Рішення № 85735040, 18.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4074/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0010935106, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.08.2019 № 0010935106 про застосування штрафної санкції (штрафу) у сумі 170,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачу 10.09.2019 стало відомо, що відповідачем направлено на адресу: АДРЕСА_1 податкове повідомлення - рішення від 27.08.2019 № 0010935106 про застосування відповідачем до позивача штрафної санкції (штрафу) у сумі 170,00 грн. З вказаного повідомлення-рішення вбачається, що штрафна санкція (штраф) застосований відповідачем до позивача за порушення гл. 2 ст. 49 п. 49.18. пп. 49.18.5 та на підставі пункту 54.3. ст. 54 ПК України. Позивач вважає, що відповідач накладаючи на позивача штрафну санкцію за відповідне порушення податкового законодавства за вказаним повідомленням-рішенням не врахував, що перевіркою ним було виявлене інше порушення податкового законодавства, ніж те, що зазначено ним в повідомленні-рішенні. Тобто, норми на які посилається відповідач при притягненні до відповідальності відносяться до різних періодів і ототожнювати їх неможна.

На думку позивача, посилання відповідача у повідомленні-рішенні, яке оскаржується на підставу, за якою визначається сума грошових зобов`язань при застосуванні фінансової відповідальності, у вигляді покладення на платника податку штрафної санкції (штрафу) не відповідає чинному законодавству та є неправомірним. Правовою підставою для застосування штрафної санкції (штрафу) норми пункту 54.3 ст.54 ПКУ не можуть бути застосовані.

Позивач також вважає, що він підданий штрафу щодо несвоєчасного подання податкових декларацій про майновий стан та доходи платника податків за 2016, 2017 та 2018 роки за результатами камеральної перевірки, яка мала місце 13.08.2019, тобто в поза встановлений чинним законодавством термін.

На думку позивача, у відповідача не існувало достатніх законних підстав взагалі проводити додатковий державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності позивача, і здійснювати камеральну перевірку.

Позивач зазначає, що з урахуванням аналогії за абз. 3 п. 93 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, оскільки іншого не передбачено, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов`язків платника податків в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників податків, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Від представника відповідача 09 жовтня 2019 року за вх. №51409/2019 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 28-32).

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Рубіжне Рубіжанського управління Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ототожнювати штрафну санкцію (штраф) й грошові зобов`язання неприпустимо, оскільки це різні за своєю суттю інструменти податкового інституту, ГУ ДФС у Луганській області не погоджується з даним висновком позивача з огляду на наступне. 13.08.2019 ГУ ДФС у Луганській області відповідно до вимог статей 19-1, 20, 75 та 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016 рік реєстраційний № НОМЕР_1 від 19.08.2016 (код 18050400). Відповідною перевіркою виявлені порушення платником податків граничних термінів подання податкової декларації з єдиного податку за 2016 рік, про що свідчить скріншот з Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» де чітко зазначено, що строк подання декларації звітної податкової декларації з єдиного податку № 1700003511 є 09.02.2017, відповідний документ є простроченим. Відповідальність платника за порушення строків подання податкової декларації передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України. Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. В силу вимог пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. З огляду на це, за результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 13.08.2019 № 840/12-32-51-06/2483306119 про порушення позивачем вимог підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України. На підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Твердження позивача про існування конфлікту правових норм щодо проведення позапланового контролю у сфері господарської діяльності відповідно до норм Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вважаємо необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що саме Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків (п.1.1 ст.1 ПК України). В той же час, статтею 61 ПК України визначено поняття податкового контролю, що здійснюється контролюючими органами відповідно до вимог ст. 62 цього Кодексу шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Отже, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 27.08.2019 № 001093506 винесено за результатами камеральної перевірки податкової звітності платника податків ОСОБА_1 , яка проведена контролюючим органом в межах компетенції визначених нормами Податкового кодексу України.

Щодо посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р та статтю 3 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, ОСОБА_1 до контролюючого органу не було надано сертифікатів Торгово-промислової палати України, якими б засвідчувались форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності з єдиного податку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 19 травня 2004 року зареєстрований як фізична особа - підприємця, за адресою: АДРЕСА_1 ; основними видами діяльності є надання інших інформаційних послуг, діяльність у сфері права, консультування з питань комерційної діяльності й керування, інша професійна, наукова та технічна діяльність, що підтверджується витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 35-36).

10.02.2017 позивачем подано податкову декларацію єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016 рік (арк. спр. 23-24).

13.08.2019 ГУ ДФС у Луганській області на підставі підпункту 19-1.1, підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016 рік ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 840/12-32-51-06/2483306119 від 13.08.2019 (арк. спр. 21).

В акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 840/12-32-51-06/2483306119 від 13.08.2019 зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 несвоєчасно подано податкову декларацію платника з єдиного податку за податковий період 2016 рік, граничний строк подання 09.02.2017, дата фактичного подання 10.02.2017 (арк. спр. 21).

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення п.п.49.18.2 п.49.18 Податкового кодексу України, відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу II Податкового кодексу України (арк. спр. 21).

