Рішення № 85733934, 17.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа № 160/8195/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф5164-56/482 від 11 травня 2019 р. якою визначено ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) в сумі - 12582,90 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус адвоката, однак за станом здоров`я з січня 2017 р. незалежну професійну діяльність не здійснює. Про вказані обставини позивач в грудні 2016 р. повідомив Криворізький центр з надання безоплатної правової допомоги, які з 01 січня 2017 року не залучають його до участі у судові процеси. Крім того, за 2017 та 2018 рр. позивач сплатив ЄСВ, оскільки є військовим пенсіонером (полковник СБУ) з вислугою 38 років, а відтак вже сплатив єдиний внесок на отримання страхових виплат (послуг) за діючі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також позивач вказав, що після виходу у відставку 1998 р., був прийнятий на роботу в Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», де працює по теперішній час на умовах трудового договору і роботодавцем за нього сплачуються відповідні податки, збори та Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач посилається на наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (справа №160/2694/19) про визнання протиправною та нечинною вимоги №Ф-5164-56/482 від 19.11.2018 р. Нехтуючи відсутність заборгованості по Єдиному внеску, про що свідчить Довідка пенсійного фонду України №3637 від 08.08.2019 р. на домашню адресу позивача надійшла повторна вимога №Ф-5164-56/482 від 11.05.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 12582,90 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8195/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/8195/19 у спрощеному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 р. позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі на підставі ч. 13 ст.171 КАС України та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 23.09.2019 р. через канцелярію суду 15.10.2019 р. позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з додатками (оригінали поштових конвертів), в якій наведені обставини з поставленого питання, з яких судом встановлено, що позивач звернувся до суду у встановлений законом строк.

У зв`язку із чим ухвалою суду від 16.10.2019 р. розгляд справи продовжено.

19.09.2019 р. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідач посилається також на норми Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України №449 від 20.04.2015 р., Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №435 від 14.04.2015 р.

23.09.2019 р. через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач підтримує вимоги позову з підстав, наведених у позові.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.02.1998 р. отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Кіровоградської обласної КДКА № 175 та перебуває на податковому обліку в Криворізькому південному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).

11.05.2019 р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу №Ф5164-56/482, якою позивачу станом на 30.04.2019 р., як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвокату нараховано борг (недоїмку) в сумі 12582,90 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з нарахованою сумою боргу позивачем було подано скаргу до ДФС України від 23.06.2019 р., за результатами розгляду якої вимога залишена без змін, скарга без задоволення (Рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 31.07.2019 р. №36521/6/99-99-11-05-02-25, отримано позивачем 09.08.2019 р.).

Оскільки вимога №Ф5164-56/482 від 11.05.2019 р. винесена протиправно позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перелік платників єдиного внеску визначений статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Таким чином, з системного аналізу пп.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.ст.4,7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” випливає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що позивач отримав право на провадження адвокатською діяльністю 05.02.1998 р. (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Кіровоградської обласної КДКА № 175), у зв`язку із чим був постановлений на облік у податковому органі як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

ОСОБА_1 з 1998 року також працює у Криворізькому економічному інституті ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» та вказаний заклад сплачує за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується реєстром застрахованих осіб.

19.11.2018 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу №Ф5164-56, якою нараховано ОСОБА_1 , як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката борг (недоїмку) в сумі 7371,54 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік.

Позивачем було оскаржено вказану вимогу у судовому порядку.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 р. по справі №160/2694/19 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-5164-56/482 від 19.11.2018 р., якою визначено ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) в сумі 7371 грн. 54 коп. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката.

В силу положень ст. 78 КАС України обставини встановлені означеним рішенням суду є преюдиційними при вирішенні даної справи по суті.

Даним рішенням встановлено, що позивач з січня 2017 р. за станом здоров`я припинив незалежну професійну діяльністю адвокатом.

Тобто, обставина щодо відсутність обов`язку у позивача сплачувати у 2018 році ЄСВ, є такою, що доказуванню не підлягає.

Додатково відсутність заборгованості по сплаті ЄСВ підтверджено Довідкою пенсійного фонду України №3637 від 08.08.2019 р. (Форми ОК-5), яка міститься в матеріалах справи.

Суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.11.2018 року (справа №820/1538/17), свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

При оскарженні вказаної вимоги, уповноважена особа ДФС України 31.07.19 №36521/6/99-99-11-05-02-25 відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 мотивуючи тим, що згідно реєстраційних даних АС «Податковий Блок» скаржник перебуває на обліку, як особа, що здійснює незалежну діяльність (адвокат). Та вказала, що у рішенні суду від 13.05.2019 р. по справі № 160/2694/19 відсутні зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо коригування даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Під час вирішення зазначеної справи суд враховує, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

А із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р. позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Так, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 року ( справа № 820/1538/17).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене а також те, що позивачу оскаржуваною вимогою нараховано ЄСВ за 2018 рік повторно, що єдиний внесок за ОСОБА_1 нараховує та сплачує роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, яка має право провадити адвокатську діяльність, що відповідачем не надано до суду доказів отримання доходу позивачем від такої незалежної професійної діяльності, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкової вимоги №Ф5164-56/482 від 11.05.2019 р. відносно позивача. Відтак остання підлягає скасуванню, позов – задоволенню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таке рішення, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф5164-56/482 від 11 травня 2019 р. якою визначено ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката на суму у розмірі 12582,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 17.10.19

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун