з порту м. Очаків Миколаївській області до Туреччини.

Так, у подальшому, слідуючи морем, поблизу берегів Туреччини, яхта з бортовим номером «УНО – 5127 – К» зазнала технічних несправностей у вигляді виходу з ладу паливного насосу, у зв`язку з чим, члени суднокоманди здійснили швартування біля найближчого берегу Республіки Туреччини. Далі, ОСОБА_7 , за допомогою мобільного зв`язку, зателефонував ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким повідомив про зазначену подію.

Так, через декілька днів, до них в Туреччину прибув ОСОБА_3 разом із необхідними для усунення несправностей запчастинами. Полагодивши маломірний плавзасіб ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 повернулись до України повітряним шляхом. Перед цим, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяти за їх вказівками, а також вказівками, які будуть надходити їм за допомогою наявних на ОСОБА_8 мобільних телефонів, збоку їх спільників.

У подальшому, від особи на ім`я ОСОБА_9 , повні анкетні дані якої на даний час не встановлені, який перебував на території Туреччини та діяв спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також іншими невстановленими слідством особами, які перебувають на території Республіки Туреччина за допомогою мобільного зв`язку надав вказівку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про посадку на борт нелегальних мігрантів та повідомив координати місця посадки.

Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибувши морським шляхом на яхті з бортовим номером «УНО – 5127 – К», відповідно до наданих координат в обумовлене місце та час, де на них чекало 44 особи з числа біженців з Сирії у супроводі двох осіб, громадян Республіки Туреччини, повні анкетні дані яких на даний час не встановлені. Після здійснення посадки на борт вказаного судна 44х осіб - нелегальних мігрантів, на мобільний термінал що перебував на судні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від особи на ім`я ОСОБА_9 , надійшли координати місця доставки вказаних нелегальних мігрантів, що було островом Сицилія Республіки Італії.

Слідуючи морем із нелегальними мігрантами, не дійшовши приблизно 80 морських миль до острову Сицилія Республіки Італія, яхта з бортовим номером «УНО – 5127 – К» була затримана правоохоронними органами зазначеної держави та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також ОСОБА_10 , були заарештовані та поміщені до місць попереднього ув`язнення.

Відповідно до ст.ст. 276-278 КПК України, за наявності достатніх доказів зібраних у ході досудового розслідування, 30.10.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

У вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Російської Федерації, громадянин України, офіційно не працевлаштований, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимий.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у вигляді допиту потерпілого ОСОБА_4 , пред`явлення потерпілому ОСОБА_11 осіб для впізнання за фотознімками, допиту потерпілого ОСОБА_5 , пред`явлення потерпілому ОСОБА_5 осіб для впізнання за фотознімками, проведеними обшуками за місцем проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, огляду маломірного плавзасобу з бортовим номером ДНІ-7401-К, проведеним обшуком за місцем проживання ОСОБА_13 та іншими доказами і матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, що за ступенем тяжкості відносяться до особливо тяжкого злочину, та за який Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Запобіжні заходи застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України. Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.

Отже, підозрюваний ОСОБА_1 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, з конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в органу досудового розслідування виникли підстави для звернення до слідчого судді з клопотання про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, характер вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 та тяжкість покарання, яке йому загрожує в сукупності свідчать про наявність реального ризику того, що підозрюваний буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування допитано як потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в повному обсязі викривають підозрюваного у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, крім того, з метою встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні органу досудового розслідування необхідно допитати значний обсяг свідків, що в свою чергу вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на останніх з метою зміни показів та подальшого уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, в своїх показаннях потерпілі прямо зазначають на відкриті погрози з боку підозрюваного.

Також, підозрюваний має тісні зв`язки із особами які раніше притягувались до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, а також підтримує тісні зв`язки із представниками правоохоронних органів, що безпосередньо свідчить про ризик того, що останній, перебуваючи на свободі, буде мати можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 підтримує тісні зв`язки з особами, які безпосередньо мають відношення до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, та перевіряються на причетність до інших аналогічних злочинів на території Херсонського, Миколаївського та Одеського регіонів України, що безпосередньо свідчить про наявність ризику того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Також, виходячи із показань потерпілих дії підозрюваного свідчать про стійку злочинну спрямованість особистості ОСОБА_1 та про наявність ризику того, що він може вчинити нові кримінальні правопорушення.

Окрім того, протидія злочинам, пов`язаним із торгівлею людьми є одним з пріоритетних напрямків діяльності правоохоронних органів, у зв`язку з підвищеним ступенем суспільної небезпеки, а честь та гідність, життя та здоров`я особи є найвищою цінністю.

Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкі злочини, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили клопотання задовольнити за підставами, викладеними у клопотанні.

Захисник вважав, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні як підстави, так і ризики для застосування будь-якого запобіжного заходу до підозрюваного. Свої твердження захисник детально обґрунтував у поясненнях при розгляді клопотання, при цьому надав письмові заперечення на клопотання. Просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Пояснив, що тяжко хворіє, в даний час перебуває на стаціонарному лікуванні, є інвалідом другої групи загального захворювання, немає наміру переховуватися від слідства.

Вивчивши матеріали, надані до клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини:

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Щодо існування обґрунтованої підозри за ч. 2 ст. 149 КК України, то стороною обвинувачення до клопотання надані докази, якими обґрунтовується підозра - протокол проведення обшуку від 21.10.2019, протокол огляду маломірного плавзасобу (яхти) від 21.10.2019р., протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 22.10.2019р., протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками, протокол допиту потерпілого ОСОБА_5 від 26.10.2019р., протоколи проведення негласних слідчих дій.

