Ухвала суду № 85734337, 14.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/5018/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Зотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення заборгованості за вимушений прогул, компенсації за відпустку, одноразову грошову допомогу, моральну шкоду,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- стягнути з УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача заборгованість за вимушений прогул із невиплаченої заробітної плати у сумі 32587,75 грн., за затримку розрахунку при звільненні 8199,54;

- стягнути з УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача компенсацію за відпустку 5176,10 грн.;

- зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС в Житомирській області перерахувати та виплатити відповідно до середньої заробітної плати 7699,62 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС в Житомирській області направити до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області довідку про зміну суми грошового утримання з часу звільнення;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., судові витрати та судовий збір.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

В судове засіданні, призначене на 14 листопада 2019 року об 11:00, з`явився позивач та представник відповідача.

В судовому засіданні представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії заявив клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні - без розгляду у зв"язку із пропуском позивачем строків звернення до суду.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання та пояснив, що на його думку строки не пропущені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки учасників справи, суд встановив наступне.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по справі № 806/5189/14 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2015 р. скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними, скасування наказів від 25.09.2014 року і від 25.10.2014 року та в частині поновлення на посаді.

Прийнято нову постанову у названій частині.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1129 від 25 вересня 2014 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників окремих органів та підрозділів УМВС України в Житомирській області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №2227 о/с від 25 жовтня 2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області з моменту звільнення (а.с. 21-28).

13.07.2015 позивача відповідно до наказу УМВС України в Житомирській області №183 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "в" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через обмежений стан здоров`я).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ 183 о/с УМВС України в Житомирській області від 13 липня 2015 року та поновлено ОСОБА_1 в складі органів внутрішніх справ з моменту звільнення з них.

Відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 20.08.2019 року №227 полковника міліції Остапчука В.О. начальника міського відділу УМВС України в Житомирській області звільнено з органів внутрішніх справ з 20 серпня 2015 року.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошові кошти у сумі 45194,08 грн.

Окрім цього, 22 вересня 2015 року нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 24397,63 грн.

Згідно ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 по справі № 1-5/2012 роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 813/558/18, в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі № 806/1568/17.

Отже, датою, з якої ОСОБА_1 мав би довідатися про порушення своїх прав, є дата остаточної виплати належних йому на підставі судового рішення сум грошового забезпечення та грошової компенсації.

Як встановленро з матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем проведено 22 вересня 2015 року, як стверджує сам позивач та не заперечується відповідачем.

Таким чином, саме з 22 вересня 2015 року розпочався перебіг тримісячного строку для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення сум грошових коштів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому позивач повинен був звернутися з відповідним позовом до 22 грудня 2015 року.

Разом з тим, позивач звернувся з даним позовом 08 квітня 2019 року ( до Корольовського райсуду м.Житомира 14.08.2018) (а.с. 137-138)), а отже поза межами тримісячного строку встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем суду не надано.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що клопотання представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії про залишення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні без розгляду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 44, 194, 229, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії (Старий Бульвар 5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 08592164) про стягнення моральної шкоди, компенсації за відпустку та одноразову грошову допомогу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст ухвали складено 19.11.19