Рішення № 85733909, 14.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 803/63/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романішиної Т.Л.,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Волинської області №1к від 04 січня 2016 року про звільнення з роботи з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області;

- поновити на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04 січня 2016 року, як незаконно звільненого;

- зобов`язати прокуратуру Волинської області запропонувати та надати посаду в одному з відділів апарату прокуратури Волинської області;

- зобов`язати прокуратуру Волинської області (правонаступника) нарахувати та ваплатити в повному обсязі грошові кошти за час вимушеного прогулу з 04 січня 2016 року до дня поновлення на роботі в розмірі середньомісячного заробітку, з врахуванням надбавок та виплачених премій на посаді прокурора відділу прокуратури області, а також з врахуванням збільшення посадових окладів, виплат за класний чин, вислугу років, та інших передбачених чинним законодавством виплат, які збільшувались в період з 04 січня 2016 року до дня поновлення на роботі;

- зобов`язати прокуратуру Волинської області (правонаступника) нарахувати та виплатити в повному обсязі грошові кошти за невикористані відпустки, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 04 січня 2016 року до дня поновлення на роботі;

- зобов`язати прокуратуру Волинської області (правонаступника) зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу починаючи з 04 січня 2016 року до дня поновлення на роботі;

- стягнути з прокуратури Волинської області 50 000 гривень завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно наказу Генерального прокурора України №39ш від 15 липня 2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було ліквідовано 11 відділів прокуратури області, в тому числі і відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та 53 штатні одиниці. У структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було утворено нові управління, відділи, встановлено 41 штатну одиницю.

У зв`язку з цим, наказом прокурора Волинської області від 04 січня 2016 року №1к позивача звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Позивач вважає, що наказ прокурора про звільнення його з посади є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки при ліквідації відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації у структурі прокуратури Волинської області утворено нові підрозділи - управління та відділи із функціями аналогічними тим, які мали ліквідовані підрозділи, які виконують такі ж функції, як і ліквідовані. Крім цього, позивач вказує, що він з 31 червня 1995 року по 04 січня 2016 року працював на різних посадах в органах прокуратури Волинської області, зокрема, на посадах слідчого прокуратури Старовижівського району, слідчого, старшого слідчого, помічника, старшого помічника прокурора Любомльської міжрайонної прокуратури, а з 19 вересня 2012 року на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області. Упродовж роботи в органах прокуратури до дисциплінарної відповідальності не притягувався, неодноразово заохочувався, є учасником бойових дій в Афганістані. Все це, на думку позивача, є доказом більш високого рівня кваліфікації у порівняні з іншими працівниками.

ОСОБА_1 вважає, що звільнивши його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки, незважаючи на його багаторічну працю в органах прокуратури, не врахував його професійні якості, а тому просить визнати протиправним і скасувати наказ №1к від 04 січня 2016 року про звільнення його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області прокурора відділу, поновити його з 04 січня 2016 року на вказаній посаді, стягнути в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24 жовтня 2019 року №05-772вих19 пред`явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що Законом України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, передбачено скорочення загальної чисельності працівників органів прокуратури. У зв`язку з цим Генеральним прокурором України видано наказ від 15 липня 2015 року №39ш, яким зменшено чисельність працівників апарату прокуратури області на 20 одиниць. На виконання вказаного наказу в структурі прокуратури Волинської області було ліквідовано відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, і, відповідно посаду прокурора цього відділу, яку обіймав позивач. Оскільки наказом Генерального прокурора України штатна чисельність прокуратури області зменшилась на 20 одиниць, виникло питання про переважне право на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. У зв`язку з цим, наказом прокурора області утворено відповідну комісію. При заповненні посад у новостворених підрозділах прокуратури області переважне право на залишення на роботі надавалося працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, обсягом виконаних робіт. За рішенням комісії від 27 липня 2015 року обговорювались кандидатури на звільнення у зв`язку зі скороченням відділів, у тому числі і працівників відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області - ОСОБА_2 (начальник відділу), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (прокурори відділу).

При цьому з`ясовано, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває троє неповнолітніх дітей, а дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, інші засоби для утримання сім`ї відсутні. На прокурора відділу ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він є учасником бойових дій та отримує пенсію за вислугою років, яка є додатковим джерелом доходів. Прокурор відділу ОСОБА_3 має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, дружина працевлаштована.

За результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендувати для звільнення у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури кандидатури ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Постановою Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі №803/58/16 прийнято рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_3 до прокуратури області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України за рішенням комісії про наступне звільнення ОСОБА_1 повідомлено 04 серпня 2015 року з врученням йому відповідного попередження, що він засвідчив своїм підписом. При цьому, у попередженні вказано на відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу та роз`яснено, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14 грудня 2015 року передбачено припинення функціонування в системі органів прокуратури України усіх прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення відповідних місцевих прокуратур, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається у Додатку до цього Закону.

Одночасно ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно з пунктом 5-1 Перехідних положень останній може прийняти участь у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про стягнення з прокуратури Волинської області моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., оскільки дана вимога не підтверджена належними доказами.

З врахуванням викладеного, прокуратура Волинської області вважає, що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх безпідставністю.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, в задоволені позову ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року ухвалено судовий розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити. Суду пояснив, що відповідачем порушено передбачену Кодексом законів про працю України процедуру звільнення, зокрема не враховано його переважне право на залишення на роботі та не запропоновано іншої роботи, незважаючи на те, що внаслідок проведених змін були вакантні посади в прокуратурі Волинської області.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог позивача заперечила та просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 31 червня 1995 року по 04 січня 2016 року працював в органах прокуратури Волинської області, що підтверджується відомостями з трудової книжки.

Крім того, на підставі наказу прокурора Волинської області №647к від 18 вересня 2012 року був призначений на посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області в порядку переведення з Любомльської міжрайонної прокуратури.

Проте, 04 січня 2016 року наказом прокурора Волинської області №1к позивача було звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано спірні правовідносини, підлягає застосуванню трудове законодавство.

Так, однією з умов звільнення прокурора з посади згідно пункту дев`ятого частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами Кодексу законів про працю у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

Із приписів статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вбачається, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пункт першої частини першої статті 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

З наведених норм вбачається, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюються спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України №1697-VII).

У зв`язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» була змінена система органів прокуратури України.

Зокрема, статтею 7 Закону України №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У додатку до Закону України №1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджувалися з 15.12.2015 (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України №1697-VII).

Отже, Закон України №1697-VII змінив систему прокуратури України та надав Генеральному прокурору України повноваженнями щодо організації діяльності органів прокуратури України (пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України №1697-VII).

Також, вказаним Законом Генеральному прокурору України надано повноваження видавати накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України та визначено, що накази Генерального прокурора України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (частина 2 статті 9 Закону України №1697-VII).

Відповідно до частини першої статті 14 статті 9 Закону України №1697-VII загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 1 січня 2018 року до 10000 осіб.

На виконання наведеної норми Генеральним прокурором України був виданий наказ нормативно-правового змісту №39ш від 15липня 2015 року.

Відповідно до пункту першого вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано 11 відділів (47 посад) та 6 штатних одиниць: старший прокурор прокуратури області - 4, прокурор прокуратури області - 1, прес-секретар прокурора області (на правах старшого прокурора області) - 1. Всього 53 одиниці.

Зокрема, у структурі та штатному розписі прокуратури області ліквідовано структурні підрозділи та штатні одиниці відділів нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення; процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення; нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності; нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби; нагляду за додержанням законів органами податкової міліції; нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та процесуального керівництва; нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення; приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації; нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; відділу захисту прав і свобод дітей.

Крім того, скорочено 8 посад прокурорів та слідчих інших структурних підрозділів прокуратури області.

Таким чином, відповідно до пунктів 1, 2 вищеназваного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано та скорочено 61 одиницю, на яких перебували оперативні працівники, зокрема, ліквідовано відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області, де обіймав посаду прокурора відділу ОСОБА_1

Пунктом 3 галузевого наказу Генерального прокурора №2гн від 15 вересня 2014 року «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» зобов`язано керівників прокуратур усіх рівнів забезпечувати комплектування прокурорсько-слідчих посад професійно підготовленими, компетентними, принциповими, добросовісними, з високими моральними якостями працівниками.

Оскільки наказом Генерального прокурора України №39ш від 15 липня 2015 року штатна чисельність прокуратури області зменшилася на 20 одиниць, виникло питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників. У зв`язку із цим, наказом прокурора області від 22 липня 2015 року №51 утворено відповідну комісію.

Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Крім цього, з листа Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 від 21 травня 2012 року слідує, що на практиці для визначення таких працівників роботодавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються наступні обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт.

Так, з пояснень представників відповідача в судовому засіданні встановлено, що рішення комісії приймалось з урахуванням вимог частини першої статті 42 КЗпП України щодо переважного залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Як вбачається з протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, які передбачені пунктом першим статті 40 КЗпП України від 28 липня 2015 року, відповідно до вимог трудового законодавства серед працівників, посади яких скорочувались, зокрема ОСОБА_2 - начальник відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, ОСОБА_1 - прокурор відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, ОСОБА_3 - прокурор відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, відсутні особи щодо яких встановлено обмеження на звільнення. Разом з тим, комісією встановлено, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває троє неповнолітніх дітей, дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Інших засобів для утримання сім`ї, крім його заробітної плати, не має. На прокурора відділу ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він є учасником бойових дій. Крім того, позивач отримує пенсію за вислугою років, яка є додатковим джерелом доходів та має двох повнолітніх дітей. Щодо особи прокурора відділу ОСОБА_3 зазначено, що він має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, дружина працевлаштована.

Як слідує з матеріалів справи, за результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендувати залишити на роботі ОСОБА_2 , оскільки при рівних умовах кваліфікаційного рівня переваги в залишенні на роботі надаються відповідно до пункту першого частини другої статті 42 КЗпП України сімейним - при наявності двох і більше утриманців. Крім цього, в разі звільненні ОСОБА_2 основним джерелом існування була б соціальна виплата дружини, яка є нижча від прожиткового мінімуму, що погіршило б становище останнього.

З врахуванням вищевказаних обставин для звільнення у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури подано кандидатури прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням комісії про наступне звільнення ОСОБА_1 повідомлено 04 серпня 2015 року з врученням йому відповідного попередження, з яким він був ознайомлений 04 серпня 2015 року, про що свідчить його підпис. При цьому, у попередженні вказано про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу та роз`яснено, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14 грудня 2015 року передбачено припинення функціонування в системі органів прокуратури України усіх прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення відповідних місцевих прокуратур, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається у Додатку до цього Закону.

Одночасно ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно з пунктом 5-1 Перехідних положень він може прийняти участь у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури.

Викладені обставини свідчать про те, що позивач був попереджений про наступне звільнення з дотриманням положень частини першої статті 49-2 КЗпП України, тобто не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Разом з тим, належних доказів які б свідчили про подачу документів для участі у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури позивачем під час розгляду вказаної адміністративної справи суду надано не було.

Крім того, в період часу з 04 серпня 2015 року по 04 січня 2016 року вакантними були наступні посади:

- в прокуратурі області: перший заступник прокурора Волинської області; заступник прокурора Волинської області; начальник управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області; начальник відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, здійснення процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення

- в місцевих прокуратурах: прокурор прокуратури міста Луцька; прокурор прокуратури Луцького району; прокурор Камінь-Каширського району.

Однак, вищеперелічені посади не могли бути запропоновані ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

З врахуванням вищевикладеного, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що при заповненні вакантних посад не враховувалось переважне право на залишення на роботі, а також порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо неналежного повідомлення про наступне вивільнення, без пропозиції переведення на вакантні посади, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.