На підставі акту від 13.08.2019 № 840/12-32-51-06/2483306119 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0010935106 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 170,00 грн (акр. спр. 20).

Дослідженням податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0010935106 встановлено, що ГУ ДФС у Луганській області на підставі акта перевірки від 13.08.2019 № 840/12-32-51-06/2483306119 та за даними інформаційних баз контролюючого органу встановлено порушення глави 2, статті 49 пункту 49.18, підпункту 49.18.5 Податкового кодексу України та на підставі пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170, 00 грн. (арк. спр. 20).

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого ГУ ДФС у Луганській області податкового повідомлення-рішення, суд виходить з того, що в даному випадку порушення позивачем граничного строку подання податкової декларації не є спірним питанням між сторонами, зазначений факт позивачем не оспорюється. Спірним питанням в даній справі є правомірність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки та її строків, підстав, зазначених у повідомленні рішенні та застосування штрафної санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Пунктом 177.11 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки можуть бути як дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, так і своєчасність подання таких податкових декларацій (розрахунків).

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статті 76 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.2. статті 76 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 76.3. статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

На підставі аналізу зазначених норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 податкова декларація про майновий стан та доходи за 2016 рік подана 10.02.2017 із порушенням строків подання на 01 день (граничний термін подання - 09.02.2017), чим порушено вимоги пункту 177.11 статті 177, пункту 49.18.5 статті 49 Податкового кодексу України.

Відповідачем проведена камеральна перевірка 13.08.2019, в ході якої встановлено несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Предметом камеральної перевірки було своєчасність подання податкових декларацій, а тому перевірка проводилася з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (1095 днів).

Саме несвоєчасне подання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік стало підставою для накладення штрафу в розмірі 170,00 грн.

Отже, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України суд вважає, що відповідач мав право проводити камеральну перевірку своєчасності подання позивачем податкової декларації платника єдиного податку за податковий період 2016 рік 13.08.2019, тобто в межах строку, визначеного Податковим кодексом України.

Твердження позивача щодо визначення в акті перевірки порушення вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, проте в податковому повідомленні - рішенні порушення глави 2 статті 49 пункту 49.18 підпункту 49.18.5 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що перевіркою виявлене інше порушення податкового законодавства, ніж те, що зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, на увагу не заслуговує, оскільки розбіжності в зазначенні податковим органом підпунктів 2 і 5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в акті перевірки та податковому повідомленні - рішенні не можуть слугувати підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення приписів закону щодо строків подання податкової декларації. Статтею 49 Податкового кодексу України визначається порядок подання податкової декларації до контролюючих органів, в тому числі пункт 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначає строки подання податкової декларації, які були порушені позивачем при поданні податкової декларації з єдиного податку.

Щодо посилання позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, суд зазначає, що таке посилання позивача на зазначений Закон, як на підставу правового регулювання проведення перевірки позивача, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (пункт 5.2 статті 5 Податкового кодексу України. Абзацом 2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Щодо посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р та статтю 3 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, абзацу 3 пункту 93 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, згідно з яким відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов`язків платника податків в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників податків, зазначених у цьому пункті, не застосовуються, суд звертає увагу на таке.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції є часом між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджений розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Податковим органом застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків подання податкової декларації, що є відповідальністю за невиконання(неналежне виконання) податкових зобов`язань.

Стаття 10 Закону № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов`язань є наявність у такого суб`єкта господарювання сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс - мажорних обставин.

Суд зазначає, що термін «відповідальність» необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов`язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Вказана стаття не визначає перелік зобов`язань за невиконання або неналежне виконання яких особа звільняється від відповідальності. Разом з цим, Закон № 1669-VII спрямований на забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, стаття 10 Закону України № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов`язань є наявність у такого суб`єкта господарювання сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Положення Закону № 1669-VII не встановлюють податкової пільги, а є спеціальною нормою закону, яка для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасного подання податкової звітності.

Таким чином, сертифікат ТПП має застосовуватись при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 14.04.2014 при здійсненні господарської діяльності позивачем на території Луганської області. Відповідачем у відзиві також зазначається про відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати.

Крім того, суд зазначає, що в розпорядженнях Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р та статтею 3 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено заборону проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, та не розповсюджується на проведення камеральної перевірки, порядок проведення якої передбачений, як вже було зазначено, статтею 75 Податкового кодексу України.

Отже, підстави для звільнення позивача від нарахування штрафних санкцій відповідно до Закону № 1669-VII, відсутні.

Також суд критично ставиться до посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах за зверненням платника єдиного внеску до суду з позовом до органів доходів і зборів з вимогами скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI.

Предметом спору у даній справі є застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан та доходи платника податків, тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18 не можуть бути застосовані судом у даній справі.

Таким чином, з урахуванням статей 69-72 КАС України, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосованих штрафних санкцій до фізичної особи-підприємця за порушення граничного строку подання податкової декларації.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі плати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0010935106,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова