Рішення № 85733705, 18.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2019 р. Справа № 120/2942/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "ВІН-САД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2019 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фермерського господарства «ВІН-САД» щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що фермерським господарством не забезпечено встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та не сплачено адміністративно-господарських санкцій в розмірі 44089,36 гривень, що зумовило нарахування пені в розмірі 3888,15 гривень.

Ухвалою від 18 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін; призначено справу до розгляду на 10 жовтня 2019 року.

07 жовтня 2019 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись при цьому на те, що фермерське господарство виконало свій обов`язок щодо створення встановленої для нього кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до центру зайнятості направлялись звіти форми №3-ПН "Про наявність вакансій", в яких вказувалась наявність вакансій, свторених для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наведених обставин представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи на 04 листопада 2019 року.

15 жовтня 2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що законодавством не передбачено звільнення роботодавця від обов`язку сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у зв`язку з тим, що особи з інвалідністю не направлялися на підприємство та/або відмовлялися від запропонованої роботи. Окрім того, вважає, що підстав для стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу немає.

01 листопада 2019 року представником відповідача подано до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі.

04 листопада 2019 року заява про розгляд справи без його участі також надійшла від представника позивача.

У зв`язку з неявкою у судове засідання представників сторін, з урахуванням положень частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Водночас, при ухваленні судового рішення в порядку письмового провадження слід враховувати особливості складення повного тексту судового рішення, постановленого в порядку письмового провадження.

Так, при ухваленні судового рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

Фермерське господарство "ВІН-САД" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ. В звіті господарством зазначено, що в 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 47 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 2 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 2072,2 гривень, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 44089,36 гривень.

Оскільки в даному випадку відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та не сплатив адміністративно-господарські санкції, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вимогами про їх стягнення, а також про стягнення нарахованої пені у розмірі 3888,15 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Частиною 3 статті 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно зі статтею 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року.

Пунктом 3 розділу І вказаного Порядку передбачено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (пункт 4 розділу І Порядку).

Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункт 5 розділу І Порядку).

Відтак, у разі відкриття вакансії роботодавцем не пізніше ніж через три робочих дні подається форма №3-ПН до відповідного центру зайнятості.

Як встановлено судом, відповідачем протягом 2018 року до центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у яких вказано наявність вакансій на посаду підсобного робітника (із зазначенням можливості працевлаштування особи з інвалідністю). Так, звіти форми №3-ПН подавались відповідачем до центру зайнятості 22 січня 2018 року та 23 квітня 2018 року.

Зі змісту листа Вінницького обласного центру зайнятості вих. №03-13/1466-19 від 17 квітня 2019 року слідує, що з урахуванням поданого звіту 22 січня 2018 року до фермерського господарства "ВІН-САД" направлено три особи. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були працевлаштовані на заявлені вакансії, а ОСОБА_3 відмовилась від працевлаштування. Окрім того, після подання відповідачем 23 квітня 2018 року звіту форми №3-ПН для працевлаштування видано направлення чотриьом особам з інвалідністю, проте усі вони не відповідали вимогам згідно з індивідуальними програмами реабілітації.

Відтак, відповідачем подавалися звіти форми №3-ПН до центру зайнятості, що свідчить про дотримання ним вимог Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316. Більше того, протягом 2018 року відповідачем працевлаштовано двох осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення про це компетентний державний орган.

Частиною 10 статті 19 Закону передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за умови створення ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із нормативом та інформування про це відповідні установи, незалежно від того, чи відбулось таке працевлаштування.

Таким чином, посилання позивача у позові на вимоги статтей 18 та 19 Закону щодо обов`язку відповідача самостійно працевлаштовувати осіб з інвалідністю не може трактуватися як обов`язок відповідача самостійно розшукувати осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні у справі, та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1921 гривні, проте з урахуванням приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для його відшкодуваня.

Окрім того, відсутні підстави для відшкодування відповідачеві понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, адже статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості компенсації відповідачу - не суб`єкту владних повноважень - понесених ним витрат у справі за позовом суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з викладеним та керуючись статтями 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13308892)

Відповідач: Фермерське господарство "ВІН-САД" (місцезнаходження: 23150, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Коростівці; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36262919)

Повний текст рішення складено 18.11.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович