Вирок № 85723748, 14.11.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/8255/19

1-кп/415/1101/19

ВИРОК

Іменем України

14 листопада 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 05.09.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240001636

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Курган-Тюбе республіки Таджикістана, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, непрацюючого, інвалідом не являється, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурора Потапенка О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

14 серпня 2019 року, точного часу встановити у ході досудового розслідування не виявилось можливим, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, під час сварки з потерпілим ОСОБА_2 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс не менш 20 ударів кулаками в область голови та не менш 15 ударів по тілу потерпілого ОСОБА_2 , а саме: у ділянку ребер, грудної клітини та животу. Від нанесених ударів потерпілий ОСОБА_2 впав на підлогу, а обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, наніс 1 удар ногою в область голови потерпілого ОСОБА_2 .. У результаті злочинних дій обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою, множинних гематом обличчя, верхніх кінцівок, грудної клітини, крововиливів в області обох очей, параорбітальної гематоми, крововиливів у склеру лівого ока, які згідно висновку експерта № 144 від 24 вересня 2019 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

30 вересня 2019 року під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 , укладено угоду про примирення.

За умовами цієї угоди сторони, а саме - потерпілий ОСОБА_2 і підозрюваний ОСОБА_1 , остаточно примирилися і дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 2 ст. 125 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин. ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість за ч. 2 ст. 125 КК України у зазначеному діянні. Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести підозрюваний ОСОБА_1 , у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з вимогами ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Окрім того, судом також з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 125 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим та підозрюваним і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 , суд прийшов до наступного.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_2 у розмірі 5355 гривень 56 копійок.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення підтверджена у судовому засіданні, довідкою про знаходженні на лікуванні та розрахунку вартості лікування, доданих до матеріалів кримінального провадження.

Отже, цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 , підлягає задоволенню у повному обсязі.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Угоду від 30 вересня 2019 року про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ ім. Титова (отримувач коштів -Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа «Центральна міська лікарня імені Титова», р/р 31410544700051 в ГУ ДКСУ в Луганської області, МФО 899998, ід.код 37800278, код платежу 24060300) суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_2 у розмірі 5355 (п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 56 копійок.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко