Рішення № 85734308, 18.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/11075/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Іванівська сільська рада Житомирського району Житомирської області із позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить:

- визнати дії старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Кравцової Світлани Василівни з прийняття до виконання виконавчого листа №2843/2019 від 24.09.2019, відкриття по ньому виконавчого провадження ВП №60144273 та проведення по ньому виконавчих дій, винесення постанов від 24.09.2019 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження протиправними;

- винесені старшим державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Кравцовою Світланою Василівною: постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2019, постанову про стягнення виконавчого збору від 24.09.2019, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.09.2019 скасувати як незаконні;

- стягнути з відповідача на користь Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області судовий збір.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно з п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо серед іншого виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. В порушення зазначених положень Закону старший державний виконавець при прийнятті від стягувача разом із заявою про примусове виконання виконавчого листа від 24.09.2019 №2843/2019, в якому сформульована резолютивна частина рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019, не звернув уваги на те, що виконання рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, які передбачені ст. 10 цього Закону, не повернув стягувачу виконавчий документ протягом трьох робочих днів з дня його прийняття, а, натомість, прийняв його до виконання та незаконно відкрив виконавче провадження ВП №60144273 шляхом винесення 24.09.2019 постанови про відкриття виконавчого провадження. Також зазначив, що після незаконного відкриття виконавчого провадження старший державний виконавець вчинив протиправні дії, спрямовані на початок примусового виконання рішення, а саме: 24.09.2019 виніс постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 135,29 грн., обґрунтовуючи свої дії та рішення протиправним посиланням на ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27, 40, 42 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою судді від 04.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 14.11.2019.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Майстренко Н.М. в період з 11.11.2019 по 15.11.2019 у відрядженні, розгляд справи призначено на 18.11.2019.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, тому доводи скаржника про те, що виконавчий лист №2843/2019, виданий Житомирським окружним адміністративним судом, не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення є хибними та такими, що не відповідають дійсності. Вважає, що державним виконавцем при прийнятті рішення щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2019, постанови про стягнення виконавчого збору від 24.09.2019, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.09.2019 дотримано норми чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №278/3586/18 є рішенням немайнового характеру, порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження". Більше того, судове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 може бути виконане лише боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже, й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Аналогічною є правова позиція Вінницького (Сьомого) апеляційного адміністративного суду, викладена у постанові від 20.06.2017 у справі №802/354/17-а.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну первісного відповідача - Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на належного відповідача - Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, оскільки оскаржувані постанови винесені саме цим відділом.

Частиною 3 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Протокольною ухвалою суду від 18.11.2019 замінено неналежного відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, на належного - Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Представники сторін в судовому засіданні надали пояснення щодо своєї правової позиції.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №278/3586/18 визнано протиправною бездіяльність Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо ненадання Громадській організації "Іванівська громада Житомирського району" інформації на запит від 20.07.2018 №16. Зобов`язано Іванівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути запит Громадської організації "Іванівська громада Житомирського району" від 20.07.2018 №16 та надати інформацію: про результати проведеної інвентаризації земель на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; копію технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь Громадської організації "Іванівська громада Житомирського району" понесені судові витрати у сумі 1762,00 грн. судового збору.

Зазначене судове рішення відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 року у справі №278/3586/18 набрало законної сили у цей же день.

Житомирським окружним адміністративним судом 24.09.2019 видано позивачу у Житомирським окружним адміністративним судом 24.09.2019 видано позивачу у справі №278/3586/18 виконавчий лист №2843/2019. справі №278/3586/18 виконавчий лист №2843/2019.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.09.2019 відкрито виконавче провадження 60144273 з примусового виконання виконавчого листа №2843/2019, виданого 24.09.2019, про зобов`язання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області повторно розглянути запит Громадської організації "Іванівська громада Житомирського району" від 20.07.2018 №16 та надати інформацію: про результати проведеної інвентаризації земель на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; копію технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель. Разом з тим, відповідно до п. 2 цієї постанови боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а також згідно з п. 3 постанови старшим державним виконавцем постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.09.2019 ВП 60144273 стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 16692,00 грн.

