Рішення № 8573141, 09.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" березня 2010 р. Справа № 4/108-09/20          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного виробничого підприємства «Вибір»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»

про стягнення 135941,49 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Юрченко О.І., довір. № 3 від 12.01.2010 р.

Обставини справи:

У квітні 2009 року Приватне виробниче підприємство «Вибір»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(далі –відповідач) про стягнення 135941,49 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 29.04.2008 р. з ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»договору поставки № 06/04-08, відповідно до якого ПВП «Вибір» зобов’язувалося поставляти покупцеві товар, а відповідач –приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 346300,00 грн., який покупцем був частково сплачений, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 94300,00 грн. основного боргу, 16247,79 грн. пені, 2030,98 грн. 3% річних, 23362,72 грн. інфляційних втрат, а також відшкодувати 1359,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. у даній справі позовні вимоги були задоволені частково, з ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»було стягнуто на користь ПВП «Вибір»94300,00 грн. основного боргу, 13055,14 грн. пені, 15491,30 грн. інфляційних втрат, 1884,37 коп. 3% річних, 1247,31 грн. державного мита та 108,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. у справі № 4/108-09 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2009 р. у справі № 4/108-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилися питання з’ясування наявності повноважень у виконавчого директора відповідача Олійника І.С. на підписання договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р., не перевірений факт поставки товару та отримання його уповноваженими представниками відповідача, а також не надано оцінки відсутності специфікацій, за якими здійснювалася поставка товару на виконання умов договору № 06/04-08 від 29.04.2008 р.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справу № 4/108-09 передано до розгляду судді Бабкіній В.М.

У зв’язку з викладеним ухвалою від 28.12.2009 р. справу № 4/108-09 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Бабкіною В.М. з присвоєнням справі № 4/108-09/20, розгляд справи було призначено на 22.01.2010 р.

Розгляд справи відкладався.

У судове засідання 22.01.2010 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2010 р. розгляд справи було відкладено на 05.02.2010 р. та зобов’язано сторони надати суду специфікації, на підставі яких здійснювалась поставка товару за договором № 06/04-08 від 29.04.2008 р., письмові пояснення щодо факту отримання відповідачем товару за накладними від 07.08.2008 р., 17.10.2008 р., 05.11.2008 р., а також осіб, які отримували товар за цими накладними. Крім того, зобов’язано відповідача надати суду письмові пояснення з документальним обґрунтуванням (статутні документи, довіреність тощо) щодо повноважень виконавчого директора Олійника І.С. на укладення договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р. та надати суду довіреність № 23/1 від 01.03.2008 р. виконавчого директора Олійника І.С. на укладення договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р.

05.02.2010 р. до господарського суду Київської області ПВП «Вибір»було подано заяву № 023 від 03.02.2010 р. про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку із сплатою відповідачем основного боргу, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 16247,79 грн. пені, 2030,98 грн. 3% річних, 23362,72 грн. інфляційних втрат, а також відшкодувати 1359,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, 05.02.2010 р. до господарського суду Київської області ПВП «Вибір»було подано клопотання № 024 від 03.02.2010 р. про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без присутності представника позивача.

22.02.2010 р. до господарського суду Київської області ПВП «Вибір»було подано пояснення № 036 від 17.02.2010 р., відповідно до якого позивач зазначив, що відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Міністерством фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреності № 321182, № 321573/828, № 321674/932 за накладними від 07.08.2008 р., 17.10.2008 р., 05.11.2008 р. були оформлені належним чином, а тому за ними був здійснений відпуск товару, підтвердженням чого є наявність цих довіреностей у ПВП «Вибір». Отже, позивач був зобов’язаний забезпечити відпуск товару за належним чином оформленою довіреністю, особі, яка у ній вказана. Що стосується достовірності і правильності даних у довіреності, то, на переконання позивача, це питання належить до сфери відповідальності уповноважених осіб відповідача.

09.03.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні договору сторони повинні погодити, зокрема, ціну. Проте у розділі 2 договору сторони не визначили ціну товару, а встановили тільки порядок її визначення. На думку відповідача, виходячи з умов законодавства, ціна є істотною умовою договору, а за її відсутності договір є неукладеним.

Відповідно до умов договору сторони погодили визначати ціну в специфікаціях, але такі специфікації в оригіналі у відповідача відсутні. Пунктами 1.1, 1.2 договору сторони передбачили, що поставка товару відбувається на підставі специфікацій, а ціна за одиницю вказана у специфікаціях. На переконання відповідача, це є підтвердженням, що сторони здійснювали господарські відносини без укладання договору.

Крім того, позивач не надав у матеріали справи довіреність № 23/1 від 01.03.2008 р., на підставі якої виконавчий директор ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»Олійник І.С. підписував спірний договір. З матеріалів, наданих ПВП «Вибір», невідомо чи є необхідний обсяг повноважень у виконавчого директора відповідача для укладання правочину та інших осіб для підписання видаткових накладних, оскільки генеральним директором ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко, ЛТД»є Ель Хусейн Касам.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

У судовому засіданні 09.03.2010 р. за згодою представника відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.04.2008 р. між Приватним виробничим підприємством «Вибір» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(покупець) було укладено договір № 06/04-08, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити кормові добавки (амінокислоти та вітаміни), а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 договору загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається у специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

У відповідності з п. 2.1 договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у специфікації постачальника, і які погоджені з покупцем.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту з поставки відповідної партії товару або іншого терміну, зазначеного в специфікації.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним був поставлений відповідачу товар на загальну суму 346300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № РН-0000260 від 07.08.2008 р. на суму 160000,00 грн., № К1-0000133 від 17.10.2008 р. на суму 72000,00 грн., № Д1-0000127 від 05.11.2008 р. на суму 57400,00 грн., № К1-0000166 від 13.11.2008 р. на суму 23700,00 грн., № К1-0000187 від 01.12.2008 р. на суму 33200,00 грн.

Проте відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 252000,00 грн. Відповідно, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.04.2009 р. становила 94300,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»товару від ПВП «Вибір»підтверджується належно оформленими довіреностями НБЖ №321182 від 06.08.2008 р., НЖБ № 321573/828 від 17.10.2008 р., НЖБ № 321674/932 від 04.11.2008 р., виданими на ім`я Квітки С.В., а також НБЖ № 321473/977 від 13.11.2008 р., виданої на ім’я Коби В.В., НБЖ № 1069 від 01.12.2008 р., виданої на ім’я Мазура Ю.В.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Як встановлено судом, поставки позивачем товару за видатковими накладними № РН-0000260 від 07.08.2008 р. на суму 160000,00 грн., № К1-0000133 від 17.10.2008 р. на суму 72000,00 грн. здійснювалися на підставі специфікацій до договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р. № 4 від 04.08.2008 р. на суму 160000,00 грн., № 5 від 14.10.2008 р. на суму 72000,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Водночас щодо поставки товару за накладними № Д1-0000127 від 05.11.2008 р. на суму 57400,00 грн., № К1-0000166 від 13.11.2008 р. на суму 23700,00 грн., № К1-0000187 від 01.12.2008 р. на суму 33200,00 грн., який був отриманий представниками відповідача на підставі довіреностей НЖБ № 321674/932 від 04.11.2008 р., НБЖ № 321473/977 від 13.11.2008 р., НБЖ № 1069 від 01.12.2008 р., відповідних специфікацій суду не надано, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що поставки товару згідно цих накладних здійснювалися за договором № 06/04-08 від 29.04.2008 р.

Надана позивачем специфікація № 1 від 29.04.2008 р. на суму 310000,00 грн. не береться до уваги судом в якості підстави для поставки товару за договором № 06/04-08 від 29.04.2008 р., оскільки строк поставки товару за цією специфікацією визначений до 01.05.2008 р., а видаткові накладні № Д1-0000127, № К1-0000166, № К1-0000187 датовані 05.11.2008 р., 13.11.2008 р., 01.12.2008 р. Крім того, зазначена у специфікації № 1 ціна товару (метіонін) не співпадає з ціною товару, зазначеною у вказаних накладних.

Як слідує із заперечень ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД», відповідач вважає договір поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р. неукладеним у зв’язку з невизначенням сторонами у договорі його ціни.

Однак, згідно згадуваного п. 1.2 договору загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається у специфікації, що є невід’ємною частиною договору. Водночас п. 2.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у специфікації постачальника, і які погоджені з покупцем.

У зв’язку з викладеним та враховуючи долучення до матеріалів справи копій відповідних специфікацій, підстави вважати неузгодженою ціну договору, зокрема, щодо поставок на підставі накладних № РН-0000260 від 07.08.2008 р. на суму 160000,00 грн. та № К1-0000133 від 17.10.2008 р. на суму 72000,00 грн., а відтак - і договір неукладеним, є відсутніми.

Окрім наведеного, з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні № Д1-0000127 від 05.11.2008 р., № К1-0000166 від 13.11.2008 р., № К1-0000187 від 01.12.2008 р. не містять прізвища уповноваженого представника відповідача на отримання товару згідно цих накладних, а видаткова накладна № К1-0000133 від 17.10.2008 р. не містить прізвища та підпису представника покупця. Крім того, підписи на накладних є візуально різними.

Проте судом враховано той факт, що в процесі розгляду даної справи відповідачем здійснено повне погашення суми основного боргу, заявленого до стягнення позивачем, саме за накладними № РН-0000260 від 07.08.2008 р. на суму 160000,00 грн., № К1-0000133 від 17.10.2008 р. на суму 72000,00 грн., № Д1-0000127 від 05.11.2008 р. на суму 57400,00 грн., № К1-0000166 від 13.11.2008 р. на суму 23700,00 грн., № К1-0000187 від 01.12.2008 р. на суму 33200,00 грн.

