Вирок № 85729495, 19.11.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25405/18

Провадження №: 1-кп/752/936/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2019 рокум. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г. В.

при секретарі Дем`янюк -Коваленко Н.М.,

провівши в приміщенні суду судове засідання кримінального провадження №12018100010010139 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджеки м. Ковель Волинської обл., громадянка України, освіта вища, одружена, працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

з участю сторін та інших учасників кримінального провадження

прокурора Литвинчук Є.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Паєти В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представник потерпілого ОСОБА_3 .,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_1 25.10.2018 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочинаючи рух на зелений сигнал світлофора, з провулку Лабораторного на вул. Антоновича, з маневром лівого повороту для руху в напрямку вул. Володимирсько - Либідської в м. Києві, рухаючись зі швидкістю приблизно 20 км/год., по сухому чистому асфальтобетонному дорожньому покритті проїзної частини, будучи неуважною, відповідно не зреагувала на зміну дорожньої обстановки, розпочинаючи рух та змінюючи його напрямок, не впевнилась в його безпеці та не надала дорогу пішоходу ОСОБА_2 , який, маючи перевагу в русі, перетинав проїзну частину вулиці Антоновича, по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора з права на ліво відносно її напрямку руху. В результаті чого ОСОБА_1 правою передньою бічною частиною керованого нею автомобіля здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_2 , чим порушила п.п. 2.3 б), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.

З технічної точки зору причиною виникнення даної дтп є невідповідність дій ОСОБА_1 п.п. 2.3 б), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України. Порушення ОСОБА_1 вказаних пунктів правил знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнала повністю та показала, що 25.10.2018 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин керувала автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить фірмі. Вона почала рух на зелений сигнал світлофора з провулку Лабораторного на вул. Антоновича та з включеним лівим поворотом почала здійснювати поворот наліво, проте була неуважною та не надала дорогу пішоходу ОСОБА_2 , який йшов по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора з права на ліво відносно її напрямку руху. В результаті чого вона правою передньою бічною частиною керованого нею автомобіля здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_2 Дуже шкодує про вчинене, просить вибачення у потерпілого. Повідомила, що відшкодувала останньому 72 400 грн. і на це є розписки, та ще 30 000 грн. передала без розписок. Гроші віддавала дочці потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_6 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що сторони та інші учасники кримінального провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до необережних злочинів невеликої тяжкості, обставини вчинення злочину, позицію сторони обвинувачення та потерпілого в судових дебатах, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, під наркологічним чи психіатричним наглядом не перебуває, працює офіційно, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, за місцем роботи також характеризується виключно позитивно, одружена, обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, добровільне відшкодування матеріальних збитків та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Суд, враховуючи те, що обвинувачена працює і її робота пов`язана з керуванням транспортним засобом, а також те, що остання виховує малолітню дитину і використовує транспортний засіб для пересування її дитини з Київської області в освітній заклад в м. Києві та на додаткові заняття, беручи до уваги наявність чотирьох обставин, що пом`якшують її покарання, та відсутність обставин, що обтяжують її покарання, а також обставини вчинення дтп, позицію прокурора в судових дебатах, вважає за недоцільне призначати останній додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

В судовому засіданні обвинувачена в повному обсязі визнавши свою вину у вчиненні злочину за викладених у обвинувальному акті та вироку обставинах, заявлений до неї потерпілим цивільний позов на відшкодування моральних збитків не визнала, вказавши, що ніколи не уникали відповідальності, завжди була на зв`язку і надавала родичам потерпілого всю необхідну допомогу, крім того, вказує, що сплатила вже 100 000 грн. і вважає, що відшкодувала завдану нею шкоду.

Крім того, представник цивільного відповідача ПАТ СК «Українська страхова група» Пешков О.О. також не визнав заявлений до них позов і просив відмовити у його задоволенні з підстав, вказаних у запереченнях.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Валартін Фарма» Петришин С.І . також не визнав заявлений до них позов з підстав, викладених у відзиві.

