Рішення № 85735273, 18.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5410/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області, Управління), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 24 червня 2019 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Як вбачається з позовної заяви, позивач з березня 2002 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 24 червня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши всі необхідні документи для призначення пенсії, а 28.08.2019 року звернувся до відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як стверджує позивач, 12 вересня 2019 року він отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.09.2019 р. за №2118/П-11, яким йому відмовлено у застосуванні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це встановлено ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, обґрунтовуючи відмову, відповідач зазначив, що здійснено переведення з одного виду пенсії на інший, а тому і застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

При цьому, як вказує позивач, він не звертався до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а просив призначити пенсію за іншим законом, тобто мало місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.

Отже, оскільки, на думку позивача, в даному випадку мало місце призначення пенсії по інвалідності за нормами іншого Закону, тому показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, повинен враховуватись відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державні пенсійне страхування», тобто застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016, 2017, та 2018 роки, а саме, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування своєї позиції, позивач послався на постанову Верховного Суду України від 09.06.2015 року у справі №21-550а14.

Враховуючи викладене позивач вважає протиправними дії відповідача щодо незастосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, та 2018 роки.

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Разом з цим, письмовою ухвалою суду від 18.09.2019 року судом витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

07 жовтня 2019 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами його направлення позивачу та належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (т.1 а.с.45-50,51-70).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, з наступних підстав.

Рішенням від 05.07.2019 року №155250003300 позивача переведено з пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідач звернув увагу на те, що рішення від 05.07.2019 року має назву «про призначення пенсії» виключно з тих підстав, що пенсійне забезпечення військовослужбовців обчислюється іншим програмним забезпеченням, а відомості про позивача до програмного забезпечення ІКІС ПФУ: ППВП, за яким обчислюється пенсія згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внесені вперше, у зв`язку з чим програмне забезпечення автоматично формує таку назву першого рішення. Оскільки позивача дійсно переведено з одного виду пенсії на інший, в програмному забезпеченні ІКІС ПФУ: ППВП встановлюється особливість - «був пенсіонером», що відображено в рішенні від 05.07.2019 року.

При цьому, відповідач вказує, що заробітна плата позивача для обчислення його пенсії розрахована згідно зі ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наступним чином: розрахований індивідуальний коефіцієнт заробітку, як співвідношення заробітної плати позивача до середньої заробітної плати в країні за ці роки.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

На думку відповідача, оскільки позивач вже отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в Управлінні при обчисленні середньомісячного заробітку для розрахунку пенсії позивача не може бути застосовано показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Щодо посилань позивача на висновки, викладені в доданих до позовної заяви постановах Верховного Суду України, відповідач зазначив, що ані Верховний Суд в межах компетенції, ані позивач, не звертають уваги на відносини, врегульовані абз.2 ч.3 ст.45 Закону №1058, де вказано:

- при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) під час призначення (попереднього перерахунку);

- якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії з інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата, визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону для призначення пенсії.

На переконання відповідача, додаткове регулювання абз. 2-3 ч. 3 Закону №1058 у рамках лише Закону №1058 не несе жодного сенсу і не має логічного підґрунтя, оскільки такі відносини щодо призначення пенсій в рамках Закону №1058 вже врегульовані, зокрема, ст.ст. 40, 42, 43 Закону №1058. З урахуванням зазначеного, відповідач дійшов висновку, що положення, зокрема, абз.2 застосовується саме у випадках, коли особи переходять на пенсію згідно Закону №1058 з пенсій, які отримували за іншими законами України.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що дії Управління є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Станом на 18.11.2019 року інших заяв по суті справи (відповіді на відзив та заперечень), а також, додаткових доказів з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи наведені приписи КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом 18.11.2019 року - останній день граничного строку, визначеного ст.258 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з атестату про зняття з обліку №800, виданого ГУ ПФУ в Одеській області 12.06.2019 року за №104, позивачу припинено виплату пенсії за вислугу років у зв`язку з переходом на пенсію по інвалідності. Пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначено з 04.03.2002 року (т.1 а.с.20,62-зворотній бік).