Також, старшим державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого збору від 24.09.2019 ВП 60144273, відповідно до якої стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 135,29 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII), який набрав чинності з 05.10.2016.

Статтею 1 Закону України №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру, передбачених вказаним Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону України №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України №1404-VIII).

З наявних у справі копій матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що Громадська організація "Іванівська громада Житомирського району" 24.09.2019 звернулася до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою, в якій просила прийняти до виконання виконавчий лист №2843/2019, виданий 24.09.2019 Житомирським окружним адміністративним судом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Частиною 5 статті 26 Закону України №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність законних підстав у відповідача для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Доводи відповідача стосовно обов`язку відповідача повернути виконавчий документ без виконання як такий, виконання якого не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення та за відсутності повноважень у сільської ради щодо розгляду звернень громадян, є юридично безпідставними, оскільки не узгоджуються з конституційним принципом обов`язковості судового рішення, елементом якого обов`язок виконання тих дій, які зазначені у резолютивній частині такого рішення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №278/3586/18 набрало законної сили, а тому підлягає обов`язковому виконанню. При цьому, його резолютивна частина містить чіткий обов`язок Іванівської сільської ради вчинити дії, визначені судовим рішенням - повторно розглянути запит Громадської організації "Іванівська громада Житомирського району" від 20.07.2018 №16 та надати інформацію: про результати проведеної інвентаризації земель на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; копію технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, зазначене рішення суду є рішенням немайнового характеру, що містить зобов`язання, яке необхідно виконати боржнику.

При цьому, у виконавчому листі, виданому 24.09.2019 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 по справі №278/3586/18, визначений боржник, на якого покладається обов`язок щодо повторного розгляду запиту Громадської організації "Іванівська громада Житомирського району".

Так, порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, згідно яких до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Посилання позивача на те, що рішеннями немайнового характеру є виключно рішення, згадані у ст. 64 - 67 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає наслідком неправильного тлумачення норм Закону України "Про виконавче провадження", який містить загальну норму, викладену у ст. 63 цього Закону, що регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У свою чергу, спеціальне регулювання порядку виконання певних видів рішень, згаданих у ст.ст. 64 - 67 цього Закону, свідчить про особливості їх виконання, а не про вичерпний перелік рішень немайнового характеру.

Відповідно до частин 1, 3-4 ст. 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, доводи позивача стосовно того, що виконавчий лист, виданий 24.09.2019 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №278/3586/18, не передбачає заходів примусового виконання рішення суду є необґрунтованими, оскільки виконавчий лист містить чітке визначення дій, які слід вчинити боржнику, а тому у державного виконавця не було передбачених чинним законодавством підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на безпідставність відкриття виконавчого провадження з посиланням на ст. 10 та п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України №1404-VIII з огляду на таке.

Згідно з п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Статтею 10 Закону України №1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 10 Закону України №1404-VIII вбачається, що вона не містить вичерпного переліку заходів примусового виконання рішень. У зв`язку з чим, підстави для повернення виконавчого документу по справі №278/3586/18 у відповідача були відсутні.

Як вже було зазначено, згідно ст. 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 вказаної статті).

Відповідно до пункту 9 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі – Інструкція), вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Відтак, у межах процедури примусу до виконання судового рішення державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та винесено обов`язкову вимогу про його виконання. Після відкриття виконавчого провадження розпочинається процедура державного примусу щодо виконання судових рішень, а тому всі дії, які вчиняються державним виконавцем, є частиною цього примусу, які у контексті викладеного правового регулювання цього питання дозволяють стверджувати про вчинення заходів примусового виконання рішення. Тим більше, за обставин даної справи, саме такі примусові заходи і призвели до виконання судового рішення, яке не виконувалось боржником з 23.07.2019 року у добровільному порядку. У свою чергу, аргументи позивача щодо відсутності строкового обмеження у виконанні судового рішення є неспроможними, оскільки усі строки чітко визначені як відповідними процесуальними кодексами, так і Законом України "Про виконавче провадження", і саме перебігом відповідних строків регламентуються процедури добровільного та примусового виконання судових рішень. Факт того, що позивач ставить під сумнів саме існування у нього обов`язку, визначеного у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №278/3586/18, не є предметом доказування у даній справі, оскільки при вирішенні цього спору суд виходить виключно з факту набрання цим рішенням законної сили і відповідно правових наслідків такого факту. Подальша зміна цих обставин може бути підставою для застосування таких процедурних механізмів як поворот виконання судового рішення. Наразі спір стосується дотримання конституційного принципу обов`язковості судового рішення та правомірності застосування заходів державного примусу для його забезпечення.