Наведене підтверджується банківськими виписками з рахунку ПВП «Вибір»: від 02.04.2009 р. на суму 30000,00 грн., де у графі призначення платежу зазначено «оплата згідно накладної № Д1-127 від 05.11.2008 р.», від 14.04.2009 р. на суму 10000,00 грн., де у графі призначення платежу зазначено «оплата згідно накладної № К1-187 від 01.12.2008 р.», від 12.11.2009 р. на суму 23200,00 грн., де у графі призначення платежу зазначено «оплата згідно накладної № К1-187 від 01.12.2008 р. та на суму 31100,00 грн., де у графі призначення платежу зазначено оплата згідно накладної № Д1-127 від 05.11.2008 р. та № 166 від 13.11.2008 р.».

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання відповідача на ненадання позивачем доказів наявності достатніх повноважень у виконавчого директора відповідача ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»І.С. Олійника на укладання договору відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем видавалися довіреності на отримання товару від позивача, отримувався товар та здійснювався розрахунок за нього, тобто своїми діями відповідач схвалив укладення договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р., підтвердив факт його укладення та реального виконання сторонами.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується виписками з банківського рахунку ПВП «Вибір»від 21.08.2008 р. на суму 30000,00 грн., від 11.09.2008 р. на суму 30000,00 грн., від 01.10.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 08.10.2008 р. на суму 30000,00 грн., від 21.10.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 31.10.2008 р. на суму 20000,00 грн., від 12.11.2008 р. на суму 20000,00 грн., від 28.11.2008 р. на суму 32000,00 грн., від 04.12.2008 р. на суму 20000,00 грн., від 02.04.2009 р. на суму 30000,00 грн., від 14.04.2009 р. на суму 10000,00 грн., від 12.11.2009 р. на суму 23200,00 грн., позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 16247,79 грн. пені, 2030,98 грн. 3% річних, 23362,72 грн. інфляційних втрат, а також відшкодувати судові витрати.

Так, ПВП «Вибір»просить суд стягнути з відповідача 16247,79 грн. пені відповідно до п. 10.3 договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пункту 10.3 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені у сумі 16247,79 грн. за період з 07.08.2008 р. до 11.03.2009 р. згідно з видатковими накладними № РН-0000260 від 07.08.2008 р. на суму 160000,00 грн., № К1-0000133 від 17.10.2008 р. на суму 72000,00 грн., № Д1-0000127 від 05.11.2008 р. на суму 57400,00 грн., № К1-0000166 від 13.11.2008 р. на суму 23700,00 грн., № К1-0000187 від 01.12.2008 р. на суму 33200,00 грн.

Проте згідно з вірним розрахунком, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 9127,10 грн., у тому числі, згідно видаткової накладної № РН-0000260 від 07.08.2008 р. на суму 160000,00 грн. за період з 21.08.2008 р. до 12.09.2008 р. на суму 130000,00 грн. у сумі 1960,66 грн., з 12.09.2008 р. до 01.10.2008 р. на суму 100000,00 грн. у сумі 1311,48 грн., з 01.10.2008 р. до 08.10.2008 р. на суму 90000,00 грн. у сумі 472,13 грн., з 08.10.2008 р. до 21.10.2008 р. на суму 60000,00 грн. у сумі 550,82 грн., з 21.10.2008 р. до 21.02.200 р. на суму 50000,00 грн. у сумі 4066,11 грн., а також згідно видаткової накладної № К1-0000133 від 17.10.2008 р. на суму 72000,00 грн. за період з 01.11.2008 р. до 12.11.2008 р. на суму 52000,00 грн. у сумі 409,18 грн., з 12.11.2008 р. до 28.11.2008 р. на суму 32000,00 грн. у сумі 356,72 грн.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати поставки товару за накладними № Д1-0000127 від 05.11.2008 р. на суму 57400,00 грн., № К1-0000166 від 13.11.2008 р. на суму 23700,00 грн., № К1-0000187 від 01.12.2008 р. на суму 33200,00 грн. здійсненими на підставі договору поставки № 06/04-08 від 29.04.2008 р., підстави для стягнення з відповідача пені в цій частині є відсутніми.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений підприємством, становить 2030,98 грн. за період з 07.08.2008 р. до 11.03.2009 р.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 23362,72 грн.

Проте згідно з вірним арифметичним розрахунком стягненню з відповідача підлягають 1884,37 грн. 3% річних та 15491,30 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного виробничого підприємства «Вибір».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(07526, Київська обл., Баришівський р-н, с. Морозівка, вул. Садова, 9 код ЄДРПОУ 30467889) на користь Приватного виробничого підприємства «Вибір» (40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, оф. 6, код ЄДРПОУ 30608151) – 9127 (дев’ять тисяч сто двадцять сім) грн. 10 коп. пені, 15491 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 37 коп. 3% річних, 1208 (одну тисячу двісті вісім) грн. 03 коп. державного мита та 104 (сто чотири) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 16.03.2010 р.