Рішення № 85729302, 12.11.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16825/19

Провадження №: 2/752/6276/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -

в с т а н о в и в:

у серпні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до ПрАТ «СК «Здорово» про стягнення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 13.03.2018 року на перехресті пр. Правди - вул. Маршала Гречко у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та її автомобіля «Шевроле Авео» д.н.з. НОМЕР_2 .

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 , котрим керував ОСОБА_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Здорово» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АМ/1654300, тому за пропозицією ОСОБА_2 , який погодився щодо обставин скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди і визнав свою вину у вчиненому повністю, ними було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без участі працівників поліції.

14.03.2018 року нею було повідомлено страхову компанію про ДТП та подано заяву про виплату страхового відшкодування.

Однак, ПрАТ «СК «Здорово» не здійснив виплату страхового відшкодування та не прийняв вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

В зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 24 537,79 грн., 1 500,00 грн. витрат на експертне дослідження, пеню за період з 15.06.2018 року по 03.07.2019 року в розмірі 9 707,46 грн., на підставі положень ст. 625 ЦК України 3% річних від суми несвоєчасно сплаченого страхового відшкодування в розмірі 820,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 2 490,55 грн., а також 768,40 грн. судового збору.

Ухвалою від 15.08.2019 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с. 47-48).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Позивач подав до заяву те, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля «Шевроле Авео» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2018 року на перехресті пр. Правди - вул. Маршала Гречко у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля позивача «Шевроле Авео» д.н.з. НОМЕР_2 .

На місці події сторонами було оформлено документи про обставини дорожньо-транспортної пригоди без участі працівників поліції, де ОСОБА_2 зазначив про повне визнання своєї вини у здійсненні зіткнення із транспортним засобом позивача під час руху заднім ходом (а.с. 8).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено транспортний засіб позивача.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Здорово» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АМ/1654300 від 13.09.2017 року зі строком дії з 16.09.2017 року до 15.09.2018 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн.. франшиза 0,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що 14.03.2018 року позивачем було повідомлено страхову компанію про ДТП та подано заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 11-13).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 3931 від 17.03.2018 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Шевроле Авео» д.н.з. НОМЕР_2 , становить 24 537,79 грн. з ПДВ (а.с. 15-32).

Верховний Суд у своїй Постанові від 19.09.2018 року по справі № 523/5890/15-ц дійшов висновку, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.

У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

У судовому засіданні встановлено, про що не заперечувалося сторонами, що автомобіль позивача не відремонтовано, а відтак підстави для стягнення ПДВ на ремонт автомобіля у суду відсутні. Доказів на підтвердження зворотного в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України в матеріалах справи відсутні.

Тому, на думку суду, з урахуванням вказаного, на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 20 448,16 грн. (24 537,79 грн. - 4 089,63 грн. ПДВ).

Станом на день звернення до суду вказана сума виплачена не була, докази на підтвердження виконання обов`язку, передбаченого Законом, щодо виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно п. п. 34.2., 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останнім представника для визначення розміру збитків направлено не будо, з огляду на що суд вважає обґрунтованою вимог про стягнення 1 500,00 грн., сплачених позивачем за складання звіту № 3931 від 17.03.2018 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (а.с. 32).

Відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за наявності документів, передбачених ст. 35 зазначеного Закону, повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки страхова компанія не виконала у належний строк та в належному розмірі своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, відповідач повинен сплатити позивачу пеню за прострочення виплати страхового відшкодування.

Звертаючись до суду позивач просить стягнути пеню за період з 15.06.2018 року по 03.07.2019 року в розмірі 9 707,46 грн.

Разом з тим, не заперечуючи порядку та алгоритму розрахунку, котрий, на думку суду, позивачем проведений вірно, виходячи із суми основного боргу в розмірі 20 448,16 грн., сума пені за вказаний період становитиме 7 643,13 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов`язальні правовідносини, які існували між сторонами до ухвалення рішення суду.

Як зазначалось судом вище, правовідносини між сторонами у даному спорі виникли з приводу відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі договору, укладеного між ПрАТ «СК «Здорово» та власником автомобіля «ГАЗ 3302-414» д.н.з. НОМЕР_1 на користь третіх осіб.

В даному випадку, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року в справі № 6-927цс16.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем і не спростованого відповідачем, сума 3% річних за період з 15.06.2018 року по 03.07.2019 року становить 820,00 грн., інфляційні втрати за аналогічний період -2 490,55 грн.

Проте, не заперечуючи знову-таки порядку та алгоритму розрахунку, котрий, на думку суду, позивачем проведений вірно, виходячи із суми основного боргу в розмірі 20 448,16 грн., сума 3% річних за період з 15.06.2018 року по 03.07.2019 року становитиме 645,00 грн., інфляційні втрати за аналогічний період - 1 843,87 грн.

Зазначений розрахунок проведений відповідно до вимог Закону і не спростований відповідачем.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження, є доведеними, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у справі, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 768,40 грн. (а.с. 40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 274- 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 20 448,16 грн. (двадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень 16 копійок), пеню в розмірі 7 643,13 грн. (сім тисяч шістсот сорок три гривні 13 копійок), 3% річних в розмірі 645,00 грн. (шістсот сорок п`ять гривень 00 копійок), інфляційні збитки в розмірі 1 843,87 грн. (одна тисяча вісімсот сорок три гривні 87 копійок), витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) а всього - 32 080,16 грн. (тридцять дві тисячі вісімдесят гривень 16 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариств «Страхова компанія «Здорово», код ЄДРПОУ 33637321, адреса: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко