Рішення № 85733892, 08.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року 11:46 ЛуцькСправа № 140/2001/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Мамченка І.О. ,

представників відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, підприємець, суб`єкт господарювання) звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2018 року № 0222901307, № 0223031307, № 0223101307, № 0223131307, № 223161307, вимоги № 0222981307 від 23 березня 2018 року про сплату боргу (недоїмки), рішення № 0333991307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 березня 2018 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово (арк. спр. 1, т. 1).

Підготовче засідання у даній справі, призначене на 09 серпня 2019 року, відкладено на 07 жовтня 2019 року, про що належно повідомлено усіх учасників справи (арк. спр. 234-239, т. 2), у зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній основній і додатковій відпустках із 01 серпня по 26 вересня 2019 року (арк. спр. 232, 233, т. 2).

У підготовчому засіданні 07 жовтня 2019 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду замінено відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган) (арк. спр. 248, т. 2).

Окрім того, 07 жовтня 2019 року судом установлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21 жовтня 2019 року, про що учасників справи повідомлено під розписку у приміщенні суду (арк. спр. 249-250, т. 2).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Волинській області у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги № 0222981307 від 23 березня 2018 року про сплату боргу (недоїмки), рішення № 0333991307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 березня 2018 року залишено без розгляду (арк. спр. 17-18, т. 3).

Також, 21 жовтня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 жовтня 2019 року (арк. спр. 19, т. 3). Про призначення справи до судового розгляду представників позивача і відповідача повідомлено під розписку у приміщенні суду (арк. спр. 16, т. 3).

У судовому розгляді справи оголошувались перерви до 05 листопада, 08 листопада 2019 року, про що представників сторін було повідомлено під розписку (арк. спр. 24, 140, т. 3), для надання додаткових пояснень по суті спору.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

В акті перевірки ГУ ДФС у Волинській області міститься висновок про те, що ФОП ОСОБА_2 завищив валові витрати за 2016 рік на 588 708 грн 41 грн., унаслідок чого на цю суму занижено його чистий дохід за 2016 рік, що стало наслідком заниження показників і сплати ПДФО (на 105 967 грн 51 коп.), військового збору (на 8 830 грн 63 коп.).

Такий висновок контролюючого органу, на переконання позивача, є безпідставним і необґрунтованим оскільки у перевіреному періоді придбані підприємцем товарно-матеріальні цінності використовувались у його господарській діяльності (придбавалась офісна техніка, комплектуючі та витратні матеріали до комп`ютерів, принтерів, які на підставі договорів оренди і субліцензійних договорів передавались контрагентам); придбане нерухоме майно, за яке сплачувались проценти за користування кредитом, також було використане з метою отримання прибутку у межах господарської діяльності ФОП (підвал придбаного житлового приміщення використовувався як склад для зберігання шин); витрати на відрядження та ремонт офісних приміщень, благоустрій території підтверджено у повному обсязі належними доказами. Таким чином, усі названі валові витрати, задекларовані підприємцем ОСОБА_2 пов`язані із отриманням доходу у межах його господарської діяльності, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Також позивач зазначив, що помилку у частині віднесення контрагента ТзОВ «Будівельна компанія «Трено» до неплатників ПДВ, ФОП ОСОБА_2 виправив самостійно 22 травня 2018 року шляхом подання контролюючому органу уточнюючої декларації і розрахунку податкових зобов`язань. Однак, інспектор під час проведення перевірки дану обставину не врахувала. Окрім того, формуючи висновки акту перевірки від 05 березня 2018 року щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на початок перевіреного періоду, контролюючий орган безпідставно використав інформацію із попереднього акта перевірки від 25 липня 2016 року за 2014-2015 роки. Позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта від 25 липня 2016 року, скасовано у судовому порядку із підстав протиправності висновків контролюючого органу за результатами перевірки.

Керуючись наведеним, ФОП ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

У відзиві на позов № 3338/03-20-10-02-10 від 24 липня 2019 року (арк. спр. 188-191, т. 2) представник відповідача його вимог не визнала. Вказала, що у ході проведення перевірки було установлено включення ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат за 2016 рік придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Однак, на підтвердження таких показників позивач під час перевірки не надав доказів використання цих ТМЦ у межах його господарської діяльності та отримання у зв`язку із цим доходу. Також, представник відповідача вказала, що за результатами перевірки підприємець не підтвердив суму витрат, віднесених до валових у 2016 році, на відрядження найманих працівників до ТзОВ «Нокіан Шина» у розмірі 20 394 грн 40 коп. До складу валових витрат за 2016 рік СГД ОСОБА_2 включено і сплачені відсотки банку у сумі 149 082 грн 70 коп. Як установлено контролюючим органом, дана сума складається з відсотків сплачених громадянином ОСОБА_2 АТ «ОТП Банк» відповідно до кредитного договору № ML-A03/093/2008 від 02 червня 2008 року. Цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна (1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Таким чином, оскільки сплата відсотків банку по кредитному договору не пов`язана із отриманням доходу ФОП ОСОБА_2 , тому вказана сума витрат протиправно віднесена останнім до складу валових витрат за 2016 рік. Окрім того, до валових витрат за 2016 рік платник включив «інші витрати» у сумі 52 975 грн. Однак, під час проведення перевірки СГД ОСОБА_2 не надано пояснень та документального підтвердження (накладних, квитанцій та інших платіжних документів), які б підтвердили дану суму витрат та пов`язали її із отриманням доходу.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за 2017 рік установлено порушення у частині заниження податкових зобов`язань, а саме: протягом березня, травня, червня, липня, вересня, жовтня та грудня 2017 року ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту відповідних періодів включив ПДВ у сумі 9 403 грн із вартості придбаних товарів, послуг (чистки комбінезонів, будівельних матеріалів, електрообладнання, і т.д.). Вказані ТМЦ не використовувалися у господарській діяльності останнього у перевіреному періоді, тому підлягають включенню до податкових зобов`язань відповідних періодів, у яких фактично використані.

Також, було установлено розбіжність у залишках товару на 7 330 411 грн 29 коп., які підприємець не відобразив в обсягах реалізованої продукції в перевіреному періоді, у результаті чого занизив податкові зобов`язання із ПДВ на суму 1 466 082 грн 26 коп., які були включені до податкових зобов`язань підприємця за грудень 2017 року.

Отже, ФОП ОСОБА_2 занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 476 610 грн., у тому числі: за березень 2017 року - на 566 грн, травень 2017 року - на 717 грн, червень 2017 року, липень 2017 року, вересень 2017 року - на 2009 грн, жовтень 2017 року - на 595 грн., грудень 2017 року - на 1 466 167 грн.

Керуючись наведеним, відповідач уважає оскаржені податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив від 09 жовтня 2019 року (арк. спр. 1-3, т. 3), додаткових поясненнях від 07 листопада 2019 року (арк. спр. 141, т. 3) позивач зазначив, що віднесені до валових витрат у перевіреному періоді витрати на придбання ТМЦ на суму 349 995 грн 91 коп. належними доказами (прибутковими касовими ордерами, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними). Оскільки вказані ТМЦ є малоцінними необоротними матеріальними активами, тому відповідно до вимог розділу ІІІ ПК України, підприємець відніс документально підтверджені витрати на їх придбання до витрат операційної діяльності. Окрім того, витрати на відрядження у сумі 99 767 грн 20 коп. підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку та листами від ТзОВ «Нокіан Шина», ТзОВ «Преміорі», а висновки щодо їх часткового непідтвердження є надуманими і безпідставними (відповідно до авансових звітів сума відрядних витрат у м. Київ на добу становила 275 грн 60 коп.). На підтвердження використання житлового будинку у межах своєї господарської діяльності (як складських приміщень) підприємець надав накладні на отримання та переміщення товару. Щодо придбання ТМЦ на суму 54 259 грн 74 коп., витрати на які віднесено до валових, позивач пояснив, що придбавав товари і послуги для ремонту офісу і благоустрою території, прилеглої до офісних приміщень. Також повторно зазначив про протиправне врахування ревізором обсягу залишків ТМЦ станом на 31 грудня 2015 року на підставі акту перевірки від 25 липня 2016 року, оскільки висновки вказаного акту у судовому порядку визнано протиправними.

У запереченні на відповідь на відзив від 11 жовтня 2019 року та додаткових поясненнях по справі від 31 жовтня, 07 листопада 2019 року представник відповідача зазначила, що надані позивачем до позовної заяви документи на підтвердження витрат, під час проведення перевірки останнім не надавались (усупереч визначеного обов`язку), що прирівнюється до їх відсутності (арк. спр. 4-5, 25-26, т. 3). Також вказала, що судовим рішенням в адміністративній справі № 803/1942/16 установлено і підтверджено факт наявності залишків ТМЦ, станом на 31 грудня 2015 року у сумі 9 230 507 грн 50 коп. Документи, надані для підтвердження витрат на відрядження не містять відміток про дату та час прибуття, вибуття осіб, не засвідчені печаткою підприємств. Окрім того, звертає увагу суду на те, що кредитний договір на придбання ? житлового будинку позивач оформляв як фізична особа, а не як суб`єкт господарювання, що свідчить про протиправне віднесення витрат на сплату відсотків банку у 2016 році, оскільки ці витрати не пов`язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши їхні доводи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Із 07 по 27 лютого 2018 року, на підставі наказу № 175 від 16 січня 2018 року, направлень № 609 від 06 лютого 2018 року, № 801 від 20 лютого 2018 року, ГУ ДФС у Волинській області провело документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за цей же період.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган склав акт № 3321/03-20-13-06/2351700050 від 05 березня 2018 року відповідно до висновків якого виявлено порушення, зокрема: пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік на 105967 грн 51 коп.; підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано і не сплачено до бюджету військового збору у сумі 8 830 грн 63 коп.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200, пункти 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, наказу Міністерства Фінансів України № 21 від 28 січня 2016 року «Про затвердження норм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» - завищено рядки 19, 20, 21 на суму 146 522 грн та занижено рядок 18, 18.1 на 1 330 088 грн декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року; пункту 121.1 статті 121 ПК України - не забезпечено зберігання частини первинних документів, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань за 2016 рік, зокрема первинних документів, що підтверджують понесені витрати, пов`язані із одержанням доходу (арк. спр. 145-162, т. 3).

На підставі акту перевірки № 3321/03-20-13-06/2351700050 від 05 березня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області 23 березня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0222901307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 158 951 грн 27 коп. (з яких: 105 967 грн 51 коп. - за податковими зобов`язаннями, 52 983 грн 76 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0223031307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 11 038 грн 29 коп. (з яких: 8 830 грн 63 коп. - за податковим зобов`язанням, 2 207 грн 66 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0223101307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 662 610 грн (з яких: 1 330 088 грн - за податковими зобов`язаннями, 332 522 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0223131307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 36 630 грн 50 коп. (сума завищення від`ємного значення становить 146 522 грн); №0223161307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 510 грн.

Підприємець ОСОБА_2 , непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

ОСОБА_2 зареєстрований як суб`єкт господарювання; місце проживання - АДРЕСА_1 ; види діяльності - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); роздрібна торгівля пальним, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів У період із 01.012016 року по 31 грудня 2017 року оподаткування одержаних доходів від провадження господарської діяльності здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку із доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору. (арк. спр. 143-144, 148 т. 3).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункти 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України)

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов`язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як установлено судом, у перевіреному періоді ФОП ОСОБА_2 здійснював свою господарську діяльність у межах, зокрема, дилерського договору № 767 від 28 липня 2016 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (арк. спр. 42-50, т. 3). На підставі вказаного договору позивач, як дилер, зобов`язався закуповувати у продавця продукцію (автомобільні шини) у встановлених об`ємах та реалізовувати її на обумовленій території відповідно до виставлених планів закупівлі.

Фактичні обставини щодо співпраці із ТзОВ «Преміорі» позивач підтвердив також копіями планів закупівлі продукції, виставлених базових цін, погоджених порядків ціноутворення, стандартів дистрибуції (арк. спр. 42-62, т. 3).

Окрім того, ФОП ОСОБА_2 уклав субліцензійні договори № ВП-067, № ВП-76 від 15 вересня 2015 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина» (арк. спр. 63-71, 76-84, т. 3). Відповідно до умов вказаних договорів субліцензіат ФОП ОСОБА_2 отримав від субліцензіара невиключне право на використання в Україні знаків для товарів і послуг (торговельної марки «Vianor»); сторони погодили стандарти роботи шинних центрів Vianor (арк. спр. 73-75, 86-88, т. 3). Також, між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Нокіан Шина» укладено договір поставки шин від 23 грудня 2015 року та додаткові угоди до нього (арк. спр. 90-95, т. 3).

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого ФОП ОСОБА_2 від провадження діяльності у 2016, 2017 роках, відображеного у розділах ІІІ податкових деклараціях, додатках Ф2 до декларацій, порушень останнім не установлено (загальний оподатковуваний дохід як за даними податкових декларацій, так і за даними перевірки становить 21 678 328 грн 94 коп., 7 134 247 грн 89 коп. у 2016, 2017 роках відповідно).

При перевірці правильності визначення валового доходу за 2016, 2017 роки, відображеного у книзі обліку доходів та витрат, декларації про майновий стан та доходи, порушень також не установлено.

Водночас, при перевірці правильності визначення валових витрат за 2016, 2017 роки, пов`язаних із одержанням доходу, встановлено їх завищення на 588 708 грн 41 коп. При цьому, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що до складу валових витрат за 2016 рік ФОП ОСОБА_2 відніс витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємця ОСОБА_4 усього на суму (без ПДВ) 299 993 грн 35 коп. (на процесори, картриджі, блоки живлення, карти пам`яті, чорнила, фото барабани, накопичувачі на жорстких магнітних дисках, кабельні короби, тонери, акумуляторні батареї, кабелі силові, колонки, плівки для ламінації, блок безперебійного живлення та ін.) та підприємця ОСОБА_5 (на подовжувачі, кабель силовий, фотобарабани, батарейки, мережеві фільтри, тюнери, плівки ламінаційні, картриджі, зарядні пристрої, перехідники та ін.) усього на суму (без ПДВ) 50 002 грн 56 коп.

До висновку про безпідставне віднесення позивачем цих витрат (усього - 349 995 грн 91 коп.) до валових, пов`язаних із одержанням доходу, інспектор дійшла з огляду на те, що підприємець не надав доказів про підтвердження використання таких ТМЦ у своїй господарській діяльності.

Однак, із висновками контролюючого органу суд не погоджується, керуючись таким.

Придбання товарів у ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 усього на суму 349 995 грн 91 коп. у жовтні-грудні 2016 року позивач під час перевірки підтвердив відповідними накладними, які податковий інспектор врахувала та не заперечила фактів такого придбання (сторінки 11-13 акта перевірки від 05 березня 2018 року).

Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01 січня 2017 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавцем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Талфорт» (орендарем), позивач зобов`язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування частину приміщення (10 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 , для використання у господарській діяльності останнім, вартість оренди складає 200 грн за 1 місяць. Сторони погодили, що передача приміщення здійснюється уповноваженими представниками із оформленням акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 5.1 договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01 січня 2017 року) (арк. спр. 38-40, т. 1).

На виконання вказаного договору орендодавець ФОП ОСОБА_2 передав орендарю ТзОВ «Талфорт» об`єкт оренди (приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ) разом із устаткуванням та обладнанням (ноутбуками, принтерами), про що сторони угоди оформили та підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 січня 2017 року (арк. спр. 41, т. 1). Окрім того, на виконання цього ж договору, сторони відповідним актом оформили передачу разом із орендованим приміщенням і обладнання: процесорів, картриджів, блоків живлення, карт пам`яті, чорнил, фотобарабанів, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, кабельних коробів, тонерів, акумуляторних батарей, кабелів силових, колонок, плівок для ламінації, блоків безперебійного живлення, чіпів та ін. усього на суму 229 696 грн 21 коп. (арк. спр. 42-43, т.1).

Отримання від ТзОВ «Талфорт» оплати за передане у користування майно і обладнання позивач підтвердив звітом про дебетові і кредитові операції за 29 грудня 2016 року (арк. спр. 51, т. 1).

Також, у межах своєї господарської діяльності, ФОП ОСОБА_2 на підставі договорів оренди майна від 15 квітня 2015 року № ГТ-067, № ГТ-076 (арк. спр. 44-46, 48-49, т. 1) передав у строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Крок-Торг» комплект комп`ютерного обладнання, призначеного для реалізації проектів «Єдина база гарантійних талонів», «Віанор картка»; сторони домовились, що вартість оренди складає 1 грн 20 коп. на рік за один комплект майна. Факт передачі обладнання (подовжувачів, кабелів силових, фотобарабанів, роз`ємів живлення, батарейок, тонерів, карт пам`яті, накопичувачів, мережевих фільтрів, картриджів, зарядних пристроїв та ін.) у сього на суму 23 247 грн 55 коп. та 26 755 грн 01 коп., сторони оформили актами приймання передачі обладнання від 27 грудня 2016 року (арк. спр. 47, 50).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_2 придбавав вищевказану техніку та передавав її у користування третім особам на виконання умов дилерського договору № 767 від 28 липня 2016 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та субліцензійних договорів № ВП-067, № ВП-76 від 15 вересня 2015 року, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина».

Таким чином, судом установлено, що витрати на придбання техніки у ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 усього на суму 349 995 грн 91 коп. у жовтні-грудні 2016 року, ФОП ОСОБА_2 поніс у межах своєї господарської діяльності та передав у користування ТзОВ «Талфорт», ТзОВ «Крок-Торг» з метою забезпечення належного виконання умов дилерського договору № 767 від 28 липня 2016 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та субліцензійних договорів № ВП-067, № ВП-76 від 15 вересня 2015 року, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина». За результатами такої діяльності позивач отримав дохід та задекларував його відповідно до вимого чинного законодавства. При цьому, перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого ФОП ОСОБА_2 від провадження діяльності у перевіреному періоді, відображеного у розділах ІІІ податкових деклараціях, додатках Ф2 до декларацій, порушень не установлено. Судом досліджено, що вищезазначені господарські операції не були збитковими для підприємця, із цим погодилася та не заперечувала представник відповідача у судовому засіданні.

Окрім того, при перевірці правильності визначення валових витрат за 2016, 2017 роки, пов`язаних із одержанням доходу, контролюючий орган установив безпідставне включення до їх складу витрат на суму 20 394 грн 40 коп., які пов`язані із відрядженнями працівників. Такий висновок ГУ ДФС у Волинській області обґрунтувало ненаданням позивачем відповідних документальних доказів.

Усупереч наведеному висновку, в ході судового розгляду даної справи, судом установлено, що у перевіреному періоді позивач поніс витрати на відрядження всього у сумі 99 767 грн 20 коп.

Так, на підтвердження відряджень працівників до ТзОВ «Нокіан шина» ФОП надав (як під час перевірки, так і до позовної заяви) копії наказів: № 1 від 11 січня 2016 року (із загальною сумою відрядних 4 134 грн), № 3 від 08 лютого 2016 року (із загальною сумою відрядних 4 134 грн), № 5 від 18 квітня 2016 року (із загальною сумою відрядних 9 921 грн 60 коп.), № 6 від 10 травня 2016 року (із загальною сумою відрядних 5 787 грн 60 коп.), № 8 від 06 червня 2016 року (із загальною сумою відрядних 12 402 грн), № 10 від 08 серпня 2016 року (із загальною сумою відрядних 6 614 грн 40 коп.), № 11 від 01 вересня 2016 року (із загальною сумою відрядних 4 960 грн 80 коп.), № 13 від 17 жовтня 2016 року (із загальною сумою відрядних 2 756 грн), № 14 від 07 листопада 2016 року (із загальною сумою відрядних 2 756 грн.), авансових звітів до них. Усього на відрядження працівників до ТзОВ «Нокіан шина» було понесено витрати у сумі 57 600 грн 80 коп., що також підтверджується листом ТОВ «Нокіан шина» від 03 лютого 2018 року за № 03.02/003 (арк. спр. 111-142, т. 1).

На підтвердження відряджень працівників до ТзОВ «Преміорі» позивач надав копії наказів: № 2 від 25 січня 2016 року (із загальною сумою відрядних 4 134 грн), № 4 від 14 березня 2016 року (із загальною сумою відрядних 14 055 грн 60 коп.), № 7 від 23 травня 2016 року (із загальною сумою відрядних 6 614 грн 40 коп.), № 9 від 11 липня 2016 року (із загальною сумою відрядних 8 268 грн), № 12 від 19 вересня 2016 року (із загальною сумою відрядних 4 960 грн 80 коп.), та авансових звітів до них. Відтак, на відрядження працівників до ТзОВ «Преміорі» було понесено витрати у сумі 42 166 грн 40 коп., що також підтверджується листом ТзОВ «Преміорі» (арк. спр. 143-157, т. 1).

Суд звертає увагу, що відрядження працівників до ТзОВ «Нокіан шина», ТзОВ «Преміорі» на навчання щодо правильного користування продукцією та з метою забезпечення належного рівня якості надання послуг в мережі шинних центрів «Віанор» позивач здійснював на виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до дилерського договору № 767 від 28 липня 2016 року, укладеного із ТзОВ «Преміорі» та субліцензійних договорів № ВП-067, № ВП-76 від 15 вересня 2015 року, укладених із ТзОВ «Нокіан Шина» (пункти 3.3.6 договору від 28 липня 2016 року, 4.1.3 договорів від 15 вересня 2015 року). Відрядження відбувались у місто Київ, місто Біла Церква Київської області, при цьому сума відрядних виплат на 1 день одному працівнику становила 275 грн 60 коп., що стверджується наказами про направлення у відрядження.

За результати дослідження вказаних доказів, суд дійшов висновку про належне підтвердження первинними документами понесених позивачем витрат у сумі 99 767 грн 20 коп. на відрядження у 2016 році. Водночас, висновок контролюючого органу про безпідставне включення до їх складу витрат на суму 20 394 грн 40 коп. у зв`язку із ненаданням підтверджуючих документів та розбіжністю у листах ТзОВ «Нокіан Шина» щодо періодів таких відряджень суд оцінює критично. При цьому суд враховує, що лист від ТзОВ «Нокіан Шина» не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі якого формувалась податкова звітність, а може слугувати додатковим підтвердженням або спростуванням відповідної інформації. Водночас, доданий позивачем до позовної заяви лист № 03.02/003 від 03 лютого 2018 року ТзОВ «Нокіан Шина» щодо підтвердження перебування працівників ФОП ОСОБА_2 у відрядженні протягом 2016 року (арк. спр. 142, т. 1) не викликає у суду сумнівів щодо його достовірності, інформація, яка міститься у ньому, не є суперечливою та підтверджується наказами про направлення у відрядження, авансовими звітами.

З огляду на наведе, суд дійшов висновку про безпідставність висновку контролюючого органу про недоведеність позивачем понесених витрат на відрядження працівників, які за 2016 рік уцілому становлять 99 767 грн 20 коп.

Окрім того, в акті перевірки контролюючий орган зазначив про протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат за 2016 рік сплачені 149 082 грн 70 коп. банку проценти за користування кредитом на підставі договору №ML-A03/093/2008 від 02 червня 2008 року.

Із приводу віднесення ФОП ОСОБА_2 вказаної суми до складу валових витрат за 2016 рік суд зазначає таке.

Відповідно до кредитного договору №ML-A03/093/2008 від 02 червня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» надав громадянину ОСОБА_2 кредит (131 988 доларів США) для придбання нерухомого майна. За вказані кошти ОСОБА_2 придбав ? житлового будинку по АДРЕСА_1 (арк. спр. 160, т. 1, 97-100, 3).

Відповідно до довідки ЗАТ «ОТП Банк» № А00-4/А00-4/10 від 11 січня 2017 року ОСОБА_2 у 2016 році сплатив усього 149 082 грн 70 коп. процентів за користування кредитом (арк. спр. 161, т. 1).

Представник позивача у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_2 фактично проживає у будинку по АДРЕСА_1 . Водночас, судом установлено, що будинок за вказаною адресою є зареєстрованим місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (арк. спр. 143-144, т. 3).

Позивач пояснив, що у зв`язку із недостатністю місця для зберігання шин в офісних та складських приміщеннях (по АДРЕСА_3 , шини зберігав у гаражі будинку по АДРЕСА_1 .

Наявність гаражного приміщення (17,3 кв.м) у будинку по АДРЕСА_4 підприємець підтвердив технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок.

На підтвердження обставин щодо фактичного використання гаража у будинку по АДРЕСА_4 межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 підтвердив копіями видаткових накладних, накладних на переміщення (арк. спр. 52-65), із яких випливає, що шини поставлено саме за цією адресою. Окрім того, із договору відповідального зберігання № 29/07/1-ВЗ від 29 липня 2016 року, укладеного між позивачем і ФОП ОСОБА_7 (арк. спр. 66-68, т.2) також установлено, що автошини зберігались по АДРЕСА_4 .

Як визначено статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу наведених норм слідує, що господарська діяльність підприємця здійснюється на власний ризик із правом використання свого власного майна у межах цієї діяльності.

Обмежень щодо використання ФОП ОСОБА_2 належного йому нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_4 у межах його господарської діяльності суд не встановив; доказів протиправності такого використання відповідач суду не надав.

Таким чином, оскільки судом на підставі письмових доказів установлено фактичне використання частини житлового будинку, належного позивачу, у його господарській діяльності (зберігання товару), а представником відповідача у судовому засіданні не спростовано факту зворотнього, тому висновок контролюючого органу про протиправне віднесення підприємцем до складу валових витрат за 2016 рік сплачені 149 082 грн 70 коп. процентів за користування кредитом на підставі договору №ML-A03/093/2008 від 02 червня 2008 року є необґрунтованим і протиправним.

Також, у валові витрати ФОП ОСОБА_2 включив «інші витрати» на суму 52 975 грн. Однак, у ході проведення перевірки податковий інспектор не знайшла підтвердження правомірності такого включення та дійшла висновку про завищення валових витрат на вказану суму; в акті зазначається про відсутність пояснень та документів на підтвердження інших витрат на суму 52 975 грн.

Судом у ході розгляду даної справи установлено, що відповідно до первинних документів та банківських виписок за лютий 2016 року, собівартість придбаних ФОП ОСОБА_2 шин складає 674 766 грн коп. без ПДВ (арк. спр. 163-167, т. 1). Однак, відповідно до книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_2 в рядку 8 суму витрат, пов`язаних із придбанням товарів, помилково занижено на 69 811 грн 96 коп. і вказано лише 604 954 грн коп. без ПДВ (арк. спр. 168-239, т. 1). Отже, установлено, що позивач допустив помилку у відображенні даної різниці витрат в рядку 8 «Інші витрати, пов`язані з одержанням доходу» книги обліку доходів та витрат за 2016 рік, про що податкового інспектора повідомив під час перевірки. Вказана помилка була виправлена та не вплинула на показники податкової звітності.

За результатами аналізу установлених обставин у сукупності та перевірки доказів на їх підтвердження, суд дійшов висновку про помилковість та недоведеність висновків контролюючого органу про порушення позивачем у перевіреному періоді пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України - завищення валових витрат за 2016 рік на 588 708 грн 41 коп., що стало наслідком заниження податку з доходів фізичних осіб за на 105967 грн 51 коп.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Оскільки базою для нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності є сума чистого оподатковуваного доходу за відповідний рік, а судом установлено протиправність висновку контролюючого органу про заниження такого доходу ФОП ОСОБА_2 за 2016 рік, тому і збільшення грошового зобов`язання за вказаним платежем на 8 830 грн 63 коп. є протиправним і необґрунтованим.

Окрім того, підприємець ОСОБА_2 із 01 квітня 2011 року зареєстрований платником ПДВ (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 2351700050).

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, якщо товари (послуги, необоротні активи) придбаваються для повного або часткового використання в операціях, зазначених у підпунктах "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 Кодексу, платник податку на дату їх придбання включає сплачену/нараховану при придбанні таких товарів/послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту (за умови своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН). При цьому платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на відповідний обсяг придбаних товарів (послуг, необоротних активів), що призначені для використання в операціях, визначених у підпунктах "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 Кодексу, та не пізніше останнього дня звітного періоду скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Перевіркою достовірності відображених показників у деклараціях з ПДВ за 2016 рік порушень не встановлено.

Однак, перевіркою достовірності таких показників за 2017 рік контролюючий орган установив порушення в частині заниження податкових зобов`язань. Так, в акті перевірки зазначено, що виявлено включення ФОП ОСОБА_2 у березні, травні, червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2017 року до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 9 403 грн із вартості придбаних ТМЦ (послуг) на загальну суму 54 259 грн 74 коп., а саме: чистки комбінезонів, будівельних матеріалів, електрообладнання та ін. Вказані ТМЦ (послуги), на переконання ГУ ДФС у Волинській області, не використовувалися у господарській діяльності підприємцем, тому включення ПДВ за результатами придбання таких товарів (отримання послуг) до складу податкового кредиту є протиправним.

Такий висновок контролюючого органу спростовується наступним.

У 2017 році ФОП ОСОБА_2 провів ремонтні роботи в офісних приміщеннях, де фактично здійснює господарську діяльність (по АДРЕСА_2 ), а також - роботи по благоустрою прилеглої до них території.

Факт придбання у ТзОВ «Нокіан шина» спеціалізованого одягу підприємець підтвердив видатковою накладною № 713 від 23 березня 2016 року. Отримання послуг хімчистки та прання спецодягу від ТзОВ «Експрес сервіс Луцьк», ТзОВ «Мережа хімчисток «Чисто» позивач підтвердив копіями договору про надання послуг № Х-81 від 20 березня 2017 року (сторони домовились про надання послуг прання, хімчистка, фарбування речей), актами наданих послуг № 1 від 26 травня 2017 року, № 3 від 31 жовтня 2017 року, № 170516-001 від 16 травня 2017 року (арк. спр. 241-242, т. 1, арк. спр. 10, 17, 18, т. 2).

На підставі договору про надання послуг № 05/12 від 07 грудня 2016 року і договору купівлі-продажу № 03/03 від 01 березня 2016 року, укладених із ФОП ОСОБА_8 , позивач придбав товар - щебінь, отримав послуги катка, послуги із доставки щебеню; фактичне придбання товарів і послуг підтвердив копіями акта здачі-прийняття робіт, послуг № 23 від 16 березня 2017 року, видаткової накладної № 3 від 16 березня 2017 року (арк. спр. 243-248, т. 1, арк. спр. 1-2).

Придбання будівельних матеріалів (клей, лак, уайт-спіріт) та товарів для оснащення офісного приміщення (жалюзі-ролети, світильники, лампи, плити, розетки, стільці, павільйон садовий, пральна машина) у ТзОВ «КТБ-ГРУП», ТзОВ «М.К.-ТРЕЙД», ПП «Будіндустріяресурс», ТзОВ Фірма «Лавісс», ПАТ «Нова Лінія», ТзОВ «Епіцентр К», ТзОВ «САВ-Дистрибьюшн» та застосування їх саме в офісних приміщеннях, де фактично здійснює господарську діяльність (по АДРЕСА_2) позивач підтвердив копіями видаткових накладних, платіжних доручень, виписок руху коштів на банківському рахунку, фотоматеріалами (арк. спр. 4-16, т. 2, арк. спр. 107-138, т. 3).

Таким чином, судом установлено фактичне використання у господарській діяльності підприємцем вказаних товарів і послуг у березні, травні, червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2017 року, тому включення ПДВ у сумі 9 403 грн за результатами їх придбання, до складу податкового кредиту є правомірним.

Також, судом установлено, що податкову накладну від 12 липня 2017 року № 4, складену за результатом реалізації шин ТзОВ «Будівельна компанія «Трено» на суму 6 749 грн 01 коп. (у тому числі ПДВ 1 124 грн 83 коп.) ФОП ОСОБА_2 подав і зареєстрував із дотриманням визначеного порядку, про що свідчить квитанція №1 від 27 липня 2017 року. Однак, при формуванні вказаної ПН у графі «платник податку» ТзОВ «Будівельна компанія «Трено» помилково віднесено до неплатників ПДВ. Цю помилку позивач усунув самостійно - подав 22 травня 2018 року уточнюючу декларацію та розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, що підтверджується квитанцією № 2 (арк. спр. 20-29, т. 2). Однак, вказані обставини ревізором під час перевірки протиправно не було враховано.

Щодо формування показників залишків ТМЦ позивача станом на початок періоду, що перевірявся, судом установлено наступне.

У ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 та за її результатами контролюючий орган дійшов висновку про розбіжність у залишках товару на суму 7 330 411 грн 29 коп. (без ПДВ), які підприємцем не відображено в обсягах реалізованої продукції у перевіреному періоді, у результаті чого допущено порушення пункту 185.1 статті 85, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.4, 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на суму 1 466 082 грн 26 коп. по ПДВ. Тому, вказану суму за результатами перевірки було включено до податкового зобов`язання позивача за грудень 2017 року.

Із акта перевірки від 05 березня 2018 року (сторінка 29) випливає, що податковий інспектор, формуючи показник залишків, керувався відомостями і обставинами, установленими під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 у червні-липні 2016 року, за результатами якої складено акт № 3363/13-04/2351700050 від 25 липня 2016 року та врахував, що станом на початок перевіреного періоду (01 січня 2016 року) залишок ТМЦ становив 9 230 507 грн 50 коп. (сторінка 8 акта, арк. спр. 18, т. 1).

Суд звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки № 3363/13-04/2351700050 від 25 липня 2016 року, ФОП ОСОБА_2 оскаржив у судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 803/1942/16, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, позов задоволено; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 жовтня 2016 року №0055691304, №0055771304; рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 грудня 2016 року № 0072881304 (арк. спр. 31-50, т. 2).

Таким чином, за результатами судового розгляду, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 3363/13-04/2351700050 від 25 липня 2016 року, визнано протиправними, а рішення, прийняті на підставі таких висновків - скасовані.

Під час проведення перевірки у лютому 2018 року на запит контролюючого органу у присутності податкового інспектора було проведено інвентаризацію ТМЦ станом на 20 лютого 2018 року, про що складено акт (арк. спр. 223, 224, т. 2). Із вказаного акта випливає, що інвентаризацію проведено на складах по АДРЕСА_5 та установлено наявність залишків ТМЦ у кількості 157 шт. (торгова марка Нокіан). Із актом інвентаризації представник позивача ОСОБА_7 не погодилась, про що зробила відповідну відмітку та вказала, що ТМЦ знаходяться і в інших складах.

Суд акцентує, що факт зберігання ТМЦ, зокрема шин, за адресою: АДРЕСА_4 . установлено та доведено у ході розгляду даної справи.

Вказані обставини податковим органом не були враховані під час перевірки та не спростовані під час судового розгляду, зокрема, не було проведено зустрічних звірок з ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_7 , перевірку наявності у них цих ТМЦ (інвентаризацію залишків ТМЦ за даною адресою) тощо.

Із урахуванням вимог податкового кодексу України, а також Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02 вересня 2014 року (далі - Положення № 879), якими не визначено обов`язку для фізичних осіб-підприємців проведення інвентаризації залишків ТМЦ, суд уважає недоведеними твердження відповідача щодо формування показників залишків ТМЦ під час проведення перевірки.

З огляду на вказане, з урахуванням протиправності висновків контролюючого органу за результатами попередньої перевірки (у 2016 році) та недоведеності обсягів залишків ТМЦ під час перевірки у 2018 році, суд вважає недоведеною і необґрунтованою обставину щодо розбіжностей у залишках товару на 7 330 411 грн 29 коп. та, у зв`язку із чим, заниження податкових зобов`язань по ПДВ за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на 1 466 082 грн 26 коп.

Оскільки відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і таким законом є Податковий кодекс України, норми якого відповідачем не враховано при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та порушують права позивача та суперечить принципу непорушності права власності, передбаченому статтею 41 Конституції України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

На вимогу статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд розцінює оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу як такі, що прийняті не на підставі та не у спосіб, визначеній законами України; необґрунтовано, непропорційно, та враховує, що у разі стягнення відповідних сум з платника податку на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень буде порушено право позивача на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення підставою потенційного втручання у право власності позивача, яке не ґрунтується на національному законі та не має легітимної мети.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову, не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2018 року № 0222901307, № 0223031307, № 0223101307, № 0223131307, № 223161307, а відтак, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а їх задоволення буде достатнім та ефективним способом поновлення порушених прав позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведених обставин, враховуючи залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог та задоволення адміністративного позову у решті, суд вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 9 316 грн 85 коп. на підставі платіжного доручення № 1719 від 24 червня 2019 року

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23 березня 2018 року № 0222901307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 158 951 грн 27 коп.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23 березня 2018 року № 0223031307 про збільшення суми грошового зобов`язання із військового збору на 11 038 грн 29 коп.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23 березня 2018 року № 0223101307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 662 610 грн.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23 березня 2018 року № 0223131307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36 630 грн 50 коп.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 23 березня 2018 року № 223161307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 9 316 грн 85 коп. (дев`ять тисяч триста шістнадцять грн 85 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Рішення суду у повному обсязі складене 18 листопада 2019 року.