24 червня 2019 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі із заявою №2732 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначивши, що до цього йому призначалась пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також, у заяві позивач зазначив, що він працює, та не зареєстрований як фізична особа підприємець (т.1 а.с.58-зворотній бік).

До вказаної заяви позивач додав паспорт, трудову книжку, виписку з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності №242664, диплом про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року за №106/1, заяву про спосіб виплати пенсії, атестат про зняття з обліку №800, що зазначається у розписці-повідомленні до зави позивача №2732.

Копії вказаних документів містяться в матеріалах пенсійної справи позивача.

При цьому, у вказаній розписці також зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: військовий квиток, довідка про джерела доходів з 01.07.2000 року, довідка про зміну назви організації та фотокартка.

12.07.2019 року позивачем надані довідка про джерела доходів з 01.07.2000 року, довідка про зміну назви організації, які містяться в матеріалах пенсійної справи позивача (т.1 а.с.69).

В свою чергу, рішенням Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі №155250003300 від 05.07.2019 року «Про призначення пенсії» ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності (ІІ група, загальне захворювання) з 24.06.2019 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (т.1 а.с.54).

28 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача - ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив при призначенні пенсії за віком, провести її розрахунок з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (т.1 а.с.27-28).

11 вересня 2019 року відповідачем за розглядом заяви позивача надано лист-відповідь за №2118/П-11, в якому зазначено що згідно зі заявою позивача від 24.06.2019 року його переведено з пенсії за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажу 39 років 3 місяці і середньомісячній заробітній платі 17068,71 грн., визначеній за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.05.2019, розмір пенсії встановлено на рівні 6083,42 грн. (т.1 а.с.29).

Щодо розрахунку заробітної плати при обчисленні пенсії, у листі з посиланням на ч. 3 ст.45 та ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що при розрахунку пенсії по інвалідності врахована заробітна плата за 2014-2016 роки, збільшена на 1,17, що передбачено п. 4-3 розділу XV Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124. Відповідач у вказаному листі також зазначив, що розмір пенсії відповідає вимогам чинного законодавства та набутого позивачем страховому стажу і отриманій середньомісячній заробітній платі.

Додатково позивачу зазначено, що відповідно до ст.26 Закону, право на призначення пенсії за віком, він набуде після досягнення пенсійного віку, тобто з 14.10.2019 року.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV).

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV).

Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 45 цього Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Згідно з ч. 3 ст. 45 цього Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у 2002 році призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше 24 червня 2019 року.

Отже, позивач у червні 2019 року звернувся саме із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи та не заперечується відповідачем, після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, про що свідчить трудова книжка позивача та довідки про отриманий ним дохід.

Таким чином, при призначенні позивачу у 2019 році пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2016, 2017, 2018), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.

За таких обставин, суд вважає, що у позивача наявне право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду України та Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9 червня 2015 року (справа № 21-550а15) та у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №465/5246/17, від 03 квітня 2018 року по справі № 520/6761/17, від 19 червня 2018 року у справі №381/1405/17, від 31 травня 2019 року у справах №344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 18 липня 2019 року у справі №559/184/17, які суд враховує при вирішенні даної адміністративної справи, відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які відповідно до приписів ст.242 КАС України підлягають врахуванню судом при розгляді справи, суд вважає, що у позивача наявні законні підстави щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні відповідно зазначеного закону, а саме: відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2016, 2017, 2018), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

Мотиви та доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що пенсія позивачу була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше. Отже, в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.

При цьому, суд зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

На виконання вищевказаної постанови, відбулась реорганізація Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі припинено 10.09.2019 року, про що внесено відповідний запис.

Таким чином, позивачем вірно визначено відповідача у справі станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи те, що в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки, при призначенні позивачу пенсії по інвалідності, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу з 24 червня 2019 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням вже отриманих сум пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу з 24 червня 2019 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії по інвалідності є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки, вона також підлягає задоволенню.

Решта доводів відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,72,77,90,120,139,241-246,258,262,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) здійснити розрахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 24 червня 2019 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.