Крім того, судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що він був ознайомлений із попередженням про звільнення під час перебування у відпустці, оскільки згідно наказу прокурора області №481 від 27 серпня 2015 року ОСОБА_1 надано відпустку в період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року , тоді як з попередженням був ознайомлений 04 серпня 2015 року, тобто до надання та перебування у відпустці.

Разом з тим, суд зазначає, що в період з 02 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні, а тому, враховуючи положення частини третьої статті 40 КЗпП України, звільнення не проводилось, а також враховуючи його відсутність в цей період на роботі, вакантні посади пропонувались працівникам прокуратури області, які перебували на робочих місцях.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про можливість переведення його у новостворений відділ з аналогічними функціями, які виконував відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, оскільки згідно наказу Генерального прокурора України №39ш від 15 липня 2015 року вказаний відділ ліквідовано.

Відповідно до Положення про відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, затвердженого наказом прокурора області №54 від 30 вересня 2014 року, основним завданням відділу є забезпечення цілодобового чергування у приміщенні прокуратури області, приймання оперативної інформації і спеціальних повідомлень про кримінальні правопорушення та події, їх опрацювання, аналіз та реєстрація.

Таким чином, службові обов`язки ОСОБА_1 , як і інших працівників вищевказаного відділу (відповідно до розподілу обов`язків між працівниками відділу), як правило, полягали у цілодобовому чергуванні у приміщенні прокуратури області, прийманні оперативної інформації і спеціальних повідомлень про кримінальні правопорушення та події засобами телефонного, електронного зв`язку чи факсом, їх опрацюванні, аналізі та реєстрації у спеціальних книгах обліку, а також, при необхідності, передачі інформації за належністю відповідним структурним підрозділам чи посадовим особам.

У зв`язку з ліквідацією зазначеного відділу наказом прокурора Волинської області «Про організацію чергування у прокуратурі області» №59 від 04 серпня 2015 року з метою оперативного вирішення невідкладних питань прокурорсько-слідчої діяльності, оперативного реагування на кримінальні правопорушення та події, які набули суспільного резонансу, у зв`язку зі змінами у структурі апарату прокуратури області, організовано цілодобове чергування відповідно до затверджених графіків оперативними працівниками структурних підрозділів апарату прокуратури області, що мають доступ до державної таємниці форм 2 та 3.

Обов`язок здійснення цілодобового чергування на зазначених оперативних працівників наказами про розподіл службових обов`язків не покладено, а здійснюється відповідно до затверджених щомісячних графіків.

Крім цього, у ході засідання комісії оцінювалась кваліфікація працівників відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, які підпадали під скорочення, однак без врахування продуктивності праці, оскільки враховуючи вищевказану специфіку відділу роботу його працівників неможливо порівняти з роботою працівників інших структурних підрозділів апарату прокуратури області, які, зокрема, здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, а також нагляд за додержанням законів правоохоронними органами.

Отже, з вищевказаного слідує, що функції ліквідованого відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області було покладено на оперативних працівників прокуратури Волинської області в режимі чергування без створення нового відділу з такими ж функціями.

Крім цього, суд не приймає до уваги твердження позивача про незаконність його звільнення з посиланням на ту обставину, що таке звільнення відбулось без погодження профспілкового органу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з прокурором попередньої згоди профспілкового органу для розірвання трудового договору не потрібно.

З огляду на вищевказане, оскаржуваний наказ прокурора Волинської області №1к від 04 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури у зв`язку із реорганізацією і скороченням кількості прокурорів органу прокуратури за пунктом дев`ятим частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства України з дотриманням відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади, а відтак позовна вимога щодо його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати до задоволення не підлягає.

Разом з тим, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо стягнення з прокуратури Волинської області на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., завданої неправомірними діями відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Отже, звертаючись до суду із позовною вимогою про стягнення моральної шкоди, позивач повинен був зазначити та довести в чому полягає завдана йому моральна шкода та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, вказати докази, якими це підтверджується.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про прокуратуру», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 19 листопада 2019 року.