Що стосується оскарження постанови від 24.09.2019 про стягнення виконавчого збору, то суд також дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.

Оскільки, як зазначено у ч. 5 ст. 26 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У частинах 1 та 2 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У відповідності до ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Оскільки боржником до початку процедури примусового виконання судового рішення його виконано не було, обов`язок зі сплати виконавчого збору та його розмір узгоджуються з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.09.2019, судом враховується, що згідно ст. 42 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень та наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - Інструкція) фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №554.

Абзацом 2 пункту 2 розділу VI Інструкції передбачено, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до положень наказу Мін`юсту України №3917/5 від 29.12.2016 витратами виконавчого провадження, зокрема, є витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв`язку), плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Частинами 1, 2, 9 розділу І наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - наказ №2830/5) встановлено, що до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1, 2 розділу ІІ наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

Отже, з системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час здіснення ним примусового виконання рішення (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

При цьому, Закон не покладає на державного виконавця обов`язку документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Оскаржувана постанова містить детальний розрахунок понесених державним виконавцем витрат в межах виконавчого провадження ВП №60144273.

Суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень та наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" і правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

У судовому засіданні 18.11.2019 представник відповідача також надав суду лист від 07.10.2019 №744, в якому Іванівська сільська рада Житомирського району Житомирської області повідомила старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про те, що відсутні підстави для застосування до Іванівської сільської ради примусових заходів виконання судового рішення, оскільки запит Громадської організації "Іванківська громада Житомирського району" від 20.07.2018 №16 розглянуто та було надано інформацію про результати проведеної інвентаризації земель на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, а також надано копію технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 19 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Позивач у встановлений законом строк не повідомив державного виконавця про виконання судового рішення, а тому факт виконання судового рішення Іванівською сільською радою 07.10.2019 не впливає на висновок про правомірність дій та рішень державного виконавця.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що лише початок процедури примусового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №278/3586/18 фактично призвів до його виконання боржником. У період з набрання рішенням законної сили до відкриття виконавчого провадження таке рішення боржником у добровільному порядку виконано не було.

Одночасно слід вказати, що представник позивача заперечував проти врахування в якості доказів листів Іванівської сільської ради від 07.10.2019 про виконання судового рішення як таких, що подані відповідачем після закінчення встановлених строків. З цього приводу суд звертає увагу позивача на те, що строк для подання відзиву та матеріалів виконавчого провадження, які стосувались заявлених позовних вимог, встановлювався судом для відповідача. У той же час, суд задля забезпечення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріпленого у ч. 4 ст. 9 КАС України, не обмежений строком, встановленим в ухвалі про відкриття спрощеного провадження, і зобов`язаний вживати заходів щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відтак, оскільки питання щодо фактичних обставин виконання судового рішення, стосовно якого було розпочато виконавче провадження, виникло саме у судовому засіданні 18.11.2019, суд не обмежений у праві врахування цих доказів. Тим паче, що ці докази є листами самого позивача, про які йому достеменно відомо як автору цих листів, а тому застосування процедурних обмежень щодо долучення додаткових доказів як механізму забезпечення права позивача висловити свої заперечення щодо таких доказів, є неприйнятними в контексті змагальності сторін та обов`язку суду забезпечити з`ясування всіх обставин у справі.

Посилання позивача на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі №802/354/17-а також є безпідставним, оскільки Верховний суд постановою від 30.07.2018 у цій справі касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області частково задовольнив. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі №802/354/17-а скасував та направив справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18.11.2019.

Суддя Н.М. Майстренко