Судом з метою розгляду та вирішення заявленого у справі цивільного позову відповідно до вимог ст. 129 КПК України згідно встановленого порядку та обсягу дослідження доказів в цій частині було заслухано потерпілого в частині цивільного позову, вислухано позиції сторін та учасників з даного приводу, досліджено надані потерпілим та його представником докази на підтвердження підстав та розміру цивільного позову, і досліджено заперечення і відзив на поданий цивільний позов.

Так, потерпілий в суді показав, що в повному обсязі підтримує заявлений позов. Внаслідок пригоди він втратив можливість жити звичним життям, продовжує лікування, потребує ще однієї операції та подальшого протезування, йому встановлена третя група інвалідності. Сплачені обвинуваченою кошти в сумі 72 400 грн. він визнає, бо є розписки, вони були витрачені на відшкодування матеріальних збитків, проте вони не покрили всі збитки, тому він просить решту їх відшкодувати із страхової компанії. 30 000 грн., про які говорить обвинувачена, він не визнає, бо розписок не було. Просить в повному обсязі задовольнити заявлений ним позов.

Вислухавши сторін, потерпілого і його представника, та представників цивільних відповідачів, дослідивши надані до позову документи суд вважаю, що цивільний позов слід задовольнити частково.

Так, позовні вимоги потерпілого до СК «Українська страхова група» підлягають до задоволення в частині підтверджених витрат матеріального характеру на суму 4251,5 грн., які були понесені потерпілим у зв`язку із лікуванням (а.с. 53), решта позову в частині відшкодування матеріальних збитків в розмірі 12 037,65 грн. задоволенню не підлягає, оскільки надані чеки не підтверджують витрати потерпілого на доставку до відповідних медичних закладів, крім того, відсутні докази на підтвердження необхідності такої його доставки та підтвердження обґрунтованості таких витрат.

Крім того, підлягає до задоволення позов і потерпілого щодо стягнення із вказаного вище відповідача моральних збитків, оскільки відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик в даному випадку відшкодовує моральну шкоду в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Враховуючи те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог потерпілого до страхової компанії в розмірі 4251 грн. 50 коп., розмір моральної шкоду, який зобов`язаний сплатити страховик складає 212 грн. 60 коп.

Крім того, враховуючи ступінь фізичного болю, який відчував потерпілий внаслідок заподіяних йому травм, біль, страх, страждання як в момент пригоди, так і після пригоди, беручи до уваги тривале лікування потерпілого, яке продовжується, зміна та порушення звичайного ритму як його життя, так і його родини, яке супроводжувалась стражданнями, переживаннями з приводу не можливості в повній мірі відновити свій стан здоров`я, втрата можливості вести звичний спосіб життя, наявність 3 групи інвалідності, враховуючи порушення звичних умов життя та втрати життєвих зв`язків, які також викликають душевні переживання у потерпілого, суд вважає, що, заявлений потерпілим розмір моральної шкоди в сумі 300 000 грн. підлягає до задоволення частково в розмірі 50 000 грн.

Враховуючи вимоги ст. 1172 ЦПК України, а також відсутність доказів того, що ОСОБА_1 під час вчинення злочину виконувала свої трудові обов`язки як працівник ТОВ «Валартін Фарма», якому належить автомобіль, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з даної юридичної особи.

Із врахуванням наведеного вище, моральна шкода завдана потерпілому частково підлягає сплаті СК «Українська страхова група» у розмірі, обчисленому судом у вироку вище із врахуванням вимог закону, а решта шкоди повинна бути сплачена обвинуваченою.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100, ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави.

Стягнути з ПАТ СК «Українська страхова група» (вул. І Федорова, 32 а, м. Київ, 03038, ЄДРПОУ 30859524) на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 вид. Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій обл. 7.02.1997, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 4 251 (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну) гривню 50 копійки на відшкодування матеріальних збитків, 212 (двісті дванадцять) гривень 60 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 вид. Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 29.09.2008, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 вид. Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій обл. 7.02.1997, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) 49 787 (сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 40 копійок на відшкодування моральних збитків.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 відмовити.

Речові докази по справі: автомобіль марки «Форд Фієста» д.н.з. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , залишити за належністю власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 1619 грн. 10 коп. та 1287 грн. на користь держави.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Г. В. Бондаренко