Рішення № 85730007, 19.11.2019, Оболонський районний суд міста Києва

19.11.2019 Справа № 756/4224/19

Справа пр. №2/756/3835/19

ун. №756/4224/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договорами позики.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 08 серпня 2018 року ОСОБА_3 взяла у нього в борг грошові кошти у сумі 11000,00 доларів США, представивши розписку про отримання грошових коштів у зазначеній сумі. Борг відповідач зобов`язалася повернути у термін до 09 серпня 2018 року.

07 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачеві в позику грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США на строк до 28 грудня 2018 року.

Але, як стверджував позивач, кошти, отримані в борг, ОСОБА_3 досі не повернула, безпідставно ухиляючись від зобов`язань, взятих на себе за договорами позики від 08 серпня 2018 року та 07 грудня 2018 року.

Оскільки відповідач прострочила виконання взятого на себе за договорами позики зобов`язання щодо повернення позики, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на його користь борг за договорами позики від 08 серпня 2018 року та 07 грудня 2018 року у сумі 21000,00 доларів США, також 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги свого довірителя, просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

08 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 11000,00 доларів США. Борг відповідач зобов`язалася повернути у термін до 09 серпня 2018 року (а. с. 17).

Також сторонами справи 07 грудня 2018 року укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США (а. с. 18). Кошти, отримані в позику, відповідач повинна була повернути у термін до 28 грудня 2018 року.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами договору позики від 08 серпня 2018 року ОСОБА_3 взяла на себе обовязок повернути кошти, отирмані в позику, 09 серпня 2018 року.

Згідно з умовами договору позики від 07 грудня 2018 року ОСОБА_3 зобов`язалась повернути борг у термін до 28 грудня 2018 року.

У строки, передбачені договорами позики від 08 серпня 2018 року та 07 грудня 2018 року, відповідач ОСОБА_3 кошти, отримані в борг, не повернула, безпідставно ухилившись від взятих на себе зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики від 08 серпня 2018 року у сумі 11000,00 доларів США та заборгованість за договором позики від 07 грудня 2018 року у сумі 10000,00 доларів США.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Ч. 1 ст. 23 ЦК України особі гарантоване право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Між сторонами справи виникли правовідносини позики, які регулюються нормами параграфу 1 глави 71 розділу ІІІ ЦК України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Ні умовами договорів позики від 08 серпня 2018 року та 07 грудня 2018 року, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ні законодавчими нормами, якими регулюються правовідносини позики, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди позикодавцеві у випадку невиконання позичальником зобов`язань за договором позики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 5665,85 грн (21000,00 доларів США х 26,980222 - офіційний курс долара США щодо гривні станом на 27 березня 2019 року х 1%).

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 525, 526, 599, 611, 625, 1047-1050 ЦК України. ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) борг за договором позики від 08 серпня 2018 року у сумі 11000 (одинадцять тисяч) доларів США 00 (нуль) центів.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) борг за договором позики від 07 грудня 2018 року у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США 00 (нуль) центів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 5665 (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2019 року