Захисник, вважаючи підозру необґрунтованою, посилається на сумнівність таких доказів, як показання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки вони є особами, які самі займалися незаконним перевезенням осіб, а відтак є зацікавленими у результатах досудового розслідування, і могли дати неправдиві свідчення з метою уникнення відповідальності.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя не може піддавати сумнівам з таких підстав показання потерпілих.

Щодо зазначеної у вступній частині клопотання підозри у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 358 КК України, то а ні в мотивувальній частині клопотання, а ні в доданих матеріалах не значиться жодних доводів на її обґрунтування, а також відсутнє повідомлення про підозру за цією нормою кримінального закону.

У клопотанні слідчого, погодженого з прокурором, про обрання найбільш судового запобіжного заходу – тримання під вартою, зазначається, що встановлено ризики, вказані у пунктах 1,3,4,5 КПК України, при цьому самі ризики не перераховуються.

Ризик переховування від органу досудового розслідування й суду, у клопотанні обґрунтовується тим, що характер вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 та тяжкість покарання, яке йому загрожує, в сукупності свідчать про наявність реального ризику того, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також те, що підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Ризик незаконного впливу на свідків вмотивований тим, що в ході досудового розслідування з метою встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні органу досудового розслідування необхідно допитати значний обсяг свідків, що вказує на те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків з метою зміни показів та уникнення від кримінальної відповідальності, а потерпілі прямо зазначають на відкриті погрози з боку підозрюваного.

Ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний підтримує тісні зв`язки з особами, які безпосередньо мають відношення до вчинення зазначеного правопорушення, та перевіряються на причетність до інших аналогічних злочинів на території Херсонського, Миколаївського та Одеського регіонів України, що безпосередньо свідчить про наявність ризику того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а показання потерпілих дії підозрюваного свідчать про стійку злочинну спрямованість особистості ОСОБА_1 та про наявність ризику того, що він може вчинити нові кримінальні правопорушення.

Але слідчий у клопотанні не наводить жодної обставини на доведення наявності перелічених ним ризиків, а тим більше не зазначає будь-яких доказів, а тільки цитує норми Кримінального процесуального кодексу України та висловлює певні припущення, що не може бути покладено в основу обрання найсуворішого запобіжного заходу. Хоча виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини є обов`язковою вимогою до клопотання про застосування запобіжного заходу відповідно пункту 2 частини 1 статті 194КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих(стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог пункту 4 статті 5 Конвенції (параграф 85 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011року).

Згідно документів, доданих до клопотання, підозрюваний не притягувався до кримінальної відповідальності, а тому незрозуміло на підставі яких чинників слідчий у клопотанні зазначає, що підозрюваний може вчинити інші правопорушення.

Ті обставини, що підозрюваний підтримує зв`язки з особами, які безпосередньо мають відношення до вчинення зазначеного правопорушення не свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, адже сам слідчий у своєму клопотанні зазначає, що ці особи вже перевіряються на причетність до інших злочинів. Але, зазначивши про «тісні зв`язки з такими особами», слідчий не вказав жодної такої особи і не обґрунтував яким чином стосунки з такими особами можуть вплинути на вчинення інших правопорушень підозрюваним.

Наявність ризику переховуватися від слідства, слідчий обґрунтовує характером та тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та наявністю паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Тяжкість злочину є тільки підставою для обрання запобіжного заходу, а наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон не є доказом намірів підозрюваного переховуватися від слідства.

Існування ризиків щодо впливу свідків обґрунтовується значною кількістю свідків, яких необхідно допитати, проте не обґрунтовується яким чином підозрюваний може вплинути на значну кількість свідків, щоб вони змінили свої показання, адже свідки ще не надали свідчень, щоб змусити їх змінити ці свідчення.

Ризик, що ОСОБА_1 на свободі буде мати можливість перешкоджати кримінальному провадженню у клопотанні обґрунтовано наявністю тісних зв`язків із особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, і з представниками правоохоронних органів. Проте, у чому конкретно полягає цей ризик, і як з допомогою осіб, таких різних за статусом, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню у клопотанні також не зазначено.

Слідчий у клопотанні жодним чином не обґрунтував неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а згідно практики ЄСПЛ :При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів» (п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011року у справі Харченко проти України, «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу (п.29 рішення ЄСПЛ від 11.10.2010року у справі «Хайредінова проти України».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд дослідив обставини, що мають враховуватися під час обрання запобіжного заходу, визначені ст.178КПК України.

Підозрюваний є людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2003року є інвалідом другої групи, отримує пенсію, має постійне місце проживання на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні в Центральній міській лікарні м. Нова Каховка. Підозрюваний має позитивні характеристики з місця проживання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 183 КПК України такий запобіжний захід, як тримання під вартою, до ОСОБА_1 не може бути застосований, оскільки він раніше не судимий і відносно нього відсутні будь-які інші кримінальні провадження. Стороною обвинувачення не підтверджено доказами наявність всіх ризиків визначених у клопотанні, зазначено лише посилання на норми КПК України, які нічим не обґрунтовані.

З урахуванням всіх обставин слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, для забезпечення належного виконання обов`язків вважає, що такий запобіжний захід забезпечить виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.

Керуючись ст. ст. 176-205, 207, 208, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в

Клопотання слідчого про застосування підозрюваномуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відхилити.

Застосувати до підозрюваногоОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу до 29 грудня 2019 року (включно).

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не залишати місця проживання за адресою фактичного мешкання: а саме: АДРЕСА_3 з 22:00 год. до 07:00 год., без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та номеру мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання органам Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали доручити старшому слідчому в ОВС СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі Шевчуку Д.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу слідчого судді може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 30 хвилин 05 листопада 2019року.

СуддяО. Л. Черниш