Рішення № 85735968, 06.11.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1795/19

Провадження № 2/577/851/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т. А.

при секретарі Степановій І.О.

з уч. представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу позики,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_3 12000 грн. 00 коп. боргу, а також 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 16.10.2018 року до нього звернулася ОСОБА_3 з проханням позичити їй 12 000 грн. Враховуючи, що він знав відповідача і на той час в нього була така сума грошей він погодився позичити їй дану суму, за умови повернення мені зазначеної вище суми до 16.04.2019 року. Саме на цих умовах вони уклали договір позики, на підтвердження передачі грошей відповідач власноруч написала йому розписку і отримала гроші. Відповідач свої зобов`язання згідно договору та вказані в борговій розписці строки не виконала, кошти не повернула. Він неодноразово звертався до неї з вимогою повернути йому гроші, однак вона гроші не повернула.

Оскільки свої зобов`язання відповідач не виконала, він був змушений звернутися з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, проти позовних вимог заперечує.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Норми Цивільного Кодексу України, а саме ст.ст.1046, 1047, 1049, 1050 визначають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові від 18.09.2013 року по справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданої позивачем та безпосередньо дослідженої у судовому засіданні оригіналу розписки судом встановлено, що 16.10.2018 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 в борг гроші у сумі 12000 грн. та зобов`язалася повернути їх в строк до 16.04.2019 року (а.с. 6).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики перед позивачем та на час розгляду справи сума коштів, яка не повернута відповідачем становить 12000 грн.

За таких обставин, досліджуючи боргову розписку, яка міститься в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що дана розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань й відповідно свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

При цьому, згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і доведені доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_3 про те, що кошти вона позичала на ремонт автомобіля ОСОБА_2 та переписувала боргову розписку, оскільки сам факт отримання та неповернення позивачу коштів відповідач не заперечує.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12000 грн. боргу.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 768 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст. 202, 203, 509, 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст. 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість за позикою в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн., а також 768 грн. 40 коп. судового збору, а загалом 12768 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буток Т. А.