Рішення № 85724922, 19.11.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Рівне в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 569/6864/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнаня нечинними транзакцій щодо переказів з кредитних та карткових рахунків, відновлення коштів на банківських рахунках,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнаня нечинними транзакцій щодо переказів з кредитних та карткових рахунків, відновлення коштів на банківських рахунках в якому просила визнати начинними транзакції щодо безпідставно списаних коштів та просила стягнути на свою користь 21 944 грн. 33 коп.. Проте, до початку першого судового засідання подала заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд зобов`язати відновити залишок на своїх рахунках до проведення незаконних транзакцій та скасувати нараховані за наслідками проведення спірних транзакцій відсотки та неустойку.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 19.05.2018 року та 05.06.2018 року, без її волевиявлення, з відкритих карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" було неправомірно списано кошти на користь третьої особи.

Вказує, що дізналась про транзакції які не проводила шляхом отримання смс-повідомлення та невідкладно повідомила банк в телефонному режимі на номер 3700. У подальшому надіслала лист та отримала відповідь банку, що платежі були створені в системі Приват24 від її імені, тому не підлягають поверненню. Після чого звернулася до правоохоронних органів та 20.05.2018 Рівненським ВП ГУ Нацполіції в Рівненській області було порушено кримінальне провадження і внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань

В письмових запереченнях по суті позовних вимог, представник позов не визнав, вказав, що згідно відмостей банку, що підтверджується випискою по рахунку, позивачем здійснено платіж через систему Приват24, вхід в який здійснюється за наявності фінансового телефону та паролю, тобто проводиться авторизація. За чим вважає, що це безумовно вказує на те, що платежі здійснені саме позивачем, відтак не має підстав для повернення коштів за рахунок банку. В тому числі вказує, що в цей день відбувалися переводи між рахунками клієнта, які не підлягають оспоренню та стягненню з банку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що не заперечується сторонами між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" наявні договірні правовідносини, та відкрито два карткові рахунки на ім`я позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

З виписки слідує, що 19.05.2018 року та 05.06.2018 року з рахунків ОСОБА_1 було перераховано кошти, з врахуванням комісії в сумі 16375 грн. 49 коп. та 5200 грн. 00 коп., на користь третьої особи через систему Приват24. Реєстрація у вказаній системі позивача не заперечується.

В матеріалах справи містяться відомості з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по справі №1201818001002477, в якому зазначено, що є підозра у вчиненні кримінального злочину групою осіб, які здійснили переказ коштів з рахунку ОСОБА_1 через втручання в електронну систему інтернет банкінгу Приват24.

Відповідно до частин третьої, статті 207 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Приписами пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 на емітента покладено обо`язок після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Разом з тим, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

При цьому, суду не надано доказів, що саме позивач здійснила відповідні транзакції, відповідь банку, що саме ОСОБА_1 провела аутентифікацію в системі інтернет банкінгу перед здійсненням транзакцій надана у вигляді листа та не містить беззаперечних обставин. Між тим, позивачем надана довідка з ЄДР, яка містить інформацію, щодо ознак злочину з боку третіх осіб, яким оголошена підозра у втручанні в систему банку та здійснення спірних транзакції.

Отже, матеріали справи не містять доказів, що саме позивачем здійснена транзакція, або вона своїми діями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відтак вимога про визнання нечинними транзакцій є правомірною.

Водночас у відповідності до пункту 8 розділу VI постанови НБУ “Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів в у разі здійснення помилкового або неналежного переказу”, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Поряд з цим, покликання представника відповідача на те, що повернення транзакцій між рахунками може завдати шкоди банку, не може прийматися судом, так як правових механізм зобов`язання відновлення залишків на рахунку не є стягненням коштів з банку, а повернення платежів в тому числі, які відбувалися між рахунками клієнта і є зміною рахунку призначення коштів клієнта.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Для забезпечення правової визначеності суд враховує правову позицію, яка була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15.

Відтак, вимога про зобов`язання відновлення залишку коштів на рахунку, які існували до виникнення неправомірних транзакцій, що в свою чергу тягне за собою скасування нарахувань відсотків та неустойки після їх проведення, є правомірною.

Так, відповідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі грн підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258,259,264,265,273,351,352,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнаня нечинними транзакцій щодо переказів з кредитних та карткових рахунків, відновлення коштів на банківських рахунках - задоволити.

Визнати порушене право споживача фінансових послуг, визнати нечинним транзакції від 19.05.2018 року та 05.06.2018 року.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" відновити залишки на рахунках які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) станом на 16 год, 35 хв. 19.05.2018 року № НОМЕР_4 (раніше № НОМЕР_5 ) у сумі 4980,00 грн, №5168742231927199 (раніше № НОМЕР_6 ) у сумі 10796,36 грн. та скасувати нарахування відсотків, пені та штрафу, які застосовувалися до безпідставно списаних коштів 19.05.2018 року та 05.06.2018 року.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в прибуток держави судовий збір в сумі 768, 40 ( сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп) грн

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач - АТ КБ "ПриавтБанк" код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса 01001 м.Київ, ву. Грушевського, 1-д

Суддя Н.Г. Кучина